10. Системи штучного охолодження в сховищах.

Сховище, в якому застосовується штучний холод, має бути герме­тичним і з доброю теплоізоляцією. Тому будівництво його обходить­ся дорожче, ніж сховища з активною вентиляцією. Будують такі сховища у місцях вирощування плодоовочевої продукції, яка швид­ко псується, у спеціалізованих овочевих чи плодоягідних господар­ствах з великим валовим збором продукції. Сховища-холодильники крім холодильних камер мають відділення для товарної обробки продукції з відповідними сортувально-калібрувальними лініями, ма­шинне відділення для виробництва холоду та підсобні приміщення. У холодильниках є криті платформи (рампи) для завантаження й розвантаження продукції. Сучасне плодоовочесховище має бути забезпечене: холодильним обладнанням; засобами для приймання, товарної обробки, фасу-вання та відвантаження продукції; засобами механізації для пере­міщення її всередині сховища; достатньою кількістю тари. Порівняно із звичайними стаціонарними сховищами у холодиль­никах виникають труднощі під час роботи в умовах низьких темпе­ратур. До холодильників ставляться такі вимоги: максимальне ви­користання вантажного об'єму камер; груповий метод робіт для швидкого завантаження камер; неширокі рампи, щоб шлях від ва-гонів-рефрижераторів до камер зберігання продукції був коротким; зручність роботи вантажників та водіїв електромашин у камерах зберігання, мінімальна тривалість перебування охолодженої про­дукції при температурах навколишнього середовища та мінімальна кількість колон у камері. У камері з кожного боку від центрального проходу при великому вантажообігу розміщують по 3 — 4 ряди пакетів, при малому — 7. Висота одного штабеля 6 — 8 м. Ширина камери — не більше 35 м. Довжина камери у великих сховищах 80 — 90, у невеликих — 20 м. Більші камери економічніші, однак при довжині їх понад 90 м ви­никають незручності під час обробки вантажів, температура у різ­них місцях камери може бути неоднаковою. Для охолодження cxoвищ використовують аміачні чи фреонові машини. Аміачні машини мають вищу холодопродуктивність, проте їх ізольоване розміщення від камер не дає змоги регулювати режим у кожній камері окремо. Фреонові установки монтують у кожній ка­мері. В експлуатації вони зручніші, але менш продуктивні. Повіт­ряна система охолодження в них забезпечує рівномірний розподіл холоду, але в камерах інколи спостерігається в'янення продукції

11. Озонування: переваги, недоліки.

Озонування - технологія очищення, заснована на використанні газу озону - сильного окислювача. Озонатор виробляє озон з кисню, що міститься ватмосферному повітрі. При виробництві озону необхідно видаляти вологу з повітря, інакше в озонаторе буде утворюватися азотна кислота. Після взаємодії з забруднюючими хімічними і мікробіологічними речовинами озон перетворюється в звичайний кисень.

Переваги озонування

• Озон знищує всі відомі мікроорганізми : віруси, бактерії, грибки, водорості, їх спори, цисти найпростіших і т. д.

• Не існує і не може виникнути стійких до озону форм мікробів.

• Залишковий озон стерилізує поверхню.

• Озон діє дуже швидко - протягом секунд.

• Озон видаляє неприємні запахи і присмак.

• Озонування не надає додаткових смаків і запахів.

• Озонування не змінює кислотність води і не видаляє з неї необхідні людині речовини.

• Залишковий озон швидко перетворюється в кисень.

• Озон виробляється на місці, не вимагаючи зберігання та перевезення.

• Озон знищує мікроорганізми в 300-3000 разів швидше, ніж будь-які інші дезінфектори.

Недоліки озонування

• Дорожнеча озонатора. Вартість зростає в геометричній прогресії в залежності від продуктивності.

• Необхідність спеціальної підготовки повітря (осушення) або робота на кисні.

• Недостатня здатність озону до руйнування фенольних сполук.

• Необхідність тривалого контакту озону з забруднювачем у разі комплексних сполук