Глава 1

соціальних структур, що склалися, та способу життя. Про техногенну _та інформаційну цивілізації ми говоритимемо в наступних розділах.

Сьогодні проблеми цивілізацій, їх особливості вивчають багато фахівців — філософи, соціологи, історики, етнологи, психологи та ін. Цивілізаційний підхід до історії розглядається як протиставлення формаційному [506; 507]. Але чіткого, загальноприйнятого визначення формації [802], як і цивілізації, не існує [33-41; 51; 65; 73; 99; 124; 138; 143-145; 172-190; 221; 258; 480; 484; 508]. Є багато досліджень, але немає загальної картини розвитку цивілізацій, оскільки цей процес складний та суперечливий [221]. Одночасно необхідність розуміння особливостей генезису цивілізації і зародження в її межах феномену культури стає в сучасних умовах дедалі актуальнішою. З точки зору еволюції виділення формацій або цивілізацій відіграє важливу роль в осмисленні численної інформації, яку представляє історико-культурологічний процес. Класифікація формацій і цивілізацій — це лише певні ракурси, в яких вивчається історико-культурологічний розвиток людства [506; 509].

У нове століття, третє тисячоліття планетарна спільнота ввійшла, маючи безліч загрозливих суперечностей і невирішених проблем. Ніколи ще людство не стояло так близько до прірви, до можливості апокаліпсичного трагічного кінця. Чи подолає Розум, об'єднавши народи світу навколо принципів гуманізму і рятування природи, чи планету чекають нищівні війни, жебрацтво, екологічна катастрофа, зіткнення культур і цивілізацій і в кінцевому підсумку — загибель усього живого на Землі?! XX ст. залишиться в історії не тільки як століття атома, космосу, світових війн і катаклізмів. У минулому столітті змінилися системні особливості нашого світу, збільшилася «людинозалежність» світу. На наших очах виникає нова реальність [529—561].

Прогрес науки і розвиток техносфери [98; 128; 172—190; 510—513] створили низку серйозних загроз людині й середовищу її існування. Водночас розвиток техносфери сьогодні є необхідною умовою виживання людства. Для подальшого розвитку людство має у своєму розпорядженні величезні ресурси. Доведено, наприклад, що Земля, навіть із сучасними сільськогосподарськими технологіями, може прогодувати більше 10 млрд людей [514; 515]. І те, що чверть населення Землі сьогодні голодує, сотні тисяч людей потерпають від надзвичайних ситуацій, пов'язано не з пороками техносфери як такої, а з обраним варіантом стратегії і прийнятою суспільством шкалою цінностей [1; 24; 25; 28—30; 267; 269; 516].

Аналіз світової динаміки дозволяє виділити дві ключові тенденції. Обидві можуть призвести до загрозливої ситуації.

Перша — вибух людської активності, яка змінює світ [32; 172—190; 221; 510-513; 517-521].

Другу тенденцію умовно можна назвати глобалізацією й інтер-соціалізацією світу [14; 23; 73; 182-190; 486-504; 507; 510; 522-526]. Економічні, інформаційні та багато інших «перешкод» на шляху розвитку цивілізації стають усе «прозорішими» [44; 187; 510; 527; 528].

38

Культурологічні концепції цивілізаційних процесів: аналіз джерел

Стратегія виживання й розвитку одних країн і регіонів за рахунок інших не має історичної перспективи. Якщо раніше можна було говорити про пряму залежність економічного росту і розширеного відтворення у масштабі національних економік, то нині виник клубок складних взаємозв'язків між сільським господарством, споживанням енергії, стратегією розвитку країн і транснаціональних корпорацій тощо.

Світова динаміка виявила низку так званих глобальних проблем, що в основному виникли як наслідок неконтрольованого розвитку й зумовили усвідомлення серйозної загрози цивілізації. Глобальні проблеми передбачав ще В. Вернадський. Зокрема, він попереджав про «геологічні сили» суспільства, які можуть мати руйнівний характер.

Оскільки для більшості інтерсоціальних проблем характерний взаємовплив, їх класифікація вельми складна [510]. Умовно й приблизно їх можна поділити на природні, демографічні, економічні, екологічні, соціально-біологічні, соціально-політичні, соціально-економічні, культурні, етико-моральні та ін. [46; 158; 217; 221; 505; 510; 522; 526; 535—558]. Слід наголосити, що літератури з глобальних проблем цивілізації чимало, але в країнах СНД ці проблеми стали вирішувати значно пізніше, ніж на Заході.

Не претендуючи на вичерпне визначення складу інтерсоціальних проблем, назвемо основні з них. Це, насамперед, демографічна проблема, зумовлена перенаселенням, міграцією, старінням [510]. Вона є однією з першопричин низки інших глобальних проблем. Екологічна проблема з її численними складовими, зокрема зміною глобального клімату й виснаженням озонового шару [510]. Проблема війни та миру [510]. Проблеми природних катастроф і техногенної безпеки. Це й проблеми енергетики, виснаження невідновлюваних ресурсів [525], бідності, зайнятості, нестачі продовольства [510], міжетнічного протистояння, організованої злочинності, націоналізму, тероризму [510], релігійної нетерпимості [221; 346; 559—561], інформаційної безпеки [221], охорони здоров'я, нових хвороб, генетичної безпеки, наркоманії [510], культури та освіти [1; 8-11; 186; 221; 510; 516; 527; 528; 562-576], деградації духовно-моральної сфери [221; 267; 499; 513; 577—584], космічні, міжпланетарні [510; 585—587] та ін.

Кожна невирішена, неподолана інтерсоціальна проблема є загрозою у відповідних сферах людської життєдіяльності. Усвідомлення цієї загрози дозволяє вжити превентивних заходів для зменшення потенційної небезпеки. Цього можна досягти перш за все через налагодження та посилення діалогу культур у глобально-цивілізаційному контексті.

Слід зауважити, що в останні роки питанням історії та теорії культури вчені Росії та України приділяють дедалі більше уваги [33]. При Цьому особлива увага приділяється тлумаченню цих понять в підручниках [34] та енциклопедичних виданнях. І хоча вказана література має цінність для нашого дослідження, вона все ж торкається обраної тематики тільки з окремих питань або намагається дати відповідь на елементарні питання теорії та історії культури [588—607].

39