Функції та склад операційної системи.
На одному ПК можуть використовуватися декілька різних ОС.
Склад та функції ОС дуже залежать від режиму роботи ПК, а також від складу та конфігурації апаратних засобів.
Ядро ОС керує функціями самої операційної системи.
Оосновні функції ОС: які забезпечують
1. взаємодію програм з апаратними засобами: взаємодія програм із зовнішніми пристроями, взаємодія програм між собою, розподіл оперативної пам'яті, виявлення помилкових і нестандартних ситуацій і ін.
2. загальне управління ресурсами комп'ютера: форматування дискет, виведення на екран дисплея каталога файлів, копіювання файлів з одного носія на інший та ін.
У складі ОС ПК можна виділити три частини: командну мову, файлову систему і систему керування зовнішніми пристроями (драйвери зовнішніх пристроїв).
Командна мова — це набір команд, які вводяться користувачем з клавіатури і негайно виконуються.
Ці команди можуть бути включені до програми користувача. Більш того, з них можна створювати програми, які керують виконанням з певною послідовністю дій, звільняючи тим самим користувача віз виконання цих дій.Такі програми отримали назву командних файлів.
Файлова система — це сукупність програм, яка забезпечує роботу з файлами та їх каталогами, а також сама сукупність файлів і каталогів, які зберігаються на зовнішніх пристроях ПК.
Файл — це сукупність даних, які записані на зовнішніх носіях, яка має певне ім'я. Розрізняють програмні файли і файли даних. Файл — це область на носієві якого-небудь накопичувача, що містить логічно об'єднану інформацію і названа конкретним ім'ям.
Метод розміщення інформації однаковий. Запис інформації в цьому шарі відбувається на доріжках та секторах. розмір сектора – 512 байтів. Кожна доріжка має свій номер.
Кожен файл має свій власний ідентифікатор, який складається з двох частин: імені та типу файла - зберігаються у так званому "загрузочному секторі" При видаленні – видаляється із загрузочного сектора.
Ім'я відділяється від типа крапкою. Типа файлу називають також розширенням імені.
Каталог – це область на носієві, що містить інформацію про файли, об'єднані в групу за якою-небудь ознакою, і що має конкретне ім'я.
Для зручності в роботі з файлами (наприклад при пошуку) в їх іменах можуть використовуватися знаки "*" і "?". - шаблони імен файлів. Знак "*" - будь-яка кількість довільних символів в імені файлу, а знак "?" — будь-який, але лише один символ.
Накопичувачам на гнучких магнітних дисках привласнюються імена за літерами англійського алфавіта: для дискет А: і В: . Диск, на який записана ОС, називають системним. Жорсткому диску привласнюється ім'я С:. Він, як правило, розбивається на декілька областей, які називаються логічними дисками С: та D: (можливо ще і Е:). На диск С: записують системне ПО, яке використовують всі користувачі. Подальше присвоєння імен відбувається згідно алфавіту, починаючи з оптичних дисків.
У ПК з жорстким диском практично завжди організовується ієрархічна структура файлів. Список вкладених один до одного каталогів позначається іменами, розділеними знаком похилої лінії (\).Для ієрархічної файлової системи недостатньо вказати лише ім'я файлу, необхідно зазначити місце його знаходження. Для цього використовується ланцюжок підлеглих каталогів, який називають маршрутом файлової системи. Цей маршрут відділяється від власне імені файлу знаком косої межі (\).
Служби Інтернету.
Комп'ютерні мережі
локальні: однорангові та багаторангові
Віддалені – регіональні та міжнародні
Протоколи IP та TCP
У Internet знаходиться величезна кількість користувачів. Для того, щоб визначити, кому призначена інформація, кожному користувачеві привласнюється спеціальна адреса. Певні правила роботи Internet називаються протоколами.Internet-адреси (IР-адреси) складаються з чотирьох чисел, розділених крапками. Кожне з цих чисел знаходиться в діапазоні від 0 до 255.Інформація,що пересилається,розбивається на частини, звані пакетами. IР-пакет включає інформацію, об'єм якої не перевищує 1500,а також адреси відправника і одержувача. Розбиття інформації на пакети не дає можливості монополізації мережі одним користувачем.
Для вирішення проблеми пересилання інформації об'ємом > 1500 байт використовується протокол керування передаванням (TCP). Він розбиває інформацію на частини, а також нумерує їх.Це дає можливість "зібрати" інформацію в потрібному порядку в кінцевому пункті. В разі відсутності якого-небудь пакету або в разі виникнення сумнівів в його достовірності буде виконаний запит на повторне пересилання пакету.
