2. Поняття моралі та етики в військовій службі.

Етика (від грецьк. Еtos – норов, звичай) взагалі − це галузь філософської науки, що вивчає мораль як специфічну форму суспільної свідомості.

Мораль (з латинською – моральний, - норов) є одним з способів нормативного регулювання поведінки людини в суспільства. Вона представляє собою систему принципів і норм, що визначають характер відношень між людьми у відношенні з прийнятим в даному суспільства розумінням добра і зла, справедливого і несправедливого, гідного і негідного. Виконання вимог моралі забезпечується силою духовного впливу, суспільною думкою, внутрішнім переконанням, совістю людини, громадським осудом. Мораль – це сукупність загальноприйнятих норм, принципів і правил поведінки людей у ставленні один до одного та до суспільства, система поглядів, уявлень, норм та оцінок, що регулюють поведінку людей у суспільстві, практична реалізація положень котрої забезпечується громадським осудом.

Особливістю моралі є те, що вона регулює поведінку і свідомість людей в усіх сферах життя (виробництво, побут, сім’я, міжособові, міжгрупові та інші стосунки). Мораль поширюється також і на міждержавні (політичні) відносини. Моральні принципи мають загальне значення, охоплюють всіх людей, закріплюють основи культури їх взаємовідносин в довгому процесі історичного розвитку суспільства.

Якщо термін “мораль” латинського походження, то “етика” походить від давньогрецького слова “етос” – місцеперебування, спільне помешкання. В ІУ столітті до нашої ери Аристотель позначив прикметником “етичний” клас людських добро чинностей – доброчинностей характеру на відміну від добро чинностей розуму – діаноетичних. Аристотель створив поняття “етика” для позначення науки, що вивчає доброчинності. Таким чином етика як наука існує понад 20-ти століть.

В сучасному розумінні етика – філософська наука, що вивчає мораль як одну з найважливіших сторін життєдіяльності людини і суспільства. Якщо мораль являє собою об’єктивно існуюче специфічне явище суспільного життя, то етика як наука вивчає мораль, її сутність, природу, структуру, закономірності виникнення і розвитку, місце в системі інших суспільних відносин, теоретично обґрунтовує певну моральну систему.

Професійна етика − це галузь етичної науки, що вивчає систему моральних норм та принципiв, якi дiють в специфiчних умовах взаємовiдносин людей будь-якої професiї. Вона поєднує як загальноетичнi норми, так i особливi норми професiйної моралi, що виникають та iснують в певній професiйнiй групі. Основні принципи моралі − справедливість, законність та гуманізм − є вихідними і для будь-якої професійної етики: медичної, педагогічної, юридичної, етики державного службовця, ділових відносин тощо. Отже, професійна етика як наука дає обґрунтування ціннісним переконанням певної професії, професійним методам роботи та засобам їх практичного застосування.

Військова етика є складовою частиною професійної етики, що вивчає і висвітлює специфіку прояву моралі під час процесу підготовки військовослужбовців до збройного захисту правопорядку в державі та безпосередньо під час виконання службово-бойових завдань.

Сутність військової етики міститься в тому, що вона є концентрованим виразом моральних принципів, норм та правил, які визначають ставлення військовослужбовців до виконання ними своїх службових обов’язків.

Воєнно-етична теорія є конкретизацією основних положень етики відносно військової та бойової дійсності. Разом з тим, вона є суміжною з тією частиною воєнної науки, що досліджує питання військового виховання та психологічної підготовки військ, тобто пов’язана з військовою педагогікою та психологією.

Військова етика відбиває специфіку функціонування моралі в умовах військової та бойової діяльності, досліджує шляхи формування морально-бойових якостей та їх прояв в умовах виконання завдань бойової служби.

Особливості військової етики обумовлені характером та змістом соціальних завдань, що стоять перед внутрішніми військами. До них можемо віднести:

− постійну готовність та моральну здатність здійснити збройне насилля для захисту громадян України від злочинних посягань;

− необхідність виконати поставлені командуванням завдання будь-якою ціною;

− високу регламентацію життя військовослужбовців морально-правовими положеннями Конституції України, Військової присяги, Статутів, наказів та розпоряджень командирів та начальників тощо.

Етика як наука оперує категоріями − найбільш загальними поняттями, що вiдображають саме суттєві сторони та моменти моралi i що складають теоретичний апарат етики. Категорії етики − це явища духовного, iдеального порядку, якi iснують на теоретичному рiвнi моральної свiдомостi.

Головними категоріями етики з давнiх часiв вважають добро i зло. Вони є найбiльш узагальненою формою оцiнки та розподiлу соцiальних груп, а також визначених iсторичних подiй.

Добро вiдображає найбiльш загальнi iнтереси, спрямованiсть та надiї на майбутнє, те, що повинно бути i що заслуговує схвалення.

Форми вияву добра i добропорядностi численнi та в принципi притаманнi будь-якiй позитивнiй якостi, поведiнцi або вчинку. Так, вiдповiдно працi − добросовiснiсть, точнiсть, акуратнiсть i т. ін., вiдносно до людини − це гуманнiсть, справедливiсть i т. ін.