6. Проблеми утилізації боєприпасів

Розв'язати проблему надлишкових і непридатних для використання та зберігання боєприпасів можливо шляхом їх утилізації.

Утилізація боєприпасів для України стала нагальною необхідністю, оскільки саме до нашої держави було вивезено арсенали військ колишнього СРСР, що дислокувалися в країнах Центральної і Східної Європи. На сьогоднішній день на території України розміщено 135 арсеналів, баз і складів, на яких, за даними Міністерства оборони, зберігається близько 771,4 тисячі тонн надлишкових і непридатних до подальшого використання та зберігання ракет і боєприпасів. Державна програма їх утилізації, за повідомленням військового відомства, розрахована до 2017 року, але через значне перевищення термінів зберігання майже всі боєприпаси стануть непридатними значно раніше цього терміну. Адже через недостатню кількість пристосованих сховищ боєприпаси тимчасово зберігалися в неналежних умовах, унаслідок чого їх перевезення до місця утилізації стало небезпечним. За словами директора науково-дослідного інституту хімічних продуктів В. Банішевського, боєприпаси в силу своєї природи безкінечно лежати не можуть. На його переконання, неналежні умови значно скорочують термін їх зберігання, а отже, вони стають небезпечними.

Серйозною проблемою для України є також розташування військових арсеналів у небезпечній близькості до обласних центрів та об'єктів цивільного призначення.

До сказаного варто додати, що заходи безпеки майже на всіх базах боєприпасів незадовільні.

7. Екологічна складова у структурі національної безпеки України

Зважаючи на стан безпеки навколишнього середовища, національна безпека держави дедалі більше залежатиме саме від екологічної сфери та ефективного державного управління нею, від раціонального використання природних ресурсів, прогнозу та пом’якшення наслідків надзвичайних ситуацій природного й техногенного характеру. Як засвідчує логіко–системний аналіз, саме взаємодія природних і соціальних чинників стала визначальною в негативному антропогенному впливові на довкілля України. Тому забезпечення екологічної безпеки нині залишається основним способом розв’язання екологічних проблем, який гарантує громадянам розвиток і проживання в біосферосумісній формі, відкриває нові можливості для інших форм діяльності у сфері національної безпеки – воєнної, політичної, економічної, соціальної тощо.

Національна безпека і оборона взаємозалежності всіх сфер національної безпеки з екологічною.

Національна безпека – складна система, в якій відповідно до Закону України «Про основи національної безпеки України» виокремлюються наступні сфери: зовнішньополітична, державна, воєнна та безпека державного кордону, внутрішньо-політична, економічна, соціальна і гуманітарна, науково–технологічна, екологічна, інформаційна.

Державна безпека. Україна – це держава, на території якої розміщена значна кількість ядерних реакторів, великих хімічних виробництв і складних інженерних споруд (дамби, водоймища тощо). Перераховані об’єкти можуть стати «мішенями» для диверсій і терористичних актів, актів саботажу і викрадень ядерного палива, інших злочинних дій. Це може спричинити надзвичайні ситуації, що мають небезпечні соціальні й економічні наслідки для країни, її національної безпеки. Враховуючи факт, що нині, на жаль, відсутній надійний фізичний захист на більшій частині потенційно небезпечних об’єктів, даний аспект екологічної безпеки є одним з пріоритетних.

Воєнна безпека та безпека державного кордону. Відмінною рисою такої екологічної системи є вплив результатів виконання завдань бойової підготовки і бойових дій на екосистему, що вступає в протиріччя з проведенням природоохоронних заходів. В мирний час накопичення зброї масового ураження та звичайних боєприпасів, аварійні ситуації, пов’язані з її збереженням, транспортуванням і випробуванням створюють потенційну та фактичну загрозу навколишньому середовищу і людині. Характер забруднення природного середовища, що виникає внаслідок проведення заходів бойової підготовки, специфічний для його складових і обумовлюється особливостями застосування систем зброї і військової техніки та виконанням планів бойової підготовки.

Джерелами забруднення природного середовища військової екосистеми є: об’єкти комунально–побутового призначення; об’єкти забезпечення життєдіяльності; райони і місця проведення бойової підготовки; озброєння і військова техніка. Порушуючи природну рівновагу, об’єкти Збройних сил України негативно впливають на всі компоненти екологічних систем.

Останніми роками особливу тривогу викликає розроблення так званої екосистемної екологічної зброї, спеціально зорієнтованої на винищення навколишнього середовища під час збройних конфліктів. Екологічна зброя може бути як прямої дії: ядерна, хімічна, бактеріологічна, геофізична, біологічна, радіологічна – так і непрямої: звичайні озброєння, використані для зруйнування екологічно небезпечних об’єктів. Екологічна зброя включає практично усі види іонізуючого та електромагнітного випромінювань, теплові та світлові потоки, шуми та інші акустичні коливання, ударні хвилі, термічні процеси, сейсмічні коливання, утворення областей високого тиску, вібрації, механічні забруднення тощо.

Можна виділити такі групи негативних наслідків воєнних дій для довкілля:

• вилучення з обороту на тривалий період земельних угідь;

• безпосереднє руйнування навколишнього середовища;

• збереження протягом тривалого часу загрози місцевому населенню від бомб, мін і снарядів, що не вибухнули;

• переорієнтація ресурсів із мирного виробництва та захисту навколишнього середовища;

• цілеспрямоване бомбардування екологічно-небезпечних об’єктів, у результаті яких руйнуються та знищуються промислові зони, зростання масштабів ураження довкілля призводить до локальних воєнних дій, які набувають рис масштабної екологічної війни.

Очевидно, за сучасних умов екологічне забезпечення Збройних сил України повинно гарантувати всі необхідні передумови для того, щоб повсякденна військова діяльність у мирний час стала настільки екологічно сприятливою, наскільки це можливо з огляду на вимоги до бойової підготовки військ та виконання основних завдань. При цьому захист природного середовища як воєнного об’єкта повинен стати важливим завданням для Збройних сил України.

Внутрішня безпека. В межах екологічної сфери національної безпеки чітко окреслюється така закономірність: погіршення екологічної ситуації посилює процес соціальної диференціації, а це призводить до поповнення лави радикально налаштованих й екстремістських організацій. Окрім того, екологічна деградація посилює міграційні процеси і стає причиною загострення соціальних проблем у містах. Екологічна криза і пов’язані з нею соціальні проблеми можуть створити сприятливі умови для дестабілізації внутрішньої ситуації в державі, порушення прав людини, а також спричинити соціальну напругу, в тому числі, і реальну загрозу національній безпеці.

На жаль, українське законодавство не відповідає вимогам Конвенції щодо поняття «екологічна інформація». Так, у ст. 25 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено відповідний перелік інформації, яку слід вважати екологічною:

• стан навколишнього природного середовища чи його об’єктів – землі, вод, надр, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та рівні їх забруднення;

• біологічне різноманіття і його компоненти, включаючи генетично видозмінені організми та їх взаємодію із об’єктами навколишнього природного середовища;

• джерела, матеріали, речовини, продукцію, енергію, фізичні чинники (шум, вібрацію, електромагнітне випромінювання, радіацію), які впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей;

• загрозу виникнення і причини надзвичайних екологічних ситуацій, результати ліквідації цих явищ, рекомендації щодо заходів, спрямованих на зменшення їх негативного впливу на природні об’єкти та здоров’я людей;

• екологічні прогнози, плани і програми, заходи, в тому числі адміністративні, державну екологічну політику, законодавство про охорону навколишнього природного середовища;

• витрати, пов’язані із здійсненням природо-охоронних заходів за рахунок фондів охорони навколишнього природного середовища, інших джерел фінансування, економічний аналіз, проведений у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля.