Класифікація антигіпертензивних (гіпотензивних) препаратів

1. Нейротропні антигіпертензивні засоби центральної дії:

   1. Стимулятори центральних адренорецепторів: клофелін (гемітон, катапресан, клонідин), метилдопа (допегід, альдомет).

   2. Засоби, що пригнічують ЦНС: седативні (заспокійливі), снодійні, транквілізатори, нейролептики.

   3. Стимулятори імідазолінових рецепторів: моксонідин (фізіотенс), рилмепідин.

   4. Гангліоблокатори: бензогексоній, гігроній, пентамін.

   5. Симпатолітики: резерпін, раунатин, октадин.

2. Нейтропні антигіпертензивні препарати периферійної дії:

   1. β-Адреноблокатори: анаприлін (пропранолол), метопролол, ацебутолол.

   2. β-Адреноблокатори: празозин (мініпрес), доксазозин, фентоламіну гідрохлорид, урапідил.

3. Інгібітори ангіотензинперетворювального (ангіотензинконвертувального) ферменту (АПФ, АКФ): каптоприл, еналаприл (еднід, ренітек), раміприл.

4. Блокатори рецепторів ангіотензину: лозартан, ібезартан, епросартан.

5. Периферійні судинорозширювальні засоби (міотропні вазодилататори): апресин (гідралазин), діазоксид (гіперстат), натрію нітропрусид (наніпрус), молсидомін (корватон), магнію сульфат, но-шпа, папаверину гідрохлорид, дибазол, папазол.

6. Антагоністи кальцію: верапаміл, ніфедипін.

7. Діуретики (сечогінні; засоби, що впливають на водно-сольовий баланс): фуросемід (лазикс), дихлотіазид (гіпотіазид), спіронолактон (верошпірон), тріамтерен, етакринова кислота.

Класифікація антигіпертензивних препаратів (згідно з національними програмами профілактики гіпертензії і лікування хворих та рекомендаціями вооз)

1. Антигіпертензивні засоби основної групи:

   1. Сечогінні.

   2. β-Адреноблокатори.

   3. Інгібітори АПФ.

   4. Ангоністи кальцію (блокатори кальцієвих каналів).

   5. α-Адреноблокатори.

   6. Блокатори рецепторів ангіотензину.

2. Препарати додаткової групи:

   1. Антигіпертензивні засоби центральної нейротропної дії.

   2. Симпатолітики.

   3. Міотропні судинорозширювальні засоби.

Класифікація діуретиків

1. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики: дихлотіазид (гіпотіазид, гідрохлортіазид), гігротон (оксодолін), циклометіазид.

2. Петльові діуретини: фуросемід (лазикс), клопамід (бринальдикс), етакринова кислота (урегіт).

3. Антагоністи альдостерону: спіронолактон (верошпірон).

4. Інгібітори карбоангідрази: діакарб (фонурит).

5. Діуретини, що знижують проникність ниркових канальців для іонів натрію: тріамтерен.

6. Осмотичні діуретики: маніт, сечовина для ін’єкцій, гіпертонічні розчини глюкози, натрію хлориду.

Особливостi роботи з антигiпертензивними препаратами :

- пiсля приймання клофелiну, бензогексонiю, октадину, натрiю нiтропрусиду хворий повинен лежати протягом 1,5 – 2 год для запобiгання ортостатичному коллапсу.Пiд час лiкування клофелiном заборонено вживати етиловий спирт. Внутрiшньовенно вводять бережно : вмiст ампули розчиняють в 10 - 20 мл iзотонiчного розчину, вводять протягом 3 – 5 хв .

У результатi швидкого введення можливе пiдвищення тиску ;

- клофелiн I метилдопу вiдмiняють, поступово зменшуючи дозу ;

- резерпiн приймають пiсля iди ;

- внутрiшньом`язовi iн`екцii магнiю сульфату болючi, на мiсцi введеня можуть утворитися болючi iнфiльтрати ;

- внутрiшньовенно магнiю сульфат вводять повiльно, обережно.Для цього застосовують 3 % розчин, який вводять протягом години крапельно.Швидке введення призводить до зупинки дихання ;

- Iнгiбiтори ангiотензинперетворювального ферменту ( каптокрил, еналаприл ) протипоказанi вагiтним через ризик появи вад розвитку плода (природжених вад);

- дiуретики несумiснi з сульфанiламiдними препаратами ;

- сечогiннi препарати приймають у першiй половинi дня ;

- тiазиднi дiуретики протипоказаннi при важкiй нирковiй недостатностi ;вони зумовлюють загострення подагри збiльшують вмiст цукрк в кровi ( увага до дiабетикiв ) ;

- дихлотiазид призначають за схемою iндивiдуально пiсля iди ;

- фуросемiд несумiсний в одному шприцi з iншими препаратами.Фуросемiд у таблетках приймають перед iдою.Фуросемiд не можна призначати разом з препаратами, що виявляють ототоксичну та нефротоксичну дii.