Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
техніка гри у футбол.rtf
Скачиваний:
146
Добавлен:
28.02.2016
Размер:
1.71 Mб
Скачать

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Кафедра футболу та хокею

Залєпілов Євген Вікторович

Курсова робота

ТЕХНІКА ГРИ У ФУТБОЛ

Студента III курсу 33 групи

Залєпілова Євгена Вікторовича

Керівник : викладач кафедри

футболу та хокею Лебедев С.І.

Харків 2014

Зміст

Вступ…..…………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. Фізична підготовка футболістів

1.1 Фізична підготовка футболіста………………………………………….....5

1.2 Особливості техніки гри у футбол…………………………………………7

1.3 Особливості техніки воротаря……………………………………………...20

1.4 Технічна підготовка футболіста…………………………………………....24

Висновок до 1 РОЗДІЛУ……………………………………………………….28

Охорона праці та техніка безпеки при проведенні занать з футболу………..30

Список літератури…………………………………………………………….....34

Вступ

Предмет дослідження: аналіз техніки гри в футбол.

Проблема: використання прийомів навчання гри у футбол у певній послідовності сприяє виробленню необхідної результативної тактики гри.

Актуальність:

Гра у футбол найбільшою мірою сприяє різнобічному фізичному розвиткові спортсмена, але разом з тим пред'являє винятково високі вимоги до його серцево-судинної системи, нервово-м'язового апарату, до всіх сторін його психіки: сприйняття, уваги, пам'яті, мислення, до вольових і моральних якостей.

Постійно змінюється ігрова ситуація, безперервна боротьба за м'яч сполучені з найрізноманітнішими рухами і техніко-тактичними діями. У залежності від ігрового амплуа і спортивної кваліфікації в ході гри футболіст виконує до 300 пробіжок, до 140 ривків і прискорень. Під час гри він пробігає 5–8, а в окремих іграх до 10 км. Численні різкі зупинки і повороти, стрибки в різних напрямках характеризують рухову діяльність гравців. Частота серцевих скорочень у футболістів під час гри коливається в межах від 130 до 200 уд/хв.

Робоча гіпотеза: у сучасному футболі зростають складність і розмаїтість технічних прийомів, тому виконавська майстерність багато в чому визначає успішність вирішення багатьох тактичних задач. Командний характер гри жадає від кожного футболіста високо розвиненого почуття колективізму і відповідальності, взаєморозуміння і співробітництва.

Метою дослідження: є обґрунтування доцільності використання методичних прийомів в техніці гри в футбол.

Завдання дослідження:

  1. Проаналізувати особливості фізичної та технічної підготовки футболіста

  2. З`ясувати особливості кожного етапу техніки гри.

  3. Проаналізувати особливості техніки гри воротаря

Методи та організація дослідження

  1. Аналіз наукової і науково-методичної літератури.

  2. Аналіз планування роботи з навчання техніки гри у футбол.

  3. Аналіз та синтез.

Наукова новизна: наукові дані про рельтативність техніки гри передбачають використання різних розвиваючих вправ загального та спеціального призначення

Практична значимість: футбол – колективна спортивна гра, використання правильного підходу щодо техніки гри сприятиме розвитку необхідних фізичних якостей футболістів, загальному фізичному розвитку особистості та принесе бажані результати від занять даним видом спорту.

Роздфіл 1. Фізична підготовка футболіста

Загальна фізична підготовка футболіста забезпечується вправами загально-розвиваючого характеру і вправами з інших видів спорту (легкої атлетики, гімнастики, баскетболу, гандболу, хокею, лижного спорту, плавання і т.д.). За допомогою таких вправ досягається розвиток і зміцнення м'язового апарату, поліпшується функціональна діяльність всіх органів і систем організму, забезпечується всебічний розвиток рухових якостей, підвищується загальна тренованість спортсмена.

Зміст і методика спеціальної фізичної підготовки будується з урахуванням особливостей ігрової діяльності футболіста: безперервною зміною ситуацій на полі; безперервністю навантажень, нерівномірним чергуванням роботи і відпочинку; необхідністю виконувати складні рухи в умовах постійно наростаючого стомлення; мінливістю рухових засобів і ігрових прийомів.

До засобів спеціальної фізичної підготовки футболістів відносять: змагальні вправи; вправи, подібні із змагальними за кінематичними і динамічними характеристиками, механізмами енергозабезпечення, структурі роботи м'язів. Всі інші вправи відносяться до засобів загальної фізичної підготовки.

Таким чином, до засобів спеціальної фізичної підготовки відносяться лише ті, виконання яких сприяє розвиткові спеціальних якостей. Однак величина і характер переносу непостійні: вони залежать від рівня тренованості футболіста і його кваліфікації. Чим вище тренованість футболіста, тим менша кількість вправ є для нього засобом спеціальної підготовки. У новачків і мало-тренованих футболістів практично будь-яка вправа викликає ефект при тренуванні, і тому вправ спеціальної підготовки для спортсменів такого класу досить багато [15,105].

Розрізняють спеціальні вправи з м'ячем і без м'яча. Інтенсивність і тривалість їхнього виконання, число повторень, час відпочинку між ними залежить від характеру і величини фізичних навантажень, що повинні строго відповідати тому або іншому методу тренування (рівномірний, перемінний, повторний, інтервальний).

За спрямованістю впливу тренувальні навантаження поділяються на наступні види: аеробна (удосконалювання загальної витривалості), анаеробна (удосконалювання швидкісно-силових якостей і швидкісної витривалості), аеробно-анаеробна (удосконалювання усіх видів витривалості) [15,106].

2. Особливості техніки футболу Техніка пересування

Техніка пересування містить у собі біг, стрибки, зупинки, повороти. Доцільне і раціональне використання прийомів пересування, їхніх способів і різновидів дозволяє ефективно вирішувати тактичні задачі як в атаці (відкривання для одержання м'яча, для відволікання супротивника і т.д.), так і в обороні (вибір позиції, закривання гравця і т.д.).

Біг – основний засіб пересування у футболі.

Біг звичайний застосовується гравцями в основному для виходу на вільне місце, переслідування супротивника і т.д. Біг названий звичайним, тому що по системі руху (розподіл на фази одиночної опори і польоту) він не відрізняється від спринтерського бігу. Є тільки розходження в довжині і частоті кроків, їх ритмі. Довжина бігових кроків у футболістів менше, а частота трохи вище. Менш тривалий період фази польоту сприяє виконанню необхідних швидких зупинок і поворотів, різких змін напрямку бігу.

Біг спиною вперед, приставним і схресним кроком є специфічним засобом пересування і використовується головним чином у сполученні зі звичайним бігом [15,107].

Стрибки у футболі різноманітні. Вони використовуються при виконанні окремих способів ударів, при зупинках м'яча й у деяких фінтах. У грі застосовуються стрибки вперед, у сторони, вгору. Розрізняють стрибки поштовхом однієї і двома ногами.

Зупинки – ефективний засіб зміни напряму руху. У залежності від розташування супротивника після раптової зупинки виконуються ривки в різних напрямках, відходи як з м'ячем, так і без м'яча. Застосовуються два прийоми зупинки: стрибком і випадом.

Повороти дозволяють з мінімальною утратою швидкості змінювати напрямок руху футболістів. Після поворотів звичайно виникають стартові дії. Використовуються прийоми поворотів: переступанням, стрибком, на опорній нозі.