Антисептичні ті дезинфікуючі засоби

Класифікація антисептичних і дезінфекційних засобів

1. Галогени (галоїди):

1. Препарати, що містять хлор, — хлорне вапно, хлорамін Б, хлоргексидину біглюконат, хлорантоїн, натрію гіпохлорид.

2. Препарати, що містять йод, — розчин йоду спиртовий, йо-донат, йодоформ, розчин Люголя, йоддицерин, йодинол.

2. Окисники — розчин водню перекису (водню пероксиду) розведений і концентрований, калію перманганат.

3. Похідні аліфатичного ряду — спирт етиловий, формальде­гід (формалін).

4. Похідні ароматичного ряду — фенол чистий (кислота карбо­лова), іхтіол, дьоготь березовий, резорцин.

5. Похідні нітрофурану — фурацилін.

6. Барвники — розчин брильянтового зеленого спиртовий, метиленовий синій, етакридину лактат (риванол).

7. Кислоти й основи — кислота борна, кислота бензойна, розчин аміаку.

8. Солі важких металів — ртуті дихлорид (сулема), срібла нітрат, коларгол, протаргол, цинку сульфат, дерматол, ксероформ.

9. Детергенти — мило зелене, церигель, етоній.

Особливості роботи з препаратами:

• під час роботи з фенолом слід бути обережними, оскільки він добре всмоктується крізь шкіру і слизові оболонки, що може призвес­ти до отруєння;

—- під нас роботи зі спиртом етиловим слід враховувати його резорбтивну дію (пригнічує ЦНС і тому стоїть на предметно-кількіс­ному обліку);

• під час роботи з розчином формальдегіду слід бути обережни­ми, оскільки вдихання парів спричинює сльозотечу, ядуху, задишку, психомоторне збудження;

• слід пам 'ятати, що потрапляння нерозведеного розчину аміаку на кон 'юнктиву ока або внутрішньо зумовлює опіки;

— під час роботи з кислотою борною не слід наносити препарат на великі поверхні тіла, особливо в дітей переддошкільного віку, оскільки препарат добре проникає через шкіру та слизові оболонки і може накопичуватися в органах і тканинах

— під час роботи з ртуті дихлоридом (є дуже сильною отрутою) треба бути обережними, щоб препарат не потрапив у порожнину ро­та, на слизові оболонки та шкіру.

Антибіотики та синтетичні антибактеріальні препарати

Класифікація антибіотиків за хімічною будовою

1. р-Лактамні антибіотики (пеніциліни, цефалоспорини, мо-нобактами).

2. Тетрацикліни.

3. Левоміцетини.

4. Карбапенеми.

5. Аміноглікозиди.

6. Поліміксини.

7. Макроліди.

8. Рифаміцини.

Класифікація антибіотиків за спектром протимікробної дії

1. Антибіотики, що діють на грампозитивні бактерії:

1.1. Природні пеніциліни:

• короткої дії: бензилпеніциліну натрієва сіль, бензилпе­ніциліну калієва сіль;

• депо-препарати: біцилін-1, біцилін-5;

2. Напівсинтетичні пеніциліни: оксациліну натрієва сіль (прос-тафлін).

3. Макроліди: еритроміцин, спіраміцин (роваміцин), рокси-троміцин (рулід), азитроміцин (сумамед).

2. Антибіотики широкого спектра дії:

1. Напівсинтетичні пеніциліни: ампіциліну тригідрат, ампіокс, карбеніцилін, амоксицилін.

2. Цефалоспорини: цефалексин, цефазолін, цефтріаксон, це-фепим, цефотаксим.

3. Тетрацикліни:

• природні: тетрациклін, окситетрациклін;

• напівсинтетичні: метациклін (рондоміцин), доксициклін (вібраміцин).

4. Левоміцетини.

5. Аміноглікозиди: стрептоміцину сульфат, стрептоміцин-хлор-кальцієвий комплекс, гентаміцин, амікацин, канаміцин.

3. Антибіотики, що діють на грамнегативні бактерії: полімік- син.

4. Протигрибкові антибіотики: ністатин, леворин, амфотери-цин В, гризеофульвін, пімафуцин.

Класифікація пеніцилінів

1. Препарати для парентерального введення (руйнуються в кислому середовищі шлунка).

1. Препарати короткотривалої дії (бензилпеніциліну натрієва і калієва солі).

2. Препарати пролонгованої дії (бензилпеніциліну новокаї­нова сіль, біцилін-1, біцилін-5).

2. Препарати для ентерального введення (феноксиметилпеніци-лін — пеніцилін-фау, феноксиметилпеніцилін — бензатин-оспен).

3. Напівсинтетичні пеніциліни:

1. Стійкі до дії р-лактамаз і кислотостійкі (оксациліну нат­рієва сіль).

2. Широкого спектра дії (ампіцилін, ампіокс, амоксицилін, карбеніциліну динатрієва сіль, азлоцилін, мезлоцилін).

Особливості роботи з пеніцилінами:

• зібрати алергологічний анамнез (якщо ці дані не зрозумілі, то проводять внутрішньошкірні проби на чутливість);

• якщо під час курсу лікування проявилися незначні алергійні реа­кції, то лікування продовжують з додаванням антигістамінних засо­бів (димедрол, дипразин, діазолін тощо);

• бензилпеніциліну натрієву і калієву солі не змішують з іншими лікарськими засобами;

• оксацилін й ампіцилін призначають як парентерально, так і внутрішньо за 1—1,5 год до їди.

Особливості роботи з макролідами:

• не можна вводити в одному шприці з вітамінами групи В, ас­ корбіновою кислотою, тетрацикліном, левоміцетином, гепарином, оскільки утворюються комплекси, що випадають в осад.

Особливості роботи з тетрациклінами:

• додержуватись режиму дозування;

• не можна вводити в одному шприці з гепарином, барбітурата­ми, глюкокортикоїдами, макролідами (хімічна взаємодія);

• пам ятати про несумісність тетрациклінів при пероральному введенні з молоком і молочними продуктами (попередити пацієнтів), а також з антацидами;

• для профілактики кандидозу їх призначають разом з проти­грибковими (ністатин, леворин);

• протипоказані вагітним і дітям віком до 8 років.

• Особливості роботи з левоміцетином:

—суворе дотримання режиму дозування;

• не можна застосовувати левоміцетин тривалий час і повторно

• не можна вводити в одному шприці з макролідами, пеніциліна­ ми, аміноглікозидами (випадають в осад).

Особливості роботи з антибіотиками-аміноглікозидами:

• суворе дотримання режиму дозування;

• не можна змішувати стрептоміцин в одному шприці з пеніци­лінами, цефалоспоринами, гепарином, левоміцетину сукцинатом (ви­падають в осад);

• гентаміцин не сумісний з вітаміном В₂, фенобарбіталом, пред­нізолоном, димедролом;

• під нас приймання аміноглікозидів, а також протягом 2 тиж (краще 4 тиж:) після їх останнього введення не комбінують з отото-ксичними препаратами (фуросемід, поліміксин, кислота етакрино-ва), а також: з нефротоксичними препаратами (метицилін, полімік-сини_у амфотерицин В);

• у разі тривалого контакту зі стрептоміцином слід працювати в гумових рукавичках (можуть бути дерматози).

Класифікація сульфаніламідних препаратів

1.Комбіновані сульфаніламідні препарати: бісептол (бакт-рим, гросептол, котримоксазол).

1. Препарати резорбтивної дії (сульфаніламідні препарати, що добре всмоктуються із травного каналу). За тривалістю дії їх поділяють на:

1. Препарати короткої дії (6-8 год): стрептоцид, сульфацил-натрій, етазол, сульфадимезин.

2. Препарати тривалої дії (24-48 год): сульфапіридазин, су­льфадиметоксин.

3. Препарат надтривалої дії (144 год) — сульфален.

4. Препарати різної тривалості дії, комбіновані з триметоп-римом: бактрим, котримоксазал, бісептол.

3. Сульфаніламідні препарати, що діють у просвіті кишок (сульфаніламідні препарати, що погано всмоктуються із травного каналу): сульгін, фталазол, фтазин.

4. Препарати місцевої дії: стрептоцид, етазол, сульфацил-нат-рій, сульфатон, гросептол.

Особливості роботи із сульфаніламідними препаратами:

• сульфаніламідні препарати призначають за схемою: перша до­за ударна, наступні — підтримувальні;

• не можна їх вводити з новокаїном і новокаїнамідом;

• препарати часто зумовлюють алергію, диспепсичні явища;

• сульфаніламідні препарати при кислотній реакції сечі випада­ють в осад у вигляді кристалів у сечовивідних шляхах; у зв ^уязку з цим під час їх приймання слід пити велику кількість лужної води;

• сульфапіридазин приймають до їди, бісептол — після їди.

Особливості роботи з похідними нітрофурану:

• препарати приймають внутрішньо після їди;

• пацієнтам слід виключити з дієти продукти, що містять амінокислоту тирозин (сир, вершки, банани), з якої утворюється но-радреналін;

— не можна приймати разом із сульфаніламідними препаратами (антагонізм), аскорбіновою кислотою, кальцію хлоридом (загроза ку­ муляції).