3. Об’єднання класичних фондових і деривативних бірж.
На об’єднаних біржах торгують не лише акціями і облігаціями, але й ф’ючерсами і опціонами.
4. Перетворення фондових бірж у відкриті акціонерні товариства, тобто в бізнес – організації.
5. Вихід бірж через зрослу конкуренцію за національні межі і пропонування своїх послуг на зовнішньому ринку. Вони відкривають доступ на свої торгівельні майданчики іноземним учасникам торгів, проводять лістинг і ведуть торгівлю іноземними цінними паперами.
6. Злиття депозитарних організацій.
Позабіржовий ринок – це частина фондового ринку, що перебуває поза сферою діяльності фондових бірж. На ньому відбувається оборот цінних паперів, не зареєстрованих на біржі. Операції з купівлі-продажу цінних паперів здійснюються по телефону, минаючи торговельний зал біржі. Ціни на ньому встановлюються в ході переговорів між продавцями і покупцями. Коли виникає серія заявок, проводиться аукціон.
До переваг позабіржового ринку відносять те, що він:
збільшує обсяг інвестицій, оскільки наближає фондовий ринок до дрібного інвестора;
оперативно знаходить найвигідніші об`єкти вкладання капіталу та джерела нфінансування;
сприяє розвитку фондового ринку на рівні регіонів, розвитку послуг для учасників ринку;
створює передумови для розвитку інфраструктур фондового ринку.
Основні показники діяльності ринку цінних паперів
За ступенем узагальнення інформації показники ринку цінних паперів (фондові індекси) поділяються на:
інтегральні (усереднені), які характеризують стан ринку (або його сегменту) в цілому одним узагальненим показником (наприклад, індекс Доу-Джонса за акціями промислових компаній);
часткові, які доповнюють інтегральний показник характеристикою або зміни курсу акцій окремих компаній, або дивідендної віддачі акцій компаній тощо.
За складом об’єктів, що вивчаються, індекси можна поділити на:
інтернаціональні, котрі характеризують стан ринку поза національними кордонами;
національні;
секторні, котрі характеризують стан певного внутрішньонаціональ-ного ринку;
субсекторні інтегральні індекси характеризують динаміку курсів акцій певних груп компаній: промислової, транспортної, фінансової і т. ін.
За методом обчислення індекси поділяються на два основні види:
серії середньоарифметичних наявних цін, котрі відображають зміни курсів груп цінних паперів;
серії початкових ринкових вартостей всіх цінних паперів групи.
Визначення ринкової вартості акції
Акція має номінальну і ринкову вартості (ціни). Номінальна ціна – це ціна, визначена на акції. Ринкова ціна або курс акції – це ціна, за котрою акція реально продається і купується на фондовому ринку. Курс акцій знаходиться в прямій залежності від розміру отримуваного за ними дивіденда і в оберненій залежності від рівня позичкового відсотка.
(16.7)
На попит і пропозицію впливає величина спреду – розриву між мінімальною ціною пропозиції і максимальною ціною попиту. Найбільш ліквідними є цінні папери, у котрих відношення спреду до максимальної ціни найменше (від 0 до 3%).
Характеризуючи стан ринку цінних паперів, говорять про ефективний та ірраціональний ринок.
Абсолютно ефективний ринок – це такий ринок, на якому ціна на кожний цінний папір завжди дорівнює його інвестиційній вартості. Інвестиційна вартість – це вартість цінного паперу на даний момент з урахуванням перспективної оцінки рівня ціни попиту на нього і доходів по ньому в майбутньому, розраховану добре інформованими і здібними аналітиками, котра може бути розглянена як справедлива вартість паперу. Ірраціональний ринок – це ринок, на якому курси ніяк не пов’язані з інвестиційною вартістю, коливання курсів носять випадковий характер..
Визначення вартості облігації
Ціни облігацій визначаються п’ятьма основними моментами:
рівнем позичкового відсотка;
кредитним рейтингом емітента;
строком до погашення;
наявністю обкладеного або викупного фонду;
умовами першочергового і наступного випуску облігацій.
Облігації першого випуску мають більш високу оцінку, ніж наступні.