Новітня українська літер. для дітей поч. 20 ст

Творчій манері Анатолія Костецького (нар. 1948 р.) притаманне, вміння поєднувати повну серйозність із гумором та іронією; дитячі мри, фантазії – з реальністю навколишнього світу. Кожна книжка Анатолія Костецького – чи то поетична, чи то прозова – зустрічається школярами з радістю. Письменник віддає багато часу перекладам творів для дітей з англійської, німецької та деяких слов'янських мов. Він також автор багатьох наукових праць із питань теорії, історії та критики дитячої літератури.

Наприкінці ХХ ст. до українського читача прийшла заборонена раніше література. Твори письменників, які працювали для дітей в еміграції, сьогодні доступні широкому колу читачів, уведені в шкільні програми. Іван Багряний, Ольга Мак, Катерина Перелісна, Роман Завадович, Микола Щербак, Віра Вовк, Леонід Полтава – далеко не повний перелік авторів, творами яких збагатилася в останні роки українська література для дітей. Вони – різні за жанрами (загадки, вірші, оповідання, казки), тематикою, сюжетобудовою. Проте всі об’єднані великою любов’ю до України, нашого народу, несуть у собі потужний естетичний та виховний потенціал.

Оновленою вступила література для дітей у ХХІ століття. Об’єктивні зрушення, що відбулися в сучасному українському літературознавстві, змінили критерії оцінки й інтерпретації художніх творів, літературних явищ, подій тощо. Торкнулося це і літератури для молодшого читача. Довгий час її намагалися пристосувати до життя, до придуманих ідеологічних схем. При цьому зневажалася глибинна суть, належність до мистецтва, зневажався той величезний моральний потенціал, яким вона володіє. Вираз “виховна функція дитячої літератури”, що був таким звичним для вітчизняного літературознавства упродовж багатьох десятиліть і обумовлював її специфіку, канув в історію. У сучасному підході до розгляду творів для дітей зважаємо на ідеально-вічну шкалу та систему цінностей (Бог, милосердя, доброта, порядність, істина) та практично-реальні норми (любов до рідної землі, рідної оселі, до навчання, праці, повага до батьків тощо), без яких не може бути повноцінного становлення особистості. Специфічною сьогодні стала письменницька майстерність художньо-образного втілення у творі цих норм і цінностей виключно естетичними засобами.

Семінар

Тема. Новітня українська література для дітей XX століття.

Мета. З'ясувати умови розвитку дитячої літератури XX століття, вказати на традиції і новаторство української літератури для дітей, XX століття, на естетичне-художнє значення дитячої літератури, роль книжок для дітей;

вчити студентів робити характеристику літературного періоду, удосконалювати культуру усного мовлення.

Література:

1. Кіліченко Л., Лещенко П., Проценко І. Українська дитяча література. – К.: Вища школа, 1979.

2. Весняні обрії. Збірник статей з питань дитячої літератури. – К.: Дніпро, 1968.

3. Веселка. Антологія української радянської художньої літератури для дітей. В 2-х томах – К.: Дитвидав, 1980.

Теоретична частина.

1. Історичні умови розвитку дитячої літератури XX століття.

2. Виникнення нових тем і жанрів.

3. Традиції і новаторство української літератури 20-30 рр.(В.Винниченко, Васильченко, М.Рильський, П.Тичина та ін.)

4. Загальна характеристика періоду 30-50 рр. Суперечності з питань жанрів дитячої літератури (О.Іваненко, Н.Забіла, О.Донченко, О.Копиленко, М.Трублаїні, Сухомлинський).

5. Особливості розвитку дитячої літератури (60-80 рр.)- Особистість дитини як основна проблема творів цього періоду (В.Симоненко, Л.Костенко, І.Драч, Д.Білоус, В.Скуратівський та ін.).

Практична частина.

1. Назвати новаторські твори дитячої літератури 20-30 рр. Зробити аналіз (на вибір).

2. Прокоментувати виступ Н.Забіли на Всесоюзному з'їзді письменників. Значення цього виступу.

3. З'ясувати причини появи в дитячій літературі післявоєнного періоду багатогранного типу дитини-героя. Назвати твори.

4. Назвати дитячі видання 60-80 рр. Довести кількісний і якісний ріст видавничої дитячої літератури порівняно з першими післяжовтневими десятиліттями.