Хіміотерапевтичні засоби різних груп Особливості роботи з протитуберкульозними засобами:

• суворо дотримуватися режиму дозування;

• для запобігання нейротоксичиості слід призначати з ізоніази­дом піридоксин (вітамін В₍);

• при застосуванні спшмбутолу потрібен систематичний конт­роль за функцією зору. Пацієнту радять звернути увагу на спромож­ність читати дрібний текст (газети), щоб виявити побічні явища на ранній стадії і повідомити лікаря;

— розчин натрію пара-аміносаліцилату вводять внутрішньо­венно під ретельним наглядом лікаря.

Речовини, що діють переважно в ділянці аферентних нервів

Класифікація препаратів, що діють у ділянці аферентних нервів

1. Речовини, що пригнічують чутливі нервові закінчення.

Місцевоанестезувальні засоби: новокаїн (прокаїн), анесте­зин (бензокаїн), дикаїн (тетракаїну гідрохлорид), лідокаїн (ксикаїн, ксилокаїн), артикаїн (ультракаїн), бумекаїну гід­рохлорид (піромекаїн), бупівакаїну гідрохлорид (маркаїн).

2. Речовини, що захищають чутливі нервові закінчення від зов­ нішніх подразнень:

1. В'яжучі: неорганічного походження — вісмуту нітрат основ­ний та солі важких металів (міді сульфат, цинку сульфат, срібла нітрат — у малих концентраціях); органічного похо­дження (танін, лист шавлії, кора дуба, квітки ромашки).

2. Обволікальні: слиз із крохмалю, насіння льону, вівса, відвар кореня алтеї.

3. Адсорбівні: вугілля активоване.

3. Речовини, що подразнюють чутливі нервові закінчення: розчин аміаку, гірчичники, ментол.

Особливості роботи з місцевоанестезувальними засобами:

• зібрати алергологічний анамнез; якщо він не з Псований, роб­лять пробу на чутливість (на внутрішню поверхню плеча кладуть тампон, змочений препаратом, покривають вощаним папером і за­бинтовують. Поява через добу дерматиту є проявом підвищеної чут­ливості);

• для зменшення всмоктування і подовження дії анестетиків до них додають 1—2 краплі 0,1% розчину адреналіну гідрохлориду на 5—10 мл анестетиків по 1 краплі;

• лідокаїн може спричинити артеріальну гіпотензію, брадикар­дію, у разі передозування можливе психомоторне збудження, судоми;

• новокаїн несумісний з сульфанілімідними препаратами;

• лідокаїн у 10% розчині не можна вводити в тканини, оскільки розвивається миттєва анафілаксія;

місцевоанестезувальні засоби несумісні з м-холіноміметиками, антихолінестеразними засобами, серцевими глікозидами, судинороз­ширювальними та р-адреноблокуючими засобами.

Засоби, що впливають на функцію холінергічних нервів

Класифікація препаратів, що впливають на холінорецептори

1. Антихолінестеразні засоби: прозерин (неостигміну метил су­льфат); галантаміну гідробромід (нівалін); піридостигміну бромід (калімін).

2. Засоби, що впливають на м-холінорецептори:

1. М-холіноміметики (мускариноміметичні): пілокарпіну гід-рохлорид, ацеклідин.

2. М-холіноблокатори (атропіноподібні): атропіну сульфат, препарати красавки (беладонни), скополаміну гідробро­мід, платифіліну гідротартрат, метацин.

3. Засоби, що впливають на н-холінорецептори:

1. Н-холіноміметики: цититон, лобеліну гідрохлорид.

3.2.Гангліоблокатори: бензогексоній, пентамін, гігроній

3.3 Міорелаксанти: тубокурарину хлорид, ардуан (піпекуронію бромід), панкуронію бромід (павулон) диплацин, дитилін.

Особливості роботи з м-холіноміметиками:

• після закапування препаратів притискують на 2—3 хв ділянку сльозового мішка, щоб уникнути надходження препарата в сльозовий канал і порожнину носа;

• м-холіноміметики несумісні з антигістамінними засобами, місцевими анестетиками

Особливості роботи з м-холіноблокаторами:

• всі препарати (крім препаратів беладонни) є отруйними речо­винами, а атропіну сульфат зумовлює психомоторне збудження і га­люцинації; під час застосування треба бути дуже обережними з дозу­ванням;

• під час закапування атропіну в кон 'юнктивальний мішок при­тиснути ділянку сльозових шляхів, щоб уникнути абсорбції препара­ту в кров;

• розчин атропіну для ін'єкцій — 0,1%, а в краплях для очей — 1%;

• м~холіноблокатори несумісні зі психостимуляторами, кофеї­ном, препаратами наперстянки, клофеліном;

• атропіну сульфат несумісний зі снодійними, морфіном, магнію сульфатом, дибазолом, кислотою ацетилсаліциловою;

• атропіну сульфат, платифіліну гідротартрат, метацин при­значають внутрішньо до їди.

Особливості роботи з гангліоблокаторами:

• перевірити реакцію організму пацієнта на малі дози препарату (вводять половину середньої дози і слідкують за його станом);

• пам 'ятати про можливість ортостатичного колапсу і пора­дити пацієнту полежати після ін ^уєкції 2-2,5 год;

• бензогексоній не сумісний з мезатоном, кофеїном, дибазолом:

• бензогексоній приймають до їди.

Особливості роботи з курареподібними засобами:

• всі недеполяризувальні міорелаксанти можуть зумовити псев-доалергійні реакції, особливо бронхоспазм;

• міорелаксанти не сумісні з адрсномімстиксши, гепарином, стро­фантином, глюкокортикоїдами, наркотичними анальгетиками;

тубокурарину хлорид не сумісний з промедолом

Засоби, що впливають на адренергічну іннервацію

Класифікація адреноміметичних засобів

1. α-Адреноміметики: мезатон (фенілефрин), нафтизин;

2. β-Адреноміметики: ізадрин (ізопреналін), сальбутамол (вен-толін), фенотерол (беротек);

3. α - β-Адреноміметики: адреналіну гідрохлорид (епінефрин), норадреналіну гідротартрат.

Особливості роботи з адреноміметичними засобами:

• аерозоль ізадрину та інших /3-адреноміметиків не повинен по­трапляти в очі, особливо хворим на глаукому;

• адреноміметичні засоби не сумісні з антидіабетичними перо-ральними засобами, антикоагулянтами непрямої дії, серцевими гліко­зидами, сульфаніламідними препаратами;

• норадреналін вводять тільки в вену крапельно, уникаючи по­трапляння препарату під шкіру;

• терапевтична доза адреналіну гідрохлориду становить 0,3— 0,5—0,7 мл 0,1 % розчину.

Класифікація адреноблокаторів

1. α-Адреноблокатори: фентоламін, тропафен, празозин, док-сазозин.

2. β-Адреноблокатори: анаприлін (пропранолол), метопролол, окспренолол (тразикор), атенолол.

3. α -, β-Адреноблокатори — карведилол.

До засобів пресинаптичної дії належать:

1. Симпатоміметики: ефедрину гідрохлорид.

2. Симпатолітики: октадин, резерпін, метилдофа.

Особливості роботи з симпатоміметиками та симпатолітиками:

• ефедрину гідрохлорид приймають тільки за призначенням ліка­ря. Відпускається з аптек тільки за рецептами з печаткою «Для ре­цептів». Підлягає кількісному обліку, оскільки може зумовити лікар­ську залежність;

• до ефедрину в разі тривалого застосування виникає тахіфілаксія, тому слід робити перерву в призначенні препарату до відновлення його дії;

• симпатолітики несумісні з серцевими глікозидами, психости-муляторами.

Класифікація стимуляторів дихання

1. Стимулятори дихання центральної дії (аналептики): кофеїн-бензоат натрію, етимізол, камфора, сульфокамфокаїн, бемегрид.

2. Стимулятори дихання рефлекторної дії.

   1. Н-холіноміметики: цититон, лобеліну гідрохлорид.

   2. Подразливі засоби: розчин аміаку.

3. Стимулятори дихання комбінованої дії: кордамін, вуглекислота.