Лекція 14. Еволюція світової валютної системи

14.1Світова валютна система. Золотий та золотодевізний стандарт

14.2. Бреттон-Вудська валютна система

14.3. Ямайська валютна система

Конкретною формою організації валютних відносин є світова валютна система (СВС). Вона являє собою сукупність способів, інструментів та органів (інститутів), за допомогою яких здійснюються грошові розрахунки в рамках світового господарства. СВС включає до себе: національні резервні та наднаціональні (колективні) валютні одиниці, систему пристосування окремих валют однієї до одної (валютні курси), валютні ринки, міждержавні регіональні та наддержавні органи, що займаються регулюванням валютно-фінансових зв’язків і відносин.

Еволюція світової валютної системи визначається розвитком та потребами як національної так і світової економіки, змінами, що відбуваються у світовому господарстві, періодичним виникненням валютних криз.

Розвиток світової валютної системи пройшов ряд етапів, кожний з яких займав відносно тривалий історичний період часу. Різниця між тією чи іншою світовою валютною системою полягала, насамперед, у тому, який актив вважався резервним, за допомогою якого досягалася рівновага платіжного балансу.

14.1 Золотий та золотодевізний стандарт

Перша світова валютна система – Паризька валютна система. Вона була юридично оформлена міжнародною угодою на конференції в Парижі в 1867 р., яка визнавала золото єдиною формою світових грошей. Основою валютної системи виступав золотомонетний (золотий) стандарт. за системою “золотого стандарту” всі національні валюти мали фіксований золотий вміст. Золотомонетний стандарт базувався на безпосередньому зв’язку із золотом. За цією системою:

• валюти вільно конвертувались у золото;

• злитки золота мали можливість вільно обмінюватися на монети;

• золото вільно експортувалося, імпортувалося та продавалося на міжнародних ринках;

• всі країни підтримували жорстке співвідношення між своїми запасами золота і кількістю грошей в обігу.

Міжнародні розрахунки золотомонетного стандарту здійснювалися в основному шляхом використання перевідних векселів. Золото використовувалося лише для оплати пасивного сальдо платіжного балансу країни. Вже наприкінці ХІХ ст. частка золота у грошовій масі суттєво зменшилось і поступово розмінні кредитні гроші витіснили золото з обігу. На початку першої світової війни золотомонетний стандарт розпався, оскільки перестав відповідати масштабам господарчих зв`язків, які зросли, та умовам регулювання ринкової економіки.

Друга світова валютна система юридично була оформлена у 1922 р. міждержавною умовою Генуезької міжнародної економічної конференції. В її основу було покладено золотодевізний (золотовалютний) стандарт, що базувався на золоті та провідних валютах, які конвертувалися у золото. До характерних рис Генуезької валютної системи належали такі:

• основою системи виступали золото та девізи (іноземні валюти);

• золоті паритети були збережені.;

• валютні курси вільно коливалися;

• валютне регулювання здійснювалось у формі міжнародних конференцій, нарад.

Відносна валютна стабілізація в світі спостерігалася з 1922 р. по 1928 р., але вона була підірвана світовою економічною кризою 1929 – 1933 рр. У результаті кризи зазнав краху золотодевізний стандарт.