3. Які основні відміни спеціалізованих сховищ?

Зберігати плодоовочеву продукцію найкраще у спеціалізованих сховищах (капусто-, коренеплодо- та цибулесховищах), де забезпе­чено всі умови для підтримання належного режиму

4. Охарактеризуйте переваги і недоліки існуючих систем вентиляції сховищ.

Сховища для зберігання продукції облад­нують природною (припливно-витяжною), примусовою або активною вентиляцією.

Природна (припливно-витяжна) вентиляція здійснюється за законами теплової конвекції: тепле повітря розширюється, стає менш щільним і піднімається вгору, а холодне, більш щільне, опус­кається донизу. Інтенсивність протягу тим більша, чим вища різни­ця температур повітря зовні і всередині сховища або чим більша різниця рівнів припливного та витяжного повітря. Восени різниця температур невелика, тому природна інтенсивність вентилювання низька.

Примусова вентиляція є більш досконалою. Нею обладнують сховища великої і середньої місткості. Повітря у сховище нагнітаєть­ся вентиляторами, а видаляється через витяжні труби створеним ти­ском. Продуктивність вентиляторів розрахована на 20 — 30-кратний обмін повітря за годину. Недоліком такої вентиляції є те, що повітря проникає на глибину не більше 0,7 м, тому верхні шари про­дукції можуть переохолоджуватись, а середні — зігріватись.

Активна вентиляція є найдосконалішою. Ефективність збері­гання продукції в секціях, засіках чи бункерах за такого способу вен­тилювання майже однакова. Повітря через решітки, на яких розміщена продукція, надходить до кожного плоду. Додержання техніки вентилю­вання та режиму дає змогу підтримати нормальний тургор продук­ції та газовий склад повітря.

5. Які ви знаєте системи охолодження сховищ?

Сховище, в якому застосовується штучний холод, має бути герме¬тичним і з доброю теплоізоляцією. Сховища-холодильники крім холодильних камер мають відділення для товарної обробки продукції з відповідними сортувально-калібрувальними лініями, машинне відділення для виробництва холоду та підсобні приміщення.

Для охолодження cxoвищ використовують аміачні чи фреонові машини. Аміачні машини мають вищу холодопродуктивність, проте їх ізольоване розміщення від камер не дає змоги регулювати режим у кожній камері окремо. Фреонові установки монтують у кожній ка¬мері. В експлуатації вони зручніші, але менш продуктивні. Повіт¬ряна система охолодження в них забезпечує рівномірний розподіл холоду, але в камерах інколи спостерігається в'янення продукції.

У централізованих системах охолодження у фрукто- чи овочесхо¬вищах для одержання холоду використовують компресорні холодильні установки, принцип роботи яких ґрунтується на зміні агрегатного стану аміаку. Зріджений аміак при низькому тиску (до-сить відкрити кран балона) перетворюється на газ. Якщо цей газ спрямувати по змійовику, зануреному у розчин солі з низькою міну-совою температурою замерзання, то розчин швидко охолоджується, після чого його спрямовують по трубах у секції батарей, які розмі¬щені в камерах.

Кращою є система охолодження продукції за допомогою рідкого аміаку, який подається безпосередньо в камери, де випуск його ре-гулюється вентилем, завдяки чому підтримується певна температу¬ра. Недоліком цієї системи є те, що у разі порушення герметичності пара аміаку потрапляє в камеру і спричинює опіки плодів. Тому об¬слуговуючий персонал обов'язково повинен мати протигази. Така система вироблення холоду дешевша, ніж та, де використовується проміжний холодоагент — розчин хлориду кальцію чи етиленгліко¬лю, що міститься в теплообміннику із змійовиком.