Глава 10

самоорганізації буття. Адже сам факт наявності даної самоорганізації свідчить про існування факторів обмеження міри свободи онтологічних процесів. Інакше ці процеси характеризувалися б цілковитою хаотичністю і ні про яке впорядкування (а тим більше про підвищення ступеня впорядкованості систем, що є основною ознакою самоорганізації) не могло б бути й мови. А отже, якщо еволюція буття не є в цілому хаотичним процесом, їй має бути властива певна логіка, виявляючи яку, можна істотно збільшити індекс надійності культуроеволюційних прогнозів.

Згадані «обмеження міри свободи», що зумовлюють логіку самоорганізації матеріального світу як єдиної і цілісної системи, пов'язані з прагненням будь-якого системного утворення до рівноважного стану (як статичного, так і динамічного) та з порушенням встановленої рівноваги взаємодією таких утворень. Таким чином, можна стверджувати наявність загальних гомеостатичних та системодинамічних принципів упорядкування буття, згідно з якими можна не тільки вести мову про каузальне пояснення мотивації історико-культурних подій (адже культура також є системним утворенням), а й ставити питання про їх онтологічну доцільність. У свою чергу, потенційний стан культури, що має найвищий індекс такої доцільності, буде як найімовірнішим, так і найстійкішим серед альтернативних йому станів; а тому визначення такого стану (принаймні теоретико-гіпотетичне) є фактором раціоналізації культури.

На користь цієї тези свідчить низка досліджень кореляції розвитку культури та природного буття у їх взаємному прагненні до рівноваги. У цьому відношенні ще В. Вернадський системно обгрунтував аж ніяк не абсолютну випадковість самого виникнення культури як «олюдненого світу». Він засвідчив, що «...біосфера планети не може далі розвиватися без втручання розуму, вона з необхідністю переростає в ноосферу» [723, с. 268]. Аналогічним чином можна вести мову про онтологічну доцільність будь-якої тенденції в культурі, наскільки вичерпує свій потенціал врівноваження буття людини у світі існуючий модус культурної організації, а також якою мірою ця тенденція здатна відновити зазначену рівновагу.

Ґрунтуючись на даних засадах, ми отримуємо можливість логічної реконструкції культурно-історичного процесу, фази якого визначаються межами критичного діапазону кожної культурноорганізаційної форми. Відповідно, асимптотичне наближення до цих меж, що позначається у вигляді стабільно спадної динаміки потенціалу самостверджувальних та самореалізаційних можливостей людини у її природному та суспільному існуванні, веде до деструктивних тенденцій у її духовності та поглиблює прірву її відчуженості від загальнолюдських суспільнозначимих цінностей, є показником культурної кризи.

Аналіз сучасного етапу розвитку цивілізації свідчить про її глобаль-номасштабний критичний стан, зумовлений дисбалансом між ростом ефективності культурогенних утворень та мірою їх раціональної під-

508

Співіснування культур і паліетносфера в добу цивілізаційної глобалізації

контрольності. У результаті можна стверджувати про вичерпність он- л, тологічно-врівноважувального потенціалу такої культурної парадигми, що грунтується на індустріально-технологічній домінанті. А отже, найбільш онтологічно доцільною має бути така переорієнтація подальшого розвитку культури, котра будувалася б на домінанті її гуманістичного спрямування (тобто на її підпорядкованості насамперед виробництву духовного світу людини як суб'єкта культури та гармонізації буття у світі, а не виробництву засобів природної та суспільної диктатури).

Реалізувати таку переорієнтацію можливо лише через синтез загальносвітової культурної інтеграції. У іншому разі суперечність між глобальним характером дієвості артефактів культури та локальним характером їх цільового застосування і контролю буде непереборною.

Безумовно, в межах даного дослідження ми в основному торкалися проблем об'єктивної логіки розгортання культурно-історичного процесу. Проте, як відомо, «логічна необхідність» означає тут не стільки історичну неодмінність, скільки вищезгадану «онтологічну доцільність» тих чи інших культурноорганізаційних перетворень, реальне здійснення яких залежить від багатьох «суб'єктивних факторів історії». Саме тому людство поставлене зараз перед кардинальним питанням свого буття; «питання це зводиться до того, чи є історія у своєму прориві лише миттю, проміжною ланкою між неісторичними формами існування, чи це прорив глибинних можливостей, які навіть в образі безмежного лиха, піддаючись загрозі та постійним руйнаціям, у цілому ведуть до того, що буття буде відкритим людиною, а вона сама в небаченому злеті здобуде свої незнані досі можливості» [155, с. 74].

509

До аналізу культурно-історичного процесу формування культурології в добу цивілізаційної глобалізації, який було проведено у монографії, необхідно, на нашу думку, додати і розгляд концепції майбутнього. Проблема майбутнього вперше постала в ранньому християнстві і набула свого визнання та первісного вирішення у біблійному вченні, яке розглядало історію та культуру як часову протяжність між основоположними фактами священної історії — створення світу та день страшного суду. А. Блаженний уперше сформулював функціональні відмінності модусів єдиного часу (вічності): минуле — пам'ять, сучасність — споглядання, майбутнє — передбачення, пророкування, прогнозування, проект.

Культуротворча діяльність людини має цілеспрямований характер, певну мету. У зв'язку з цим спроба передбачення мети та результатів її реалізації — невід'ємна сфера людської практики. Передбачення майбутнього тісно пов'язане з культурологічною, чуттєво-емоційною стороною діяльності людини, вольовими зусиллями, морально-смисловим, а не тільки практично-утилітарним вибором. Християнське трактування майбутнього формує глибоку істину, яка полягає в тому, що майбутнє — невід'ємна частина людської історії, один із основоположних вимірів соціального часу, який надає кінцевого сенсу людському існуванню. Без усвідомлення майбутнього неможливе усвідомлення людської історії або смислу життя окремого індивіда. По суті концепція майбутнього знаходиться в основі будь-якого світогляду, надає йому неповторної, особливої форми та змісту.

Що ж таке майбутнє! Що складає зміст цього поняття? Чи можливо ототожнювати цей зміст з науково достовірним знанням, чи воно з області гіпотетичних висловлювань? А можливо, розглядаючи майбутнє, ми маємо на увазі деяку ідеальну мету, вищу якість того стану, до якого ми прагнемо, одночасно розуміючи, що це лише своєрідний ідеал, досягнувши якого ми отримаємо найвищі результати своєї діяльності? Чи поняття «майбутнє» є методологічною установкою, яка постійно вимагає від людини та людства передбачувати наслідки своєї діяльності в сучасності, тобто майбутнє як рефлексія сучасного? Ці та подібні питання виникають при аналізі даної проблеми [1101]. Розглянемо погляди на деякі з них, на нашу думку, найсуттєвіші.

Майбутнє — специфічний об'єкт висвітлення. При розгляді цього поняття неможливо використати відомі методи наукового дослідження, оскільки майбутнє не існує як певний реальний предмет або процес. Воно начебто приховане за історичним минулим (тобто таким, яке вже відбулося) та сучасністю. Саме ця «невловимість» майбутнього поро-

510

джує численні варіанти його значень. Аналізуючи історію культурологічних та філософських вчень ми спостерігали багато пророкувань майбутнього, які не тільки відрізнялися одне від одного, а й часто мали антагоністичний характер як такі, що взаємовиключні та несумісні. Про складність наукового прогнозування майбутнього, його неоднозначність у своїх поглядах стверджував Карл Поппер [265], який послідовно обґрунтував тезу про логічну суперечливість будь-яких пророкувань майбутнього. Подібні думки в різній інтерпретації висловлювалися і раніше. Однак, всупереч поглядам прибічників суворої наукової думки, питання про завтрашній день конкретної людини, суспільства та його культури завжди турбувало людей, примушуючи їх замислюватися над тим, що саме очікує їх у близькому чи далекому майбутньому. Це бажання не є результатом простої цікавості або необхідності побудови яких-небудь логічних теорій. Очевидно, слід звернутися до більш глибоких структур людського буття, які відбиваються генотипними горизонтами мови. Майбутнє — невід'ємна частина соціального часу, основа пізнавальної, ціннісно-смислової, культуротворчої, розумної діяльності людини. Самоусвідомлення себе та історії неможливе без цілісного часу. Обговорення майбутнього — необхідний елемент пізнання, переживання, розуміння, культуротворчої діяльності загалом. Відмова від одного з модусів соціального часу — минулого, сучасності або майбутнього — означає розпад цілісного часу, смисложиттєвих орієнтирів людської діяльності та культури.

У давнину ця потреба людського буття задовольнялася пророкуваннями оракулів, ясновидців, магів, чаклунів, волхвів, чародіїв тощо. Відомі історико-культурологічні та філософські знання через світоглядну функцію не лише визначали теоретичний образ світу загалом, а й рефлектуючи (тобто відбиваючи процес формування, функціонування світогляду), розробляли нові можливі варіанти життєвих смислів і цінностей.

Історія осмислює ці процеси, є самоусвідомленням культури і як така виходить за межі існуючої культури, розглядає різні перспективні варіанти розвитку майбутнього. Цей розгляд передбачає, передусім, пошук універсальних цінностей (універсалій), які відповідають потребам та запитам людей, а також розгляд та вибір стратегій виживання в радикально нових умовах [181; 557].

Для переломних етапів людської історії характерне радикальне перетворення категоріальної моделі світу [184; 186; 228]. Наприкінці XX та на початку XXI ст. у всесвітньо-історичному масштабі і відбувається таке перетворення. Саме цей процес визначає інтерес до майбутнього, формування нової моделі відбувається як розгляд його різних проектів.

Генотип глобальної цивілізації формувався в європейському регіоні як мутація (перетворення) традиційних культур. Основною ознакою сучасної цивілізації є її техногенний характер, тобто певний тип мислення (раціоналізм), діяльності, розвиток науки і техніки, технологій. Кожна епоха еволюції історико-філософської думки залишала свій від-

511

£

Замість післямови

биток на формуванні цієї цивілізації. Найважливіші цінності техногенної культури складалися історично. Однією з них є віра в силу розуму, яка поступово перейшла в раціоналізм. Античність, християнська традиція, епоха Ренесансу, Новий час поступово складали образ думки та дій раціоналізму. Виникає поняття про діяльність особистості, яка цілеспрямовано впливає на природу і світ соціальних відносин. Для техногенної цивілізації характерне особливе розуміння природи як невичерпної скарбниці ресурсів, що складає закономірно впорядкований простір, який представляє необмежене поле діяльності людей. Причому формується уявлення про автономію особистості, її самоцінність. Найвищим ступенем раціоналізму все більшою мірою стає науково-технічне, науково-теоретичне, культурологічне мислення.

Особлива роль у формуванні техногенної цивілізації належала насильству, яке було своєрідною формою рушійних сил історичного прогресу. Певна річ, само насильство в його формальному здійсненні зазнавало суттєвих змін. Так, відома думка К. Маркса про те, що на певному етапі історичного розвитку відношення особистісноі залежності припиняють домінувати і поступаються місцем відношенням речової залежності. Також відомо, що силові відносини в будь-якій системі залежності врівноважувалися ціннісно-етичними системами. Проте в техногенній цивілізації сила, панування, могутність завжди ототожнюються з необхідною складовою, домінантою, важливою умовою здійснення людської культурної діяльності загалом [184].

Ці та інші універсалії сприяли формуванню розгалужених ціннісно-смислових систем, які визначають своєрідність та унікальність техногенної цивілізації. Успіхи техногенної цивілізації у галузі науково-технічного прогресу, поліпшення життя людей породили ілюзію, що саме вона є магістральним шляхом розвитку людства в умовах глобалізації. Але, як було висвітлено на сторінках монографії, у другій половині XX ст. людство зіткнулося з цілком новими безпрецедентними проблемами виживання. Універсалії техногенної цивілізації виявилися непридатними для подальшого історичного руху людства. Всебічно виявляється непереконливість насильства, силових стосунків як форми суспільно-соціального, наукового, політичного розвитку. Історичний розвиток залучає людство до нових форм взаємодії. Через це виникає нова реальність, яка характеризується зростаючою цілісністю розмаїття різних культур, традицій, релігій, цінностей [557]. Збереження цілісності всього людства як найважливішої умови його виживання вимагає узгодження різноманіття, розвитку принципів, діалогу, консенсусу, обмеження «силових» методів, які за своєю природою порушують діалог, викликають протистояння, асиметрію сили та волі, методів панування та підкорення. Ненасильство як стратегія має розглядатися як необхідна умова виживання людства і вимагає всебічного перегляду всієї новоєвропейської культурної традиції. Утвердження нових ідеалів потребуватиме і нових зразків людського способу думки та дії. На жаль, ще існуючі ідеали панування і сили формують різноманіття зразків, програм і норм поведінки,

512

життєвих смислів, які ми всмоктуємо із культури, часто не усвідомлюючи цього.

Важливим підтвердженням необхідності корінного перегляду цінностей попередньої епохи (техногенної цивілізації) є розвиток науково-технічного прогресу. Науково-технічний розвиток за традиційною установкою все більшого пізнання та перетворення оточуючого світу поступово залучає до культуротворчої діяльності нові об'єкти, які вимагають радикального перетворення людської поведінки у світі та відношення до цього світу. Такими об'єктами є відкриті складні системи, що саморозвиваються разом з людиною (енергетичні, технологічні, біосоціальні, інформаційні, космічні та ін.). Розвиток подібних систем характеризується їх проходженням через особливий стан несталості (точки біфуркації), коли випадкові, незначні впливи можуть призвести до непередбачуваних трансформацій всієї системи. Тут уже немає потреби у збільшенні енергетичного силового впливу, а необхідна дія, яка основана часто на незначному енергетичному впливі, — укол у необхідному просторово-часовому фокусі, що призводить до перебудови всієї системи (пригадаємо розпад СРСР). У синергетичних системах, що саморозвиваються, людина та її діяльність не є чимось зовнішнім — вона сама стає частиною системи [523]. її діяльність визначається численністю різних можливостей та проблемою вибору певної лінії розвитку системи. Причому цей вибір не може бути принципово однозначно визначеним. Тому важливо спробувати передбачити такі зони взаємодії людина—система, які потенційно містять можливості катастрофічних наслідків. Подібні об'єкти починають відігравати роль у життєдіяльності людини, спонукаючи вносити суттєві корективи в цінності та смисли техногенної цивілізації [518].

Визначаючи стратегію майбутнього, слід враховувати радикальні зрушення, які відбуваються у техногенній діяльності. Сучасна технічна діяльність все більшою мірою характеризується не просто традиційною системою «людина—машина», а складними системними комплексами, де пов'язані технологічний процес з людино-машинними відношеннями, природна екосистема та соціокультурне середовище, в межах якого здійснюється нова технологія. Діяльність людини в межах подібної глобальної цивілізаційної системи може викликати наслідки як у найближчих, так і віддалених елементах системи, а за певних умов призвести до катастрофічної перебудови загалом. Тому неминуче і обмеження діяльності, стратегія обмеження, яка забезпечує виживання. Ця стратегія реалізується у вирішенні екологічних проблем, які стають пріоритетними в діяльності суспільства — передусім екологія, а потім, по можливості, економіка. Нову цивілізацію часто пов'язують з такими ознаками: обмеження суспільних потреб і відмова від так званих псевдопотреб; культивування помірного способу життя, відмова від хімізації сільського господарства, одноразових предметів споживання, шкідливих технологій тощо; дезурбанізація, тобто поступове розселення крупних мегаполісів компактними поселеннями, які створюють

17 5-560 513

Замість післямови

найсприятливіші умови для життєдіяльності людини; зменшення транспортних засобів, особливо автомобілів; створення безвідходного виробництва; досягнення гармонії між суспільством та природою як головної умови подальшого розвитку людської історії та виживання людства тощо.

Досвід історичного прогнозування свідчить про те, що майбутнє важко передбачити в усіх деталях та проявах. Можливо лише говорити про більш чи менш імовірний сценарій розвитку історії. Нині можна зафіксувати як історичний факт початок глибинних перетворень сучасної цивілізації [183]. Систематичні дослідження цих змін виявляють не тільки зв'язок з минулим, а й беруть участь у пошуку світоглядних орієнтацій майбутнього.

Розглядаючи майбутній розвиток цивілізації, неможливо не торкнутися концепції сталого розвитку людства. Сьогодні смисл сформульованого в 1992 р. на Міжнародній конференції ООН у Ріо-де-Жанейро імператива сталого розвитку людства перед загрозою кризи і катастрофи («кінця світу») в основному зрозумілий більшості освічених людей у всіх країнах світу. Менше відомі: концепція циклічності розвитку систем, які самоорганізуються, закон фатальної смертності органічної системи (організму) та концепція органічної активності живих систем, серед яких найактивнішою є людина, які начебто є виключно предметом інтересу системщиків, біологів, психологів та соціологів. На наш погляд, зазначені теоретичні положення і концепція сталого розвитку людства виключають одне одного, між ними існує контроверза, яка має зовсім не академічний характер. Спробуємо виявити суть зазначених суперечностей і показати шляхи їх вирішення, застосовуючи ідею фундаментальності історичних системних законів і принципів, порушення котрих рівнозначно ігноруванню фундаментальних законів природи.

Можливо, саме несхожість організму та соціосистем за несистемними ознаками (розумність, креативність, передбачення майбутнього та ін.) досі дозволяла культурам, трансформуючись, виживати. Проте граничний варіант (тобто смертність системи) має обов'язково враховуватися. Таке обґрунтування слід шукати в метатеоретичній області, якою, на наш погляд, є на сьогодні загальна теорія систем та її відгалуження — системологія. Зазначені теорії за своїми можливостями може перевищити біхевіористика, концепція якої була запропонована у згадуваних раніше працях [868—910] та детально розглянута у даній монографії.

Нагадаємо, в чому полягає смисл концепції сталого розвитку людства. Справа в тому, що входження людської цивілізації у глобальну багато-аспектну кризу, яка складається з демографічної, продовольчої, енергетичної, екологічної, гуманітарної, соціально-економічної, політичної, культурологічної та інших складових, загрожує існуванню людства на планеті. Феномен цей історично новий. У зв'язку з цим всі мають прийняти модель сталого розвитку людства, в центрі якої — люди та їх право на здорове і плідне культуротворче життя. При цьому людство має жити у гармонії та рівноважній взаємодії з природою, піклуватися про

514

неї та оберігати її. Згідно з принципами гуманізму та демократії у суспільстві має бути забезпечене рівне задоволення потреб людей у розвитку та якості життя; задовільний стан оточуючого середовища; рівень життя; умови для розвитку культури і освіти; можливості для майбутніх поколінь. Сталий розвиток людства можливий за таких умов: а) зміни нинішніх технологій на більш чисті та менш енерго- та ресурсоємні;

б) зміни сировини, що не поновлюється, на таку, що поновлюється;

в) зменшення темпів приросту населення; г) ріст продуктивності праці (що приведе до поліпшення якості життя); д) зростання наддержавного регулювання та управління (через ООН та інші міжнародні організації), а також державного керівництва, яке забезпечує реалізацію зазначених цілей та умов на основі зміщення центру ваги від приватних (в основному, егоїстичних) інтересів до суспільних [1102]. Однак основною умовою створення можливостей подальшого існування людства є потреба налагодження діалогу культур різних народів та культуротворча співпраця.

У зв'язку з необхідністю в сучасних екстремальних для людини умовах забезпечити на планеті наддержавне та державне регулювання, управління та керівництво виникли ідеї не тільки всесвітньої ринкової інтеграції, а й ідея «світового уряду». Нині ця ідея ґрунтується на економічній, політичній та військовій перевазі так званого «Заходу», особливо США, у фактично однополюсному світі.

Всі відомі моделі сталого розвитку людства спираються на те, що суспільство наприкінці XX ст. все ще перебувало в «медузоподібному» стані (як його визначив понад 100 років тому К. Леонтьєв [157]) напередодні кризи та глобальної катастрофи. Обираючи модель сталого розвитку, суспільство має злитися в системне ціле, своєрідне тіло, точніше, організм. Тенденція злиття та інтеграції людства за багатьма важливішими життєвими аспектами була зображена, наприклад, В.І. Вернадсь-ким у його концепції ноосфери, а спочатку — поліетносфери [524]. Поліетносфера, а потім і ноосфера, є єдиною складною системою, яка самоорганізовується та самоуправляється, тому вона не може бути «медузоподібною» або зореподібною (термін Б. Малиновського [ПОЗ]) системою, яка нагадує спільноту популяцій або колоніальний організм. Вона має також представляти собою ієрархію за структурою, функціями управління, видами культуротворчої діяльності, взаємовідносинами підсистем та елементів з цілим. У мондіалістському баченні такого суспільства до складу центральної підсистеми ввійде так званий «золотий мільярд» держав і народів, який також ієрархічно організований внутрішньо і аналогічно ієрархічно побудовані функціональні підсистеми, які управляються у межах допустимої для них автономії. Високорозвинена технологічно («інформаційна», заХ. Тоффлером [471; 1104]) перша підсистема процвітає через експлуатацію ресурсів та робочої сили підсистем різних порядків, які їй підлеглі. Чи буде така система життєздатною?

515

Замість післямови

Певний час — так, оскільки вона організмоподібна. Чи актуальна така модель для сталого розвитку людства? В умовах екстремальності — так. Але чи відповідає вона вищим ідеалам гуманізму, демократії, людяності та справедливості? Звичайно, ні! Більше того, через внутрішню нерівноважність по лініях економічного, соціального, гуманітарного, культурного та політичного характеру вона вибуховонебезпечна. Людство все більше входить у кризу. Модель, яку ми розглядаємо, — це модель сталого розвитку людства, що майже фатально веде до катастрофи. Проте саме таку модель організації та функціонування людства не тільки настійливо навівають різними засобами, а і впроваджують практично.

Між тим, як відомо з літератури, зазначені підходи і модель сталого розвитку людства давно вже зіткнулися з певними труднощами [490; 672; 1105-1139]. їх принаймні три.

По-перше, марксизм виявив, що розвиток засобів виробництва та знарядь праці разом з технологіями приводить до зміни відношення людей до них та один до одного, що зумовлює однотипні за формою цикли розвитку та зміну суспільно-економічних формацій для всіх цивілізацій. До «інформаційної» цивілізації вони мають прийти всі, ніхто не має права заморожувати їх розвиток. Крім того, як з'ясував К. Леонтьєв, а потім Л. Гумільов [159—166], всі цивілізації, будучи певними етнокультурними цілісностями, переживають приблизно тися-чодвохсотлітній цикл свого розвитку за схемою: первісна простота — квітуча складність — вторинне («змішувальне») спрощення. Наприкінці етнос та культура гинуть або пристосовуються до нових умов, набуваючи нових форм. До того ж дійшли О. Шпенглер [143; 144] і А. Тойнбі [146; 147; 462] (останній запропонував схему: виникнення — ріст — надлом — розпад). За результатами їх досліджень логічно зробити такий висновок: немає потреби створювати єдине людство та цивілізацію, оскільки подібна цілісність неминуче розпадеться і загине, тим паче розвиваючись на межі кризи та катастрофи.

По-друге, в сучасній біології доведено, що будь-який організм — смертний. Біологи кажуть: «Організм — єдина система, яка поєднує складність організації з незмінністю трагічного кінця ...Самопонов-лення, яке забезпечує безсмертя популяції, приречує її на ізоморфізм часток, на їх малу взаємопов'язаність, на низький рівень її власної організації». Якщо прийняти цей «вирок», то підтверджується той самий висновок: немає причин людству «сповзати» в цілісність, яка приречена на загибель. Ми розуміємо, що один із центральних пунктів наших міркувань та висновків є дискусійним. Йдеться про поширене в соціо-біології ототожнення організму та соціальної системи. Ми прийматимемо їх подібність як відносно повну лише за системними ознаками. Зазначимо, що даний висновок стосується начебто виключно стратегії, а не тактики виживання. Тому не дуже прозорливі політики зовсім не беруть його до уваги, хоча історія вже багато разів доводила, як небезпечно в політиці ігнорувати закони науки.

516

По-третє, існує ще один камінь спотикання, але тактичного плану. Можливо, політики приділять йому певну увагу. Йдеться про контроверзу між розвиненою спочатку в фізіології, далі у психології теорією активності та концепцією сталого розвитку людства. В 60-ті pp. XX ст. в нашій країні відомий психолог М. Бернштейн, працюючи в галузі психології та фізіології праці, спираючись на вчення О. Ухтомського [1120] про домінанту поведінки, виявив: «Активність виступає як найбільш загальна всеохоплююча характеристика живих організмів і систем» [1136]. Порівняно з ідеєю системності організму як її бачить кібернетик, згідно з якою управління та гомеостатична регуляція є головним у функціонуванні живих систем, позиція Бернштейна виявилася суттєво найновішою, причому вона суперечила концепції Кеннона [1137]. Разом з тим, методологічну установку останнього, яка полягає в тому, що будь-яку організовану систему — виробничого, економічного або соціального характеру — можна співвіднести за аналогією з живим організмом, ми, по суті, знайдемо і у Бернштейна. Вона характерна також для всієї сучасної соціобіології. Щоправда, в сучасній соціобіології в ролі моделі-прототипу суспільства частіше виступає узагальнена «людина», але вона все одно розглядається і як живий організм, тільки більшої спільності та складності.

Фактично, все це можна було знайти і у Арістотеля [1138]: організм як система є цілісним, сталим, активним, цілеспрямованим, але побудованим ієрархічно. Телеологічність при цьому «списана» з людини та її поведінки. Однак важливим досягненням сучасної нейрофізіології та психології в розумінні активності, крім всього іншого, ми маємо вважати принципове положення Ухтомського, що живу систему разом з адап-тивністю і гальмуванням відрізняє «експансія» по відношенню до середовища, пошук нових можливостей дії, а не тільки прагнення до врівноваження з нею (гомеостазис) і усунення від її впливу [1120]. Пояснюючи свою позицію, ми можемо означити її як біосистемну і повніше — соціобіо-системну. Більше того, ми припускаємо, що існують єдині фундаментальні системні закони і принципи, які рівно управляють всіма системами, а саме:

1. Будь-яка біхевіоральна система проходить відповідний її природі та умовам, включаючи різні обмеження, цикл розвитку — від виникнення і розквіту до надлому та загибелі.

2. Будь-яка біхевіоральна система, оскільки вона є організмова, — смертна.

3. Будь-яка біхевіоральна система організмового типу, не будучи обмеженою в різних ресурсах і противагах, які гальмують її активність, агресивно прагне до необмеженої експансії по відношенню до середовища та оточення.

Можна розвити далі перелік загальносистемних (біхевіорально-системних) законів, узагальнюючи при цьому відомі нині закони, але лише зауважимо, що всі такі закони залежать самі від одного з найважливіших системних законів, відповідно до якого сума дії всіх компонентів системи завжди менша сукупної дії системи як цілого, і навпаки.

517

Замість післямови

Зважаючи на вищевикладене, ми побачимо, що концепцію сталого Ш W' розвитку людства без обмежень та противаг у вигляді зазначених вище законів, а також і інших, в принципі реалізувати неможливо. Точніше, її реалізація катастрофічна: а) для суспільства як реальної системи; б) через органічну для такої системи експансивність і агресивність — для середовища та оточення загалом.

Через це будь-які, навіть жорсткі за формою попередження (К. Ле-онтьєва [157], Ф. Ніцше [220], О. Шпенглера [143], К. Леві-Стросса [359] та ін.) про небезпечність для людських цивілізацій злиття в організмове ціле актуальні як ніколи, як актуальні сьогодні заклики про збереження на планеті різноманіття культур. Заслуговує на підтримку боротьба проти «вторинного спрощуючого змішування» (термін К. Леонтьєва) та проти буржуазно-міщанського зрівнювання. Нівелювання культур в єдину постіндустріальну або іншу будь-яку культуру рівнозначно об'єднанню генофонду життя, живого в біосфері. Фактично, необхідний поліморфізм форм і напрямів еволюції культур. Цивілізація (за Леві-Строссом) має бути коаліцією культур (або, як зазначалося в монографії, континуумом, а потім федерацією культур). Ідея мондіалізму, якщо вона буде реалізована у варіанті «золотого мільярду», об'єктивно призведе до катастрофи людства.

Не забуватимемо, що сучасне людство — це щось на зразок популяції держав та народів, де держави — такі ж системи організмового типу. Будь-яка із них, однак, поводиться зовсім інакше, ніж члени живої спільноти в популяції. Як зазначав І. Хейзинга: «...сьогодні, в XX ст., держава державі вовк» [144]. Звичайна людська мораль не властива державі, вона — імморальна і керується принципами природної моралі та відносин, типових для хижака і жертви в боротьбі за існування. Разом з тим, наприкінці XX — на початку XXI ст. під впливом імморалізму держав аналогічну поведінку обирають також різні «навколополітичні» групи населення всередині держав та на міжнародному рівні. Безперечно, це призводить до ще більшого ризику катастрофи. Ми говоримо про тероризм (наприклад, удари по Пентагону та хмарочосах у Нью-Йорку, теракти в Росії тощо), злочинство взагалі, які живляться також індивідуалізмом як мораллю.

Але в будь-якому разі діє закон, за яким сталою та надійною є саме така система, всі основні елементи і підсистеми якої також надійні та сталі. Тому людству сьогодні, напередодні катастрофи, яка йому загрожує, слід складатися із більш сталих та надійних держав і жити за принципом допустимої в конкретних умовах толерантності. Вихід ми бачимо також у часовому для всього людства посиленні згуртованості та централізації (але додержуючись принципів гуманності, рівності, справедливості), спираючись на ООН та інші міжнародні організації. Подальший розвиток людства по мірі «відсування» від краю прірви може бути забезпечений також через: а) посилення гуманізації стосунків між людьми на всіх рівнях; б) перетворення справи керівництва та управління на ниві для честолюбних, безвідповідальних та егоїстичних

518

дилетантів у високопрофесійне заняття («наукове управління суспільством»); в) припинення маніпуляції суспільною свідомістю, інформаційними війнами та поведінкою в корисливих цілях через контроль суспільства над ЗМІ; г) створення психологічних умов для згуртовування людей, їх кооперування у всіх сферах діяльності, інакше буде запізно (втрата покоління); д) звуження сфери діяльності негативної активності людей, яка ніким не контролюється, груп, прошарків, держав та ін., оскільки індивідуалізм та егоїзм у крайніх проявах стає дедалі небезпечнішим для долі людства; є) розширення сфери діяльності в суспільстві позитивної активності людей та ін. Ці висновки витікають безпосередньо із самої суті фундаментальних суспільних законів, які не можна ігнорувати ні в якому разі. Багато що із причин кризи, яка нині відбувається, є наслідком нерозуміння та недооцінки характеру зага-льносистемних законів.

Що має робити людство в цілому, оцінюючи ситуацію як екстремальну? Ми вже спробували відповісти на це питання в монографії. В ній визначено ті міри, які можливо застосувати сьогодні. Вони намічені також у публікаціях з глобальних проблем сучасності [23; 182—184; 186— 190; 267; 522; 524; 535-561; 577-584; 1129-1131]. І все ж таки, хотілося б ще чіткіше означити альтернативу: 1) людству ще не запізно відійти від краю прірви, і воно має це зробити; 2) якщо цього не зробити, нам всім загрожує загибель.

Проте зазначимо, що імператив виживання людства неминуче штовхає до схеми організації людства, яка історично реалізувалася в таких 4-х варіантах: 1) тотальної капіталістичної (яка сьогодні передбачає скорочення людства до 2—2,5 млрд); 2) ліберально-демократичної (у дусі К. Поппера [265]), яка була реалізована в деяких країнах світу; 3) кооперативно-соціалістичної (почасти в дусі П. Прудона, М. Бакуніна, П. Кропоткіна) — в експериментах; 4) тоталітарної соціалістичної (модель СРСР). Схеми 1 і 4 — суто нейтралістського типу, певний час ефективно працюватимуть в умовах екстремальної ситуації, але не зможуть забезпечити виживання людства як організму через системні закони. Схема 1 — антигуманна. Схема 4 у варіанті пізнього СРСР гуманна, але вона веде до стагнації. Схеми 2 і 3 навряд чи придатні для екстремальних умов існування.

Ймовірна, але не скоро, реалізація схеми розселення людства у космічному просторі (у дусі ідей К. Ціолковського [1133—1135]. На наш погляд, найпридатнішою є змішана стратегія, а саме: наближення екстремальних умов дозволить прийняти, якщо не переважить егоїзм та хижацтво елітарних держав, схему 4, потім, по мірі розселення людства у Космосі, відбудеться перехід людства до вибору будь-яких інших схем центристського або ацентристського типу.

На завершення порівняємо теоретичну ситуацію з концепцією сталого розвитку людства. Зазначимо, що у розпорядженні тих, хто її розробляє, немає певної зв'язної та послідовної теорії з відповідним розумовим та номологічним апаратом. По суті, вся концепція зовсім не є

519

Замість післямови

теорією, а еклектичним набором деяких положень природознавства, культурології, екології, теорії систем, економічних моделей, рекомендацій та ін. Завдання сталості суспільства виглядає як порівняно вузьке та окреме завдання розвитку біхевіорально-синергетичних систем у різних фазах. Центральними поняттями оптимології мають бути опти-мальність та ефективність — поняття, які розширюють принцип адап-тивності бі-систем та ідею гомеостатичної рівноваги. При цьому має йтися і про протилежні поняття: дестабілізацію, нестабільність, дезопти-мізацію, неефективність, кризи, конфлікти, загибель та інші, про відповідні закони. Ми вважаємо, що будь-які моделі (або версії) сталого розвитку суспільства на перспективу, побудовані безвідносно до більш широкого контексту ідей оптимології та теорії синергетики, залишатимуться необгрунтованими, непереконливими, емпіричними за типом, ідеологізованими або авторитарними продуктами вчених, політиків, соціальних груп і класів. Тим часом проблема полягає в тому, як вижити, перебуваючи в одному човні, який називається Земля.

Як би там не було, всі проекти сталого розвитку людства розраховані на історично віддалену перспективу. Спробуємо, спираючись на результати даного культурологічного дослідження та прогнози науковців з цього питання, умовно передбачити розвиток цивілізації хоча б років на 50.

Як уже підкреслювалося, ми вважаємо, що в XXI ст. результатом співіснування суперкультур буде нова конфігурація світового порядку, нове співвідношення сил, нова геополітична, економічна, цивілізаційна картина світу. З позицій осмислення нелінійності розвитку історичного процесу XXI ст. — це точка біфуркації світового порядку, який настає. Як попередньо вже зазначалося, йдеться про влив на світ п'яти чинників: зверхність сили, глобалізація світової економіки, хаос, пошук самоідентифікації, нерівність. Проаналізуємо їх детально.

Зверхність сили. На думку американського політолога Ч. Краутхам-мера, «... найразючішою ознакою світу після «холодної війни» стала його однополярність... З прийдешніми поколіннями, можливо, і виникнуть великі держави, рівні Сполученим Штатам. Але не тепер. Не в ці десятиліття. Ми переживаємо момент однополярності» [1122, с. 23—24]. Дає про себе знати вплив стратегічних чинників: глобальної могутності американської економіки, незрівняної ні з ким військової могутності, розгалуженої системи супутникового та іншого стеження за світом, масштабної програми економічної допомоги та прийому спеціалістів, панування у світовій науці, виховання світової еліти в американських університетах, культурного впливу Голівуду і загалом американського способу життя на весь світ. «Очевидною реальністю, — зазначає віце-президент Бруклінського інституту Р. Хаас, — є те, що Сполучені Штати — наймогутніша країна в нерівному собі оточенні» [1123, с. 37]. Скільки триватиме прийдешнє «американське століття»? На думку американського вченого Д. Уїлкінсона, «... однополярність є внутрішньо стабільною і може тривати десятиліття. Однополюсна конфігурація має внутрішні чинники, які саморегулюються» [1074, с. 103]. В однопо-

520

люсному світі швидше вирішуються конфлікти. Він внутрішньо ефек-тивніший, ніж менш централізовані системи.

Глобалізація світової економіки. Друга можлива суттєва хвиля — злиття національних економік в єдину, загальносвітову — глобалізація ринку, зростаючий взаємозв'язок на основі комунікаційного зближення, планетарної наукової революції, міжнаціональних соціальних рухів, нових видів транспорту, телекомунікаційних технологій, інтернаціональної освіти. «Національні уряди починають ділити владу — політичну, соціальну, військову (як основу суверенності) — з діловими колами бізнесу, міжнародними організаціями, численними групами громадян» [1124, с 50]. Транснаціональні корпорації та неурядові організації відтепер легко перетинатимуть національні кордони і здійснюватимуть владу над населенням менш розвинених країн, оскільки «ні національні уряди, ні локальні владні структури не зможуть власними силами вирішити проблеми, які породжені зростаючою взаємозалежністю» [1074, с. 115]. У глобалізації вбачається джерело майбутнього розквіту, умиротворення, єдиних для всіх правил, шлях виживання, підйому життєвого рівня, соціальної стабільності, політичної значущості. Не буде стимулу для колишніх методів підкорення сусідніх держав, виникне єдина міжнародна система, яка цінуватиме передусім технологічні нововведення, позитивні зміни [1075]. Центром зусиль у XXI ст. можуть стати освіта, розвиток інфраструктури, захоплення конкурентоспроможних позицій на світовому ринку інформатики, мікроелектроніки, біотехнологій, теле-комунікацій, космічної техніки, комп'ютерів — привнесення новацій, модернізація як константа національного життя. Глобалізація приведе до консолідації світу. На початку XXI ст. відбудеться (як стверджують американські теоретики Дж. Модельські та У. Томпсон) «реконфігу-рація союзу демократій навколо твердого ядра — Сполучених Штатів та Європейського Союзу. Це ядро розширюватиметься через збільшення членства в НАТО та зростання численності ЄС, прийняття Росії «у сімку», включення до Організації економічного співробітництва та розвитку Мексики, Польщі та Південної Кореї... Інші регіони, перш ніж приєднатися, мають пройти певний шлях. ...Партнерство США — ЄС буде головною основою світового порядку в XXI ст.» [1076, с. 131]. Внаслідок глобалізації у 2000—2026 pp. прогнозується фаза прискореного росту. Разом із загальним поліпшенням освітньої системи цей ріст переконає більшість країн, що їхнім національним інтересам краще слугуватиме співробітництво з уже діючою міжнародною системою, а не ізоляція від неї або спроба зруйнувати її. Після епохи турбулентності в 2050—2080 pp. глобалізація, ймовірно, завершить загальносвітову консолідацію до рівня світової федералізації, яка охопить і XXII ст.

Хаос. Третя хвиля змін може обрушитися на людство внаслідок послаблення дисциплінованих гравців на міжнародній арені - суверенних держав, чий суверенітет у прийдешні десятиліття буде жорстоко подавлений транснаціональними корпораціями, недержавними організаціями, етнічними групами, які самоорганізуються, сепаратизмом

521

Замість післямови

регіонів, мафіозними структурами. «Нині, - зазначає Дж. Розенау, -виникає нова форма анархії через послаблення минулої центральної влади, інтенсифікації транснаціональних відносин, зменшення значимості міжнаціональних бар'єрів та укріплення всього, що обминає державні кордони» [1074, с. 151—152].

За визначенням І. Фергюсона та Р. Мансбаха, «держава-територія була продуктом унікальних поєднань історичних умов. Ці умови зникають. Сучасні тенденції підривають державу і систему держав. ...Політика пошуків ідентичності стає центральним фокусом глобальної політики» [1077, с. 77]. Цей процес дуже хворобливий. Руйнуючи старий порядок, він зіштовхується з труднощами на шляху побудови нового порядку. Бачачи державу, яка відступає, громадянин губить чітке уявлення про лояльність. Як зазначає С. Стрейндж, «... у світі багатобічної влади, яка зазнає дифузію, наша власна свідомість є нашим єдиним компасом» [1139, с. 199]. Войовниче групове самоствердження загрожує занурити світ у хаос.

«Хаотична поведінка суб'єктів світової політики зовсім не є випадковою... В подальшому процеси стануть некерованими... В такому разі слід очікувати ствердження хаосу протягом декількох десятиліть» [1076, с. 116]. Хаосу сприятиме підрив авторитету міжнародних організацій, розповсюдження зброї масового ураження і потік звичайного озброєння, поширення військових блоків без згоди сусідів, формування центрів міжнародного тероризму та організованої злочинності, утвердження принципу самовизначення меншостей. Цьому ж сприятиме економічна нерівність, некерований ріст населення, феноменальні технологічні зміни, релігійний фундаменталізм, націоналізм та расизм, погіршення економічного стану на фоні міграційних процесів, крах життєво важливих екологічних систем, вичерпання природних ресурсів, пріоритет місцевого самоуправління, релігійне самоствердження, етнічна нетерпимість, професійна гордість. Міські банди, кримінальні структури можуть замінити суто національно-державні структури. Існуючі соціальні інститути в XXI ст. можуть не витримати революційних перетворень [1079].

Пошук самоідентифікації. Четвертий «руйнівник» сучасної світової системи, який може виникнути в точці біфуркації, — крах попереднього світосприйняття та лояльності після закінчення боротьби ідеологій. «Холодна війна» була конфліктом двох полярних версій прогресивізму -соціалізму та неокласичного капіталізму, — зазначає Е. Сакакібара. — Крах соціалізму та закінчення «холодної війни» позбавили світ громадянської війни між двома версіями прогресивізму, які заслонили істинно фундаментальне питання про існування різних цивілізацій» [1125, с. 8]. Закінчення ідеологічного протистояння призвело «...на початку третього тисячоліття до кризи ідентичності. У наростаючому ступені наша психіка і навіть матеріальні потреби починають вимагати ускладненої самоідентифікації» [1080, с. 151]. У 90-ті pp. почався масовий вихід до етнічно-трайбалістського начала як основи і до ре-лігійно-цивілізаційної єдності як нового універсуму.

522

Демони власного історичного досвіду, релігійних поглядів, ментальних кодів, мови, спогадів про принижену гідність, які вирвалися назовні, зупинили благодушність глобалістів. Враховуючи наявність у кожної цивілізації автентичної морально-психологічної основи і власних економічних, політичних та військових вимог, очікувати миру і спокою — вершина стратегічної наївності (американські футурологи А. і X. Тоф-флери) [1081]. У XXI ст. відбудеться переорієнтація групових лояльнос-тей та масової ідентичності, що зруйнує сучасну державу, трансформує процеси демократизації в політику самоідентифікації і у підсумку призведе до витіснення колись обмежених міждержавних війн у нічим не обмежені етнічні конфлікти. Вже зараз є чимало країн, громадяни яких готові віддати життя за свою державу, але збільшується кількість тих, хто готовий пожертвувати житгям за етнічно-релігійну ідентичність.

Вперед виходить привид пророкованого С. Хантінгтоном зіткнення суперкультур: «Фундаментальним джерелом конфліктів у виникаючому новому світі буде не ідеологія і не економіка. Найбільшою основою, яка розрізнює людство, буде культура. Нації-держави залишаться наймогутнішими діючими особами у світових справах, але головні конфлікти у світовій політиці відбуватимуться між націями та групами націй різних цивілізацій. Зіткнення цивілізацій домінуватиме у світовій політиці. Культурні розділові лінії цивілізацій стануть фронтовими лініями майбутнього» [465, с. 22]. Війна за «югославський спадок», події в Афганістані, Іраці показали, що може відбутися при прискореній та схваленій ззовні зміні ідентичності. Дещо більш значуще може відбутися в разі ствердження своєї цивілізаційної ідентичності великого Китаю. А якщо цим шляхом піде ядерна Індія та мільярдний мусульманський світ, то виникне «протистояння Джихада і Мак-Уорлда» [1082, с. 44].

Чинник нерівності. П'ята біфуркаційна сила, яка очевидно виривається назовні в XXI ст., — гостра реакція на жорстку залежність більшості людства від трьох центрів економічного розвитку: Північної Америки, Західної Європи та Східної Азії. І ця прірва не зменшується, а збільшується. Технологічний обмін, культурне співробітництво та військова взаємодопомога здійснюються переважно всередині дуже вузької сфери Північної Атлантики та Східної Азії — понад 90 % прямих іноземних інвестицій не залишають коло розвинених країн. «Світова економіка концентрується лише в декількох ключових країнах» [1083, с. 425]. Інші регіони знаходяться у зоні спорадичної опіки або тотального забуття. Світ не змириться з постулатом неминучої нерівності, результатом якої, на думку І. Валлерстайна, може бути глобальний економічний колапс [ 1084]. Таку парадигму можна визначити як «співіснування двох світів», багатого — розвиненого і бідного — такого, що розвивається. Так чи інакше йдеться про Захід і не-Захід [1126]. Рівність «половин» не передбачається — занадто могутній Захід, роз'єднані бідні країни — вони гірше озброєні, економічно слабкі, політично не солідарні, у них немає волі та організації. При цьому межі між багатими та бідними в Латинській Америці та Східній Азії місцями дуже розмиті. Незахідний світ

523

Замість післямови

занадто складний, щоб його можна було б ввести — хоча б для теоре- тичної ясності - у загальні рамки. Очікується, що особливо гострий період почнеться після 2015-2020 pp. [1083; 1084].

Ймовірно, що загостриться протистояння багатства та бідності всередині держав — «між міськими елітами і бідняками із гето та розвалин.... Високоосвічені та пов'язані у гіперпросторі, які говорять однією мовою про технологію, торгівлю, професії, ведуть приблизно однаковий спосіб життя, матимуть між собою більше спільного, ніж з бідняками власної країни, які є безкінечно іншими за психологією, навичками та матеріальним станом» [1139, с. 102]. Циклічні кризи більше всього можуть позначитися на постачальниках сировини та дешевої робочої сили. Неминуча міграція бідного населення. «Зони демографічно високого тиску в Азії, — зазначає індійський вчений Г. Канвал, — породжуватимуть рух у зони низького демографічного тиску в Америці та Австралії; навіть най-суворіші імміграційні закони не зупинять цей рух, що неминуче викличе застосування сили» [1139, с102]. В умовах вичерпання ресурсів розвинені країни намагатимуться контролювати стратегічно важливу сировину, що призведе до загострення протиріч між багатими та бідними.

Поширення зброї масового винищення призводить до вибуховоне-безпечної ситуації. В Індії пишуть, що «...у третьому світі побоюються можливості нової економічної «холодної війни» між індустріальною Північчю та країнами Півдня, які розвиваються» [1127, с. 352]. Серйозно йдеться про вихід за межі «холодної війни». «Одним із імовірних сценаріїв, — зазначав С. Кауфман із Ради національної безпеки США, — може бути ініційована економічною нерівністю Півночі та Півдня війна з масовими втратами» [1128, с. 201].

На завершення ще раз нагадаємо, що сталий розвиток став темою другої Конференції ООН з питань оточуючого середовища та розвитку, яка відбулася в 1992 р. у Ріо-де-Жанейро [1114; 1116]. Серед документів, які були розроблені під час конференції, - план основних дій з метою глобального сталого розвитку, або «Порядок денний на XXI століття». Цей документ ґрунтується на таких аналітичних висновках:

- першопричиною виникнення ідеї сталого розвитку є глобальна екологічна криза. В XX ст. виявився порушеним природний кругообіг речовин у біосфері. Людина своєю діяльністю перевищила допустимий поріг збурення біосфери;

- неконтрольований ріст економіки та споживання природних ресурсів не розв'язав соціальних проблем людства. Сучасна цивілізація зіткнулася не просто з екологічною, а еколого-соціальною кризою. Це вимагає перегляду норм в економічній, соціальній, етичній сферах; узгодження їх із законами біосфери;

- сталий розвиток - категорія планетарна. В окремій країні він можливий лише як складова сталого розвитку всієї цивілізації. Тому процес переходу до сталого розвитку символізує початок нової глобальної взаємодії і партнерства.

524

1. Шейко В.М. Гуманізація освіти і культури // Вісн. Харк. держ. акад. культури: 36. наук. пр. - X., 2000. - Вип. 2. - С. 99-109.

2. Social Research and National Policy for Science. — London, 1964. — Section 8.

3. Aron R. Progress and Disillusion. The Dialectics of Modern Society. — N.Y., 1968.-218 p.

4. Сингх P.P. Образование в условиях меняющегося мира // Перспективи: Вопр. образования. - 1993. - № 1. - С. 7-21.

5. Швейцер А. Упадок и возрождение культури: Избранное. - М., 1993. -С. 242.

6. Ортега-и-Гассет X. Восстание масс // Вопр. философии. — 1989. — № 3. - С. 119-154; № 4. - С. 114-169.

7. Фролов И.Т. Перспективи человека. — М.: Политиздат, 1983. — С. 91.

8. Шейко В.М. Вища освіта в країнах Заходу: соціальні та етичні аспекти / Харк. держ. акад. культури. — X.: ХДАК, 1999. — 152 с.

9. Шейко В.М. Освіта в інформаційній цивілізації // Вісн. Кн. палати. — 2000.-№ 9.-С. 17-19.

10. Шейко В.М. Дистанційна освіта в США // Новий колегіум. — 2000. — № 5. - С. 31-35.

11. Шейко В.М. Концептуальні основи переходу від традиційного до онлайнового та дистанційного навчання (з досвіду університетів США і Канади) // Вчені зап. Харк. гуманіт. ін-ту «Нар. укр. акад.». — X., 2001. — Т. 7. — С. 142-152.

12. Гаврюшенко А.А., Кравченко А.В. История художественной культури: Учеб. пособие / Харьк. гос. ин-т культурьі; Под ред. В.Н. Шейко. — X., 1992. — 276 с.

13. Шейко В.М., Тишевська Л.Г. Історія української художньої культури: Підруч. для студ. вузів мистецтв і культури / Харк. держ. акад. культури. — X.: ХДАК, 1999. - 194 с.

14. Шейко В.М. Сучасна культура: динаміка та тенденції розвитку// Вісн. держ. акад. кер. кадрів культури і мистецтв. — 2000. — № 2. — С. 5—10.

15. Шейко В.М. Історія української культури: Моногр. — X.: ХДАК, 2001. — 400 с.

16. Шейко В.Н., Гаврюшенко А.А., Кравченко А.В. История художественной культури: Первобнтность. Древний мир: Учеб. для студ. вузов искусства и культури / Харьк. гос. акад. культури. - X.: ХГАК, 1998. - 190 с.

17. Шейко В.Н., Гаврюшенко А.А., Кравченко А.В. История художественной культури: Византия. Арабо-мусульманский мир. Китай. Япония: Учеб. для студ. вузов искусства и культури / Харьк. гос. акад. культури. - X.: ХГАК, 1999. - 200 с.

18. Шейко В.М., Гаврюшенко О.А., Кравченко О.В. Історія художньої культури: Первісність. Стародавній світ: Підруч. для студ. вузів мистец. і культури / Харк. держ. акад. культури. - X.: ХДАК, 1999. - 210 с.

525

Список джерел та літератури

___ 19. Шейко В.Н., Гаврюшенко А.А., Кравченко А.В. История художест-

іш> венной культури: Средние века. Возрождение: Учеб. для студ. вузов искусства и культури / Харьк. гос. акад. культури. - X.: ХГАК, 1999. - 227 с.

20. Шейко В.М., Гаврюшенко О.А., Кравченко О.В. Історія художньої культури: Візантія. Арабо-мусульманський світ. Китай. Японія: Підруч. для студ. вузів мистец. і культури / Харк. держ. акад. культури. - X.: ХДАК, 2001. -181с.

21. Шейко В.М., Гаврюшенко О.А., Кравченко О.В. Історія художньої культури: Середньовіччя. Відродження: Підруч. для студ. вузів мистец. і культури / Харк. держ. акад. культури. - X.: ХДАК, 2001. - 190 с: іл.

22. Шейко В.Н., Гаврюшенко А.А., Кравченко А.В. История художественной культури: Западная Европа XVII и XVIII вв.: Учеб. для студ. вузов искусства и культури / Харьк. гос. акад. культури. — X.: ХГАК, 1999. — 196 с: ил.

23. Шейко В.М. Континуум культур: проблеми взаємозалежності та співробітництва // Культура України: 36. наук. пр. / Харк. держ. акад. культури. — X., 2000. - Вип. 6: Мистецтвознавство. - С. 4-12.

24. Шейко В.М. Просвіта і більшовизм: ідеологізація культурного життя України в 20-х pp. // Вісн. Харк. держ. акад. культури: 36. наук. пр. — X., 2000. — Вип. 3. - С. 4-26.

25. Шейко В.М. Монополізація радянською системою основних сфер духовного життя суспільства 30-х pp. // Вісн. держ. акад. кер. кадрів культури і мистецтв. - К., 2000. - № 3. - С. 99-111.

26. Шейко В.М. Історія культури України: історіогр. огляд // Сіверян, літопис. - 2000. - № 6. - С. 80-89.

27. Шейко В.М. Культура та інтелігенція України після Жовтневої революції 1917 р. // Культура України: 36. наук. пр. — X., 2000. — Вип. 7: Мистецтвознавство. — С. 4—15.

28. Шейко В.М. Українська культура та інтелігенція в умовах кризового суспільства // Вчені зап. Харк. гуманіт. ін-ту «Нар. укр. акад.». — X., 2001. — Т. 6—II: Громадськість інтелігенції: шляхи формування у кризовому суспільстві. — С. 86-89.

29. Шейко В.М. Проблеми культури України 30-х pp. XX ст. // Вісн. Харк. держ. акад. культури: 36. наук. пр. - X., 2001. - Вип. 4. - С. 4-17.

30. Шейко В.М. Проблеми українізації та культура України на початку XX ст. // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. - X., 2001. - № 504: Історія України, вип. 4. — С. 55—75.

31. Батищев Г.С. Социальньїе связи человека в культуре // Культура, человек и картина мира. - М., 1987. - С. 110.

32. Шейко В.М. Проблеми становлення та розвитку соціальних функцій масової культури // Вісн. Харк. держ. акад. культури: 36. наук. пр. — X., 2001. — Вип. 5. - С. 4-19.

33. Галич Н. История доколумбовских цивилизаций. - М.: Мисль, 1990. -376 с.

34. Сравнительное изучение цивилизаций: Хрестоматия / Сост. Б.С. Ерасов. — М.: Аспект Пресе, 1999. - 556 с.

35. Культурно-історичні витоки розвитку техніки і становлення цивілізації: Кат. вист. / Харк. держ. наук, б-ка ім. В.Г. Короленка; Склад.: Л.І. Романова та Ін.-Х., 1997.-46 с.

36. Яковец Ю.В. История цивилизаций: Учеб. пособие. — 2-е изд., перераб. и доп. - М.: ВЛАДОС, 1997. - 351 с.

526

37. Гизо Ф. История цивилизации во Франции. — М.: Наука, 1993. — 562 с.

38. Сорокин П.А. Человек. Цивилизация. Общество: Пер. с англ. — М.: Политиздат, 1992. - 542 с.

39. Павленко Ю.В. Історія світової цивілізації. Соціокультурний розвиток людства: Навч. посіб. — 2-е вид., стер. — К.: Либідь, 2000. — 360 с; Кучменко Е.М. Історико-культурна спадщина країн Азії та Африки в новий час. — К.: Стилос, 1998.-319 с.

40. Бродель Ф. Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, XV—XVIII ст. Т. 1. Структури повсякденності: можливе і неможливе / Пер. із фр. Г. Філіпчук. — К.: Основи, 1995. - 542 с.

41. Зйзенштадт Ш. Прорьівн «осевого времени» // Цивилизации. — М., 1995. - Вьіп. 3.

42. Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності: 36. наук. пр. / Київ. держ. лінгв. ун-т. — К., 1999. — 327 с.

43. Культурная антропология: Учеб. пособие / Под ред. Ю.Н. Емельянова, Н.Г. Скворцова. - СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 1996. - 186 с.

44. Межуев В.М. Культура и историзм. — М.: Политиздат, 1977. — 312 с.

45. Крьімский С.Б., Парахонский Б.А., Мейзерский В.М. Зпистемология культурн: Введение в обществ. теорию познания. — К.: Наук, думка, 1993. — 264 с.

46. Білий Л.Т. Діалектика розвитку історичних типів культури: Філософ.-соціол. пробл. — Л., 1991. — 384 с.

47. Токарев С.А. История зарубежной зтнографии: Учеб. пособие для вузов по специальности «История». — М.: Вьісш. шк., 1978. — 352 с.

48. Культурология в вопросах и ответах: Учеб. пособие / Науч. ред. Г.В. Драч. — Ростов-н/Д: Феникс, 1997. - 480 с.

49. Всемирная история: Учеб. для вузов / Под ред. Г.Б. Поляка, А.Н. Мар-ковой. - М.: Культура и спорт: ЮНИТИ, 1997. - 496 с.

50. Життя етносу: соціокультурні нариси: Навч. посіб. / Б. Попов, В. Ігнатов, М. Степико та ін. - К.: Либідь, 1997. - 239 с.

51. История Европьі: С древнейших времен до наших дней: В 8 т. — М.: Наука, 1988-1994. -Т. 1-4.

52. Щекин Г.В. Социальная философия истории: (Теория соц. развития): Моногр. / Межрегион. акад. упр. персоналом. — К.: МАУП, 1996. — 152 с.

53. Ивин А.А. Введение в философию истории. — М.: Владос, 1997. — 288 с.

54. Рассел Б. Історія західної філософії. — К.: Основи, 1995. — 759 с.

55. Овсянников А.А. История двух тьісячелетий в датах: Справ, пособие. — Тула, 1996. - 822 с.

56. Borofsky R. Assessing Cultural Anthropology. — New York, 1994. — 502 p.

57. Marcus G.E., Fischer M. Anthropology as Cultural Critique: An Experimental Moment in the Human Sciences. — Chicago: University of Chicago Press, 1986. — 442 p.

58. Минюшев Ф.И. Социальная антропология: (Курс лекций). — М.: Меж-дунар. ун-т бизнеса и упр., 1997. - 372 с.

59. Гуревич П.С. Культурология. — М.: Знание, 1996. — 286 с.

60. Западная философия от истоков до наших дней: В 3-х т.: Пер. с итал. — СПб.: Петрополис, 1995. - Т. 1-3.

61. Kroeber A.L., Kluckholm Cl. Culture: A Critical Review of Concepts and Definitions. - New York, 1952. - P. 112, 291.

62. Работн Л.А. Уайта по культурологии. - М., 1996. - С. 137.

527

Список джерел та літератури

UUJ 63. Агости З.П. Нация и Культура: Пер. с исп. - М.: Политиздат, 1963. - 456 с.

\ИШ$> 64. Артановский С.Н. Историческое единство человечества и взаимное влияние культур. - Л.: Политиздат, 1967. - 326 с.

65. Аверинцев С.С. Порядок космоса и порядок истории в мировоззрении раннего Средневековья // Античность и Византия. - М.: Наука, 1975.

66. Каган М.С. Философия культури. - СПб., 1995. - 309 с.

67. Морфология культурн: Структура и динамика. - М., 1994. - 382 с.

68. Культура: теории и проблеми. — М., 1995. — 402 с.

69. Иванов В.В. Культурная антропология и история культурн // Одиссей: Человек в истории. — М., 1989. — 420 с.

70. Степин B.C. Философская антропология и философия науки. — М., 1992. - 364 с.

71. Антропология и история культурн. — М., 1993. — 620 с.

72. Барулин B.C. Социально-философская антропология. — М., 1994. — 460 с.

73. Орлова И.Б. Евразийская цивилизация: Социально-историческая рет-роспектива и перспектива. — М.: Норма, 1998. — 275 с.

74. Зтнология: Учеб. для вузов / Александренков З.Г., Заседателева Л.Б., Зверева Ю.И., Калиновская К.П.; Под ред. Г.Е. Маркова, В.В. Пименова. — М.: Наука, 1994. — 383 с. — (Программа «Обновление гуманитар. образования в России»).

75. Леви-Стросс К. Структурная антропология. — М.: Наука, 1985. — 535 с.

76. Kroeber A.L. Anthropology today. - Chicago; London, 1953.

77. Herskovits M. Cultural Anthropology. - New York, 1955.

78. Herskovits M. Horizons of Anthropology. — London, 1965.

79. Аверкиева Ю.П. История теоретической мисли в американской зтнографии. - М.: Наука, 1979. - 288 с.

80. Kroeber A.L. Anthropology. - New York, 1923.

81. Harris M. The Rise of Anthropological Theory: a History of Theories of Culture. -New York, 1968.

82. Ember C.R., Ember M. Anthropology. - Englewood Cliffs, 1985.

83. Тайлор З.Б. Введение к изучению человека и цивилизации: (Антропология). - М., 1924. - 468 с.

84. Тайлор 3. Антропология. — СПб.: Тип. Демакова, 1882. — 434 с.

85. Виндельбанд В. История новой философии в ее связи с общей культурой и отдельньши науками. — СПб.: Тип. Стасюлевича, 1902—1905. — Т. 1—2.

86. Риккерт Г. Философия истории. - СПб., 1908. - 712 с.

87. Вебер М. Избраннне произведения. - М., 1990. - 684 с.

88. Токарев С.А. Венская школа зтнографии // Вестн. истории мировой культури. - 1958. - № 3. - С. 14-21.

89. Ratzel E Anthropogeographie. - Stuttgart, 1891.

90. Ясперс К. Истоки истории и ее цель. — М., 1991.

91. Ясперс К. Философская автобиография. — М., 1995. — 312 с.

92. Дьяконов И.М. Пути истории: от древнейшего человека до наших дней. — М.: Изд. фирма «Вост. лит.» РАН, 1994. — 516 с.

93. Богомолов А.С., Ойзерман ТИ. Основи теории историко-философс-кого процесса. — М.: Наука, 1983. — 286 с.

94. Булатов М.А. Диалектика и культура: Ист.-филос. анализ. — К.: Наук, думка, 1984. - 216 с.

95. Бистрицкий Е.К., Козловский В.Н., Пролеев С.В. Бьггае человека в культуре (опьіт онтологического подхода). — К.: Наук, думка, 1992. — 176 с.

528

96. Грушевський М.С. Хто такі українці і чого вони хочуть? — К.: Т-во «Знання», 1991.-240 с.

97. Коллингвуд Р.Дж. Идея истории. - М.: Наука, 1980. - 486 с; Вебер М. Протестантская зтика и дух капитализма // Вебер М. Избранньїе произведе-ния. - М.: Прогресе, 1990. - С. 61-272.

98. Кондорсе Ж.А. Зскиз исторической картиньї прогресса человеческого разума. - М.: Соцзкгиз, 1936. - 258 с.

99. Древние цивилизации. — М.: Мьісль, 1989. — 479 с.

100. Кертман Л.Е. История культури стран Европьі и Америки (1800— 1917): Учеб. пособие для вузов по специальности «История». — М.: Вьісш. шк., 1987. - 304 с.

101. Бойченко І.В. Філософія історії: Підручник. — К.: Т-во «Знання», 2000. - 723 с.

102. Боас Ф. Ум первобнтного человека. — М.; Л.: ГИЗ, 1926. — 513 с.

103. Бочаров В.В. Политическаяантропология иобщественнаяпрактика// Журн. социологии и соц. антропологии. - 1998. - Т. 1, № 2. - С. 5-9.

104. Malinowski В. Naukowa teoria kultury // Szkice z teorii kultury. — Warszawa, 1958.-S. 40-51.

105. Malinowski B. Kultura// Paluch. A.K. Malinowski. -Warszawa, 1981.

106. Малиновский Б. Смерть и регенерация группьі // Религия и общество: Хрестоматия по социологии религии. — М., 1996. — С. 415—421.

107. Малиновский Б. Магия и религия // Религия и общество: Хрестоматия по социологии религии. — М., 1996. — С. 509—535.

108. Малиновский Б. Магия, наука и религия // Магический кристалл. -М., 1992.

109. Сонгинайте Н.С. Социальная антропология Бронислава Малиновского // Журн. социологии и соц. антропологии. — 1998. — Т. 1, № 2. — С. 10—15.

ПО. Рздклифф-Браун А. Табу // Религия и общество: Хрестоматия по социологии религии. — М., 1996. — С. 421—438.

111. Radcliffe-Braun A.R. A Natural Science of Society. — Glencoe, 1957.

112. Gluckman M. An Analysis of the Sociological Theories of Bronislaw Malinowski. — Cape Town; New York, 1949.

113. Gluckman M. Politics, Law and Ritual in Tribal Society. - Oxford, 1965.

114. Gluckman M. The Ideas in Barotse Jurisprudence. — Manchester, 1972.

115. Firth R. Max Gluckman//Proceedings of the British Academy.- 1975. —"Vbl. 61.

116. Званс-Притчард 3.3. Нузрн: Описание способов жизнеобеспечения и полит. ин-тов одного из нилотских народов: [Пер. с англ.]. — М.: Наука, 1985. — 648 с.

117. Ольдерогге Д.А. Иерархия родових структур и типн большесемейньїх общин // Социальная организация народов Азии и Африки. — М., 1975. — С. 42.

118. Леви-Брюль Л. Сверхьестественное в первобьітном мьішлении. — М.: Педагогака-Пресс, 1994. - С. 48.

119. Богомолов А.С. Диалектический логос: Становление античной диалектики. - М.: Мьісль, 1982. - 263 с.

120. Коган М.С. К вопросу о понимании культури // Филос. науки. - 1989. -№ 5. - С. 3-16.

121. Савицкая ТУ. Культура на рубеже тнеячелетий: Новме парадигми и старне стереотипи // Культура в соврем. мире: опит, проблеми, решения: Науч.-информ. сб. / Рос. гос. б-ка. Информкультура. — М., 1999. — Вьш. 6. — С. 3-18.

529

Список джерел та літератури

122. Ерасов Б.С. Социальная культурология: Пособие для студентов. - М.: Аспект Пресе, 1997. - 591 с.

123. Белик А.А. Культурология: Антропологические теории культур. — М.: Рос. гос. гуманитар. ун-т, 1999. — 241 с.

124. Пилипенко А.А., Яковенко И.Г. Культура как система // Человек. -1997. - № 5. - С. 80-89.

125. Злобин Н.С. Культура и общественньїй прогресе. — М.: Политиздат, 1980.-412 с.

126. Баллер З.А. Социальньїй прогресе и культурное наследие. — М.: Мир, 1987. - 252 с.

127. Попович М.В. Нарис історії культури України. — К.: Артек, 1998. — 728 с.

128. Красников Б.И. Новий взгляд на зволюцию общества. — К.: Хрещатик, 1995. - 342 с.

129. Свідзинський В.В. Культура як феномен самоорганізації// Сучасність. — 1992.-№ 4.-С. 6-12.

130. Флиер А.Я. Культурогенез. - М., 1995. - 418 с.

131. Губман Б.Л. Западная философия культури XX века: Учеб. пособие. — Тверь: ЛЕАН, 1997. - 288 с.

132. Блок М. Апология истории илиремесло историка. — М.: Наука, 1986. — 254 с.

133. Орлова З.А. Введение в социальную и культурную антропологию. — М., 1994. - 284 с.

134. Ионин Л.Г. Социология культури: Учеб. пособие. — 2-е изд. — М.: Логос, 1998. - 278 с.

135. Каннгин Ю.М., Яковенко Ю.И. Введение в социальную когнитоло-гию. - К.: Наук, думка, 1992. - 256 с.

136. Моисеев Н.М. Логика динамических систем и развитие природи и общества // Вопр. философии. - 1999. - № 4. - С. 3-Ю.

137. Горфункель А.Х. Философия зпохи Возрождения. — М.: Внсш. шк., 1980. - 386 с.

138. Рерих Н.К. Культура и цивилизация. — М., 1997. — 468 с.

139. Лосев А.Ф. Йстория античной зстетики: (Ранняя классика). — М.: Внсш. шк., 1963. - 583 с.

140. Тахо-Годи А.А. Греческая мифология. — М.: Искусство, 1989. — 304 с.

141. Койре А. Очерки истории философекой мьісли. — М.: Прогресе, 1985. — 286 с.

142. Майоров Г.Г. Формирование ередневековой философии (латинская патристика). — М.: Мисль, 1979. — 431 с.

143. Шпенглер О. Закат Европи. Очерки морфологам мировой истории. Т. 1. Гештальт и действительность. — М.: Мьісль, 1993. — 663 с.

144. Тавризян Г.М. О. Шпенглер, И. Хейзинга: две концепции кризиса культури. — М.: Искусство, 1989. — 269 с.

145. Тойнби А.Дж. Цивилизация перед судом истории: Сб. — М.: Прогресе, культура. - СПб.: Новента, 1996. - 342 с.

146. Рашковский Е.Б. Востоковедная проблематика в культурно-истори-ческой концепции А.Дж. Тойнби. — М.: Наука, 1976. — 199 с.

147. Семенов Ю.Н. Социальная философия А. Тойнби. — М.: Наука, 1980. — 200 с.

148. Культура// Брокгаузь Ф.А., Ефронь И.А. Знциклопедическій словарь/ Под ред. К.К. Арсеньева, Ф.Ф. Петрушевского. - СПб., 1896. - Т. 17. - С. 6.

530

149. Кант И. Сочинения. В 6 т. Т. 3. Критика чистого разума. - М.: Мьісль, 1964. - 799 с.

150. История философии: Учеб. пособие для вузов/Волкова А.Н., Горнев B.C., Данильченко Р.Н. и др.; Под ред. Мапельман В.М., Пенькова Е.М.; Моск. гос. ин-т стали и сплавов (Технол. ун-т). — М.: ПРИОР, 1997. — 546 с.

151. Гегель Г.В.Ф. Сочинения. В Ют. - М.: Мьісль, 1970.

152. Ермоленко А.Н. Зтика ответственности и социальное бьітие человека: Современная немецкая практическая философия. — К.: Наук, думка, 1994. — 200 с.

153. Гердер И.Г. Идеи к философии истории человечества. — М.: Наука, 1977.-704 с.

154. Андрущенко В.П., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія. — К.:Генеза, 1996.-612 с.

155. Ясперс К. Смьісл и назначение истории. — М.: Мир, 1991. — 566 с.

156. Данилевский Н.Я. Россия и Европа: взгляд на культурньїе и политические отношения славянского мира к германо-романскому. — М.: Книга, 1991. - 573 с.

157. Леонтьев К.Н. Избранное. - М., 1993.

158. Алексеев П.В., Панин А.В. Философия: Учеб. / Моск. гос. ун-т им. М.В. Ломоносова. Филос. фак. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Проспект, 1997. - 566 с.

159. Гумилев Л.Н. Зтнос: мифн и реальность // Дружба народов. — 1988. — № 10.-С. 218-231.

160. Гумилев Л.Н. Зтногенез и биосфера Земли / Под ред. B.C. Жекулина. — 2-е изд., испр. и доп. — Л.: Изд-во Ленингр. ун-та. — 1989. — 496 с.

161. Гумилев Л.Н. Мифн и реальность зтносферьі // Дружба народов. — 1989.-№11.-С. 195-199.

162. Гумилев Л.Н. Зтнос, история, культура // Декоратив. искусство. —

1989. - № 4. - С. 32-33.

163. Гумилев Л.Н. География зтноса в исторический период. — Л.: Наука,

1990. - 253 с.

164. Гумилев Л.Н. Конец и вновь начало. — М., 1992. — 226 с.

165. Гумилев Л.Н. Ритмн Евразии. // Наш современник. - 1992. - № 10. -С. 25-31.

166. Гумилев Л.Н. Зтносфера: История людей и история природн. — М.: Зкопрос, 1993. - 544 с.

167. Елфимов А.Л. Клиффорд Гирц: интерпретация культур // Зтногр. обозрение. - 1992. - № 3. - С. 144-150.

168. Гелен А. О систематике антропологии / Пер. А. Филиппова // Проблема человека в западной философии: Сб. переводов с англ., нем., фр. — М., 1988. - С. 152-201.

169. Тайлор 3. Первобьггная культура: Пер. с англ. — М.: Политиздат, 1989. — 572 с.

170. Tyilor E.B. Researches into the Early History of Mankind and the Development of Civilization. — London, 1865.

171. Тайлор 3. Доисторический бнт человечества и начало цивилизации. -М.: Тип. Готье, 1868. - 508 с.

172. Венда В.Ф. Волни прогресса. - М.: Знание, 1989. - 64 с.

173. Кузнецов Б.Г. Зтюдьі о меганауке. — М.: Наука, 1982. — 135 с.

174. Кун Т. Структура научннх революций. - М.: Прогресе, 1977. - 300 с.

531

Список джерел та літератури

175. Історія світової науки і техніки: Навч. посіб. /А.П. Огурцов, Л.М. Мамаєв, \и?г?> В.В. Заліщук та ін. - К.: ІСДО, 1995. - 510 с.

176. Тарасенко Н.Ф. Природа, технология, культура: Филос.-мировоззрен. анализ. — К.: Наук, думка, 1985. — 255 с.

177. Черняк B.C. История. Логика. Наука. - М.: Наука, 1986. - 372 с.

178. Попович М.В. Идея порядка и хаоса в науке и культуре: Идея гармо-нии в научной картине мира. - К.: Наук, думка, 1989. - С. 5-17.

179. Степин B.C. От классической к постклассической науке (изменение оснований и ценностньїх ориентаций): Ценностньїе аспекти развития науки. -М.: Наука, 1990. - С. 152-167.

180. Степин B.C. Научное познание и ценности техногенной цивилизации // Вопр. философии. - 1989. - № 10. - С. 3-18.

Ш.Ясперс К. Современная техника: Новая технократическая волна на Западе. - М.: Прогресе, 1986. - С. 119-146.

182. Шейко В.М. Історико-філософські аспекти ролі фінансової кризи 1987 р. в кінці техногенної парадигми розвитку індустріальних суспільств // Гуманітарний журн. (Дніпропетровськ). — 2000. — № 1. — С. 60—65.

183. Шейко В.М. Історичні аспекти розвитку індустріальної цивілізації на шляху до інформаційного суспільства // Грані: Наук.-теорет. і громад, -політ, альм. - Д., 2000. - № 6. - С. 22-26.

184. Шейко В.М. Основні етапи та тенденції розвитку цивілізації //Вісн.Харк. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. - X., 2000. - № 485: Історія, вип. 32. - С. 94-103.

185. Шейко В.М. Електронне діловодство в Україні: проблеми та завдання впровадження // Вісн. Книжк. палати. — 1999. — № 1. — С. 17—19.

186. Шейко В.М. Від техногенної цивілізації до інформаційної: виробництво та використання послуг та знань // Вісн. Книжк. палати. — 2000. — № 4. — С. 21—23.

187. Шейко В.М. Інформаційна цивілізація: проблеми становлення та розвитку // Вісн. Книжк. палати. — 2000. — № 6. — С. 11—14.

188. Шейко В.М. Історичні аспекти криз техногенної цивілізації // Вісн. Харк. держ. акад. культури: 36. наук. пр. - X., 2001. - Вип. 7. - С. 4-11.

189. Шейко В.М. Історико-культурологічні аспекти впливу інноваційних циклів на геопростір // Сіверян, літопис. — 2001. — № 4. — С. 90—96.

190. Шейко В.М. Історико-філософські аспекти феномена «цивілізація» (огляд літератури) // Вісн. Харк. держ. акад. культури: 36. наук. пр. - X., 2001. -Вип. 6. - С. 4-24.

191. Виндельбанд В. Философия культури и трансцендентальньш идеализм // Культурология. XX век: Антол. — М., 1995.

192. Кассирер 3. Познание и действительность: Понятие о субстанции и понятие о функции: Пер. с нем. - СПб., 1912. - 454 с.

193. Кассирер 3. Философия символических форм: Введение и постановка проблеми // Культурология. XX век: Антол. - М., 1995.

194. Наторп П. Кант и марбургская школа // Новьіе идеи в философии. — СПб., 1913. - Сб. 5: Теория познания.

195. Богомолов А.С. Немецкая буржуазная философия после 1865 г. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1969. — 448 с.

196. Кант и кантианцьі. — М.: Наука, 1978. — 359 с.

197. Риккерт Г. Границьі естественно-научного образования понятий. — СПб.: Изд-во Кусковой, 1903. - 615 с.

198. Риккерт Г. Введение в трансцендентальную философию: Предмет познания. - К., 1904. - 586 с.

532

199. Риккерт Г. Науки о природе и науки о культуре. - СПб.: Кн. изд-во «Образование», 1911. - 566 с.

200. Риккерт Г. Философия жизни. - Пг., 1922. - 456 с.

201. Риккерт Г. О системе ценностей //Логос. - СПб.; М., 1914. - Т. І, вьш. 1.

202. Вебер М. Избранное: Образ общества. - М.: Юристь, 1994. - 702 с.

203. Гайденко П.П., Давьщов Ю.Н. История и рациональность: Социоло-гия Макса Вебера и веберовский ренессанс. — М.: Политиздат, 1991. — 366 с.

204. Schmidt W. Ursprung und Werden der Religion. - Mbnster, 1930.

205. Sedlmayr G. Die Revolution der modemen Kunst. — Hamburg, 1955.

206. Sedlmayr G. Epochen und Werke: Gesammelte Schriften zur Kunstge-schichte. - Warszawa; МьпсЬеп, 1959-1960. - Bd. 1-2.

207. Зедльмайр Г. Первая архитектурная система средневековья; Сан Карло Барромини; Проблеми барокко в творчестве Барромини // История архитек-турьі в избранньїх отрьівках. - М., 1935. - 546 с.

208. Jaspers K. Philosophie. - Berlin; Guttingen; Heidelberg, 1956. - Bd. 1-3.

209. Кондратьев Н.Д. Большие цикльї коньюнктурн // Вопр. коньюнкту-рьі. - 1925. - Т. 1, вьіп. 1. - С. 28-79.

210. Кондратьев Н.Д. Избраннне сочинения. - М., 1993. - С. 24-83.

211. Кузьменко В.П. Исследование динамики социально-зкономических циклов // Статистика Украйни. - 1999. - № 1. - С. 54-59.

212. Туган-Барановский М.И. Промьішленньїе кризисн в современной Англии, их причиньї и ближайшие влияния на народную жизнь. — СПб., 1894; Туган-Барановский М.И. Избранное. Периодические промьішленньїе кризисьі. История английских кризисов. Общая теория кризисов. — М., 1997.

213. Scumpeter J. Business Cycles: A Theoretical, Historical and Statistical Analysis of the Capitalist Process. - New York; London, 1939. - 362 p.

214. Mensh G. Stalemate in Technology: Innovation Overcome the Depression. — Cambridge (Mass.), 1979. - 436 p.

215. Глазьев СЮ. Теория долгосрочного технико-зкономического разви-тия. - М.: Владар, 1993. - 310 с.

216. Чижевский А.Л. Физические факторьі исторического процесса. — Калуга: Марс, 1924. - 282 с.

217. Пахомов Ю.Н., Крьшский С.Б., Павленко Ю.В. Пуга и перепутья современной цивилизации / НАН Украиньї. Ин-т мировой зкономики и между-нар. отношений. - Киев: Благотворит. фонд содействия развитию гуманитар. и зкон. наук, 1998. - 432 с.

218. Павленко Ю. Стадійна та полілінійна природа цивілізаційного процесу // Сучасність. - 1996. - № 5. - С. 117-125.

219. Андреев Д.Л. Собр. соч.: В 3 т. - М.: Моск. рабочий, 1993-1995. - Т. 1-2.

220. Ницше Ф. Соч.: В 2 т. - М.: Мьісль, 1990. - Т. 1-2.

221. Шейко В.М. Культура. Цивілізація. Глобалізація (кінець XIX - початок XXI ст.). В 2 т. Т. 1: Монографія. - X.: Основа, 2001. - 520 с.

222. Левин М.Г., Токарев С.А. «Культурно-историческая школа» на новом зтапе: По поводу сб. «Kulturund Sprache» // Совет. зтнография. - 1953. - № 4. -С. 148-156.

223. Моль А. Социодинамика культурн: Пер. с фр. / Вступ, ст., ред. и примеч. В.В. Бирюкова и др. - М.: Прогресе, 1973. - 406 с.

224. Зтнологическая наука за рубежом: Проблеми, поиски, решения / Ин-т зтнологии и антропологии. - М.: Наука, 1991. - 189 с.

533

Список джерел та літератури

225. Graebner F. Methode der Ethnologic. — Heidelberg, 1911. ЦШ *> 226. Шейко В.М. Історіографічні аспекти становлення культурології як науки

(школа дифузіонізму) //Дніпропетр. іст.-археогр. зб. - Д.: Генеза-Південь, 2001. -Вип. 2. - С. 256-277.

227. Шейко В.М. Становлення та розвиток культурології як науки: історіографічний аспект // Бібл. планета. - 2001. - № 2. - С. 32—35.

228. Грецкий М.Н. Французский структурализм. — М.: Знание, 1971. — 48 с.

229. Автономова Н.С. Философские проблеми структурного анализа в гу-манитарньїх науках. — М.: Наука, 1977. — 271 с.

230. Clarke S. The Foundations of Structuralism: a Critique of Levi-Strauss and the Structuralist Movement. - Brighton (N.Y.), 1981.

231. Structuralism and Sciense: from Levi-Strauss to Derrida. — Oxford etc., 1981.

232. Зтнография и смежньїе дисцишіиньї. Зтнографические субдисциплиньї. Школьї и направлення. Методи / АН СССР. Ин-т зтнографии им. Н.Н. Миклу-хо-Маклая; Отв. ред. М.В. Крюков, И. Зельнов. — М.: Наука, 1988. — 222 с.

233. Boas F. Race, Language and Culture. — New York, 1940; Race and Democratic Society. — New York, 1946.

234. Sapir E. Language, an Introduction to the Study of Speech. — New York, 1921. — (Рус пер.: Язьїк. Введение в изучение речи. — М., 1934).

235. Избранньїе трудьі по язьїкознанию и культурологии. — М., 1993. — 256 с.

236. Гухман М.М. 3. Сепир и «зтнографическая лингвистика» // Вопр. язьїкознания. - 1954. - № 1. - С. 28-34.

237. Звягинцев В.А. Теоретико-лингвистические предпосьілки гипотезьі Сепира-Уорфа // Новое в лингвистике. — М., I960. — Вьш. 1. — С. 111-135.

238. Апресян Ю.Д. Идеи и методьі современной структурной лингвистики: (Краткий очерк). - М., 1966. - 204 с.

239. Harris L.S. Structural Linguistics. - Chicago, 1960.

240. Липперт Ю. История культури в отдельннх очерках. — СПб., 1902. — 546 с.

241. Токарев С.А. Истоки зтнографической науки (до середини XIX в.). — М.: Наука, 1978. - 356 с.

242. Bidney D. Theoretical Anthropology. — 2nd, augm. ed. — New York: Schocken Books, 1967.

243. Penniman T.K. A Hundred Years of Anthropology. - London, 1965.

244. Rosenau P.M. Post-Modernism and the Social Sciences. — Princeton: University of Princeton Press, 1992.

245. Афанасьев Ю.Н. Историзм против зклектики: Фр. ист. шк. «Анналов» в соврем. буржуаз. историографии. — М.: Мисль, 1980. — 384 с.

246. Гуревич А.Я. Исторический синтез и школа «Анналов». — М.: Индрик, 1993. - 436 с.

247. Спорьі о главном: Дискуссия о настоящем и будущем ист. науки вокруг фр. шк. «Анналов» / Рос. акад. наук. Ин-т всеобщ. истории; Отв. ред. Ю.Л. Бессмертний. - М.: Наука, 1993. - 208 с.

248. Stojanovich T. French Historical Method: The «Annales» paradigm. — Ithaca (N.Y.); London, 1976.

249. Февр Л. Характерньїе чертьі французской аграрной истории. — М., 1957.-612 с.

250. Февр Л. Бои за историю / Пер. А.А. Бобовича и др. — М.: Наука, 1991. — 628 с.

534

251. Блок М. Характерньїе чертьі французской аграрной истории / Пер. с фр. И.И. Фроловой. — М.: Изд-во иностр. лит., 1957. — 315 с.

252. Бродель Ф. История и общественньїе науки. Историческая длитель-ность // Философия и методология истории. — М., 1977. — 468 с.

253. Бродель Ф. Свидетельство историка // Французами ежегодник. — 1982. — М., 1984. -364 с.

254. Бродель Ф. Динамика капитализма. — Смоленск, 1993. — 624 с.

255. Соколова М.Н. Историческая теория Фернана Броделя// Французский ежегодник. 1972. - М, 1974. - 312 с.

256. Le Goff G. Histoire et тйтоіге. - Paris, 1988.

257. Le Goff G. La bourse et la vie. - Paris, 1987.

258. Цивілізація на роздоріжжі: пошуки філософсько-світоглядних орієнтирів. Вип. 2 / НАН України. Ін-т філософії. — К., 1998. — 94 с.

259. Суспільство на порозі XXI століття: філософське осмислення плинного світу / НАН України. Ін-т філософії. — К., 1999. — 265 с.

260. Губман Б.Л. Смьісл истории. - М.: Наука, 1991. - 189 с.

261. Габитова P.M. Человек и общество в немецком зкзистенциализме. — М.: Наука, 1972. - 222 с.

262. Лосев А.Ф. Античная философия истории. — М.: Наука, 1977. — 207 с.

263. Барг М.А. Зпохи и идеи: становление историзма. — М.: Мьісль, 1987. — 348 с.

264. Злиаде М. Космос и история: Избр. работьі: Пер. с фр. и англ. — М.: Прогресе, 1987. - 544 с.

265. Поппер К.Р. Нищета историцизма: Пер. с англ. — М.: Прогресе, 1993. — 706 с.

266. Трельч 3. Историзм и его проблеми. — М.: Юристь, 1994. — 719 с. — (Лики культури).

267. Интеллигенция Советской Украиньї: некоторьіе вопросьі историогра-фии и методологии иселедования / Г.С. Брега, Н.Н. Варварцев, Н.В. Комаренко и др. — К.: Наук, думка, 1988. — 192 с. — Авт. также: Ю.А. Курносов, Л.И. Тка-чева, В.Н. Шейко.

268. Шейко В.М. Історія української художньої культури: Навч. посіб. / Харк. держ. ін-т культури. — X., 1991. — 92 с.

269. Шейко В.М. Інтелігенція України під час голодомору на початку 20-х років // Культура України: 36. ст. / Харк. держ. ін-т культури. — X., 1993. — С. 33-44.

270. Летурно Ш. Социология, основанная на зтнографии / Пер. с последн. франц. изд. - Спб.: Изд-во Попова, 1898-1905. Вьш. 1 (1905) - 144 с; Внп. 2 (б. г.) - 266 с; Вип. З (1898). - 287 с.

271. Шейко В.М. Історіографічні аспекти становлення культурології (школа еволюціонізму) // Схід—Захід: Іст.-культурол. зб. / Сх. ін-т українознав. ім. Ковальських. - X., 2001. - Вип. 3. - С. 112-129.

272. Спенсер Г. Социология как предмет изучения. - СПб., 1997. - 452 с.

273. Фрззер Д.Д. Золотая ветвь: Пер. с англ. - М: Политиздат, 1983. - 612 с.

274. Фрззер Д.Д. Фольклор в Ветхом завете: Пер. с англ. — М.: Политиздат, 1985.-716 с.

275. Marret R. Preanimistic Religion // Folk-Lore. - 1899.

276. Онтологічні проблеми культури. - К.: Наук, думка, 1994. - 256 с.

277. Синютин М.В. Опост Конт и современная социология: К 200-летию со дня рождения // Журн. социологии и соц. антропологии. - 1998. - Т. 1, № 2. -С. 10-16.

535

Список джерел та літератури

278. Конт О. Дух позитивной философии. - Спб., 1910.

279. Конт О. Курс позитивной философии // Родоначальники позитивизма. Вьш. 1. - Спб., 1912.

280. Дюркгейм 3. О разделении общественного труда: метод социологии. -М.: Наука, 1991.-704 с.

281. Сорокин П.А. Социологические теории современности. — М., 1992. — 520 с.

282. Сорокин П.А. Система социологии. - М.: Наука, 1993. - Т. 1-2.

283. Сорокин П.А. Главнне тенденции нашего времени. - М.: Ин-т социологии, 1993. - 494 с.

284. Колева Д. Сорокин: культурологические идеи. — София, 1993. — 356 с.

285. История социологии в Западной Европе и США. - М.: Наука, 1993. -424 с.

286. Кукушкина Е.И. Русская социология. XIX — нач. XX в. — М.: Изд-во МГУ, 1993. - 183 с.

287. Дюркгейм 3. Тотемическая система в Австралии; Социология: Ее предмет, метод, предназначение. — М., 1995. — 634 с.

288. Дюркгейм 3. Злементарнне формьі религиозной жизни. Тотемическая система в Австралии / Пер. А.Б. Гофмана // Социология религии: классические подходн: Хрестоматия / Науч. ред. и сост.: М.П. Гапочка, Ю.А. Кимелев. - М., 1994. - С. 9-68.

289. Осипова Е.В. Социология 3. Дюркгейма. — М.: Наука, 1977. — 279 с.

290. Гофман А.Б. Семь лекций по истории социологии. - М.: Кн. дом «Ун-т», 1997.-212 с.

291. Крюков В.М. Французская социологическая школа.

292. Мосс М. Общества, обмен, личность: Тр. по соц. антропологии / Пер. с фр., послесл. А.Б. Гофмана; РАН. Ин-т зтнологии и антропологии им. Н.Н. Миклухо-Маклая. — М.: Изд. фирма «Вост. лит» РАН, 1996. — 359 с.

293. Гофман А.Б. Социологические концепции М. Мосса // Концепции зарубежной зтнологии: Крит, зтюдьі. - М., 1976. - С. 96-124.

294. Членов М.А. Амстердамская школа.

295. Murdock G.P. Social Structure. - New York, 1949.

296. Murdock G.P. Culture and Society. - Pittsburg, 1965.

297. Murdock G.P. Ethnographic Atlas. - Pittsburg, 1967.

298. White L.E. The Science of Culture. - New York, 1949.

299. White L.E. Wilhelm Ostwald (1853-1932): A Note on the History of Cul-turology // Antiquity. - 1951. - Vol. 25, No 97.

300. White L.E. Culturology // Science. - 1958. - No 128.

301. White L.E. The Evolution of Culture: The Development of Civilization to the Fall of Rome. - New York, 1959.

302. White L.E. The Concept of Cultural Systems. - New York, 1975.

303. Уайт Л.А. Зволюция культури и американская школа исторической зтнологии // Совет. зтнография. - 1932. - № 3. - С. 54-86.

304. Уайт Л.А. Зтнологические зссе. - М., 1991. - 268 с.

305. Karneiro R.L. The Culture Process // Essays in the Science of Culture. In Honour of Leslie White. - New York, 1960.

306. Karneiro R.L. Ascertaining, Testing, and Interpreting Sequences of Cultural Development // Southwestern Journal of Anthropology. — Albuquerque, 1968.

307. Karneiro R.L. A Theory of the Origin of the State // Science. - Washington (D.C.), 1970.

536

308. Kameiro R.L. Classical Evolution // Main Currents in Cultural Anthropo-logy. - New York, 1973.

309. Harris M. The Rise of Anthropological Theory: a History of Theories of Culture. - New York, 1968.

310. Harris M. America Now: The Anthropology of a Changing Culture. — New York, 1981.

311. Harris M. Cultural Anthropology. - New York etc., 1983.

312. Шейко В.М. Історико-філософські аспекти становлення культурології як науки (школа функціоналізму) // Вісн. Держ. акад. кер. кадрів культури і мистецтв. - К., 2001. - № 1. - С. 47-53.

313. Ерасов Б.С. Культура, религия и цивилизация на Востоке: (Очерки общей теории) / АН СССР. Ин-т востоковедения. - М.: Наука, 1990. - 207 с.

314. Бейкер С. Камень преткновения: Берна ли теория зволюции? - М.: Протестант, 1992. - 412 с.

315. Бехтерев В.М. Внушение и его роль в общественной жизни. - СПб., 1908. - 798 с.

316. Борн М. Физика в жизни моего поколения. — М.: Иностр. лит., 1963. — 684 с.

317. Борн М. Моя жизнь и взглядьі. — М.: Прогресе, 1973. — 568 с.

318. Гейзенберг В. Физика и философия. Часть и целое. — М.: Наука, 1989. — 802 с.

319. Кордюм В.А. Зволюция и биосфера. — К.: Наук, думка, 1982. — 432 с.

320. Маклин Дж., Окленд P., Маклин Л. Очевидность сотворения. - М.: Триада, 1993. - 568 с.

321. Моррис Г. Сотворение и современньїй христианин. — М.: Протестант, 1993.-482 с.

322. Моррис Г. Библейские основания современной науки. — СПб.: Биб-лия для всех, 1995. — 456 с.

323. Повель Л., Бержье Ж. Утро магов. - М.: Рос. раритет, 1992. - 346 с.

324. Пруссаков В. Оккультньїй мессия и его рейх. — М.: Мол. гвардия: Шакур-2, 1992. - 276 с.

325. Тайлор П. Сотворение: Иллюстрир. кн. ответов. — СПб.: Библия для всех, 1994. - 188 с.

326. Тростников В. Мьісли перед расеветом. - Париж: YMKA-Press, 1980. -412 с.

327. Тростников В.Н. Научна ли «научная картина мира»? // Новьій мир. -1989. - № 12. - С. 70-78.

328. Александренков З.Г. Диффузионизм в зарубежной западной зтнографии // Концепции зарубежной зтнологии: Крит, зтюдьі. - М., 1976. - С. 26-67.

329. Radin P. The Method and Theory of Ethnology. An Essay in Criticism. -New York, 1966.

330. Smith G.E. The Diffusion of Culture. - New York, 1971.

331. Лазарев В.В., Великовский С.И., Аверинцев С.С. Философия. Религия. Культура: Крит, анализ соврем. буржуаз. философии. - М.: Наука, 1982. - 398 с.

332. Библер B.C. От наукоучения - к логике культури: Два филос. введ. в двадцать первьій век. - М.: Политиздат, 1991. - 366 с.

333. Ларченко С.Г., Еремин С.И. Межкультурнне взаимодействия в исто-рическом процессе. - Новосибирск, 1991. - 622 с.

334. Романов В.Н. Историческое развитие культури: Проблеми типологии. -М.: Наука, 1991.-190 с.

537

Список джерел та літератури

335. Антология культурологической мнсли / Авт.-сост.: С.П. Мамонтов, А.С. Мамонтов. - М.: РОУ, 1996. - 352 с.

336. Туровский М.Б. Философские основания культурологии. — М.: Рос. полит. знцикл. (РОССПЗН), 1997. - 436 с. - (Философьі России XX века).

337. Wissler C. An Introduction to the Social Anthropology. - New York, 1929.

338. Kroeber A.L. Anthropology. Race, Language, Culture, Psychology, Prehistory. — New ed., rev. — New York, 1948.

339. Kroeber A.L. The Nature of Culture. - Chicago, 1952.

340. Kroeber A.L. Style and Civilizations. - Itaca (N.Y.), 1957.

341. Гуревич А.Я. История и сага. — М.: Наука, 1972. — 198 с.

342. Топоров В.Н. История и мифьі // Мифьі народов мира: В 2 т.: Знцикл. — М., 1987. -Т. 1. - С. 572-574.

343. Вейнберг И.П. Рождение истории: Ист. мьісль на Ближ. Востоке серединьї І тьісячелетия до н.з. — М.: Евр. ун-т: Наука, 1993. — 646 с.

344. Cassirer E. The Myth of the State. - New Haven, 1946.

345. Levy-Bruhl L. La mythologie primitive. — Paris, 1935.

346. Історія релігії в Україні: Навч. посіб. / А.М. Колодний, П.Л. Яроцький, Б.О. Лобовик та ін.; За ред. A.M. Колодного, П.Л. Яроцького; НАН України. Ін-т філос. ім. Г.С. Сковороди. — К.: Т-во «Знання», 1999. — 735 с. — (Вища освіта XXI ст.).

347. Шейко В.М. Історико-культурологічні аспекти психоаналізу: Монографія. - X.: Основа, 2001. - 152 с.

348. Шейко В.М. Історико-філософські аспекти становлення культурології (фрейдизм) // Вісн. Кн. палати. - 2001. - № 6. - С. 27-32.

349. Фрейд 3. Будущность одной иллюзии // Сумерки богов. — М., 1989. — С. 94-142.

350. Фрейд 3. Тотем и табу. - М., 1995. - 512 с.

351. Wissler K. An Introduction to Social Anthropology. - New York, 1929.

352. Беспалов B.E., Сальников Л.В. Введение в функционалистику. — Свер-дловск, 1991. — 460 с.

353. Radcliffe-Brown A.R. Structure and Function in Primitive Society. — London, 1952.

354. Man and Culture: An Evolution of the Work of Bronislaw Malinowski / Ed. by Firth R.W. - New York, 1964.

355. Бенедикт P. Образьі культури // Человек и социокультурная среда. — М., 1992. - 371 с.

356. Мид М. Культура и мир детства. - М.: Наука, 1988. - 320 с.

357. Шибутани Т. Соціальная психологам. — М.: ACT; Ростов-н/Д: Фе-никс, 1999. - 544 с.

358. Фуко М. Слова и вещи: Археология гуманитарного знання. - СПб.: Acad, 1994. - 406 с.

359. Леви-Стросс К. Первобьітное мьішление: Миф и ритуал. - М., 1994. -568 с.

360. Derrida J. The Deconstraction. - New York, 1975.

361. Deconstruction and Criticism. — London: Henley, 1979.

362. Фридлендер Г.М. Классическое зстетическое наследие и марксизм. -М.: Искусство, 1985. - 335 с.

363. Марксистско-ленинские критерии ценности в литературе / Ю.Б. Борев, Г.М. Фридлендер, В.Р. Щербина и др.; Отв. ред. Д.М. Урнов; AH CCCR Ин-т мировой лит. им. A.M. Горького. — М.: Наука, 1986. — 317 с.

538

364. Скоробогацкий В.В. По ту сторону марксизма. — Свердловск: Изд-во Урал, ун-та, 1991. - 268 с.

365. Хайек Ф. Дорога к рабству: Исслед. альтернатив, способов орг. соц. жизни / Пер. с англ. М.Б. Гнедовского. — М.: Зкономика, 1992. — 176 с.

366. Марксизм: pro и contra. — М.: Республика, 1992. — 334 с.

367. Макаренко В.П. Марксизм: идея и власть. — Ростов-н/Дону: Изд-во Ростов, ун-та, 1992. - 476 с.

368. Арон Р. Мнимнй марксизм. - М., 1993. - 435 с.

369. Горский Д.П. Ошибки гения самьіе опасньїе: Развитие теории Маркса и ее изьяньї. - М., 1995. - 604 с.

370. Марцинковская Г.Д., Ярошевский М.Г. 100 вьідающихся психологов мира. — М.: Ин-т практ. психологии, 1995. — 568 с.

371. Дьяченко М.И., Кандьібович Л.А. Психология: Слов.-справ. — Минск: Хелтон, 1998.-634 с.

372. Мартьшюк И.О. Жизненньїе цели личности: понятия, структура, ме-ханизмьі формирования. - К.: Наук, думка, 1990. - 276 с.

373. Виттельс Ф. Фрейд. Его личность, учение и школа. — Л.: ГИЗ, 1925. — 198 с.

374. Додельцев Р. Проблема искусства в мировоззрении 3. Фрейда // О современной буржуазной зстетике. — М., 1972. — Вьш. 3. — 186 с.

375. Лейбин В.М. Фрейд, психоанализ и современная западная филосо-фия. - М., 1990. - 398 с.

376. Цвейг С. Врачевание и психика: Месмер, Бекер-Здди, Фрейд. — М.: Политиздат, 1992. — 432 с.

377. Волошинов В.Н. Фрейдизм. - М., 1993. - 286 с.

378. Дадун Р. Фрейд. - М.: АО «Х.Г.С.», 1994. - 512 с.

379. Зигмунд Фрейд, психоанализ и русская мьісль. — М., 1994. — 503 с.

380. Jones E. Sigmund Freud, Life and Work. - London, 1954-1957. - Vol. 1-3.

381. Sulloway F.J. Freud, Biologist of the Mind. - New York, 1979.

382. Clark R.W. Freud. The Man and the Cause. - New York, 1980.

383. Шкуратов B.A. Историческая психология. — M.: Смьісл, 1997. — 505 с.

384. Пол Тендер. Культура: (Немецкие и русские исследования) / Под ред. 3. Шоре, К. Хайдер. - М., 1999. - 616 с.

385. Лоренц К. Агрессия (так назьіваемое «зло»). - М., 1994. - 578 с.

386. Лосский Н.О. Свобода воли // Избранное. - М., 1991. - 467 с.

387. Никитин Е.П., Харламенкова Н.Е. Проблема самоутверждения личности в философии и психологии (к истории проблемьі) // Вопр. философии. - 1995. -№ 8. - С. 35-43.

388. Руткевич А.М. От Фрейда к Хайдеггеру. - М.: Философия, 1985. - 702 с.

389. Ярошевский М.Г. Краткий курс истории психологии. — М., 1995. — 456 с.

390. Фрейд 3. Толкование сновидений. — Ереван, 1990. — 723 с.

391. Фрейд 3. Психопатология обьіденной жизни. — М., 1990. — 634 с.

392. Фрейд 3. Введение в психоанализ: Лекции. — М.: Наука, 1989. — 435 с.

393. Фрейд. 3. Я и Оно: Хрестоматия по истории психологии. — М., 1980. — 567 с.

394. Фрейд 3. Психология бессознательного: Сб. произведений / Сост. М.Г. Ярошевский. - М.: Просвещение, 1989. - 803 с.

395. Фрейд 3. Лекции по введенню в психоанализ. - М., 1997. - 432 с.

396. Фрейд 3. Основньїе психологические теории в психоанализе. - М.; Пг.: ГИЗ, 1923. - 207 с.

397. Фрейд 3. Das «Ich» und das «Es». — Тбилиси: Мерани, 1991. — 566 c.

539

398. Луков В.А., Луков В.А. Зигмунд Фрейд: Хроника-хрестоматия. — М.: Флинта. Моск. психол.-соц. ин-т, 1999. - 386 с.

399. Цвейг С. Казанова. Фридрих Ницше. Зигмунд Фрейд. - М., 1990. - 678 с.

400. История зарубежной психологии: 30-е-60-е годьі XX века: Текстьі / Под ред. П.Я. Гальперина, А.Н. Жцан. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1986. - 578 с.

401. Шерозия А.Е. Психика, сознание, бессознательное. — Тбилиси: Мец-ниерба, 1979. - 634 с.

402. Зейгарник Б.В. Теория личности в зарубежной психологии. - М.: МГУ,

1992. - 306 с.

403. Попова М.А. Фрейдизм и религия. — М.: Наука, 1985. — 234 с.

404. Фрейд 3. Работьі о мазохизме. - М.: РИК «Культура», 1992. - 254 с.

405. Юнг К.Г. Проблеми души нашего времени. — М.: Прогресс-Универс,

1993. - 456 с.

406. Юнг К.Г. Психология бессознательного. — М.: Канон, 1994. — 358 с.

407. Юнг К.Г. Архетип и символ. — М.: Ренессанс, 1991. — 402 с.

408. Юнг К.Г. Об архетипах коллективного бессознательного // Вопр. фи-лософии. - 1988. - № 1. - С. 23-31.

409. Юнг К.Г. Психоаналитические типи. — М., 1967. — 308 с.

410. Юнг К.Г. Избранньїе труди по аналитической психологии. — Цюрих, 1929-1939.-Т. 1-4.

411. Юнг К.Г. Воспоминания, сновидения, размьішления. - К.: АО «Airland»,

1994. - 405 с.

412. Юнг К.Г. О психологии восточньїх религий и философий. - М: Медиум, 1994. - 255 с.

413. Юнг К.Г. Аналитическая психология: Прошлое и настоящее. - М., 1995.-516 с.

414. Юнг К.Г., Нейман 3. Психоанализ и искусство. - М.: REFL-book; K.: Ваклер, 1996. - 302 с.

415. Юнг К.Г. Структура психики и процесе индивидуализации. — М.: Наука, 1996. - 267 с.

416. Юнг К.Г. Психология и алхимия. - М.; К., 1997. - 296 с.

417. Юнг К.Г. Алхимия снов. Четьіре архетипа. - СПб., 1997. - 436 с.

418. Сзмьюзлз 3. Юнг и постьюнгианцьі: Курс юнгианского психоанали-за. - М., 1997. - 484 с.

419. Роузен Д. Дао Юнга: Путь целостности. - К., 1997. - 418 с.

420. Адлер А. Роль бессознательного в неврозе // Психотерапия. - 1913. -№ 3. - С. 26-38.

421. Адлер А Сни и их толкование // Психотерапия. -1914. - № 1. - С. 45-68.

422. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии. - М., 1995. -656 с.

423. Блюм Г. Психоаналитические теории личности. — М., 1996. — 712 с.

424. Homey K. Neurosis and Human Growth. The Struggle toward Self-realization. - New York, 1950.

425. Хорни К. Невроз и развитие личности: Пер. с англ. // Собр. соч.: В 3 т. -М., 1997.-Т. 1.-495 с.

426. Хорни К. Невроз и личностннй рост / Пер. с англ. Е.И. Замфир; Под ред. М.М. Решетникова. - СПб.: Вост.-Европ. ин-т психоанализа и Б.С.К., 1997. - 569 с.

427. Джеймс Б. Психология Фрейда и постфрейдистьі / Пер. с англ., послесл. А.М. Руткевича. - М.: REFL-book; К.: Ваклер, 1997. - 582 с.

540

428. Хорни К. Культура и невроз // Психология личности: Тексти. — М., 1982. — 432 с.

429. Хорни К. Невротическая личность нашего времени. Самоанализ. - М.: Прогресе, 1993. - 480 с.

430. Хорни К. Женская психология. - СПб., 1993. - 298 с.

431. Хорни К. Наши внутренние конфликтн; О психологии женщиньї // Психоанализ и культура. - М., 1995. - С. 5-272.

432. Флоренская ТА. Социологизация фрейдизма в теориях личности К. Хорни и Г.С. Салливена // Вопр. психологии. - 1974. - № 3. - С. 47-62.

433. Ранк О. Миф о рождении героя. — К.: «Ваклер», 1997.

434. Лейбин В.М. Психология и философия неофрейдизма. — М.: Политиздат, 1987.

435. Фромм 3. Бегство от свободьі: Пер с англ. / Общ. ред. и послесл. П.С. Гуревича. - М.: Прогресе, 1989. - 674 с.

436. Фромм 3. Адольф Гитлер: клинический случай некрофилии. — М.: Вьісш. шк., 1992. - 564 с.

437. Фромм 3. Величие и ограниченность теории Фрейда. — М.: ООО «Фирма «Изд-во ACT», 2000. — 634 с. — (Классики зарубеж. психологии).

438. Fromm E. The Revolution of Hope. Towards a Humanized Technology. — New York, 1968.

439. Фромм 3. Иметь или бьіть? - М.: Прогресе, 1990. - 331 с.

440. Фромм 3. Психоанализ и религия // Сумерки богов. — М., 1990. — С. 143-221.

441. Фромм 3. Искусство любви. — Минск, 1991. — 345 с.

442. Фромм 3. Из плена иллюзий. — М., 1991. — 465 с.

443. Фромм 3. Душа человека. — М.: Республика, 1992. — 340 с.

444. Фромм 3. Психоанализ и етика. - М.: ООО «Изд-во АСТ-ЛТД», 1998. -566 с.

445. Фромм 3. Человек для себя. - Минск, 1992. - 522 с.

446. Фромм 3. Анатомия человеческой деструктивности. — М., 1994.

447. Фромм 3. Здоровое общество // Психоанализ и культура. — М., 1995. — С. 273-596.

448. Фромм 3. Человеческая ситуация. - М.: Смьісл, 1995. - 239 с.

449. Фромм 3. Миссия Зигмунда Фрейда. - М.: Весь мир, 1996. - 141 с.

450. Добреньков В.И. Неофрейдизм в поисках «истиньї»: (Иллюзий и заблуждения Зриха Фромма). — М.: Мисль, 1974. — 144 с.

451. Функ Р. Зрих Фромм: Страницьі документ, биогр. - М., 1991. - 234 с.

452. Любутин К.Н., Грибакин А.В. Западная философекая антропология: от Фейербаха к Фромму. — Екатеринбург, 1994. — 456 с.

453. Reich W. The Function of the Orgasm. Sex - Economic Problems of Biological Energy. - New York, 1964.

454. Reich W. The Mass Psychology of Fascism. -New York, 1946.

455. Балагушкин Е.Г. Влияние неофрейдизма и теорий сексуальной революции на нравственное сознание молодежи Запада // Молодежь, НТР, капитализм. - М., 1979. - 264 с.

456. Robinson P. The Freudian Left: Wilhelm Reich, Geza Roheim, Herbert Mar-cuse. - New York, 1969.

457. Cohen I. Ideology and Unconsciousness: Reich, Freud and Marx. - New York, 1982.

458. Бокль Г.Т. История цивилизации в Англии / Рус. пер. А. Буйницкого. -СПб., 1895. - 186 с.

541

Список джерел та літератури

459. Морган Л. Древнєє общество: Пер. с англ. - 2-е изд. - М., 1935. - 566 с.

460. Каринский Д. Цивилизация // Брокгаузь Ф.А., Ефронь И.А. Знцикло-педическій словарь / Под ред. К.К. Арсеньева, Ф.Ф. Петрушевского. - СПб., 1903. - Т. 38. - С. 150.

461. Милюковь П.Н. Очерки по исторіи русской культурьі. - СПб., 1896-1903.

462. Тойнби А.Д. Постижение истории: Пер. с англ. — М.: Прогресе, 1990. — 730 с.

463. Huntington S.F. American Politics: the Promise of Disharmony. — Cambridge (Mass.); London, 1981.

464. Huntington S.F. The Third Wave. Democratization in the late twentieth century. - London: Norman, 1991.

465. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций? // Полис. — 1994. — № 1. — C. 40-42.

466. Rostow W. The Process of Economic Growth. — Oxford, 1962.

467. Гзлбрейт Дж. Новое индустриальное общество. — M.: Прогресе, 1969. — 422 с.

468. Тоффлер О. Футурошок. - М., 1973. - 454 с.

469. Тоффлер О. Зкоспазм. - М., 1976. - 367 с.

470. Тоффлер О. Смещение власти: знание, богатство и принуждение на пороге XXI века. - М., 1991. - 312 с.

471. Калькова В.Л. Практопия Олвина Тоффлера: Науч.-аналит. обзор. — М., 1993. — 234 с. — (Соврем. зарубеж. теории соц. изменения и развития; Вьш. 2).

472. Мчедлов В.М. Понятие цивилизаций в марксистско-ленинской философии. — М.: Политиздат, 1970. — 412 с.

473. Михайлова Л.И. Социология культури: Учеб. пособие. — М.: Изд.-торг. дом «Гранд», 1999. — 231 с.

474. Тойнбі А. Дослідження історії. — К.: Основи, 1995. — 614 с.

475. Библер B.C. Цивилизация и культура: философекие размьшіления в канун XXI в. // Вестн. Рос. гос. гуманит. ун-та: Сб. ст. — М., 1998. — Вьт. 2. — С. 9-49.

476. Гернего Л.В. Наука — культура — цивилизация // Гуманитар. вектор. — 1997. - № 1. - С. 43-48.

477. Левяш И.Я. Цивилизация и культура: логос, топос, хронос // Чело-век. - 1999. - № 5. - С. 43-55.

478. Яковец Ю.В. У истоков новой цивилизаций. — М.: Дело, 1993. — 352 с.

479. Зйзенштадт ПІ. Революция и преобразование обществ. Сравнитель-ное изучение цивилизаций / Пер. с англ. А.В. Гордона; Под ред. Б.С. Ерасова. — М.: Аспект Пресе, 1999. - 416 с.

480. Ерасов Б.С. О статусе культурно-цивилизационньїх иселедований: Предисл. // Цивилизаций и культури. - М., 1994. - Вьга. 1: Россия и Восток: Цивилизационньїе отношения. — 356 с.

481. Дзюба І. Між культурою і політикою. - К.: Сфера, 1998. - 372 с.

482. Бабушкин С.А. Теория цивилизаций / Регион. открьітьій социал. ин-т; Курский гос. пед. ун-т. - Курск, 1997. - 253 с.

483. Иординский В.Б. О едином ядре древних цивилизаций // Вопр. философии. - 1998. - № 12. - С. 37-49.

484. Новикова Л.И. Цивилизация как идея и как обьяснительньш принцип исторического процесса// Цивилизация. — М., 1992. — Вьш. 1. — С. 9—26.

485. Бестужев-Лада И.В. Альтернативная цивилизация. - М.: Гуманитар. изд. центр «ВЛАДОС», 1998. - 351 с.

542

486. Цивилизация, культура, личность / Под ред. В.Ж. Келле. — М.: Зди-ториал УРСС, 1999. - 224 с.

487. Яковец Ю.В. Формирование постиндустриальной парадигмн: истоки и перспективн // Вопр. философии. — 1997. — № 1. — С. 3—17.

488. Найдьіш В.М. Проблема цивилизации в научной мьісли нового времени // Человек. - 1998. - № 2. - С. 7-23.

489. Кузьменко В.Л., Романчук O.K. На порозі надцивілізації: Роздуми про майбутнє. - Л.: Світ, 1991. - 216 с.

490. Гиренок Ф.И. Зкология. Цивилизация. Ноосфера. — М.: Наука, 1987. — 182 с.

491. Джинчарадзе Н. Інформаційна культура. — К.: Укр. пропілеї, 1999. — 148 с.

492. Абдеев Р.Ф. Философия информационной цивилизации. — М.: Владос, 1994. - 286 с.

493. Белл Д. Социальньїе рамки информационного общества. — М.: Прогресе, 1986. - 432 с.

494. Вачнадзе Г.Н., Кашлев Ю.Б. Международннй обмен информацией. — Тбилиси: Ганатлеба, 1990. — 216 с.

495. Дорофієнко В.В. Концепція національної політики інформатизації України. — К.: Наук, думка, 1993. — 96 с.

496. Ефимов А.Н. Информационньш взрнв: проблеми реальньїе и мни-мьіе. - М.: Наука, 1985. - 245 с.

497. Коган В.З. Теория информационного взаимодействия: Филос.-социол. очерки. — Новосибирск: Изд-во Новосиб. ун-та, 1991. — 316 с.

498. Лейбин В.М. Информация к размьішлению об информатизации общества. - М.: Наука, 1990. - 428 с.

499. Лизанчук В.В. Засоби масової інформації і духовне відродження України: формування національних ідеалів та інтересів. — Л.: Львів, ун-т, 1990. — 197 с.

500. Масуда Й. Компьютоутопия. - М., 1996. - 429 с.

501. Ракитов А.И. Философия компьютерной революции. — М.: Наука, 1991.-376 с.

502. Титц Б. Пути к информационному обществу: Сценарий и очерки для зкономики и для общества. — М.: Наука, 1993. — 375 с.

503. Урсул А.Д. Становление социальной информатики. — М.: Наука, 1992. — 347 с.

504. Bell D. The Coming of Post-Industrial Society. A Venture in Social Forcas-ting. - New York: Basic Books, Inc., 1973. - 426 p.

505. Иноземцев В. Расколотая цивилизация: системньїе кризисьі индуст-риальной зпохи // Вопр. философии. - 1999. - № 5. - С. 3-18.

506. Шейко В.М. Методологічні засади історико-культурологічного процесу // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Міжвід. зб. наук, пр. / НАН України. Ін-т історії України. — К., 2002. — Вип. 6. — С. 16—32.

507. Гуревич А.Я. Теория формации и реальность истории // Вопр. философии. - 1990. - № 11. - С. 31-43.

508. Арнольдов А.И. Цивилизация грядущего столетия: Культурол. раз-мьшіления. - М., 1997. - 186 с.

509. Ковальченко И.Д. Теоретико-методологические проблеми историчес-ких иселедований: Заметки и размьішления о нових подходах // Новая и но-вейшая история. — 1995. — № 1. — С. 3—33.

543

Список джерел та літератури

510. Шейко В.М. Культура. Цивілізація. Глобалізація (кінець XIX — початок XXI ст.). В 2 т. - Т. 2. - Харьков: Основа, 2001. - 400 с.

511. Шпенглер О. Человек и техника // Культурология. XX век: Антол. -М., 1995. - С. 487.

512. Форрестер Дж. Мировая динамика. — М.: Прогресе, 1978. — 274 с.

513. Рашковский Е.Б. Социотехника, цивилизация, духовность: на путях к герменевтике демократии // Мировая зкономика и междунар. отношения. — 1992.-№ 1.-С. 41-54.

514. Harper C.L. Environment and Society Human Perspectives on Environmental Issues. - Upper Saddle River (NJ): Prentice Hall, 1995.

515. The Future Population of the World: What Can We Assume? / Ed. Wolfgang Lutz. - Zaxenburg: Austria International Institute for Applied Systems Analysis, 1996.

516. Шейко В.Н. Державне керівництво в галузі культури у радянській історичній літературі (1926-1937 pp.). // Питання історії СРСР: Респ. міжвід. темат. наук. зб. - К., 1975. - Вип. 20. - С. 132-141.

517. Шейко В.М. Етнокультурний розвиток: етапи та структура // Борис-тен. - 2000. - № 11. - С. 9-Ю.

518. Шейко В.М. Самовизначення людини в культурі // Вісн. Держ. акад. кер. кадрів культури і мистец. — К., 2000. — № 4. — С. 5—13.

519. Мамардашвили М.К. Сознание и цивилизация // Человек в системе науки. - М., 1989. - С. 331-332.

520. Барановский В.Ф. Духовность личности в системе современньїх общественньїх отношений. — К.: НВТ «Правник», 1998. — 141 с.

521. Башляр Г. Новьш рационализм. — М.: Прогресе, 1987. — 376 с.

522. Шейко В.М. Глобальні проблеми земної цивілізації: минуле та сьогодення // Вісн. Книжк. палати. — 2000. — № 10. — С. 26—32.

523. Шейко В.М. Історія культури та цивілізації в синергетичній парадигмі // Вісн. Харк. держ. акад. культури: 36. наук. пр. - X., 2001. - Вип. 8. - С. 4-20.

524. Шейко В.М. Інтеріснування культур і концепція поліетносфери (до проблеми співвідношення понять) // Схід-Захід: Іст.-культурол. зб. / Сх. ін-т українознав. ім. Ковальських. - X., 1999. - Вип. 2. - С. 160-173.

525. Шейко В.М. Історичні аспекти екологічного погляду на глобальну енергетичну систему // Зб. наук. пр. Сер. Історія та географія / Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. - X., 2000. - Вип. 5. - С. 80-89.

526. Глобалізація і безпека розвитку: Монографія / О.Г. Білорус, Д.Г. Лук'я-ненко та ін.; Кер. авт. колективу і наук. ред. О.Г. Білорус. — К.: КНЕУ, 2001. — 733 с.

527. Шейко В.М. Значення міжнародного співробітництва у підготовці бібліотечно-інформаційних фахівців // Вісн. Книжк. палати. - 1997. - № 4. — С. 28-29.

528. Шейко В. Електронні та віртуальні бібліотеки в Україні: проблеми становлення та розвитку // Бібл. вісн. - 2001. - № 5. - С. 20-24.

529. Вернадский В.И. Научная мьісль как планетное явление. - М.: Наука, 1991.-271с.

530. Вернадский В.И. Несколько слов о ноосфере // Антология философ-ской мнели. Русский Космизм. - М., 1993. - 468 с.

531. Вернадский В.И. Биосфера и ноосфера. - М.: Наука, 1989. - 262 с.

532. Вернадский В.И. Философские мьісли натуралиста. - М.: Наука, 1988. - 520 с.

533. Вернадский В.И. Живое вещество. - М.: Наука, 1978. - 358 с.

534. Вернадский В.И. Современность. - М.: Наука, 1986. - 465 с.

535. Иноземцев В.Л. «Глобализация» национальньгх хозяйств и современньгй зкономический кризис // Проблеми теории и практики упр. - 1999. - № 3. -С. 19-23.

536. Родионова И.А. Глобальнне проблеми человечества. — М.: Аспект-Пресс, 1995.-С. 113.

537. Остапенко Д. Глобалізація і проблеми культурної ідентичності // Культура і життя. — 1998. — 15 лип.

538. Лейбин В.М. Зарубежная глобалистика: проблеми и противоречия. -М., 1998. - 248 с.

539. Чумакова А.Н. Философия глобалистики: поиски путей вьгживания. -М., 1992.-316 с.

540. Приоритетн XXI века: развитие и безопасность человечества / Ю.Л. Во-робьев, М.И. Фалеев, М.А. Шахраманьян, В.А. Акимов. http://www.rusmet.ru/ ecology/index.html

541. Шимаи М. Глобализация как источник конкуренции, конфликтов и возможностей // Проблеми теории и практики упр. — 1998. — № 1. — С. 3—8.

542. Клайн Л. Глобализация: внзов национальннм зкономикам // Проблеми теории и практики упр. — 1998. — № 2. — С. 16—20.

543. Чешков М.А. Глобалистика: предмет, проблеми и перспективи // Обществ. науки и современность. - 1998. - № 2. - С. 129 - 139.

544. Gore Al. Earth in the balance: Ecology and the human spirit. - New York: Houghton Mifflin Co, 1992. - 407 p.

545. Реконструкція світоглядних парадигм (нові тенденції в західній філософії) / В.В. Лях, О.М. Соболь, Я.В. Любивий та ін; Відп. ред. В.В. Лях; НАН України. Ін-т філос. - К.: Наук, думка, 1995. - 190 с.

546. Социальнне отношения: проблеми, перспективи развития. — К.: Наук, думка, 1993.

547. Бааде Ф. Соревнование к 2000 г. Наше будущее: рай на Земле или самоуничтожение человечества. — М.: Иностр. лит., 1962. — 259 с.

548. Яковец Ю.В. Предвидение будущего: парадигма цикличности. - М., 1992. - 282 с.

549. Meadows D.H., Meadows D.L., Rander J. Beyond the Limits Confronting Global Collapse Envisioning a Sustainable Future. - Mills (VT): Chelsea Green Publishers, 1992.

550. Лейбин В.М. «Модели мира» и образ человека: Крит, анализ идей Римского клуба. — М.: Политиздат, 1982. — 220 с.

551. Римский клуб: История создания, избр. докл. и внетупления, офиц. материалн / Под ред. Д.М. Гвишиани. - М.: УРСС, 1997. - 422 с.

552. Хоменко В. Глобальні проблеми сучасності і наукова методологія // Історія в школі. - 1998. - № 12. - С. 3.

553. Проблеми глобализации // Pro et Contra. - 2000. - Т. 4, № 4. - 243 с.

554. Володин А.Г., Широков Г.К. Глобализация: истоки, тенденции, перспективи // Полит. иселед. - 1999. - № 5. - С. 83-93.

555. Сох R.W. A Perspective on Globalization // Globalization: Critical Reflections / Ed. J.H. Mittelman. - Boulder (CO); London: Lynne Rienner, 1997. - P. 21-52.

556. Mittelman J.H. The Dynamics of Globalization // Globalization: Critical Reflections / Ed. J.H. Mittelman. - Boulder (CO); London: Lynne Rienner, 1997. -P. 1-20.

Список джерел та літератури

557. Ясперс К. Духовная ситуация времени // Ясперс К. Смнсл и назначение истории. - М., 1994. - С. 297, 300, 306, 335.

558. Гладкий Ю. Глобалистика: Трудньїй путь становлення // Мировая зкономика и междунар. отношения. — 1994. — № 10. — С. 108.

559. Рассел Б. Почему я не христианин? — М.: Политиздат, 1987. — 334 с.

560. Вебер М. Хозяйственная зтика мировьгх религий. Попнтка сравнитель-ного исследования в области социологии религий. Введение // Избранное: Образ общества. - М., 1994. - С. 43-73.

561. Бердяев Н.А. Дух и реальность: Опнт богочеловеческой духовности // Бердяев Н.А. Философия свободного духа. - М., 1994. - С. 440.

562. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Проблеми підготовки фахівців для документно-інформаційної сфери: здобутки і перспективи // Вісн. Книжк. палати. - 1997. - № 6. - С. 28-31.

563. Hallac J. 1998. Education and globalization. - Paris: UNESCO International Institute for Educational Planning, 1998. — 162 p. — (IIEP Contributions; No 26).

564. Богданов B.C. Проблеми інноватизації сучасної освіти в системі філософсько-соціологічних аргументацій // Проблеми освіти: Наук.-метод. зб. - 1995. - Вип. 3. - С. 22-28.

565. Василенко С.Д. Україна і Європа: взаємний розвиток освіти, культури в аспектах європейської інтеграції (історія та сучасність) // Проблеми освіти: Наук.-метод. зб. - 1996. - Вип. 6. - С. 28-34.

566. Вихрова В. І. До проблеми багатокультурності й плюралізму в сучасних європейських концепціях освіти // Проблеми освіти: Наук.-метод. зб. — 1995. — Вип. 1.-С. 32-40.

567. История и компьютер: Новьіе информационнне технологии в исторических исследованиях и образовании: Сб. ст. / Под ред. Л.И. Бородкина, В. Леверманна. — Геттинген, 1993. — 278 с.

568. Удод О.А. Аксіологічний (ціннісний) підхід у викладанні історії // Історія в школах України. — 1999. — № 3. — С. 27—30; Удод О.А. Історія: осягнення духовності. - К.: Генеза, 2001. - 192 с.

569. Ферро М. Как рассказьівают историю детям в разньгх странах мира. — М.: Вьісш. шк., 1992. - С. 165, 167, 175.

570. Викладання історії XX століття на прикладі України та інших європейських країн: Матеріали інформ. міжнар. семінару. — Д., 1996.

571. Пометун Е.И. Школьное историческое образование в Украине: пути развития и проблемьі / Ред. Г.П. Шевченко; Вост. укр. ин-т, Луган. пед. ин-т им. Т.Г. Шевченко. - Луганск, 1995. - С. 45.

572. Проект єдиної школи на Україні. Кн. 1. Основна школа. — Кам'янець-Подільський, 1919. - С. 53.

573. Грушевський М.С. Історія і її соціально-виховуюче значення // На порозі нової України. — К., 1992. — С. 120.

574. Клименко П. Навчання історії в початковій школі // Вільна укр. шк. -1918. -№ 5-6. -С. 11-12.

575. Ступарик Б.М. Національна школа: витоки, становлення: Навч.-метод. посіб. — К.: Ін-т змісту і методів навчання, 1998. — С. 195.

576. Удод О. Ідейний зміст підручників з історії у власній інтерпретації авторів // Бористен. - 1999. - № 11. - С. 4-6.

577. Кизима В.В. Культурно-исторический процесе и проблема рациональ-ности. - К.: Наук, думка, 1985. - 256 с.

546

578. Шкляр Л.Е. Зтнос. Культура. Личность. - К.: Наук, думка, 1992. - 85 с.

579. Баранівський В.Ф. Соціальна обумовленість духовно-ціннісних орієнтацій // Духовні орієнтири молоді: динаміка і формування. - К., 1994. -С. 62-80.

580. Бондаренко Л.В. Я — мир: Механизмьі и зтапьі формирования личности. - К.: Вища шк., 1990. - С. 20-30.

581. Бьістрицкий Е.К. Познание, понимание, язьік и культура: Диалектика деятельности и культури. - К.: Наук, думка, 1983. - С. 206-266.

582. Камю А. Бунтующийчеловек//Филос. науки. -1989. - № 7. - С. 119-123.

583. Михайлов И.Ф. Субьект, субьективность, культура (к вопросу о социокультурной детерминации познания) // Филос. науки. — 1987. — № 6. — С. 30-40.

584. Шанин А.Н., Тавадов Г.Т. Личность в системе национальньїх отно-шений // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 12. Социально-политические исследова-ния. - 1992. - № 2. - С. 15-21.

585. Голдсмит Д., ОузнТ. Поискижизни во Вселенной. - М.: Мир, 1983. -282 с.

586. Лесков Л.В. Космические цивилизации: проблеми зволюции. — М.: Знание, 1985. - 326 с.

587. Пановкин Б.Н. Внеземньїе цивилизации — проблеми и суждения // Природа. - 1971. - № 7. - С. 56-61.

588. Шейко В.М. Культура України в роки незалежності// Культура України: 36. наук. пр. / Харк. держ. акад. культури. - X., 2001. - Вип. 8: Мистецтвознавство. — С. 4—16.

589. Історія української культури. У 5 т. — Т. 1. Історія культури давнього населення України / Ю.С. Асєєв, В.Д. Баран, І.А. Баранов та ін.; Підред. П.П. То-лочка. - К.: Наук, думка, 2001. - 1136 с.

590. Костомаров М.І. Твори. У 2 т. - Т. 1. - К.: Дніпро, 1990. - С. 36.

591. Франко І.Я. Критичні письма о галицькій інтелігенції// Зібр. творів: У 50 т. - К., 1976. - Т. 26. - С. 85.

592. Франко І.Я. Данте Аліг'єрі // Зібр. творів: У 50 т. - К., 1978. - Т. 12. -С. 26.

593. Огієнко І. Українська культура: Коротка історія культурного життя українського народу. — Репринт. відтворення вид. 1918 р. — К.: Абрис, 1991. — С. 264.

594. Чижевський Д. Історія української літератури (від початків до доби реалізму). — Тернопіль: МПП «Презент»: ТОВ «Феміна», 1994. — 480 с.

595. Історія української культури: Побут. Письменство. Мистецтво. Театр. Музика / За ред. І. Крип'якевича. - К.: Либідь, 1994. - 651 с.

596. Шелест П.Ю. Україно наша Радянська. - К.: Політвидав України, 1970. - 279 с.

597. Боровський Я.Є. Світогляд давніх киян. — К.: Наук, думка, 1992. — 172 с.

598. Дзюба І. Чи усвідомлюємо національну культуру як цілісність // Україна. Наука і культура. - К., 1988. - Вип. 22. - С. 309-325.

599. Семчишин М. Тисяча років української культури (історичний огляд культурного процесу). — 2-е вид. - К.: AT «Друга рука»: МП «Фенікс», 1993. -550 с.

600. Литература и культура Древней Руси: Слов.-справ. / Под ред. В.В. Кускова. - М.: Внсш. шк., 1994. - 385 с.

547

Список джерел та літератури

601. Українське літературне бароко: 36. наук. пр. / НАН України. Ін-т л-ри ім. Т.Г. Шевченка. - К.: Наук, думка, 1987. - 299 с.

602. Український драматичний театр. Нариси історії: У 2 т. / АН УРСР. Ін-т мистецтвознав., фольклор, та етнографії ім. М.Т. Рильського. - К., 1959-1967. -Т. 1-2.

603. Історія філософії на Україні: В 3 т. / Гол. ред. В.І. Шинкарук. - К.: Наук, думка, 1987-1988. - Т. 1-3.

604. Початий А. Развитие философской мисли на Украине. Первая половина XIX в. - К., 1984.

605. Розвиток філософської думки в Україні: Рек. бібліогр. покажч. / Нац. парлам. б-ка України; Уклад. О.О. Козак. - К.: НПБУ, 1994. - 59 с.

606. Философская культура Украиньї и отечественная общественная мьісль ХІХ-ХХ вв. / Н.И. Лук, В.Д. Белодер, И.Г. Герасимяк и др.; Отв. ред. Н.И. Лук; НАН Украиньї. Ин-т философии. - К.: Наук, думка, 1990. - 265 с.

607. Огородник І.В., Огородник В.В. Історія філософської думки в Україні: Курс лекцій: Навч. посіб. — К.: Вища шк.: Т-во «Знання», 1999. — 543 с.

608. Лосев А. Дух // Философская знциклопедия: В 5 т. / AH CCCP. Ин-т философии. - М., 1962. - Т. 2. - С. 82.

609. Іларіон (митрополит). Дохристиянські вірування українського народу: Іст.-реліг. моногр. — 2-е вид. — К.: AT «Обереги», 1994. — 424 с.

610. Ісаєвич Я.Д. Україна давня і нова: Народ, релігія, культура / НАН України. Ін-т українознав. ім. І. Крип'якевича. - Л.: ІУ, 1996. - 334 с.

611. Библер B.C. Культура. Диалог культур (опьіт определения) // Вопр. философии. - 1989. - № 6. - С. 42.

612. Бичко А.К., Бичко І.В. Феномен української інтелігенції: Спроба екзистенц. дослідж. — Дрогобич, 1997. — 116 с.

613. Касьянов Г.В. Українська інтелігенція 1920—30-х років: соціальний портрет та історична доля. - К.: МП «Глобус»; МП «Вік»; Едмонтон: Канад. ін-т укр. студій Альберт, ун-ту, 1992. — 176 с.

614. Касьянов Г.В. Українська інтелігенція на рубежі XIX—XX ст.: соціально-політичний портрет. — К.: Либідь, 1993. — 176 с.

615. Касьянов Г.В., Даниленко В.М. Сталінізм і українська інтелігенція (20—30-і роки). - К.: Наук, думка, 1991. - 96 с.

616. Петров В. Діячі української культури (1920-1940 pp.): жертви більшовицького терору. - К.: Воскресіння, 1992. - 79 с. - (Книгозбірня «Нашого минулого»; Вип. 1).

617. Александров И.А. Космический феномен человека: человек в антроп-ном мире. — М.: Агар, 1999. — 432 с. — (Человек — Природа — Космос).

618. Соколов А.А., Соколов Я.А. Математические закономерности злект-рических колебаний мозга: Материальї 1-х Лазаревских чтений. — М.: Наука, 1976. - 97 с.

619. Сороко З.М. Структурная гармония систем / Под. ред. Е.М. Бабосова. -Минск: Наука и техника, 1984. - С. 236-237.

620. Маркелова Л.И., Величко Ф.К. Луна и биологическая активность человека // Твоє здоровье. - № 3. - 1990. - С. 26-28.

621. Циолковский К.З. Собр. соч. - М., 1951-1964. - Т. 4. - С. 87.

622. Тейяр де Шарден П. Феномен человека. - М.: Наука, 1978. - 240 с.

623. Казначеев В.П., Спирин Е.А. Космопланетарньїй феномен человека: проблеми комплексного изучения. - Новосибирск: Наука. Сиб. отд-ние, 1991.-304 с.

548

624. Человек: мьіслители прошлого и настоящего о его жизни смерти и бессмертии. XIX век / Редкол.: И.Т. Фролов (отв. ред.) и др. — М.: Республика, 1995. - 528 с.

625. Петраков А.А., Разин А.А. Человек, жизнь: философско-психолого-зкономическая теория. — Ижевск: Изд-во Удмурт, ун-та, 1995. — 244 с.

626. Поликарпов B.C., Поликарпова В.А. Феномен человека — вчера и завтра. — Ростов-н/Дону: Феникс, 1996. — 576 с.

627. Маслеев А.Г. Человеческое измерение Вселенной: космизм и антропоцентризм. - Екатеринбург: Изд-во УрГЮА, 1996. -111с.

628. Федоров Ю.М. Сумма антропологии. Ч. 1. Расширяющаяся Вселенная Абсолюта. Ч. 2. Космоантропосоциоприродогенез человека. — 2-е изд. — Новосибирск: Наука. Сиб. изд. фирма РАН, 1996. - 832 с.

629. Молодцова Е.И. Традиционньїе знання и современная наука о чело-веке. - М.: Янус, 1996. - 270 с.

630. Коллин Р. Теория небесньїх влияний: Человек, Вселенная и тайньї космоса: Пер. с англ. — СПб.: Изд-во Черньїшева, 1997. — 429 с.

631. Белик А.А. Человек: раб генов или хозяин своей судьбн? / Отв. ред. П.А. Рачков. - М.: Наука, 1990. - 144 с.

632. Маркс К., Знгельс Ф. Сочинения. — Т. 3. — 2-е изд. — М.: Госполитиздат, 1955. - С. 3.

633. Маркс К., Знгельс Ф. Сочинения. — Т. 42. — 2-е изд. — М.: Политиздат, 1974. - С. 62-163.

634. Ленин В.И. Полное собрание сочинений. - Т. 29. - 5-е изд. - М.: Политиздат, 1977. - С. 195.

635. Маркс К., Знгельс Ф. Сочинения. — Т. 20. — 2-е изд. — М.: Госполитиздат, 1961. - С. 545.

636. Небо, наука и поззия: Античньїе авторьі о небесньїх светилах, об их именах, восходах, заходах и приметах погодьі. - М., 1992. - 456 с.

637. Кузьменко В.П. Цикличность социально-политико-зкономических процессов и их прогнозирование // Посредник. — 1994. — № 66. — С. 15—17; № 67. - С. 16-18.

638. Чижевский А.Л. Зпидемические катастрофи и периодическая деятель-ность Солнца. - М., 1930. - 286 с.

639. Чижевский А.Л. Солнце и ми. — М.: Знание, 1963. — 48 с.

640. Чижевский А.Л., Шишина Ю.Г. В ритме Солнца. - М.: Наука, 1969. -112 с.

641. Чижевский А.Л. Земное зхо солнечньгх бурь. — М.: Мисль, 1973.— 349 с.

642. Чижевский А.Л. Космический пульс жизни. — М.: Пульс, 1995. — 345 с.

643. Культурология. XX век. В 2 т. - Т. 1: Знцикл. ~ СПб.: Унив. кн., 1998. -С. 348.

644. Александров С.И., Гамбурцев А.Г. Атлас временньїх вариаций природних, антропогенних и социальннх процессов. - Т. 2.: Циклическая динамика в природе и обществе. — М.: Науч. мир, 1997. — 485 с.

645. Кузьменко В.П. О синхронизации «длинннх волн» Н. Кондратьева с историометрическими циклами А. Чижевского и В. Хлебникова // Тезиси докладов на международной научной конференции, посвященной 100-летию со днярождения Н.Д. Кондратьева. - М., 1992. - Секция 1: Идеи Н.Д. Кондратьева и современно-зкономические и социологические теории. - С. 67-68.

646. Инновационная теория зкономических циклов и прогнозирование общественного развития // Кузьменко В.П. Инвестиционная политика в ре-гионе. - К., 1992. - С. 221-235.

549

Список джерел та літератури

647. Афанасьев С.Л. Современньїе седиментационньїе наноцикльї - 9; ЗО; 31,2; 87,6; 108,6; 451,8 лет - и цикльї Кондратьева генерируются Луной и Солнцем // Цикльї природних процессов, опасньїх явлений и зкологическое прогнозирование: Сб. - М., 1991. - Вьш. 1. - С. 148-154.

648. Модельски Дж., Томпсон У. Волньї Кондратьева, развитие мировой зкономики и международная политика // Вопр. зкономики. - 1992. - № 10. -С. 35-48.

649. Хорунжий С.С. София - Космос - Материя: устои философской мнсли отца Сергия Булгакова // Вопр. философии. - 1989. - № 12. - С. 73-90.

650. Булгаков С.Н. Философский смисл троичности // Вопр. философии. — 1989. - № 12. - С. 90-96.

651. Юнг К.Г. Проблема души современного человека // Филос. науки. -1989. - № 8. - С. 124.

652. Яковлев В.А. Инновации в науке. - М., 1997. - 362 с.

653. Вернадский В.И. Трудьі по всеобщей истории науки. — М.: Наука, 1988. - С. 87.

654. Фонотов А.Г. Россия: от мобилизационного общества к инновацион-ному. - М.: Наука, 1993. - 254 с.

655. Рамзес В.Б. Личное потребление в Японии. — М.: Наука, 1985. — С. 83.

656. Бердяев Н.А. Человек и машина: (Проблема философии и метафи-зики техники) // Вопр. философии. - 1989. - № 2. - С. 147-162.

657. Алисов Н.В. География мировой телекоммуникационной связи // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 5. География. — 1996. — № 3. — С. 11.

658. Компьютеруик. - М., 1997. - № 26.

659. Храмова В.Л. Целостность духовной культурьі. — К.: Феникс, 1995. — С. 238.

660. Ласло 3. Пути, ведущие в грядущее тьісячелетие: Проблеми и перспективи // Уроки истории. — 1997. — № 4. — С. 5.

661. Пригожий И.Р. От существующего к возникающему / Пер. с англ. Ю.А. Данилова; Под ред. Ю.Л. Климонтовича. - М.: Наука, 1985. - 327 с.

662. Пригожий И.Р., Стенгерс И. Порядок из хаоса: Новий диалог человека с природой. — М.: Наука, 1986. — 342 с.

663. Николис Г., Пригожий И.Р. Познание сложного: Введение: Пер. с англ. - М.: Мир, 1990. - 344 с.

664. Николис Г, Пригожий И.Р. Самоорганизация в неравновесннх системах. - М.: Мир, 1989. - 368 с.

665. Пригожий И.Р., Стенгерс И. Время, хаос, квант. — М., 1994. — 420 с.

666. Хакен Г. Синергетика. — М.: Мир, 1980. — 404 с.

667. Хакен Г. Синергетика: Иерархия неустойчивости в самоорганизующихся системах и устройствах. — М.: Мир, 1985. — 419 с.

668. Моисеев Н.Н. Судьба цивилизации. Путь Разума. — М.: Изд-во МНЗПУ, 1998. - 246 с.

669. Моисеев Н.Н. Как далеко до завтрашнего дня, 1917-1993: Свободньїе размьшіления. - М.: Изд-во МНЗПУ, 1998. - 228 с.

670. Моисеев Н.Н., Александров В.В., Тарко А.М. Человек и биосфера. -М.: Наука, 1986.-212 с.

671. Моисеев Н.Н. Восхождение к разуму: Лекции по универс. зволюцио-низму и его приложениям. - М.: ИздАТ, 1993. - 192 с.

672. Моисеев Н.Н. Человек и ноосфера. - М.: Мол. гвардия, 1990. - 352 с.

550

673. Моисеев Н.Н. Зкология человечества глазами математика: Человек, природа и будущее цивилизации. — М.: Мол. гвардия, 1988. — 254 с.

674. Моисеев Н.Н. Современньїй рационализм. — М.: МНЗПУ, 1995. — 264 с.

675. Моисеев Н.Н. Человек, среда, общество: Проблеми формализованного описання. - М.: Наука, 1982. - 412 с.

676. Князева Е.Н., Курдюмов С.П. Законьї зволюции и самоорганизации сложньїх систем. - М.: Наука, 1994. - 240 с.

677. Князева Е.Н., Курдюмов С.П. Синергетика как новое мировидение: Диалог с Пригожиньїм // Вопр. философии. — 1992. — № 12. — С. 3—20.

678. Капица С.П., Курдюмов С.П., Малинецкий Г.Г. Синергетика и прогнози будущего. — М.: Наука, 1997. — 468 с.

679. Пригожий И. Философия нестабильности // Вопр. философии. — 1991.-№ 6.-С. 46-52.

680. Гомаюнов С. От истории синергетики к синергетике истории // Об-ществ. науки и современность. — 1994. — № 2. — С. 14—18.

681. Малинецкий Г.Г. Нелинейная динамика — ключ к теоретической истории? // Обществ. науки и современность. — 1994. — № 4. — С. 32—36.

682. Хакен Г. Концепции самоорганизации: становление нового образа научного мьшіления. - М., 1994. - С. 12, 21, 26-27.

683. Климонтович Н.Ю. Без формул о синергетике. — Минск: Вьішзйш. шк., 1986. - С. 5, 70-72.

684. Концепции самоорганизации: становление нового образа научного мьшіления. — М.: Наука, 1994. — С. 13.

685. Режабек Е.Я. Становление понятия организации: Очерки развития филос. и естеств.-науч. представлений. — Ростов-н/Д: Изд-во Ростов, ун-та, 1991.-С. 81.

686. Костюк В.Н. Изменяющиеся системи / РАН. ВНИИ систем исслед. — М.: Наука, 1993. - С. 22.

687. Волькешптейн М.В. Знтропия и информация. — М.: Наука, 1986. — С. 46.

688. Костюк В.Н. Изменяющиеся системи / РАН. ВНИИ систем исслед. — М.: Наука, 1993. - С. 8-9.

689. Баузр З.С. Теоретическая биология. - М.; Л., 1935. - С. 43-44, 55.

690. Арманд А.Д. Самоорганизация и саморегулирование географических систем. - М.: Наука, 1988. - 261 с.

691. Гумилев Л.Н., Иванов К.П. Зтносфера и космос // Космическая ан-тропозкология: Техника и методн исследования: Материальї 2 Всесоюз. совещ. по косм. антропозкологии. — М., 1988. — С. 211—220.

692. Седов Е.А. Информационнне критерии упорядоченности и сложности организации структурьі систем // Системная концепция информационньїх процессов / Отв. ред.: А.В. Кацура, И.Б. Новик. - М., 1988. - С. 37-40.

693. Седов Е.А. Информационно-знтропийнне свойства социальньїх систем // Обществ. науки и современность. — 1993. — № 4. — С. 14—21.

694. Сухомалинова В.В. Системи «общество» и «природа»: разнообразие, устойчивость, развитие // Обществ. науки и современность. - 1994. - № 4. -С. 22-26.

695. Назаретян А.П. «Столкновение цивилизации» и «конец истории» // Обществ. науки и современность. — 1994. — № 6. — С. 10—16.

696. Брудньїй А.А. Природа и культура: великое противостояние // Обществ. науки и современность. — 1996. — № 4. — С. 18—24.

551

Список джерел та літератури

697. Назаретян А.П. Агрессия, мораль и кризисн в развитии мировой куль-турьі: Синергетика исторического прогресса: Курс лекций. — 2-е изд., дораб. и доп. - М.: Наследие, 1996. - 183 с.

698. Назаретян А.П. Социальное развитие и психологическая составля-ющая антропогенних кризисов // Мир психологии. - 1996. - № 2. - С. 36-42.

699. Tonnies F. Einfbhrung in die Soziologie. - Stuttgart, 1965. - 388 p.

700. Климонтович Н.Ю. Без формул о синергетике. — Минск: Вьішзйш. шк., 1986. - С. 64.

701. Постон Т., Стюарт Й. Теория катастроф и ее приложения / Пер. с англ. А.В. Чернавского. - М.: Мир, 1980. - С. 518.

702. Арнольд В.И. Теория катастроф // Наука и жизнь. - 1989. - № 10. -С. 15.

703. Хакен Г. Информация и самоорганизация: Макроскопический подход к сложньш системам / Пер. с англ. Ю.Я. Данилова. — М.: Мир, 1991. — С. 23.

704. Моисеев Н.Н. Модели зкологии и зволюции. — М.: Знание, 1983. — С. 23.

705. Моисеев Н.Н. Алгоритми развития. - М.: Наука, 1987. - С. 27-28.

706. Моисеев Н.Н. Люди и кибернетика. — М.: Мол. гвардия, 1984. — С. 40.

707. Айламазян А. К., Стась Е. В. Информатика и теория развития / Отв. ред. Н.Н. Моисеев; АН СССР. Ин-т програм, систем. - М.: Наука, 1989. - С. 64.

708. Афанасьев В.Г. Системность и общество. — М.: Политиздат, 1980. — С. 158.

709. Шейко В.М. Поняття «культура» як феномен суспільства // Вісн. Київ, нац. ун-ту культури і мистец. Сер. Історія. — К., 2000. — Вип. 2. — С. 116—125.

710. Бессонов Б.Н. Гуманизм и технократизм как жильї духовной ориентации // Филос. науки. - 1988. — № 1. - С. 3-Ю.

711. Флиер А.Я. Массовая культура и ее социальньїе функции. http://www.culture. 21 .ru/masscult.htm

712. Орлова З.А. Динамика культурьі и целеполагающая активность человека//Морфология культури: структура и динамика. — М., 1994. — С. 4—12.

713. Флиер А.Я. Культура как фактор национальной безопасности // Об-ществ. науки и современность. — 1998. — № 3. — С. 21—28.

714. Шаров А.С. Самоопределение человека в культуре // Психосфера. -1998. - № 4. - С. 5-9.

715. Философский знциклопедический словарь. — М.: Сов. знцикл., 1983. — 839 с.

716. Арсеньев А.С. Размьішления о работе С.Л. Рубинштейна «Человек — Мир» // Вопр. философии. - 1993. - № 5. - С. 130-160.

717. Хайдеггер М. Время и бнтие. - М.: Республика, 1993. - 486 с.

718. Шаров А.С. Психология познания человека. - Омск, 1994. -112 с.

719. Шаров А.С. Формирование ценностньїх ориентации и поведения личности. - Омск: ОмГПУ, 1993. - 91 с.

720. Рубинштейн С.Л. Проблеми общей психологии. - М., 1986. - 446 с.

721. Бахтин М.М. Зстетика словесного творчества. — М., 1989. — 286 с.

722. Волков Г.Н. Три лика культури. - М.: Молодая гвардия, 1986. - С. 5.

723. Йолон П.Ф., Крьшский С.Б., Парахонский Б.А. Рациональность в науке и культуре. - К.: Наук, думка, 1989. - С. 20.

724. Пролеев С.В. Духовность и бнтие человека. - К.: Наук, думка, 1992. -С. 18.

552

725. Гвоздік O.I. Раціональність: загальна теорія та логіка історії. — К.: Укр.

акад. внутр. справ, 1994. - С. 92. ^v

726. Ackoff R. The Future of Operational Research in Past // Journal of Operational Research Society. - 1979. - Vol. 30. - N 2. - P. 103.

727. The Limits of Growth / Meadows D., Meadows D., Randers J., Behrens W. — New York, 1972. - 202 s. - Рус. пер.: Медоуз Д.Х., Медоуз Д.Л., Рзндерс Й., Беренс В. Предельї роста. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1991. — 202 с.

728. Берталанфи Л. Общая теория систем. Обзор проблем и результатов // Системньїе исследования. — М.: Наука, 1969. — С. 34.

729. Иванов В.П. Человеческая деятельность — познание — искусство. — К.: Наук, думка, 1977. - С. 13-14.

730. Тард Г. Социальная логика. - СПб.: Б.И., 1901. - С. 175.

731. Вебер М. Критические исследования в области логики наук о культуре // Вебер М. Избранньїе произведения. — М.: Прогресе, 1990. — С. 483.

732. Рузавин Г.И. Синергетика и диалектическая концепция развития // Философские науки. — 1989. — № 5. — С. 14.

733. Пригожий И. Переоткрьітие времени // Вопросн философии. — 1989. — № 8. - С. 12.

734. Вригт Г.Х. фон. Логико-философские исследования: Избр. трудьі. — М.: Прогресе, 1986. - С. 189.

735. Sartre J.-P. L'Ktre et Le nfiant. Essai d'ontologie phftnomiinologique. — P., 1966. - P. 69.

736. Голосовкер Я.Е. Логика мифа. - M.: Наука, 1987. - С. 22.

737. Лосев А.Ф. Человек // Философские науки. - 1988. - № 10. - С. 69.

738. Кессиди Ф.Х. От мифа к логосу. - М.: Наука, 1972. - С. 237.

739. Аристотель. Сочинения. В 4 т. - М.: Мьісль, 1983. - Т. 4. - 832 с.

740. Маркс К., Знгельс Ф. Сочинения. — М.: Госполитиздат, 1961. — Т. 46.

741. Библер B.C. Мьішление как творчество (введение в логику мьісленного диалога). — М.: Политиздат, 1975. — С. 57.

742. Аверинцев С.С. Два рождения европейского рационализма // Вопросн философии. - 1989. - № 3. - С. 10.

743. Гвардини Р. Конец нового времени // Вопросьі философии. - 1990. -№ 4. - С. 134.

744. Гольбах П.А. Избранньїе произведения. — М.: Мьісль, 1963. — Т. 1. — С. 684.

745. Давьідов Ю.Н. «Картини мира» и типи рациональности (Новне подходьі к изучению социологического наследия Макса Вебера) // Вопросн философии. - 1989. - № 8. - С. 161.

746. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: Підруч. для вузів / Харк. держ. акад. культури. — X.: ХДАК, 1998. - 288 с.

747. Буснгина И. Неравномерность регионального развития остаетея характерной особенностью Европейского Союза // Евро. — 1999. — № 4.

748. Тейт А.А. Глобализация — угроза или новне возможности для Европн? Проблеми теории и практики управлення. http://www.ptpu.ru/ARCHIVE.HTM

749. Абдулаев В.ПІ., Новик И.Б. Введение в информационннй мир. — М.: Наука, 1991.-319 с.

750. Абрамов Ю.Ф. Картина мира и информация: Филос. очерки. — Иркутск: Наука, 1988. - 256 с.

751. Буторин В.Я. Информационная культура общества и личность. — Но-восибирск: Наука, 1990. - 340 с.

553

я.

Список джерел та літератури

752. Каньїгин Ю.М. Основи когаитивного обществознания. Информа-ционная теория социальньїх систем. - К.: Укр. акад. информатики, 1993. -334 с.

753. Graham E.M. Global Corporations and National Governments. — Washington (DC): Institute for International Economics, 1996.

754. Todaro M.P. Economic Development. - New York: Addison-Wesley, 1997.

755. Добронравова И.С. Синергетика: становление нелинейного мьішле-ния. - К.: Наук, думка, 1990. - 119 с.

756. Ковальченко И.Д. Методьі исторического исследования. — М.: Наука, 1987.-279 с.

757. Теоретические проблемн всемирно-исторического процесса. - М.: Наука, 1979. - 330 с.

758. Барг М.А. Категории и методьі исторической науки. — М.: Наука, 1984. - 342 с.

759. Жуков Е.М. Очерки методологии истории. - М.: Наука, 1980. - 247 с.

760. Могильницкий Б.Г. Введение в методологию истории. — М.: Вьісш. шк., 1989. -174 с.

761. Ключевский В.О. Курс русской истории // Ключевский В.О. Соч. В 9 т. — М, 1987-1989. - Т 1-5.

762. Волновьіе процессьі в общественном развитии / Василькова В.В., Яков-лев Ю.В., Баригин Н.Н. и др. — Новосибирск: Изд-во Новосиб. ун-та, 1992. — 227 с.

763. Бердяев Н.А. Смьісл истории. - М.: Мнсль, 1990. - 320 с.

764. Доорн П. Историческая информатика: статистические программние средства для историков. — Нидерландьі, 1992. — 120 с. — На англ. яз.

765. Юзвишин И.И. Информациология. — М.: Радио и связь, 1996. — 215 с.

766. Информациология / Юзвишин И.И., Евреинов З.В., Харитон А.Г. и др.; Междунар. акад. информатизации. — М.: Информациология, 1999. — 58 с.

767. Клименко С, Уразметов В. Интернет: Среда обитания информационного общества // ИФВЗ, МФТИ. - Протвино: РЦФТИ, 1995. - 156 с.

768. Ершова Т.В., Хохлов Ю.Е. Информационное общество и будущее би-блиотеки // Пед. информатика. — 1997. — № 4.

769. Багдикян Б. Монополия средств информации. — М.: Прогресе, 1987. — 284 с.

770. Вачнадзе Г.Н. Агрессия против разума: информатизационньш импе-риализм. — М.: Политиздат, 1988. — 345 с.

771. Виноградов В.А. Информация как глобальная проблема современ-ности. - М.: Наука, 1978. - 312 с.

772. Мзмфорд Л. Миф машиньї. - М.: Наука, 1991. - 347 с.

773. Поппер К.Р. Открьггое общество и его враги. - М.: Феникс, 1992. -198 с.

774. Иноземцев В.Л. Перспективи постиндустриальной теории в меняющемся мире // Новая постиндустриальная волна на Западе. — М., 1998. — С. 4-7,10-30.

775. Мировая зкономика: глобальньїе тенденции развития. http://sub-scribe.ru/archive/business.globalec/

776. Arrighi G. The Long Twentieth Century. Money, Power, and the Origins of Our Times. - London; New York, 1994. - P. 205-210, 323.

777. Аристотель. Метафизика // Соч. В 4 т. - М., 1975. - Т. 1. - 550 с.

778. Вернадский В.И. Избранньїе трудьі по истории науки. — М.: Наука, 1981.-356 с.

779. Коршунов А.М., Шаполов В.Ф. Творчество и отражение в историчес-ком познании. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. — 192 с.

554

780. Чубаров В.В. Ближневосточньїй локомотив: темпн развития техники и технологии в древнем мире // Архаическое общество: узловне вопросьі социального развития. - М, 1991. - С. 92-135.

781. Адуло Т.И. Культура, философия и духовньїй мир человека. — Минск: Наука и техника, 1986. — 149 с.

782. Бьістрицкий Е.К. Феномен личности: мировоззрение, культура, бьі-тие. - К.: Наук, думка, 1991. - 195 с.

783. Кукушкина Е.И. Познание, язьік, культура: Некоторьіе гаосеологаческие и социологические аспектьі проблемьі. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. — 264 с.

784. Печчеи А. Человеческие качества. — М.: Прогресе, 1985. — 312 с.

785. Агацци 3. Человек как предмет философии // Филос. науки. — 1989. — № 2. - С. 24-40.

786. Андрущенко В.П. Духовний світ і культура сучасної української людини // Вісн. Київ, ун-ту. Сер: Філософія. Політологія. Соціологія. Психологія. - 1994. - Вип. 5. - С. 3-11.

787. Кинкулькин А.Т., Овчинников B.C. Деятельность и духовньїй мир человека // Соц.-полит. журн. - 1995. - № 2. - С. 138-151.

788. Кравцов Г.Г. Проблема личности в деятельностном подходе и в культурно-исторической концепции // Формирование личности в онтогенезе: Сб. науч. тр. - М., 1991 - С. 29-35.

789. Крьшский С.Б. Контурьі духовности: Новьіе контекстьі идентифи-кации // Вопр. философии. - 1992. - № 12. - С. 21-28.

790. Махмадов А.Н., Потапенко Н.Е. Национальньїй маргинал или лич-ность в пограничной культурной ситуации // Вестн. Белорус. ун-та. Сер. 3: История. Политология. Философия. Социология. Зкономика. Право. — 1992. — № 2. - С. 44-46.

791. ОсиповаН.П. Національні традиції розвитку та захисту вищої освіти в Україні// Проблеми освіти: Наук.-метод. зб. — 1995. — Вип. 3. — С. 8—17.

792. Русенов Р.Д. Культура и мьішление человека: обьективность концеп-туальньгх оснований // Филос. науки. — 1989. — № 7. — С. 88—95.

793. Табачковский В.Г. Социально-практическая обусловленность челове-ческого мировосприятия: Социально-исторические и мировоззренческие аспектьі философеких категорий. — К.: Наук, думка, 1977. — С. 12—101.

794. Удод О. Ціннісні орієнтації як системоутворюючий фактор формування нового типу історичної освіти в школах України // Історія України. — 1998. - № 35; Джерело. - 1998. - 16 квіт.

795. UN Convention on the Rights of the Child. - New York: UNICEF Press, 1990.

796. King A., Schneider B. The First Global Revolution. - Oxford, 1991. - Pyc. пер.: А. Кинг, Б. Шнайдер. Первая глобальная революция. - М.: Прогресе, 1991. - 340 с.

797. Проблеми зкологии России / К.С. Лосев, В.Г. Горшков, К.Я. Конд-ратьев и др.; Отв. ред.: В.И. Данилов-Данильян, В.М. Котляков. — М., 1993. — 348 с.

798. Джильоли А. Жак-Ив Кусто: В нашем распоряжении всего десять лет для спасения Земли // Санкт-Петербург. Ведомости. - 1992. - 12 сент.

799. Коптюг В.А. Конференция ООН по окружающей ереде и развитию: Чем грозит России игнорирование ее вьіводов? // Трагедия цивилизации: (Материальї науч. семинара). - Новосибирск, 1994. - С. 13.

800. Шнейдер Б. Глобальная революция // Свободная мьісль. -1993. - № 9. -С. 25-42.

555

Список джерел та літератури

801. Виноградов М.Е., Михайловский Г.Е., Монин А.С. Вперед к природе // Вестн. Рос. акад. наук. - 1994. - Т. 64. - № 9. - С. 810-818.

802. Лосев А.Ф., Тахо-Годи А.А. Платон; Аристотель. - М.: Мол. гвардия, 1993. - 383 с.

803. Никитин В.П. Природа обоснования (субстратами анализ). - М.: Наука, 1981.-176 с.

804. Полат Е.С. Проблеми образования в канун XXI века// EIDOS-LIST. -1998. - Вьш. 4.

805. Колесниченко Л.Ф., Турченко В.Н., Борисова Л.Е Зффективность образования. — М.: Педагогика, 1991. — 269 с.

806. Комаров М.С., Яковлев М.А. Социальньїй институт // Социология: Слов.-справ. - М., 1990. - Т. 1. - С. 157-158.

807. Смелзер М. Социология: Учеб. пособие: Пер. с англ. / Науч. ред. В.А. Ядов. - М.: Феникс, 1994. - Гл. 14. - 687 с.

808. Svift D. The Sociology of Education. - London, 1969. - 384 p.

809. Ананьев М.А. Образование и научно-технический прогресе. - М., 1992.-412 с.

810. Banks D. The Sociology of Education. - London, 1978. - 288 p.

811. Бердяев Н.А. Самопознание: (опьіт философекой автобиографии). — М.: Междунар. отношения, 1990. — 356 с.

812. Культура и образование: Сб. ст. / Башк. пед. ин-т. — Уфа, 1999. — Вьш. 1. — 128 с.

813. Кузьмина Н.В. Очерки психологии труда учителя: Психологическая структура деятельности учителя и формирование личности. — Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1967. — 181 с.

814. Гайсина Г.И. Образование и культура в контексте общественного развития // Культура и образование: Сб. ст. / Башк. пед. ин-т. - Уфа, 1999. -Вьш. 1. - С. 50-55.

815. Долженко О.В. Очерки по философии образования: Учеб. пособие. — М., 1995. — 239 с. — (Программа «Обновление гуманитар. образования в России»).

816. РозановВ.В. Сумерки просвешения // Сов. педагогика. — 1990. — № 6.— С. 10-15.

817. Новьіе ценностнне ориентации: культурная и мультикультурная ереда школ. - М., 1996. - Вьш. 4. - 216 с.

818. Развитие информационньгхтехнологий в образовании / Манушин З .А., Кинелев В.Г., Колин К.К. и др. http://news.iite.ru/russianAarta_sr.htm

819. Кроль Дж. Философская основа зволюции. — X., 1898.

820. Друммонд Г. Прогресе и зволюции человека. - М., 1896.

821. Хеттон Ф. Чтения об зволюции. - СПб., 1893.

822. Будон Р. Место беспорядка. Критика теорий социального изменения / Пер. с фр. М.М. Кириченко; Науч. ред. Черньїш М.Ф. - М.: Аспект Пресе, 1998.

823. Турен А. Возвращение человека действующего: Очерк социологии. — М.: Научньїй мир, 1998.

824. Козловски П. Общестю и государство: неизбежньй дуализм / Пер. с нем. — М.: Республика, 1998. — 368 с. — (Философия на пороге нового тьісячелетия).

825. Май А. Модели господствующей идеологаи. - М.: Факел, 1998.

826. Личность. Культура. Общество. - 1999. - Т. 1. - Вьш. 1. - Т. 1 Вьш. 1-2.

827. Резник Ю.М. Введение в социальную теорию. Социальная онтология: Пособие. - М.: Институт востоковедения РАН, 1999.

556

828. Резник Ю.М. Введение в социальную теорию. Социальная зпистемо-логия: Пособие. — М.: Институт востоковедения РАН, 1999.

829. Заздравнов А.П. Мировоззрение как социокультурньїй феномен. — X.: Штрих, 2000. - 371 с.

830. Суспільні закони та їх дії. — К.: Наук, думка, 1995.

831. Сорокин П. Преступление и кара, подвиг и награда: Социол. зтюд об основних формах обществ. поведения и морали / Вступ, ст., сост. и примеч. В.В. Сапова. - СПб., 1914. - 456 с.

832. Зиммель Г. Избранное. — Т. 1. Философия культурн. — М.: Юрист, 1996. — 671с.

833. Вайнштейн С.И. Сравнительно-исторический метод. http://x.archaeo-logi.nsc.ra/

834. Волкова А.Н., Горнев B.C. и др. История философии: Учебное пособие для вузов / Моск. гос. ин-т стали и сплавов (Технол. ун- т); Под ред. Мапель-ман В.М., Пенькова Е.М. - М.: ПРИОР, 1997.

835. Токарев С.А. Мифологическая школа. http://x.archaeologi.nsc.ru/

836. Большая советская знциклопедия. — 3-є изд. — М.: «Советская знциклопедия», 1978.

837. История цивилизаций (конспект лекций). — М.: Изд-во ПРИОР, 2000. - 192 с.

838. Басейн Ф.В. Проблема бессознательного: о неосознаваемьіх формах вьісш. нерв, деятельности. — М.: Медицина, 1968. — 468 с.

839. Браун К.Х. Критика фрейдо-марксизма: К вопросу о марксистском снятии психоанализа / Общ. ред., вступ, ст. Н.С. Мансурова: Пер. с нем. — М.: Прогресе, 1982. - 270 с. - (Критика буржуаз. идеологии и ревизионизма).

840. Буржуазная философия XX века / Под ред. Л.Н. Митрохина, Т.И. Ойзерман, Л.Н. Шершенко. - М.: Политиздат, 1974. - 335 с.

841. Буржуазная философекая антропология XX века: Сб. ст. / Отв. ред. Б.Т. Григорян. - М.: Наука, 1986. - 294 с.

842. Вьіготский Л.С. Собрание сочинений. В 6-ти т. — Т. 1. Вопросьі теории и истории психологии. — М.: Педагогика, 1982. — 487 с.

843. Ляшевский С, протоиерей. Библия и наука: Богословие, астрономия, геология, палеонтология, археология, палеография, антропология, история с злементами других наук. — М., 1996. — 288 с. — (Бог и Вселенная).

844. Исторический материализм как социально-философекая теория / Под ред. В.И. Разина. - М: Вьісш. шк., 1982. - 364 с.

845. Тарасов К.Е., Кельнер М.С. «Фрейдо-марксизм» о человеке. - М.: Мьісль, 1989.-211с.

846. Краткий очерк истории философии / Под ред. М. Иовчука и др. — 4-е изд. - М.: Мьісль, 1981. - 927 с.

847. Краткий психологический словарь / Сост. Л.А. Карпенко; Под ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. - М.: Политиздат, 1985. - 431 с.

848. Марксистско-ленинская теория исторического процесса: Исторический процесе: диалектика современной зпохи / Отв. ред. Ю.К. Плетников. — М.: Наука, 1983.-447 с.

849. Мудрагей Н.С. Философия истории Дж. Вико // Вопр. философии. — 1996. -№ 1.-С. 101-109.

850. Надольний І.Ф., Андрущенко В.П., Бойченко І.В. та ін. Філософія: Навч. посіб. для студ. і асп. гуманіт. спец. вищ. навч. закладів / В.П. Андрущенко та ін.; За ред. І.Ф. Надольного. - К.: Вікар, 1997. - 579 с.

557

Список джерел та літератури

851. Политцер Ж. Избранньїе философские и психологические трудьі: Пер. с фр. / Общ. ред. и предисл. Л.И. Анциферовой и В.Н. Кузнецова. - М.: Прогресе, 1980. - 376 с.

852. Радугин А.А. Философия: Курс лекций: Учеб. пособие для студ. вузов. -2-е изд., перераб. и доп. - М.: Центр, 1997. - 272 с. - (Alma mater).

853. Романов И.Ю. Психоанализ: культурная практика и терапевтический смьісл: Введение в теорию, практику и историю психоанализа: Пособие для учителей. - М.: Интерпракс, 1994. - 287 с. - (Программа «Обновление гумани-тар. образования в России»).

854. Руткевич А.М. Мятежньїй век одной теории // Новьій мир. — 1990. — № 1. - С. 259-262. - Рец. на кн.: Фрейд 3. Введение в психоанализ: Лекций. -М.: Наука, 1989. - 455 с.

855. Современная запаяная философия: Словарь // Сост.: B.C. Малахов, В.П. Филатов. - М.: Политиздат, 1991. - 414 с.

856. Современная философия: Словарь и хрестоматия / Авт.-сост. Л.В. Жаров; Отв. ред. В.П. Кохановский. — Ростов н/Д: Феникс, 1995. — 511с.

857. Социальная философия: Учеб. пособие для вузов / Под ред.: В.Н. Лавриненко, В.П. Ратников, В.Ю. Дорошенко и др. — М.: Культура и спорт, 1995. - 240 с.

858. Философия: Учеб. для студ. вузов / Под ред. В.П. Андрущенко. - К.-Х., 1998. - 639 с.

859. Фрейд 3. Избранное: В 2-хт. -Т. 1. - М.: Моск. рабочий, 1990. - 160с.

860. Фрейд 3. Очерки по психологии сексуальности: Пер. с нем. — X.: Фолио, 1999. - 381 с. - (Психология).

861.Хорни К. Собр. соч.: В 3-х т. — Т. 1: Психология женщиньї; Невротическая личность нашего времени. — М.: Смьісл, 1997. — 495 с.

862. Хрестоматия по общей психологии. Психология памяти: Учеб. пособие для студ. вузов / Под ред.: Ю.Б. Гиппенрейтер, В.Я. Романов. — М: МГУ, 1979. — 272 с.

863. Шопенгаузр А. Афоризми и максимн. - Л., 1991. - 287 с.

864. Шопенгаузр А. Избранньїе произведения / Сост., авт. вступ, ст. и прим. И.С. Нарский. - Ростов н/Д: Феникс, 1997. - 544 с. - (Вьгдающиеся мьіслители).

865. Ярошевский М.Г. История психологии. От античности до середини XX века: Учеб. пособие для вузов. — 2-е изд. — М.: Academia, 1997. — 416 с.

866. Spence K.Y. Visual acuity and its relation to brightness in chimpanzee and men // J. comp. Psychol. - 1934. - № 18. - P. 333-361.

867. Blau P.M. Exchange and power in social life. - N.Y., 1964.

868. Гиш Д. Ученьїе-креационистьі отвечают своим критикам: Пер. с англ. -СПб.: Библия для всех, 1995. - 301 с.

869. Зкспериментальная психология / Сост. П. Фресс и Ж. Пиаже. - Пер. с франц. - Т. 1-2. - М., 1966. - Гл. 1.

870. Bandura A., Walters R.H. Social Learning and Personality Development. -New York, 1964.

871. Bandura A. Agression: A Social Learning Analysis. - Englewood Cliffts, 1973.

872. Уотсон Дж. Психология как наука о поведений. — М.—Л., 1926.

873. Уотсон Дж. Психология с точки зрения бихевиориста. Бихевиоризм // История психологии: период открьітого кризиса (нач. 10 — середина 30-х гг. XX в.).-М., 1992.

874. Bandura A. Principles of Behavior Modification. - N.Y., 1969.

558

875. Хоманс Дж. Социальное поведение как обмен // Совр. зарубеж. социальная психология. — М., 1984.

876. Скиннер Б. Оперантное поведение // История зарубеж. психологии (30-60-е гг. XX в.). - М., 1986.

877. Скиннер Б. Технология поведения //Амер. социол. мьісль. - М., 1994.

878. Rotter J.В. Generalized Expectancies for Internal versus External Control of Reinforcement. — 1966.

879. Скиннер Б.Ф. Бихевиоризм 50-х. - М.: Наука, 1963.

880. Burian W. Psychoanalyse und Marxismus. Eine intellektuelle Biographie Wilhelm Reichs. - Fr./M., 1972.

881. Spence K.Y. Behavior Theory and Conditions. - New Haven, 1956.

882. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности. — СПб.: Питер Пресе, 1997. — С. 528-573.

883. Психологическийсловарь/Подред. В.П. Зинченко, Б.Е Мещерякова. -М.: Педагогика-Пресс, 1997. - 440 с.

884. Торндайк 3. Процесе учення у человека. — М.: Ципедгиз, 1935.

885. Бехтерев В.М. Психология, рефлексология и марксизм. — Л., 1925.

886. Внготский Л.С. История развития вьісших психических функций. — М.: 1931.

887. Блонский П.П. Избранньїе психологические произведения. — М., 1964.

888. Скиннер Б.Ф. Поведение культур (Американская академия искусетва инаук). — М.: 1961.

889. Скиннер Б.Ф., Роджерс К.Р. Вопросьі о контроле поведения человека. — М., 1956.

890. Психология: Словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошев-ского. — 2-е изд. — М., 1990.

891. Толмен 3. Поведение как молярньш феномен; Когнитивньїе картн у крьіс и у человека // История психологии: период открьітого кризиса (нач. 10-х - середина 30-х гг. XX в.). - М., 1992.

892. Воєнная психология: методология, теория, проблемьі. — Часть 1. ВУ. -М., 1998.

893. Хрестоматия по истории психологии / Под ред. Гальперина П.Я., Ждан А.Н. - М.: Изд-во МГУ, 1980. - С. 18.

894. Мертон P., Мид Дж., Парсонс Т, Шюц А. Американская социологи-ческая мьтсль. — М.: МУБП, 1996.

895. Халл К. Принципи поведения // История зарубежной психологии (30-е - 60-е гг. XX в.). - М., 1986.

896. Boadella D. Wilhelm Reich. The Evolution of his Work. - L., 1985.

897. Бандура А., Уолтерс P. Подростковая агрессия. - M., 2000.

898. Бзрон P., Ричардсон Д. Агрессия. - СПб., 1997.

899. Spence K.Y. Behavior Theory and Learning. - N.Y., 1960.

900. Реан А.А. Агрессия и агрессивность личности // Психологический журнал. - 1996. - № 5. - С. 3-18.

901. Реан А.А. Аутоагрессивньш паттерн личности // Ананьевские чтения—98. - СПб., 1998. - С. 52-54.

902. Реан А.А., Трофимова Н.Б. Гендерньїе различия структурьі агрессивности у подростков // Актуальние проблемьі деятельности практических психологов. -Минск, 1999. - С. 6-7.

903. Семенюк Л.М. Психологические особенности агрессивного поведения подростков и условия его коррекции. — М., 1996.

559

Список джерел та літератури

904. Фрейд 3. Групповая психология и анализ «Я». - М.: Мисль, 1990.

905. Rotter J.B., Chance J., Phares E.J. (Eds.) Applications of a social learning theory of personality. - NY: Holt, Rinehart & Winston, 1972.

906. Фрейд 3. Психоанализ. Религия. Культура. — М.: Ренессанс, 1992.

907. Хассен С. Освобождение от психологического насилия. Секретьі манипуляций сознанием. Серия: Секретьі психологии. - М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2001.

908. Лоренц К. Оборотная сторона зеркала: Пер. с нем. А.И. Федорова, Г.Ф. Швейника / Под ред. А.В. Гладкого. - М.: Республика, 1998. - (Мислители XX века). - С. 6.

909. Басе А.Г. Психология агрессии. - М., 1961. - С. 112.

910. Берковиц Л. Агрессия. Причини, последствия, контроль. — М.: Олма-Пресс, 2001.

911. Шевчук В. Нерозгадані таємниці «Історії русів» // Історія русів. — К., 1991. — С. 5—28; Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України / Наук, т-во їм. Т.Г. Шевченка у Львові; Українознав. б-ка. — Л., 1991. — 230 с.

912. Франко І.Я. 3 останніх десятиліть XIX віку // Зібр. творів: У 50 т. — К., 1984. — Т. 41. — С. 471—529; Франко І.Я. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р. // Зібр. творів: У 50 т. - К., 1984. - Т. 41. - Розд. 36-48. -С. 281-470.

913. Багалей Д.И., Миллер Д.П. История города Харькова за 250 лет его существования (1655—1905): В 2 т.: Ист. моногр. — Репринт. изд. — Харьков, 1993. — Т. 1—2; Посохова Л.Ю. Харківський колегіум (XVIII — перша половина

XIX ст.). - X.: Бізнес Інформ, 1999. - 168 с.

914. Грабович Г. Шевченко як міфотворець: Семантика символів у творчості поета / Пер. з англ. С. Павличко. — К.: Рад. письм., 1991. — 210 с; Кирило-Мефодіївське товариство: У 3 т. — К., 1990. — Т. 1—3.

915. Колокол: Газета А.И. Герцена и Н.П. Огарева: В 8 вьш. — М.: Изд-во АН СССР, 1961. - Вьш. 4; 1861. - № 116. - С. 966.

916. Жаборюк А. Український живопис останньої третини XIX - початку

XX століття. - К.; Одеса: Либідь, 1990. - 312 с.

917. Українська культура / Лекції за ред. Д. Антоновича; Упоряд. С. Ульяновська. - К.: Либідь, 1993. - 589 с. - (Пам'ятки іст. думки України).

918. Шип Н.А. Культурно-національне питання на Україні у XIX ст. // Укр. іст. журн. - 1991. - № 3. - С. 25-33.

919. Винниченко В.В. Відродження нації. У 3 ч. — Ч. 1. — Репринт. відтворення вид. 1920 р. — К.; Відень: Вид-во політ, л-ри України, 1990. — 348 с.

920. Драгоманов М.П. Вибране: ...мій задум зложити почерк історії цивілізації на Україні / Упоряд. та авт. іст.-біогр. нарису Р.С. Міщук. — К.: Либідь, 1991. - 682 с. - (Пам'ятки іст. думки України).

921. Дзюба І.М. Інтернаціоналізм чи русифікація? - К.: KM Academia, 1998. - 272 с. - (Сумні сторінки історії).

922. Сторінки історії Української РСР: Факти, проблеми, люди / За ред. Ю.Ю. Кондуфора. - К.: Рад. шк., 1990. - С. 206.

923. Шаповал Ю.І. У ті трагічні роки: Сталінізм на Україні. - К.: Політвидав України, 1990. - С. 42-43.

924. Забужко О.С. Дві культури. - К.: Т-во «Знання», 1990. - С. 4.

925. Дашкевич Я. Політичне ошуканство чи провокація?: Крах українізації 20-х - 30-х pp. // Літ. Україна. - 1990. - 4 жовт. - С. 4.

926. Україна: Наука і культура. - К., 1991. - Вип. 25. - С. 113.

560

927. Франко І.Я. Зібр. творів. У 50т. - Т 41. - К.: Наук, думка, 1984. - С. 481,482.

928. Грушевський М.С. Про українську мову і українську школу. — К., 1991.

929. Скрипник М.О. Вибрані твори. - К., 1991. - С. 243.

930. Про минуле заради майбутнього / Упоряд. Ю.І. Шаповал. - К., 1989. -С.261.

931. Стефаник В. Повне зібрання творів. В 3 т. - Т. 3. - К., 1954. - С. 142.

932. Українська хата. - 1914. - № 3-4. - С. 299-300.

933. Франко І. Формальний і реальний націоналізм // Зібр. творів: У 50 т. — К., 1980.-Т. 27.

934. Франко І. Щирість тону і щирість переконань // Твори: В 20 т. — К., 1955. - Т. 16. - С. 354.

935.Трудьі Первого Всероссийского сьезда деятелей обществ, народних университетов и других просветительннх учреждений частной инициативьі, Санкт-Петербург, 3-7 января 1908 г. - СПб., 1908.

936. Золотоверхий І.Д. Становлення української радянської культури (1917-1920 pp.). - К.: Вид-во АН УРСР, 1961. - С. 37.

937. Пицнк Н.Е. Александр Александрович Богомолец. — М.: Наука, 1970. — С. 49-50.

938. Фрадкін В.З., Шейко В.М. Науково-освітня діяльність Харківського історико-філологічного товариства (1877—1919 pp.) // Вісн. Харк. ун-ту. — X., 1979. - № 182: Історія, вип. 11. - С. 58-65.

939. Вища школа Української РСР. — К.: Вид-во Київ. держ. ун-ту, 1967. — С. 28.

940. Культурне будівництво в Українській РСР (1917-1927 pp.). - К., 1940. - С. 40.

941. Центральний державний архів вищих органів влади України. — Ф. 2717. - Оп. 1. - Од. зб. 107. - Л. 251.

942. Буравченков А.О., Полохало В.І. Вчительство України напередодні Жовтневої революції // Радян. шк. — 1976. — № 12. — С. 10—12.

943. Скрипник М. Народна освіта за 10 років // Народний учитель. - 1927. -7листоп. (№45). - С. 1-2.

944. Центральний державний архів вищих органів влади України. — Ф. 2717. - Оп. 1. - Од. зб. 177. - Л. 29, 31, 34.

945. Правда. - 1917. - 28 квіт.

946. Великая Октябрьская социалистическая революция на Украине. Февраль 1917 — апрель 1918. В 3 т. — Т. 1. Подготовка Великой Октябрьской революции на Украине. Февраль—октябрь 1917 г.: Сб. док. и материалов. — М.: Госполитиздат УССР, 1957. - С. 90.

947. Шейко В.Н. Великий Октябрь и культурно-просветительная деятельность научной интеллигенции Украинской ССР (1921—1925) // Вопр. истории СССР: Респ. межвед. науч. сб. / Харьк. гос. ун-т им. А.М. Горького. — X., 1979. - Вьш. 24. - С. 58-64.

948. Литвинова В.П., Шейко В.Н. Привлечение буржуазних специалистов к обороне и хозяйственному строительству УССР (1917-1920 гг.) // Вопр. истории СССР: Респ. межвед. науч. сб. / Харьк. гос. ун-т им. A.M. Горького. -X., 1983. - Вьш. 28. - С. 16-25.

949. Шейко В.Н., Литвинова В.П. Из истории культурно-просветительной деятельности художественной интеллигенции УССР (1921-1925) // Вестн. Харьк. ун-та. - X., 1984. - № 266; Социалистическое и коммунистическое строительство в СССР и странах социалистического содружества. — С. 12—18.

19 5-560

561

Список джерел та літератури

950. Литвинова В.П., Шейко В.М. Великий Жовтень і залучення старої технічної інтелігенції до соціалістичного будівництва в Українській РСР (1917-1925 pp.) //Укр. іст. журн. - 1984. -Nsll.-C. 67-78.

951. Литвинова В.П., Шейко В.Н. Великий Октябрь и буржуазная интеллигенция Украиньї (1917-1920 гг.) // Вестн. Харьк. ун-та. - X., 1987. -№ 302; Великий Октябрь и его международное значение. — С. 41—49.

952. Шейко В.Н. Интеллигенция Украиньї в условиях начала формирования тоталитарной системи // Тоталитаризм и антитоталитарние движения в Болгарин, СССР и других странах Восточной Европьі (20-80-е годьі XX века): Материальї междунар. науч. конф., Харьков, 21—23 сент. 1993 г. /Харьк. гос. ин-т культури. - X., 1995. - Т. 2. - С. 278-287.

953. Центральна наукова бібліотека АН УРСР. Відділ рукописів. — Ф. 1. — №26802.-Л. 1.

954.1-й Всеукраїнський з'їзд в справі вивчення продуктивних сил та народного господарства // Вісті ВУЦВК. — 1925. — 1 січ. (№ 1).

955. Бардин И.П. Избраннне труди. Т. 1. - М., 1963. - С. 147, 152.

956. Центральний державний архів вищих органів влади України. — Ф. 2708. — Оп. 1. - Од. зб. 44. - Л. 1-4.

957. Дольд Ю. В.Г Короленко: До 15-річчя з дня смерті // Комуніст. — 1936. — 26 груд. (№ 296). - С. 3.

958. Комуніст. - 1926. - № 9. - С. 2.

959. Затонський В. Перший Всеукраїнський учительський з'їзд: Промова від імені Червоної Армії // Комуніст. — 1925. — 8 січ. (№ 5). — С. 4.

960. Історія Української РСР. У 2 т. — Т. 2. / Голов. редкол.: К.К. Дубина (голов. ред.) та ін. — Переробл. і доповн. вид. — К.: Наук, думка, 1967. — С. 51.

961. Центральний державний архів вищих органів влади України. — Ф. 166. — Оп. 1. - Од. зб. 936. - Л. 66, 67.

962. Центральний державний архів вищих органів влади України. — Ф. 166. — Оп. П.-Од.зб. 353. -Л.48.

963. Перший Всеукраїнський з'їзд учителів // Народний учитель. - 1925. -11 січ. (№2). -С. 1.

964. Зиновьев ГЕ. Пролетарская революция и учительство: Речь на Всесоюзном учительском сьезде 13 янв. 1925 г. // Правда. — 1925. — 24 янв. (№ 19). - С. 5.

965. Правда. — 1917. — 8 груд.; 20 берез.; Скрипник М. Народна освіта за 10 років // Народний учитель. — 1927. — 7 листоп. (№ 45). — С. 1—2.

966. Центральний державний архів вищих органів влади України. — Ф. 2717. - Оп. 2. - Од. зб. 4. - Л. 5.

967. Вобльш К.Г. Автобиография // Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського. Відділ рукописів. — Ф. 38. — № 1; Ф. 38. — № 4.

968. Ленін В.І. Як організувати змагання? // Пов. зібр. творів. - К., 1973. -Т. 35. - С. 195.

969. Ленін В.І. Доповідь про партійну програму 19 березня // Пов. зібр. творів. - К., 1973. - Т. 38. - С. 164.

970. Ленін В.І. Успіхи і труднощі радянської влади // Пов. зібр. творів. -К., 1973. - Т. 38. - С. 52.

971. Ленін В.І. Розкол німецьких комуністів // Пов. зібр. творів. - К., 1974. -Т. 41. - С. 94-95.

972. Воропаев Д.А., Новлев А.М. Борьба КПСС за создание воєнних кадров. - М., 1960. - С. 41.

562

973. Федкжин С.А. Великий Октябрь и интеллигенция. - М., 1972. - С. 124.

974. Ленін В.І. Доповідь про зовнішню і внутрішню політику Ради народних комісарів // Пов. зібр. творів. - К., 1973. - Т. 38. - С. 6.

975. Терлецький В.М. Академія наук Української РСР. 1919-1969: Короткий іст. нарис. - К.: Наук, думка, 1969. - С. 24.

976. Історія Академії наук Української РСР. В2кн. — Кн. 1. —К.: Голов. ред. Укр. радян. енцикл. АН УРСР, 1967. - С. 92, 93.

977. Перший рік існування Української Академії наук у Києві та начерк її праці до кінця 1919 р. - К., 1919. - С. 4.

978. Центральний державний архів вищих органів влади України. — Ф. 166. — Оп. l.-Од. зб. 270.-Л. 6.

979. Перший піврік існування Української академії наук. — К., 1919. — С. 3.

980. Культурне будівництво в Українській РСР. 1917—1927: 36. док. і матеріалів. - К.: Наук, думка, 1979. - С. 177, 178.

981. О социальном обеспечении заслуженньїх работников науки: Поста-новление СНК Украиньї от 13 сент. 1921 г. // Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украиньї. — 1921. — № 17. — Ст. 515.

982. Центральний державний архів вищих органів влади України. — Ф. 539. — Оп. 3.- Од. зб.1425. -Л. 606.

983. Десняк В. Виступ академіка // Вісті ВУЦВК. - 1925. - 15 листоп. (№261).-С. 2.

984. Центральний державний архів вищих органів влади України. — Ф. 166. — Оп. І.-Од.зб. 53.-Л. 9.

985. Освободительная война украинского народа против немецких оккупантов: Док. и материальї. — Киев, 1938. — С. 216.

986. Вища школа Української РСР за 50 років. Ч. 1. - К., 1967. - С. 45, 46.

987. О передаче всех школьньгх учреждений в ведение отдела образования: Декрет Временного рабоче-крестьянского правительства Украиньї от 25 янв. 1919 г. // Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украиньї. — 1919. — № 4. — Ст. 44; О реорганизации Временного рабоче-крестьянского правительства Украиньї: Декрет Временного рабоче-крестьянского правительства Украиньї // Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украиньї. — 1919. — № 4. — Ст. 52-6; Культурне будівництво в Українській РСР (1917-1927). - К., 1940. - С. 73, 84.

988. О призьіве на действительную воєнную службу ветеринарньгх врачей: Приказ Народного комиссариата по воєнним делам от 24 марта 1919 г. // Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украиньї. — 1919. — № 33. — Ст. 365; О призьіве на действительную воєнную службу ветеринарньїх фельдшеров до 40 лет включительно: Приказ Народного комиссариата по военньїм делам от 26 марта 1919 г. // Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украиньї. — 1919. — № 35. — Ст. 368.

989. Культурне будівництво в Українській РСР. Важливіші рішення Комуністичної партії і Радянського уряду. 1917-1959 pp.: 36. док. - К.: Держ-політвидав, 1959. - С. 50-51.

990. Ряппо Я. Реформа вьісшей школьї на Украине в годьі революции (1920-1924). - Харьков, 1925. - С. 138.

991. Із звіту Народного комісаріату освіти УСРР про стан вищих учбових закладів України і підготовку працівників освіти за 1920 р. / Культурне будів-

563

Список джерел та літератури

ницгво в Українській РСР. 1917-1927 // Збірник документів і матеріалів. - К.: Наук, думка, 1979. - С. 175.

992. Кримський А.Ю. Всеукраїнська Академія наук і закордонні жалі над її долею // Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського. Відділ рукописів. - Ф. 1. - № 23542. - Л. 2.

993. Центральний державний архів вищих органів влади України. — Ф. 2717. — Оп. 1.-Од. зб.1О7.-Л. 235.

994. Ряппо Я. Основньїе задачи Наркомпроса в предстоящем учебном году // Коммунист. - 1925. - 14 сент. (№ 207). - С. 2.

995. Сухоплюев И. Контрреволюция под флагом религиозной революции // Коммунист. - 1921. - 4 окт. (№ 221). - С. 2.

996. Київський державний міський архів. — Ф. Р-871. — Оп. 1. — Од. зб. ЗО. — Л. 18-зп.

997. Київський державний міський архів. - Ф. Р-871. - Оп. 1. - Од. зб. 891. — Л.77.

998. Київський державний міський архів. - Ф. Р-871. - Оп. 2. - Од. зб. 794. -Л. 168.

999. Центральний державний архів громадських об'єднань України. - Ф. 3. -Оп. 1. - Од. зб. 818. - Л. 160-зв.

1000. К вьісьілке контрреволюционной профессурьі//Правда. — 1922. —31 авг. (№ 194). - С. 1.

1001. Центральний державний архів громадських об'єднань України. — Ф. 29. - Оп. 1. - Од. зб. 390. - Л. 75.

1002. Центральний державний архів громадських об'єднань України. — Ф. 29. - Оп. 1. - Од. зб. 570. - Л. 7, 44, 58.

1003. Центральний державний архів громадських об'єднань України. — Ф. 29. - Оп. 1. - Од. зб. 584. - Л. 73.

1004. Центральний державний архів громадських об'єднань України. — Ф. 29. - Оп. 1. - Од. зб. 584. - Л. 6.

1005. Центральний державний архів вищих органів влади України. — Ф. 166. - Оп. 1. - Од. зб. 937. - Л. 56; Од. зб. 6. - Л. 45.

1006. Суд над жовто-блакитною контрреволюцією // Вісті ВУЦВК. — 1922. — 31 серп. (№ 193).-С. 2.

1007. Первьій Всеукраинский сьезд работников искусств // Коммунист. -1925. — 13 янв. (№ 2). — С. 4; Первьій Всеукраинский сьезд научньїх работников // Коммунист. — 1925. — 3 февр. (№ 26). — С. 5.

1008. Коряк В. Войовниче просвітянство // Вісті ВУЦВК. - 1922. - 1 жовт. (№ 220). -СІ.

1009. Центральний державний архів громадських об'єднань України. - Ф. 3. -Оп. 1.-Од. зб.818.-Л. 160.

1010. Центральний державний архів громадських об'єднань України. -Ф. 29. - Оп. 1. - Од. зб. 570. - Л. 58, 73, 744.

1011. Положение о Всеукраинском комитете содействия ученьїм: Постановление СНК Украинн от 31 окт. 1921 г. // Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства Украиньї. -1921. - № 22. -Ст. 627.

1012. Центральний державний архів вищих органів влади України. -Ф. 331. - Оп. 1. - Од. зб. 18. - Л. 108.

1013. Центральний державний архів вищих органів влади України. -Ф. 331. - Оп. 1. - Од. зб. 33. - Л. 35.

564

1014. Центральний державний архів вищих органів влади України. - Ф. 331. -Оп. 1.-Од.зб.9.-Л. 1,38.

1015. Достижения Советской власти за сорок лет в цифрах: 36. ст. — М., 1957. - С. 277, 280.

1016. БинеманЯ., Хейнеман С. Кадрьі государственного и кооперативного аппарата СССР. - М., 1930. - С. 58, 59.

1017. Агильдиев И. Идол // Юность. - 1989. - № 10. - С. 51.

1018. Якунин Г. В служении культу // Московская патриархия и культ личности Сталина // На пути к свободе совести. — М., 1989. — С. 187.

1019. Антирелигиозньїй учебник: Для кружков и самообразования / Под ред. М.М. Шейнмана. - 2-е изд. - М., 1940. - С. 5-9.

1020. Медведев Р.А. О Сталине и сталинизме. — М.: Прогресе, 1990. — С. 200.

1021. История СССР с древнейших времен до наших дней. — Т. 9. Постро-ение социализма в СССР. 1933-1941. - М., 1971. - С. 263.

1022. Торжество історичної справедливості. — Л., 1968. — С. 412—420.

1023. Литвинов В.К. Становище селян Буковини в боярській Румунії (1918-1939 pp.) // Наук. зап. Чернів. ун-ту. - 1956. - Т. 18. - С. 56-59.

1024. Польские крестьяне о своей жизни. — М., 1936. — С. 246.

1025. Trybuna robotnicza. - 1935. - 21 lipca.

1026. З історії революційного руху у Львові (1917—1939): Док. і матеріали. — Л., 1956. - С. 254.

1027. Сливка Ю.Ю. Західна Україна в реакційній політиці польської та української буржуазії (1920-1939). - К., 1985. - С. 39-42, 121-133.

1028. Вікна. - 1929. - № 6-7. - С. 1.

1029. Тудор С.Й. Твори: Поезії, оповідання, повісті, критика й публіцистика. — К.: Дніпро, 1982. - С. 564.

1030. Галан Я. Твори. В 4 т. - Т. 4. - К.: Наук, думка, 1977.

1031. Антифашистский конгресе работников культури во Львове в 1936 г.: Док. и материальї. — Львов, 1956.

1032. Шейко В.М., Згурський Г.В. Історія української художньої культури: Навч. посіб. / Харк. держ. ін-т культури. - 2-е вид., виправл. і доповн. - X., 1991.-92 с.

1033. Полонська-Василенко Н.Д. Українська Академія наук: (Нарис історії). - К.: Наук, думка, 1993. - 567 с.

1034. Українська культура XX ст. - К., 1995; Єсипенко P.M. Висвітлення питань розвитку культури в «Історії міст і сіл Радянської України» // Укр. іст. журн. - 1966. - № 5. - С. 115-119.

1035. Станішевський Ю. Театр Радянської України. — К.: Мистецтво, 1980. — 136 с.

1036. Жулинський М. Із фаланги вибули найкращі // Райдуга. - 1990. -

1037. Маланюк Є. До проблеми культурного процесу // Хроніка 2000. — К., 1992.

1038. Косів М. На потребу дня. - Л., 1990.

1039. Наулко В. Развитие межзтнических связей на Украине: (Ист.-зтногр. очерк). - К.: Наук, думка, 1975. - 276 с.

1040. Енциклопедія українознавства. — Париж; Нью-Йорк. — ТІ. — 1955; Т. 5. - 1966; Т. 9. - 1980.

1041. Минуле України: відновлені сторінки: 36. / Редкол.: І.М. Хворостяний (голова) та ін. - К.: Наук, думка, 1991. - 274 с.

565

Список джерел та літератури

1042. Архитектура Советской Украинн / И.И. Седак, В.П. Дахно, Ю.И. Писковский, B.C. Ладньїй. - М.: Стройиздат, 1987. - 303 с; Семчишин М. Тисяча років української культури: Іст. нарис культ, процесу. — Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1985.

1043. Іванишин В. Українська церква і процес національного відродження // Українське відродження і національна церква. — К., 1990. — Кн. 2. — (Б-ка журн. «Пам'ятки України»).

1044. Дзюба І. Проблеми культури в незалежній Україні // Бібл. вісн. — 1996.-№ 5.-С. 22-25.

1045. Жулинський М. Національна культура за умов формування нової суспільної солідарності в Україні // Сучасність. — 1997. — № 1. — С. 65—69; Нарис історії «Просвіти». — Л.; Краків; Париж, 1993. — С. 8.

1046. Національна культура в сучасній Україні: 36. наук. пр. / НАН України. Ін-т нац. відносин і політології / Упоряд. Н.О. Старовойтова. — К., 1995; Остапенко Д.І. Культура. Період реформування / Ін-т підвищення кваліфікації працівників культури. — К., 1997. — 64 с.

1047. Стародубцева Л.В. Архітектура постмодернізму. Історія. Теорія. Практика: Посіб. для студ. архітектур, спец, вузів / Міжнар. фонд «Відродження». — К.: Спалах, 1998. — 207 с. — (Прогр. «Трансформація гуманіт. освіти в Україні»).

1048. Український живопис: Сто вибр. творів: Альбом / Авт.-упоряд. Ю.В. Белічко. - К.: Мистецтво, 1989. - 191 с.

1049. Нарис історії «Просвіти». - Л.; Краків; Париж, 1993. - С. 8.

1050. Тишков В.А. Очерки теории и политики зтничности в России / РАН. Ин-т зтнологии и антропологии. — М., 1997. — 462 с.

1051 Сусоколов А. А. Структурньїе факторьі самоорганизации зтноса // Расьі и народн. - М., 1990. - Вьш. 20. - С. 5-39.

1052. Авдуевская Е.П., Баклушинский С.А. Особенности социализации подростка в условиях бьістрьіх социальньїх изменений // Ценностно-нормативньїе ориентации старшеклассника: Тр. по социологии образования. — М., 1995. - Т. 3. - Вьш. 4. - С. 118-132.

1053. Tajfel H., Turner J.C. The social identity theory of intergroup behavior // Psychology of intergroup relations / Ed. by S. Worchel, W.G. Austin. - Chicago, 1986. - P. 7-24.

1054. Поршнев Б.Ф. Противопоставление как компонент зтнического самосознания. — М.: Наука, 1993. — С. 56.

1055. Демократизация и образьі национализма в Российской Федерации /Дробижева Л.М., Аклаев А.Р., Коротеева В.В., Солдатова Г.У. - М.: Мнсль, 1996. - 296 с.

1056. Ocampo K.A., Bernal M.E., Knight G.P. Gender, race, and ethnicity: the sequencing of social constancies // Ethnic identity: Formation and transmission among Hispanics and other minorities. — Albany: State University of New York, 1993.-P. 11-30.

1057. Phinney J. Ethnic identity in adolescents and adults: Review of research // Psychological Bulletin. - 1990. -Vol. 108 (3). - P. 499-514.

1058. НауменкоЛ.И. Зтническая идентичность: Проблеми трансформации в постсоветский период // Зтническая психология и общество. — М., 1997. — С. 76-88.

1059. Лебедева Н.М. «Синдром навязанной зтничности» и способьі его преодоления // Зтническая психология и общество. - М., 1997. - С. 104-115.

566

1060. Зриксон 3. Идентичность: юность и кризис. — М.: Изд. группа «Прогресе», 1996. - С. 36-37.

1061. Шпет Г.Г. Психология социального бьітия. — М.: Ин-т практ. психологии; Воронеж: МОДЗК, 1996. - С. 15.

1062. Корагессан Т.Б. Восток єсть Восток // Иностр. лит. — 1994. — № 8. — С. 5-179.

1063. Cross-cultural psychology: Research and applications / Berry J.W., Poortinga Y.H., Segall M.H., Dasen P.R. - Cambridge etc.: Cambridge University Press, 1992. - 402 p.

1064. Донцов А.И., Стефаненко Т.Г., Уталиева Ж.Т. Язьік как фактор зтни-ческой идентичности // Вопр. психологии. — 1997. — № 4. — С. 75—86.

1065. Шлягина Е.И., Данзаева З.У. Зависимость актуального зтнопси-хологического статуса личности от ее характерологических черт // Зтническая психология и общество. — М., 1997. — С. 347—355.

1066. Козер Л.А. Функции социального конфликта / Пер. с англ. О.А. Назаровой; Под общ. ред. Л.Г. Ионина. — М.: Идея-Пресс, Дом интеллектуал. кн., 2000. — 205 с.

1067. Cooper R. Is there a New World Order? // Prospects for Global Order. -London, 1993. - Vol. 2. - P. 8.

1068. Tyson J. World Peace and World Government // Vision to Reality. -Oxford: George Ronald, 1986. - 126 p.

1069. Laszlo E. Evolution: the General Theory. - Cresskill (NY): Hampton Press, 1996. - 482 p.

1070. Laszlo E. The Choice: Evolution or Extinction. - Cresskill (NY): Hampton Press, 1997. - 396 p.

1071. Кузицьш Г.М. Культурний прогресе человечества: проблеми, поиск, решения // Культура, искусетво, человек.: Сб. науч. ст., тез. докл. и сообщ. науч.-практ. конф. (25—26 марта 1993 г.) / Перм. гос. ин-т искусетв и культури. — Пермь, 1994. - С. 5-15.

1072. Оленев М.В., Сляднева Н.А. Информационнне основи культуро-генеза // Культурологам: Новне подходьі. — 1998. — № 3—4. — С. 33—48.

1073 Батищев Г.С. Культура вне жизни и жизнь вне культури // Культура и судьбьі мира. Универсализм регионального / Акад. славян. культурн. — М., 1997. - С. 153-156.

1074. Rosenau J. Along the Domestic-Foreign Frontier: Exploring Governance in a Turbulent World. - Cambridge, 1997. - P. 103-114; Wilkinson D. Unipolarity without Hegemony // International Studies Review. - 1999. - Summer. - P. 141.

1075. Fukuyama F. The End of History and the Last Man. - New York, 1992.

1076. Modelski G., Tompson W. The Long and Short of Global Politics in the Twenty-first Century: An Evolutionary Approach // International Studies Review. -1999.- Summer, No 1. - P. 131.

1077. Ferguson Y, Mansbach R. Global Politics at the Turn of the Millenium: Changing Bases of «US» and «Them» // International Studies Review. - 1999. -Summer. - P. 77.

1078. Modelski G., Tompson W. The Long and Short of Global Politics in the Twenty-first Century: An Evolutionary Approach // International Studies Review. -1999. - Summer, No 1. - P. 116.

1079. Kennedy P. Preparing for the Twenty-first Century. - New York, 1993.

1080. Franck Th. Tribe, Nation, World: Self-identification in the Evolving International System // Ethics and International Affairs. - 1997. - No 11. - P. 151.

567

Список джерел та літератури

1081. Toffler A., Toffler H. War and Anti-war: Survival at the Dawn of the Twenty-first Century. - Boston; New York, 1993. - P. 338-339.

1082. Barber B. Jihad vs McWorld: How the Planet Is Both Falling Apart and Coming Together and What This Means for Democracy. — New York, 1995. — P. 44.

1083. Hirst P. The Global Economy — Myths and Realities // International Affairs. - 1997. - Vol. 73. - P. 425.

1084. Wallerstein L. Peace, Stability, and Legitimacy, 1990-2025/2050 // Fall of Great Powers: Peace, Stability, and Legitimacy. — Oslo, 1996.

1085. Sinai R. The Decadence of the Modern World. - Cambridge: Mass., 1978. -267 p.

1086. Roman S., Loebl E. The Responsible Society. - N.Y., 1977. - 311 p.

1087. Тинберген Я. Пересмотр международного порядка. — М.: Прогресе, 1980. - 356 с.

1088. Маркс К., Знгельс Ф. Сочинения. - 2-е изд. - Т. 32. - С. 45.

1089. Meadows D., Meadows D., Randers J. Dynamics of Growth in a Finite World. - Cambridge: Mass., 1974. - 586 p.

1090. Laszlo E. et al. Goals of Mankind. A Report to the Club of Rome on the New Horizons of Global Community. - N.Y., 1977. - 427 p.

1091. Mesarovic M., Pestel E. Mankind at the Turning Point. - N.Y., 1974. - 214 p.

1092. Швейцер А. Культура и зтика. - M., 1973. - 343 с.

1093. Сен-Марк Ф. Социализация природи. — М.: Прогресе, 1977. — 448 с.

1094. Hendin H. The Age of Sensation. - N.Y., 1975. - 352 p.

1095. Сартр Ж.-П. Зкзистенциализм — зто гуманизм // Сумерки богов. — М.: Политиздат, 1989. - С. 319-344.

1096. Mische G., Mische M. Towards a Human World Order. - N.Y., 1977. - 261 p.

1097. Маркс К., Знгельс Ф. Сочинения. - 2-е изд. - Т. 26. - Ч. II. - С. 123.

1098. Равкин З.И. Развитие образования в России: новьіе ценностньїе ориентирьі (концепция иселедования) // Педагогика. — 1995. — № 5. — С. 12.

1099. Russell В. Has Religion Made Useful Contribution to Civilization? An Examination and a Criticism. — London: Watts & Co., 1930. — P. 56.

1100. Clark G., Sohn L.B. World Peace Through World Law. - Cambridge: Harward University Press, I960. - P. 73.

1101. Рорти P. Философия и будущее / Пер. с англ. Т.Н. Благовой // Вопр. философии. - 1994. - № 6. - С. 29-34.

1102. Разумовский О.С. Бихевиоральньїе системи. - Новосибирск: Наука, 1993. - 422 с.

1103. Malinowski В. A Scientific Theory of Culture, and Other Essays. - New York, 1960.

1104. Toffler A., Toffler H. Creating a New Civilization. The Politics of the Third Wave. - Atlanta: Turner Publ, 1995.

1105. Коммонер Б. Зкосфера // Коммонер Б. Замьїкающийся круг. Природа, человек, технология / Пер. с англ. Ю.Е. Козакова, К.Г. Багаева, Л.А. Зельмановой; Под. ред. Е.К. Федорова. - Л., 1974. - С. 11-33; Коммонер Б. Технологический просчет // Там же. - С. 99-127; Коммонер Б. Социальньїе факторн // Там же. -С. 128-155; Коммонер Б. Проблема вьгживания // Там же. - С. 156-180; Коммонер Б. Зкономическое значение зкологии // Там же. — С. 181—210.

1106. Хартия охраньї природи: Второй вариант проекта Всемир. стратегии по охране природи. - М.: Морж-МСОП, 1978.

1107. Баландин Р.К. Техносфера// Баландин Р.К. Перестройка биосферьі. -Минск, 1981. - Гл. 6: Зра человечества. - С. 116-123.

568

1108. Кууси П. Зтот человеческий мир. — М.: Прогресе, 1985. — 368 с.

1109. Гудожник С.Г. Глобальньїе проблемьі и развитие мировой цивилизации // Марксистско-ленинская концепция глобальних проблем современности: Сб. ст. — М., 1985. — С. 74—78; Гумеров Ш.А. Глобальньїе задачи и проблеми «общечеловеческой зтики» // Там же. — С. 124—125.

1110. У края пропасти / Сост. А.А. Шпунт и др. — Новосибирск: Новосиб. кн. изд-во, 1990. - С. 238-252.

1111. Андреев Д.Л. Роза мира: Метафилософия истории. — М.: Прометей, 1991.-288 с.

1112. Браун Л.Р., Флейвин К., Поустел С. Устойчивое развитие общества // XX век: последние 10 лет, 1990-1991: Сб. ст. из ежегодников State of the World. -M., 1992. — C. 254—273; Поустел С, Флейвин К. Перестраивая мировую зкономику // Там же. — С. 274—294; Сдасюк Г.В. Концепция устойчивого развития мира и наша страна // Там же. — С. 317—322.

1113. Леопольд А. Зтика отношения к Земле // Зкологическая антология. — Москва; Бостон, 1992. - С. 51-58; Зрлих П.Р., Зрлих А.Г. Демографический взрьів // Там же. — С. 63—72; Зренфельд Д. Дилемма сохранения природи // Там же. — С. 89—100; Дернинг А. Задаваясь вопросом: где мера достаточного? // Там же. - С. 218-240; Сутокская И. Зкология как отправная точка нового видения мира // Там же. - С. 264-266.

1114. Утверждение соглашений по вопросам окружающей средьі и развития, Рио-де-Жанейрская декларацил по окружающей среде и развитию / ООН. — Рио-де-Жанейро, 1992. -6 с.

1115. Конвенция о биологическом разнообразии / ООН. - Рио-де-Жанейро, 1992.-32 с.

1116. Программа действий: Повестка дня на XXI век и другие док. конф. в Рио-де-Жанейро в попул. излож. - Женева: Центр «За наше общее будущее», 1993. - 70 с.

1117. Ревелль П., Ревелль Ч. Проблеми популяции человека // Ревелль П., Ревелль Ч. Среда нашего обитания: В 4 кн. — Кн. 1: Народонаселение и пищевне ресурси / Пер. с англ. С.В. Ан, Т.В. Никитиной. - М., 1994. - Гл. 3. - С. 91-133; Ревелль П., Ревелль Ч. Как ограничить бистрий рост численности населення //Тамже. - Гл. 4. - С. 134-172; РевелльП., РевелльЧ. Глобальньїе перспективьі. Потребности человека и права животньгх // Там же. - С. 203-218; Ревелль П., Ревелль Ч. Пищевне ресурси и население Земли // Там же. — Гл. 8. — С. 278—317; Ревелль П., Ревелль Ч. Глобальньїе перспективи. Опустьшивание // Там же. — С. 318-327.

1118. Шилин К.И. Путь в будущее. Зкософн, зкософия и живая логика будущего: Зкософ. слов. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1994. - 94 с.

1119. Риксни С. Цивилизация Земли в период первой волнн глобального перелома: Отчет космонавта-социолога. — СПб.: Макет, 1995. — 114 с.

1120. Ухтомский А.А. Собрание сочинений. В. 6 т. - Т. 1. Учение о доминайте / АН СССР; Ленингр. гос. ун-т. - Л., 1950. - 300 с.

1121. Урсул А.Д. Путь в ноосферу (концепция виживання и устойчивого развития цивилизации). — М., 1993. — 234 с.

1122. Krauthammer Ch. The Unipolar Moment // Foreign Affairs. - 1991. -Summer. - P. 23-24.

1123. Haas R. What to Do with American Primacy // Foreign Affairs. - 1999. -September/October. - P. 37.

1124. Mathews J. Power Shift // Foreign Affairs. - 1997. - № 76. - P. 50.

569

Список джерел та літератури

1125. Sakakibara E. The End of Progressivism — A Search for New Goals // Foreign Affairs. - 1995. - September/October. - P. 8-14.

1126. Goldgeier J., M. McFaul. A Tale of Two Worlds: Core and Periphery in the Post-cold War Era // International Organization. - 1992. - Spring. - P. 467-491.

1127. Kanval G. The New World Order: An Apprisal-1 // Strategic Analysis. -1999. - June. - P. 365.

1128. Kaufman S. Approaches to Global Politics in the Twenty-first Century. A Review Essay// International Studies Review. - 1999. - Summer. - P. 201.

1129. Духовне оновлення суспільства / В.П. Андрущенко, Е.Н. Бабосов, Л.В. Губерський та ін. - К.: Либідь, 1990. - 197 с.

1130. Левицький І. Моральний розвиток особи. — К.: Політвидав України, 1990.-174 с.

1131. Мокляк Н.Н. Социальньїе отношения: структура и формн проявлення. - К.: Наук, думка, 1986. - 206 с.

1132. Шинкарук В.И. Философия и мировоззрение: Человек и мир человека. - К.: Наук, думка, 1977. - С. 7-28.

1133. Гиндилис Л.М., Рубцов В.В. Влияние идей К.З. Циолковского на раз-витие исследований в области SETI: Докл. на XV чтениях К.З. Циолковского, Калуга, сент. 1980 г.: Рукоп. // Russian SETI. - Разд. 1.3.

1134. Гиндилис Л.М. Космическая философия К.З. Циолковского и пути поиска внеземних цивилизаций: Докл. на симп. «Идеи К.З. Циолковского и научньїе проблеми внеземньгх цивилизаций», Калуга, сент. 1981 г.: Рукоп. // Russian SETI. - Разд. 1.3.

1135. Шварцман В.Ф. Поиск внеземньгх цивилизаций — проблема науки или культури в целом? // Трудьі XVII чтений К.З. Циолковского. — М., 1983. — Секция: «К.З. Циолковский и философские проблеми освоєння Космоса». — С. 103-108.

1136. Бернштейн Н.А. Очерки по физиологии движений и физиологии активносте / Акад. мед. наук СССР. — М.: Медицина, 1966. — С. 329.

1137. Cannon W. The Body as Guide to Politics. - London, 1942.

1138. Аристотель. Метафизика // Соч. В 4 т. - М., 1975. -ТІ.- 550 с.

1139. Strange S. The Retreat of the State. - Cambridge, 1996. - P. 199.

570

Абдеев Р.Ф. 543

Абдулаев В.Ш. 553

Абрамов Ю.Ф. 553

Августин 291

Авдуєвська Є. (Авдуевская Е.П.)

455, 566

Аверинцев С.С. 528, 537, 553 Аверкиева Ю.П. 528 Автономова Н.С. 534 Агацци 3. 555 Агильдиев И. 565 Агости З.П. 528 Адаме Д. 402 Адлер А. 34, 133, 362, 369, 363-

366, 413, 540 Адорно Т. 380 Адуло Т.И. 555 Айзеншток І. 422 Айламазян А.К. 552 Акимов В.А. 545 Аклаев А.Р. 566 Александренков З.Г. 528, 537 Александров В.В. 550 Александров И.А. 548 Александров С.И. 549 Алексеев П.В. 531 Алісов М. Алисов Н.В. 90, 550 Ан С.В. 569 Анаксимандр 290 Ананьев М.А. 556 Андрєєв Д.Л. (Авдреев Д.Л.) 22,

533,569

Андрусов М. 427 Андрущенко В.П. 531, 555, 557,

558, 570

Антонович В. 42, 418 Антонович Д. 19, 45, 560

Анциферова Л.И. 558

Аполлон 9

Апресян Ю.Д. 534

Арістотель Аристотель 10, 57, 171,

174, 224, 291, 349, 517, 553-554,

556, 570 Аркас М. 418 Арманд О. 96, 551 Арнольд В.И. 552 Арнольдов А.И. 543 Арон Р. 4, 37, 539 Арсеньев А.С. 552 Арсеньев К.К. 530, 542 Артановский С.Н. 528 Асєєв Ю.С. 547 Атанасов Дж. 203 Аткінсон 340 Ауробіндо Ш. 131 Афанасьев В.Г. 552 Афанасьев С.Л. 80-81, 106, 550 Афанасьев Ю.Н. 534 Афанасьєв О.М. 29, 325 АхелісТ. 31

Біблер В. 260 Бааде Ф. 545 Бабосов Е.М. 548 Бабосов Е.Н. 570 Бабушкин С.А. 542 Багаев К.Г. 568 Багалій Д. 422, 424, 560 Багдикян Б. 554 Бажан М. 429, 441 Бакевич М. 425 Баклушинський С. 455, 566 Бакунін М. 519 Балагушкин Е.Г. 541 Баландин Р.К. 568

571

Баллер ЗА. 530

Бандура А. 403-406, 559

Баран В.Д. 547

Баранівський В.Ф. 544, 547

Баранов І.А. 547

Барвінський В. 45

Барг М.А. 535, 554

Бардин И.П. 562

Барромини К. 533

Варт П. 34

Барулин B.C. 528

Барьігин Н.Н. 554

Басе А.Г. 410, 560

Басейн Ф.В. 557

БастіанА. 25, 31,292, 294

Батищев Г.С. 9, 526, 567

БаузрЗ.С. 551

Бах 10

Бахофен І. 26, 32, 295, 299

Бахтін М. 260, 552

Бачинський О. 418

Башляр Г. 544

БейТ.С. вандер27, 307

Бейкер С. 537

Бекер-Здди 539

Бекон Ф. 181,291

БеликАА. 530, 549

Белл А. 194, 203

Белл Д. 206, 207, 543

Белічко Ю. 566

Белодер В.Д. 548

Бем Ф. 283

Бенедикт Р. 31, 98, 328, 386, 538

Бентам І. 300

Бердяев НА. 88, 546, 550, 554, 556

Беренс В. 553

Бержье Ж. 537

Берковіц Л. 410, 411, 560

Бернал Д. 223

Бернштейн М. 517, 570

Берроу У. 203

Берталанфі Л. 148, 553

Бертран Р. 467

Берут Б. 438

БерхейЕ. 318

Беспалов В.Е. 538

Бессмертннй Ю.Л. 534

Бессонов Б.Н. 552

Бестужев-Лада И.В. 542

Бехтерев В.М. 304, 388, 537, 559

Библер B.C. 537, 542, 548, 553

Бинеман Я. 565

Бирюков В.В. 533

Бичко А.К. 548

Бичко І.В. 548

Біднов В. 45

Білаш О. 441

Білецький О. 422

Білий Л.Т. 527

Білозерський В. 417

Білорус О.Г. 544

Біляшівський М. 427

Біркет-Сміт К. 28, 312

Блаватська Є. 131

Блаженний А. 510

Блау П. 402

БлокМ. 24, 318, 322, 530, 535

Блонський П. 388, 559

Блюм Г. 540

Боас Ф. 30, 314, 315, 325, 326, 529

Бобинський В. 436

Бобович АА. 534

Богданов B.C. 546

Богін А. 430

Богомазов О. 424, 432

Богомолец А А. 561

Богомолов А.С. 528, 529, 532

Бойченко І.В. 529, 557

Бойчук М.434, 447

Бокль Г. 35, 541

Бондаренко Л.В. 547

Борев Ю.Б. 538

Бореніус АА. 326

Борисова Л.Г. 556

Борн М. 537

Боровський Я.Є. 547

Бородай В. 441

Бородкин Л.И. 546

Бочаров В.В. 529

Браун К.Х. 557

572

Браун Л.Р. 569

Браун А. 329

Бреаль М. 29, 325

Брега Г.С. 535

Бродель Ф. 21, 24, 28, 50, 311, 318,

322, 527, 535 Брокгауз Ф.А. 530, 542 Броневський В. 437 Брудний А.А. 551 Бруно 346 Будда 22, 476 Будон Р. 556 Бузескул В. 422, 424 Буйницкий А. 541 Булатов М.А. 528 Булгаков С.Н. 550 Буравченков А.О. 561 Бурачек М. 422 Буслаєв Ф.І. 29, 325 Бусьігина И. 553 Буторин В.Я. 553 Буш В. 203

Бьістрицкий Е.К. 528, 547, 555 Барон Р. 559 Бюхнер, К. 31

В

Вагилевич І. 417

ВайдаА. 27

Вайда Є. 425

Вайнштейн С.И. 557

ВайцТ. 25, 292-294

Валлерстайн І. 319, 523

ВанГогП,118

Варварцев Н.Н. 535

Варський С. 432

Василевська В. 437

Василенко С.Д. 546

Василькова В.В. 554

Васильченко С. 425

Вачнадзе Г.Н. 543, 554

Вебер М. 20,153,282,283,528, 529,

533, 546, 553 ВегеленЯ.Д. 317 Вейнберг И.П. 538

Веліхов Є. 242

Великовский С.И. 537

Величко Ф.К. 548

ВендаВ.Ф. 531

Вернадський В.І. (Вернадский В.И.)

39,82,83,91,197,216,226,236,

287, 424, 427,428, 506, 508, 515,

544, 545, 550, 554, 564 Вершинін Н. 432 Вестермарк Е. 26, 299 Виготський Л. 388 Вико Дж. 557 Виндельбанд В. 528, 532 Винниченко В. 19, 420, 424-426,

447, 560

Виноградов В.А. 554 Виноградов М.Е. 556 Виттельс Ф. 539 Вихрова В.І. 546 Вишня О. 434 Віко Дж. 25, 322 Вінчі Леонардо да 10, 225 Вітгенштейн Л. 376 Воблий К. (Вобльїй К.) 424, 426,

427, 562

Вовк Ф. 418, 422 Возняк М. 422 Волков Г.Н. 552 ВолковаА.Н. 531,557 Вол один А.Г. 545 Волошинов В.Н. 539 Волькенштейн М.В. 551 Вольтер Ф. 15 ВоннегутК. 117 Воробьев Ю.Л. 545 Воропаев Д.А. 562 Вригт Г.Х. 553 Вьіготский Л.С. 557, 559

Габитова P.M. 535 Гаврилов О. 432 Гаврилюк О. 436, 437 Гаврюшенко О.А. 525, 526 Гайденко П.П. 533

573

£:.

S

Гайсина Г.И. 556

Галан Я. 436, 437, 565

Галич Н. 526

Галич О. 11

Галілей 57, 235, 346

Гальперин П.Я. 540, 559

Гамбурцев А.Г. 549

Гапочка М.П. 536

Гартлі Д. 389

Гвардіні Р. (Гвардини Р.) 183, 553

Гвишиани Д.М. 545

Гвоздік О.І. 553

Гегель Г. 10, 15, 25, 57, 133, 156,

165, 292, 293, 322, 465, 531 Гейзенберг В. 537 ГелбрейтДж. 37 ГеленА. 531 Тендер П. 539 Герасимяк И.Г. 548 Гердер І. 16, 25, 34, 136, 162, 180,

182, 322, 531 Гернего Л.В. 542 Геродот 169, 317 Герострат 138 Герцен А.И. 560 Гершунський Б. 242 Гесіод 8, 14 Гете 11 ГетцГ.В. 319 Гефест 166 Гизо Ф. 527 Гиндилис Л.М. 570 Гиппенрейтер Ю.Б. 558 Гиренок Ф.И. 543 ГирцК. 531 Гитлер А. 541 ГишД. 558 Гідденс Е. 35 Пзо Ф. 34, 35 Гіршман Л. 424 Гладкий Ю. 546 Гладкий А.В. 560 Глазьєв С. 21, 50, 80, 533 ГлукменМ. 31, 329-330 Глушков М. 440

Глущенко М. 441

Глюкмен М. 13

Гнатюк Д. 422

Гнедовский М.Б. 539

Гоббс Т. 389

Гобіно А. 31

ГогенП, 118

Гоголь Н.В. 41

Голдсмит Д. 547

Голобородько В. 441

Головацький Я. 417

Голосовкер Я.Є. 553

Голубець М. 45

Голубович 432

ГольбахП.А. 180,553

Гольденвейзер А. 30

Гомаюнов С. 551

Гомер 10, 465

Гончар І. 440

Гончар О. 439, 447

Горбатий П. 425

Гордон А.В. 542

Горнев B.C. 531,557

Горский Д.П. 539

Горська А. 440

Горфункель А.Х. 530

Горшков В.Г. 555

Горький А.М. 538

Гофман А.Б. 536

ГоффЛе24, 318, 322

Грабович Г. 560

Граве Д. 424

Гране М. 27, 309, 310

ГребнерФ. 20, 28, 313

Грецкий М.Н. 534

Грибакин А.В. 541

Григорян Б.Т. 557

Гринько Г. 419

Грімм Я. і В. 29, 325

Грінченко Б. 418

Грінченко М. 424

Грушевський М.С. 19, 41-44,420,

424, 425, 447, 529, 546, 561 Губернатіс А. де 29, 325 Губерський Л.В. 570

574

Губман Б.Л. 36, 530, 535

Гудожник С.Г. 569

Гулак М. 417

Гулак-Артемовський С. 418

Гумбольдт В. 16, 34, 228

Гумеров Ш.А. 569

Гумільов Л. (Гумилев Л.Н.) 16, 21, 22, 50, 82-84, 97, 106, 112,113, 118, 322, 453, 460-465, 471— 473, 479, 505, 516, 551

Гурджиєв Г. 131

ГуревичАЛ. 534, 538, 543

Гуревич П.С. 527, 541

Гуревич М. 431

Гуслистий К. 45

Гухман М.М. 534

Гзлбрейт Дж. 542

д

ДідроД.225

Давьідов Ю.Н. 533, 553

Даденков М. 425

Дадун Р. 539

Данзаева З.У. 567

Данилевський М.Я. (Данилевс-кий Н.Я.) 16, 21-23, 28, 50, 311, 312, 322, 336, 424, 479, 531

Даниленко В.М. 548

Данилов Ю.А. 550

Данилов Ю.Я. 552

Данилов-Данильян В.И. 555

Данильченко Р.Н. 531

ДантеА. 10,43,462

Данькевич К. 439

Дарвін Ч. 30, 290, 293, 340, 347

Дар.ендорф 330

Дахно В.П. 566

Дашкевич М. 418

ДашкевичЯ. 419, 560

Декарт 57,225, 291

Дембінський Г. 437

Демокріт 14, 290

Демосфен 364

Денікін А. 425

Дерегус М. 439, 441

Дернинг А. 569

Десняк В. 563

Джеймс Б. 540

Джильоли А. 555

Джинчарадзе Н. 543

Дзюба І. 419, 420, 442, 447, 542,

547, 560, 566 Діккенс 11

ДільтейВ. 29, 319, 327 Добреньков В.И. 541 Добровольська М. 425 Добронравова И.С. 554 Додельцев Р. 539 Долженко О.В. 556 Дольд Ю. 562 Донцов А.И. 567 Донцов Д. 436 Доорн П. 554 Дорофієнко В.В. 543 Дорошенко В.Ю. 558 Дорошенко Д. 45 Досвітній О. 430 Достоєвський Ф. 10 Драгоманов М. 19, 41, 42, 417, 418,

420, 560 Драч Г.В. 527 Драч І. 439, 441 Дробижева Л. 566 Друммонд Г. 556 Дубина К.К. 562 Дюбуа К. 386 Дюннінгер І. 23, 314 Дюркгейм, Е. 26, 27, 98, 295, 299,

301, 302, 307-310, 327, 328,

330, 536

ДьяконовІ. 21,50, 528 Дьяченко М.И. 539

Е

Еванс-Притчард Е. 13, 31, 98,

328, 529 Евклід 190, 462 Евреинов З.В. 554 Едісон Т. 194

575

Ейзенштадт Ш. 28, 311, 312, 336

Ейкен X. 203

Ейнштейн А. 377

ЕкертДж. 203

Еллан В. 429

Елліот-Сміт Г. 23, 29, 313

ЕлфимовАЛ. 531

Емельянов Ю.Н. 527

Емпедокл 290

Енгельс Ф. 25, 32, 184, 320, 322

Епікур 14

Ерасов Б.С. 530, 537, 542

Еремин С.И. 537

Ермоленко А.Н. 531

Ершова Т.В. 554

Ефимов А.Н. 543

Ефрон И.А. 530, 542

Є

Єсипенко P.M. 565 Єфремов С. 424, 428

Ж

Жаборюк А. 560 Жаров Л.В. 558 ЖданА.Н. 540, 559 ЖекулинВ.С. 531 Житецький П. 418 Жуков Е.М. 554 Жуковський А. 560 Жулинський М. 565, 566 Жюгляр 77

Забужко О.С. 419, 560 Загребельний П. 441 Заздравнов А.П. 557 Заливаха О. 440 Заліщук В.В. 532 Замичковський І. 432 Замфир Е.И. 540 Заньковецька М. 418,424,433,441 Заратустра 22 Заседателева Л.Б. 528 Затонський В. 427, 562 Зверева Ю.И. 528

Звягинцев В.А. 534 ЗедльмайрГ. 21,22, 533 Зейгарник Б.В. 540 Зельманова Л.А. 568 Зельнов И. 534 Зиглер Д. 559 Зиновьев Г.Е. 562 Зинченко В.П. 559 ЗіммельГ. 301,306, 557 Злобин Н.С. 530 Золотоверхий І.Д. 561

И

Иванов В.В. 528 Иванов В.П. 553 Иванов К.П. 551 Ивин А.А. 527 Иноземцев В. 543, 545, 554 Иовчук М. 557 ИонинЛ.Г. 530, 567 Иординский В.Б. 542

І

Іваничук Р. 442, 449 Іванишин В. 566 Івченко М. 426 Ігнатов В. 527 Іларіон (митрополит) 548 Іллєнко Ю. 439 Ісаєвич Я.Д. 548

Й

Йогансен М. 430 Йолон П.Ф. 552

К

Каган М.С. 528 Казанова 540 Казначеев В.П. 548 Калиновская К.П. 528 Калинець І. 439 Калькова В.Л. 542 Кампанелла Т. 179 Камю А. 547 Канвал Г. 524

576

Канднбович Л.А. 539

Кант 1.15,48, 57, 291, 292, 531,532

Каннгин Ю.М. 530, 554

КапицаС.П. 551

Каразін В.Н. 526

Кардинер А. 386, 387

Каринский Д. 542

Карнейро Р. 27, 30, 325

Карпенко-Карий І. 418

Карпенко Л.А. 557

Касіян В. 439, 441

Кассирер 3. 532

КастанедаК. 131

Касьянов Г.В. 548

Кауфман С. 524

КафкаФ. 117

КацураА.В. 551

Кашлев Ю.Б. 543

Квітка К. 424

Келле В.Ж. 543

Кельнер М.С. 557

Кеннон 517

Керенський О.423

Кертман Л.Е. 529

Кессиди Ф.Х. 553

Кизима В.В. 546

Кимелев Ю.А. 536

КингА. 555

Кинелев В.Г. 556

Кинкулькин А.Т. 555

Кириченко М.М. 556

Кіров С. 435

Кістяківський Б. 428

Кістяківський В. 427

КлайнЛ. 413, 545

Кларк Г. 468

КларкЧ. 424

Клемм Г. 293-294

Клеострат 224

Клименко П. 546

Клименко С. 554

Климонтович Н.Ю. 551, 552

Климонтович Ю.Л. 550

Ключевский В.О. 554

Князева О. 96, 551

Ковалевський М. 32, 422

Коваліні А. 433

Ковальченко И.Д. 543, 554

Коган В.З. 543

Коган М.С. 529

Козак О.О. 548

Козаков Ю.Е. 568

Козаченко А. 45

Козер Л.А. 330, 466, 567

Козер Л. 465

Козланюк П. 436-437

Козловски П. 556

Козловский В.Н. 528

Койре А. 530

Колева Д. 536

Колесниченко Л.Ф. 556

Колесса Ф. 422

Колин К.К. 556

Коллин Р. 549

Коллингвуд Р.Дж. 529

Колодний А.М. 538

Колумб 86

Комаренко Н.В. 535

Комаров М.С. 556

Коменський Я. 225

Коммонер Б. 568

КондорсеЖ. 15, 179,529

Кондратьев К.Я. 555

Кондратьєв М. (Кондратьев Н.Д.)

21, 50, 79-82,105, 533, 549, 550 Кондуфор Ю.Ю. 560 Конт, О. 26, 98, 293, 295, 299-301,

303, 388, 536 Конфуцій 476 Коперник 346, 373 КопперсВ. 28, 29, 313 Коптюг В.А. 555 Корагессан Т.Б. 567 Кордюм В.А. 537 Короленко В.Г. 425, 526, 562 Коротеева В.В. 566 Коротич В. 439 Корш Ф. 422 Коршунов А.М. 554 Кос-Анатольський А. 441

577

Косенко В. 441

Косинка Г. 435

Косів М. 565

КостенкоЛ. 439, 441

Костецький В. 439

Костомаров М.І. 19, 41, 42, 417,

547

КостюкВ.Н. 551 Костюк Г. 425 Котляков В.М. 555 Котляревський Н.О. 29, 325 Котляревський І. 43 Кохановский В.П. 558 Коцюбинський М. 418, 422 Кравців Б. 46 Кравцов Г.Г. 555 Кравченко О.В. 525-526 КрамерА. 23, 314 Красицький Ф. 422 Красников Б.И. 530 Краутхаммер Ч. 520 КреберА. 30, 31,98, 328 КреберК. 29, 313 Кримський А. 418, 422, 424, 427,

430, 564 Кримський С. 147, 527, 533, 552,

555

Крип'якевич І. 45, 46, 422, 547 Кроль Дж. 556 Кропивницький М. 418 Кропоткін П. 519 Крун К. 326 Крун Ю. 30, 326 Кручковський Л. 437 Крюков В.М. 536 Крюков М.В. 534 Кубійович В. 46 Кузицьш Г.М. 567 Кузнецов Б.Г. 531 Кузнецов В.Н. 558 Кузьменко В.Л. 21, 50, 543 Кузьменко В.П. 533, 549 Кузьмина Н.В. 556 Кукушкина Е.И. 536, 555 Кулик І. 426, 442 Куліш М. 429, 430, 434, 447

Куліш П. 41,417 КунТ. 531 КунА. 29, 325 КуняЯ. 310 Купер Г. 329 Курбас Л. 424, 434 Курдюмов С.П. 91, 96, 551 Курносов Ю.А. 535 Кусков В.В. 547 Кусто Ж. 555 Кууси П. 569

Кучугура-Кучеренко І. 424 Кушнаренко Н.М. 546, 553 Кьоббен А.Й. 27, 307

Л

ЛаббокДж. 24, 25, 292, 294, 296

Лавриненко В.Н. 558

Ладньш B.C. 566

Лазарев В.В. 537

Лакан 413

Ламарк Ж. 292

Лаоцзи 476

Ларченко С.Г. 537

Ласло Е. 90, 484, 550

ЛафітоЖ.Ф. 317

Лацарус М. 453

Лебедева Н.М. 566

Леверманн В. 546

Левин М.Г. 533

Левицький І. 570

Левицький Г. 427

Левицький О. 424

Леві-Брюль Л. 13, 27, 295, 297,

309, 310, 529

Леві-Стросс К. 310, 518, 528, 538 Левяш И.Я. 542 Лейбін В. 148, 545 Лейбніц 291

Ленін В. 426, 427, 549, 562, 563 Ленскі Дж. ЗО, 325 Леонтович М. 424 Леонтьєв К. 16, 515, 516, 518, 531 Леопольд А. 569 Лесков Л.В. 547 Летичевський, І. 433

578

Летурно Ш. 25, 292, 295, 535

Лещенко А. 425

Лизанчук В.В. 543

Линський В. 427

Липперт Ю. 534

Лисенко М. 418, 432

Литвинов В.К. 565

Литвинова В.П. 561, 562

Лихачов Д. 260

Лінтон Р. 386

Ліпперт І. 24, 294

Ліпперт Ю. 25, 292

Ллойд П. 329

Лобачевський М.І. 462

Лобовик Б.О. 538

Лобода А. 424

Ловицький Л. 439

ЛоккДж. 225, 389

Лоренц К. 409, 539, 560

Лосев К.С. 555

Лосєв О. (Лосев А.Ф.) 48,168,225,

530, 535, 553, 548, 556 Лосский Н.О. 539 Лотоцький О. 45 ЛоуїР. 24, ЗО, 314 Лубенець Т. 425 Лук Н.И. 548 Лук'яненко Д.Г. 544 Луков В.А. 540 Лукрецій К. 14 Лундін А. 433 Любивий Я.В. 545 Любутин К.Н. 541 Людкевич С. 439 Людовик IX 79 Лютер 225 ЛяпужЖ. 31 Лях В.В. 545 Ляшевский С. 557 Льонрот Е. 30

М

Май А. 556 Майборода Г. 441 Майборода П. 441

Майоров Г.Г. 530 Макаренко В.П. 539 Макаренко А. 425 Македонський А. 463 Мак-Леннан Дж. 25, 26, 292, 294,

299,317

Маклин Дж. 537 Маклин Л. 537 Маковій А, 422 Максименко М. 422 Максимович М. 41 Маланюк Є. 46, 565 Малахов B.C. 558 Малинецкий Г.Г. 551 Малиновський Б. 13, 329, 330,

331-333,338,515,529 МамаєвЛ.М. 532 Мамардашвили М.К. 544 Мамонтов А.С. 538 Мамонтов С.П. 538 МаннТ. 117 Маннгардт В. 29, 325 Манойл Ф. 439 Мансбах Р. 522 Мансуров Н.С. 557 Манушин З .А. 556 Мапельман В.М. 531, 557 Маркелова Л.И. 548 Марко Вовчок 11 Марков ГЕ. 528 Маркова А.Н. 527 Маркс К. 32, 167, 171, 181, 374,

377, 381, 383, 385, 414, 484,

512, 539, 549, 553, 568 Маркузе Г. 380-383, 385 МаррН.Я. 312 Маррет Р. 26, 298 Мартьшюк И. О. 539 Марцинковская Г.Д. 539 Марченко М. 45, 441 Маслеев А.Г. 549 Маслов С. 45 Масуда Й. 216, 543 Махмадов А.Н. 555 Медведев Р.А. 565

579

Медичі Л. 225 МедоузДЛ. 148,237,553 Медоуз Д.Х. 553 Межуев В.М. 527 Мейзерский В.М. 527 Мейтус Ю. 439 Меліков А. 441 Меллер В. 424 МеншГ. 21,50, 79, 105 МердокДж.П. 27, 307 Мертон Р. 306, 559 Месмер 539 Мещеряков Б.Г. 559 Мид Дж. 559

Миклухо-Маклай Н.Н. 534, 536 Миколайчук І. 439 Микола 1463 Миллер Д.П. 560 Милюков П.Н. 542 Минюшев Ф.И. 527 Митрохина Л.Н. 557 Михайлов И.Ф. 547 Михайлова Л.И. 542 Михайловский Г.Е. 556 Михальченко М.І. 531 Мід М. 31, 98, 328, 454-455, 538 Мікеланджело 225 МілльДж.С. 300 Мілюков П.М. 35 Мірчук І. 46 Міщук Р.С. 560 Могильницкий Б.Г. 554 МодельскіД. 105, 521, 550 МоисеевН.М. 91,530 Моисеев Н.Н. 550-552 Моклі Дж. 203 Мокляк Н.Н. 570 Молодцова Е.И. 549 Моль А. 533 Моне Ж. 466 Монин А.С. 556 Монтеск'є 225 Мор Т. 179

Морган Л. 24, 25, 32, 35, 292, 295, 296, 317, 320, 322, 542

Мороз В. 439 Морозов П. 433 Моррис Г. 537 МоссМ. 27, 309-310, 536 Мудрагей Н.С. 557 Мукке І. 24 Мурашко О. 424 Мчедлов В.М. 542 Мзмфорд Л. 554 Мюллер М. 29, 325

Н

Надольний І.Ф. 557

Назаретян А.П. 551-552

Назарова О.А. 567

Найдьіш В.М. 543

Наполеон 364, 462

Нарский И.С. 558

Наторп П. 532

Наулко В. 565

Науменко Л.И. 566

Нейман 3. 540

Нейман Дж. 203

Неролл Р. 27

Нечуй-Левицький І. 19, 42, 41,

422, 442

Никитин В.П. 556 Никитин Е.П. 539 Никитина Т.В. 569 Николис Г. 550 Нібур X. 27, 307 Нщше Ф. (Ницше Ф.) 23, 87, 365,

378,414,518,533,540 НовикИ.Б. 551,553 НовиковаЛ.И. 542 Новлев А.М. 562 Норденшельд Е. 28, 312 Ньютон І. 235, 389

О

Овідій8

Овсянников А.А. 527 Овчинников B.C. 555 Огарев Н.П. 560 Огієнко І. 19, 44, 547

580

Огородник В.В. 548 Огородник І.В. 548 Огурцов А.П. 532 Ойзерман Т.И. 557 ОкенЛ. 292 Окленд Р. 537 Окс Г.В. 29, 325 ОкуджаваБ. 11 Олександров І. 373 Оленев М.В. 567 Ольдерогге Д.А. 13, 529 Ориген 175 Орлова И.Б. 528 Орлова З.А. 530, 552 Ортега-і-Гассет X. 5, 226, 525 Осадчий М. 439 Осика Л. 439 Осипова Е.В. 536 Осипова Н.П. 555 Остапенко Д. 545, 566 Острозький К. 44 Оузн Т. 547

П

Павленко Ю. 21, 50, 527, 533

Павличко Д. 441

Павличко С. 560

Павлов І. 304, 393-394, 397, 399,

409

Павлов М. 424 Панас Мирний 11 ПанинА.В. 531 Пановкин Б.Н. 547 Панч П. 429 Панчук М. 419 Параджанов С. 439 Парахонский Б.А. 527, 552 Парменід 168-169 Парсонс Т. 306, 559 Паскаль 225 Пахомов Ю.Н. 533 Пелехатий К. 437 Пенькова Е.М. 531,557 Перетц В. 427 ПерріУ.23,29, 313

Петраков А.А. 549

Петров В. 548

Петров М. 418, 427

Петровський А.В. 557, 559

Петрушевский Ф.Ф. 530, 542

ПеччеїА. 485-486, 555

Пешель О. 294

Пиаже Ж. 558

Пилипенко А.А. 530

Пименов В.В. 528

Писковский Ю. 566

ПицьїкН.Е. 561

Під могильний В. 447

Пікассо П. 22

Пітке А. 29, 325

Піфагор 224

Платан 57, 174,291,556

Плетников Ю.К. 557

Плотин291

Плутарх 14

Повель Л. 537

Полат Е.С. 556

Поликарпов B.C. 549

Поликарпова В.А. 549

Политцер Ж. 558

Поліщук К. 426

Полонська-Василенко Н.Д. 565

Полохало В.І. 561

Поляк Г.Б. 527

Пометун Е.И. 546

Попов О. 194

Попова М.А. 540

Попович М.В. 46, 530, 532

Поппер К. 376, 511, 519, 535, 554

Поршнев Б.Ф. 456, 566

Посидоній 14

Посохова Л.Ю. 560

Постон Т. 552

Потебня О. 42, 418

Поустел С. 569

Початий А. 548

Пригожий І. 91, 93, 107, 550, 551,

553

Пріцак О. 46, 420 Пролеев С.В. 528, 552

581

Прометей 4 Прудон П.519 Пруссаков В. 537 Пушкін О. 7, 10,441,462

Равкін 3.261,568

Радзикевич В. 45

Радін П. ЗО

Радугин А.А. 558

Разин А.А. 549

Разин В.И. 557

Разумовский О.С. 568

Райх В. 34, 362, 383-385

Ракитов А.И. 543

Рамзес В.Б. 550

Ранк О.34, 362, 366, 367, 541

Раппопорт Р. 27

Рассел Б. 179, 527, 546

Ратников В.П. 558

РатцельФ. 29, 313

Рачков П.А. 549

Рашковский Е.Б. 530, 544

Реан А.А. 559

Ревелль П. 569

Ревелль Ч. 569

РевельЖ. 24, 318

Редкліфф-Браун А. 13, 31, 329,

330, 529

РежабекЕ.Я. 551 Резник Ю.М. 556-557 Рембрандт 11 Рерих Н.К. 530 Решетников М.М. 540 Риксни С. 569 Рильський М. 45, 439, 548 Ричардсон Д. 559 Рібейро Д. 30, 325 РіверсУ. 23, 29, 313 Ріккерт Г. 20, 528, 532-533 Робінзон 9 Роджерс К.Р. 406, 559 Родионова И.А. 545 Розанов В.В. 556

Розенау Дж. 522

Романов В.Н. 537

Романов И.Ю. 558

Романов В.Я. 558

Романов Л.І. 526

Романчук O.K. 543

Рорти Р. 568

Ростоу У. 37

Роттер Д. 403, 406-408

Роттердамський Е. 179

Роузен Д. 540

Рубинштейн С.Л. 133, 552

Рубцов В.В. 570

Руденко М. 447

Рузавин ГИ. 553

Русенов Р.Д. 555

Русів О. 418

Руткевич А.М. 376, 539, 540, 558

Рзндерс Й. 553

Ряппо Я. 563-564

Савицкая Т.У. 529 Садовський М. 418 Сакакібар Е. 522 Саксаганський П. 418, 424, 432 Салівен Г. 34, 362, 370, 371, 541 Салінс М. 27, 317 Саллівен С. 34, 368, 370, 371 Сальников Л.В. 538 Самійленко В. 418, 422, 426 СартрЖ.-П. 161, 186, 498, 568 Сверстюк Є. 439, 447 Свідзинський В.В. 530 Сдасюк Г.В. 569 Севрук Г. 440 Седак И.И. 566 СедовЕ.А. 551 Семенов Ю.Н. 530 СеменюкЛ.М. 559 Семикіна Л. 440 Семчишин М. 46, 547, 566 Сен-Марк Ф. 483, 486, 568 Сепір Е. 24, 29, 313-314, 386 Сервіс Е. 30, 325

582

Сєдов Є. 102

Симоненко В. 439

Синютин М.В. 535

Сіммел Г. 465

Сінай Р. 482

Сінгх Р. 4, 525

Сочинський В. 45

Скворцов Н.Г. 527

Скіннер Б. 389, 393-398,403,405,

409-410, 559 Скляренко С. 441 Сковорода Г.С. 538, 544 Скоробогацкий В.В. 539 Скрипник М. 419-420, 431, 434,

561, 562

СкрябінО.М. 21 Сливка Ю.Ю. 565 Слісаренко О. 430 Сллднева НА. 567 Смелзер М. 556 Сміт Р. 340 Соболь О.М. 545 Соколов А.А. 548 Соколов Я.А. 548 Соколова М.Н.535 Сократ 374, 465 Солдатова Г.У. 566 Сон Л. 468 Сонгинайте Н.С. 529 Сорокін П. 21, 23, 26, 50, 299,

301-305, 322,479, 527, 536, 557 Сороко З.М. 548 Сосюра В. 426, 439, 441 Спенс К. 401 Спенсер Спенсер Г. 25-26, 31, 50, 98, 292,

294,298, 300-301, 303, 320, 322,

335, 535

Спирин Е.А. 548 СпінозаБ. 291,374, 389 Сталин 565

Станішевський Ю. 565 Старицька М. 424 Старовойтова Н.О. 566 Стародубцева Л.В. 566

Стась Е.В. 552 Стельмах М. 439 Стенгерс І. 93, 550 Степико М. 527 Степин B.C. 528, 532 Степовий Я. 424 Стефаненко Т.Г. 567 Стефаник В. 421-422, 561 Стеценко К. 424, 442 Стрейндж С. 522 Строєв М. 433 Ступарик Б.М. 546 Стус В. 439, 442, 447 Стюарт Й. 552 СтюартД. 317 Субтельний О. 560 Суворов 364 Сумцов М. 422, 424, 427 Сусоколов А.А. 454, 566 Сутокская И. 569 Сухомалинова В.В. 551 Сухоплюев И. 564 Сзмьюзлз 3. 540

Тіто Й. 476 Табачковский В.Г. 555 Тавадов Г.Т. 547 Тавризян Г.М. 530 Тайлор Е. 17, 24-25, 35, 292-294, 297-298, 308, 310, 317, 528, 531 Тайлор П.320, 537 Талейран Ш. 230, 232 ТанюкЛ. 441 Таранущенко С. 422 Тарасенко Н.Ф. 532 Тарасов К.Е. 557 ТардГ. 153,553 Тарко А.М. 550 Тахо-Годи А.А. 530, 556 Твен МЛІ ТейтАА. 553 Тейяр де Шарден П. 548 ТеннісФ. 98, 301,305 Терлецький В.М. 563

583

Тернер Дж. 456

Терпигорєв О. 424

Теруне Ш. 26, 299

Тешфел А. 456

Тиктор І. 45

Тинберген Я. 568

Титц Б. 543

Тичина П. 426, 429, 439, 441

Тишевська Л.Г. 525

Тишков В.А. 566

Ткачева Л.И. 535

Тойнбі А. 14, 21-22, 28, 36-37,

50,311,312,322,336,472,479,

516, 530, 542 Токарев С.А. 290, 527-528, 533-

534, 557

Толмен Е. 393, 392, 399-401, 559 Толочко П.П. 547 ТолстойЛ. 138 ТомпсонУ. 105,521,550 Топоров В.Н. 538 Торндайк Е. 388, 559 Тоффлер О. 37, 523 ТоффлерХ. 515, 523 Трельч 3. 535 Тростников В. 537 Трофимова Н.Б. 559 Туган-Барановський, М. 21,50,79,

533

Тудор С.Й. 436-437, 565 Турен А. 556 Турнвальд Р. 328 Туровский М.Б. 538 Турченко В.Н. 556 Тутковський П. 424, 427 ТюргоА. 15 Тютюнник Г. 441 УайтЛ. ЗО, 317, 325, 536 УайтингД. 387 Удод О. 546, 555 УіслерК. 29, 30, 313 Уїлкінсон Д. 520 УкраїнкаЛ.418,421,441 Ульяновська С. 560 Унгер І. 293-294

Уоллерстайн І. 28, 311

УордЛ.ЗОЇ

Уотсон Дж. 389-392, 393, 409, 558

Уразметов В. 554

УрновД.М. 538

Урсул А.Д. 543, 569

Уталиева Ж.Т. 567

Ухтомский А.А. 517, 569

Ф

Фалеев М.И. 545

Фаллерс Л. 329

Фальківський Д. 435

Фаренфорт Й. 27, 307

ФеврЛ. 24, 318, 322, 534

Федоров Ю.М. 549

Федоров А.И. 560

Федоров Е.К. 568

Федюкин С.А. 563

Фейєрбах 347

Фергюсон І. 522

Ферро М. 546

Филатов В.П. 558

Филиппов А. 531

Філіпчук Г. 527

Філон Александрійський 175

Фірт Р. 329

Фіхте 292

Фішер Г. 23, 314

Флейвин К. 569

Флиер А.Я. 530, 552

Флоренская ТА. 541

Флоренський, П. 260

Фонотов А.Г. 550

Форрестер Дж. 236, 237, 485, 544

ФрадкінВ.З. 561

Франк Г. 28, 311

Франко І.Я. 11, 19, 41-43, 416-

418, 420-422, 441, 547, 560-

561 Фрезер Дж. 25-26, 292, 298, 310,

317 Фрейд 3. 32-34, 133,325, 339, 354,

410-411,538-541,558,560 Фресс П. 558

584

Фридлендер Г.М. 538

ФрідМ. 317

ФробеніусЛ. 313, 319

Фролов И.Т. 525, 549

Фромм Е. 34, 133, 235, 362, 368,

370, 372-378, 381, 382, 487,

541

ФрззерДД. 535 Фуко М. 538 Функ Р. 541 Фур'є Ф. 35

Хаас Р. 520

Хайдеггер М. 539, 552

Хайдер К. 539

Хайек Ф.539

Хайне-Гельдерн Р. 312

Хакен Г. 91, 550-552

ХаллК. 400-401, 559

Халлоуел І. 386

Хантингтон С. 542

Хантінгтон С. 37, 322, 523, 542

Харитон А.Г. 554

Харіс Л. 24

Харламенкова Н.Е. 539

Харріс М. 27

Хассен С. 560

Хвильовий М. 419,429-430, 434,

447

Хворостяний І.М. 565 Хейєрдал Т. 29 Хейзинг І. 518, 530 Хейнеман С. 565 ХерсковіцМ. 29, 313 Хеттон Ф. 556 Хлебников В. 549 Хогбін Я. 329 Холлріт Г. 203 Холодний П. 447 Хоманс Дж. 559 Хоманс У. 402 Хоменко В. 545 Хомяков О.С. 16 Хоркхаймер М. 379-380

Хорні К. 34, 362, 368-370, 540,

541, 558

Хорунжий С.С. 550 Хохлов Ю.Е. 554 Храмова В.Л. 550 ХудяковІ.О. 325 Хьелл Л. 559

ц

Цвейг С. 539-540 Цезар 462 Цицерон 229

Ціолковський 77, 78, 105, 118, 519, 548, 570

Чавдаров С. 425

Чайлд І. 387

Чарнецький С. 45

ЧенчжиЯ. 310

Черков Д. 424

Черньїш М.Ф. 556

Черняк B.C. 532

Чешков М.А. 545

Чижевський Д. 19, 45-46, 79, 82,

547 Чижевський, О. 21, 50,77,78,105,

106, 533, 549 Чингісхан 463 Членов М.А. 536 Чубаров В.В. 555 Чумакова А.Н. 545 ЧуньшенЛінЗЮ Чуприна С. 442 Чурай Маруся 441

Ш

Шамо Ф. 441 Шанин А.Н. 547 Шапера І. 329 Шаповал Ю.І. 419, 560, 561 Шаполов В.Ф. 554 Шаров А.С. 552 Шахматов 0.422 Шахраманьян М.А. 545

585

Шашкевич М. 417

Шварц В. 29, 325

Шварцман В.Ф. 570

Швейник Г.Ф. 560

Швейцер А. 5, 485, 525, 568

Шевельов Ю. 436

Шевченко Т.Г. 10, 11, 42, 417, 418,

422, 440, 441, 442, 447, 546,

548, 560 Шевчук В. 560 Шейко В.М. 525, 526, 532-535,

537, 538, 543, 544, 546, 547,

552, 553, 561, 562, 565 Шейнман М.М. 565 Шекспір В. 10, 138 Шелест П.Ю. 46, 547 Шеллінг Ф. 16, 292 Шерозия А.Е. 540 Шершенко Л.Н. 557 Шестопалов І. 425 Шибутани Т. 538 Шюіин К.И. 569 Шиллінг П. 192 Шиллер Ф. 15-16 Шимаи М. 545 Шинкарук В.І. 548, 570 Шип Н.А. 560 Широков Г.К. 545 Шишина Ю.Г. 549 Шкляр Л.Е. 547 Шкуратов В.А. 539 ШлегеліА. ІФ. 16 Шлягина Е.И. 567 ШмідтВ. 20, 28, 313 ШніткеА. 117 Шнейдер Б. 555 Шопенгаузр А. 365, 558 Шоре 3. 539 Шпенглер О. 14, 20-22, 28, 37,

311, 312, 322, 336, 516, 518,

530, 544 Шпет Г.Г. 567 Шпунт А.А. 569 Штайнметц С.Р. 27, 307

Штарке К. 26, 299 Штейнберг Л. 433 Штейнталь Г. 453 Штогаренко А. 441 Шукшин В. 441 Шумпетер Й. 21, 50, 79, 105 Шумський О. 419 ШюцА. 559

щ

Щекин Г.В. 527 Щербина В.Р. 538

З

Зйзенштадт Ш. 527, 542 Злиаде М. 535 Знгельс Ф.549, 553, 568 Зриксон 3. 567 ЗрлихА.Г. 569 Зрлих П.Р. 569

Ю

Юзвишин И.И. 554

ЮнгК. 34,133, 134, 354-357, 359-

362, 365, 375, 413, 540, 550 ЯблонськаТ. 439, 441 Яворницький, Д. 422 Ядов В.А. 556 Яковенко Г. 429 Яковенко Ю.И. 530 Яковец Ю.В. 21, 50, 526, 542-543,

545

Яковлев В.А. 550 Яковлев М.А. 556 Яковлев Ю.В. 554 Якунин Г. 565 Яловий М. 434 Яновський Ю. 429 Ярослав Мудрий 441 Яроцький П.Л. 538 Ярошевский М.Г. 539, 557-559 Ясперс К. 21, 22, 50, 137, 143, 147,

169, 176, 488, 528, 531, 532, 546

586

AckoffR. 553 Aron R. 525 Arrighi G. 554 Austin W.G. 566

В

Bandura A. 558 Banks D. 556 Barber B. 568 BehrensW. 553 Bell D. 543 Bernal M.E. 566 Berry J.W. 567 Bidney D. 534 Blau P.M. 558 Boadella D. 559 Boas F. 534 Borofsky R. 527 Burian W. 559

Cannon W. 570 Cassirer E. 538 Chance J. 560 Clark G. 568 Clark R.W. 539 Clarke S. 534 CoganJ. 242 Cohen I. 541 Cooper R. 567 Cox R.W. 545

D

Dasen P.R. 567 Derrida J. 538

E

Ellis A. 242 Ember C.R. 528 Ember M. 528

F

Ferguson Y. 567 Firth R. 529

Fischer M. 527 Franck Th. 567 Freud 539, 541 Fromm E. 541 Fukuyama F. 567

Goldgeier J. 570 Gore Al. 545 Graebner F. 534 Graham E.M. 554

H

Haas R. 569 Hallac J. 546 Harper C.L. 544 Harris L.S. 534 Harris M. 528, 537 Hendin H. 568 Herskovits M. 528 Hirst P. 568 Homey K. 540 Howey K. 242 Huntington S.F. 542

Jaspers K. 533 Jones E. 539

K

Kanval G. 570 Karneiro R.L. 536-537 Kaufman S. 570 Kennedy P. 567 King A. 555 Kluckholm Cl. 527 Knight G.P. 566 Krauthammer Ch. 569 KroeberAX. 527-528, 538

Laszlo E. 567-568 LeGoffG. 535 Levy-Bruhl L. 538 Loebl E. 568

587

м

McFaul M. 570 Malinowski В. 529, 538, 568 Malinowski A.K. 529 Mansbach R. 567 Marcus G.E. 527 Marcuse H. 541 Marret R. 535 Marx 541 Mathews J. 569 Meadows D. 553, 568 Meadows D.H. 545 Meadows D.L. 545 Mensh G. 533 Mesarovic M. 568 Miller R. 242 Mische G. 568 Mittelman J.H. 545 Modelski G. 567 Murdock G.P. 536

О

Ocampo K.A. 566 Ostwald, Wilhelm 536

Penniman T.K. 534 Pestel E. 568 Phares E.J. 560 Phirmey J. 566 PoortingaY.H. 567

R

Radcliffe-Braun A.R. 529 Radcliffe-BrownA.R. 538 Radin P. 537 RanderJ. 545 Randers J. 553, 568 Ratzel F. 528 Reich W. 541, 559 Robinson P. 541 Roheim G. 541

Roman S. 568 Rosenau J. 567 Rosenau P.M. 534 RostowW. 542 Rotter J.B. 559-560 Russell B. 568

Sakakibara E. 570 Sapir E. 534 Sartre J. 553 Schmidt W. 533 Sqhneider B. 555 Scumpeter J. 533 Segall M.H. 567 Sinai R. 568 Smith G.E. 537 Spence K.Y. 558-559 Stojanovich T. 534 Strange S. 570 Sulloway F.J. 539 Svift D. 556

Tajfel H. 566 Todaro M.P. 554 TofflerA. 568 Toffler H. 568 Tompson W. 567 Tonnies F. 552 Turner J.C. 566 TyilorE.B. 531 Tyson J. 567

W

Wallerstein L. 568 Walters R.H. 558 White L.E. 536 Wilkinson D. 567 Wissler C. 538 Wissler K. 538 Worchel S. 566

588

ЗМІСТ

ВСТУП.......................................................З