- •Передмова
- •Тема 1. Есенціальна артеріальна гіпертензія
- •Орієнтована основа дії
- •1. Ураження серця при аг
- •2. Ураження судин мозку і сонних артерій при гіпертонічній хворобі
- •3. Ураження нирок при гіпертонічній хворобі
- •4. Ураження артерій сітківки при артеріальній гіпертензії.
- •5. Ураження аорти при гіпертонічній хворобі
- •Характеристика сучасних діуретиків
- •Характеристика сучасних антагоністів рецепторів ангіотензину II
- •Тема 2. Вторинні (симтоматичні) артеріальні гіпертензії
- •В. Гіпертонічна хвороба
- •Ураження кіркового шару надниркових залоз:
- •Орієнтована основа дії Диференціальна діагностика вторинних артеріальних гіпертензій
- •Лабораторні дослідження
- •Реноваскулярна гіпертензія
- •Ендокринні артеріальні гіпертензії
- •Кардіоваскулярні гіпертензії Представлені випадками підвищення артеріального тиску, причиною яких є первинні захворювання серця і судин.
- •Артеріальна гіпертензія, обумовлена прийомом ліків
- •Технологічна карта занять за темою “вторинні (симптоматичні) артеріальні гіпертензії”.
- •Тривалість заняття – 5 академічних годин (225 хв)
- •Тема 3. Атеросклероз
- •Завдання № 1
- •В) Кондитерські вироби
- •Завдання № 12
- •В) у порушенні всмоктування ліпідів
- •Г) фібробласт
- •В) Артеріальна гіпертензія
- •В) Рівень антитромбіну III
- •Тривалість заняття – 5 академічних годин (225 хв)
- •Тема 4. Іхс: гострий Інфаркт міокарду (гім) Актуальність теми.
- •Орієнтована основа дії.
- •Етіологія
- •Клініка
- •Діагностика інфаркту міокарду
- •Імунологічні дослідження.
- •Візуалізація міокарду.
- •Діагностичні критерії.
- •Лікування ускладнень інфаркту міокарду
- •Гостра серцева недостатність.
- •Кардіогенний шок.
- •Розрив міокарду.
- •Парез шлунково-кишкового тракту.
- •Постінфарктний синдром Дресслера.
- •Тривалість заняття – 5 академічних годин (225 хв)
- •Тема 5: хронічні форми іхс: стабільна стенокардія Актуальність теми.
- •Орієнтована основа дій
- •Анамнез
- •Тривалість заняття – 5 академічних годин (225 хв.).
- •Тема 9. Інфекційний ендокардит
- •Тема 7. :вроджені вади серця
- •Відкрита артеріальна протока
- •Тривалість заняття – 5 академічних годин (225 мін)
- •Тема 8. Набуті вади серця
- •2. Базовий рівень підготовки.
- •2. Етіологія, механізми порушень гемодинаміки.
- •4. Клінічні прояви. Класифікація. Ускладнення
- •5. Значення неінвазивних та інвазивних методів діагностики. Диференційний діагноз.
- •6. Показання до хірургічного лікування
- •7. Первинна і вторинна профілактика
- •8. Прогноз і працездатність
- •Тривалість заняття – 5 академічних годин (225 мін)
- •Тема10. Міокардити та кардіоміопатії. Актуальність теми.
- •Анамнез
- •Учбове видання
- •2009, Поз. 104
- •Хнму, 61022, Харків, просп. Леніна, 4
- •Адреса друкарні
Лабораторні дослідження
Зміни в аналізах сечі (протеїнурія, гематурія, лейкоцитурія, циліндрурія) викликають підозру на ренопаренхимний характер гіпертензії, хоча вони можуть зустрічатися при тривалій нелікованій первинній гіпертензії. Діагноз гломерулонефриту базується на одночасному виявленні мікро- і макрогематурії, еритроцитарних циліндрів в осаді сечі та протеїнурії. Можлива диференціація між селективною і неселективною протеїнурією.
Переважаюча лейкоцитурія у поєднанні з бактеріурією свідчить про хронічний пієлонефрит.
Зниження концентраційної і азотвиділяючої функцій нирок за наявності сечового синдрому є ранньою ознакою ренопаренхиматозної гіпертензії.
Інструментальні методи дослідження
Радіонуклідні дослідження виявляють раннє порушення парціальних функцій нирок, визначають симетричні або асиметричні нефропатії, зміни розмірів нирок, природжені аномалії нирок.
Ультрасонографія деталізує одно- або двосторонні ураження, гідронефроз, деформацію чашечно-мискової системи при пієлонефриті, одиночні кісти нирок, полікистоз нирок, пухлини нирок, інкапсульовані гематоми.
Рентгенконтрастні методи дослідження представляють аналогічну інформацію, а також дані про порушення функції обох нирок.
Комп'ютерна томографія необхідна при підозрі на пухлину, гематому, полікистоз.
Біопсія нирок проводиться в тому випадку, якщо на підставі лабораторних досліджень можна запідозрити гломерулонефрит.
Гломерулонефрит. Артеріальна гіпертензія, як правило, поєднується з іншими симптомами “ниркової тріади”. Разом з тим зустрічається ізольована гіпертонічна форма гломерулонефриту, яку можна запідозрити по частих ангінах в анамнезі, молодому віку хворих, загостренню гіпертензії при переохолодженні або інтеркурентній інфекції, рано наступаючому зниженню функції нирок. Діагноз встановлюється за допомогою біопсії нирок. При артеріальній гіпертензії, що розвилася на фоні лихоманки, лейкоцитозу, високої ШОЕ, сечового синдрому, наявності біохімічних ознак запалення, підвищення 2 - і -глобулінів, фібриногену, слід думати про системні захворювання сполучної тканини або системні васкуліти (системний червоний вовчак, склеродермію, вузликовий періартеріїт, гранулематоз Вегенера, хворобу Такаясу, геморагічний васкуліт) і проводити додатковий комплекс обстежень.
Пієлонефрит. Діагностика хронічного пієлонефриту не представляє особливих труднощів: при загостреннях спостерігаються симптоми загальної інтоксикації, гематурія, бактеріурія (більше 105 мікробних тіл в 1 мл сечі), лейкоцитурія (при трьохсклянковій пробі – переважання лейкоцитів в 2-ій і 3-ій порціях сечі). Виняток становить латентна форма, яку можна діагностувати тільки інструментально.
Радіонуклідні методи виявляють асиметричне порушення функції нирок, ультрасонографія – анатомічну асиметрію: розміри нирок, деформацію чашечно-мискової системи, а також сприяючі чинники (сечокам'яна хвороба, полікистоз, нефроптоз, природжені аномалії).
Екскреторна урографія визначає сприяючі чинники пієлонефриту, функцію нирок (по темпах виділення контрасту) і морфологічні ураження нирок, характерні для хронічного пієлонефриту: спастичний стан чашечно-мискової системи, атонічний стан, “ампутацію” чашок, гідронефроз, пієлонефритично зморщену нирку.
Ангіографія виявляє характерний для пієлонефриту “симптом обгорілого дерева”.
Діабетична нефропатія (синдром Киммелстіль-Вільсона). Артеріальна гіпертензія при діабеті розвивається на пізніх стадіях захворювання внаслідок клубочкової гіпертензії, мікро- і макроангіопатії та діабетичного гломерулосклероза.
Значно частіше нефропатія розвивається при інсулінзалежному цукровому діабеті. Симптоми, що свідчать про ураження нирок, розвиваються в наступній послідовності: збільшення швидкості клубочкової фільтрації, мікроальбумінурія, протеїнурія, зниження клубочкової фільтрації, хронічна ниркова недостатність.
АГ часто набуває злоякісної форми, поєднується з протеїнурією, нефротичним синдромом, гіпертензивною, склеротичною і діабетичною ангіонейроретінопатією, порушенням функції нирок.
Характерне зниження глюкози в сечі та крові на фоні діабетичної нирки. Крім того, гіпертензія при діабеті може бути обумовлена хронічним пієлонефритом і атеросклерозом ниркової артерії.
Інтерстиціальний (анальгетичний) нефрит. Інтерстиціальний нефрит в 50 % випадків ускладнюється артеріальною гіпертензією в пізніх стадіях хвороби. Сечовий синдром, протеїнурія до 0,5 г/добу, асептична лейкоцитурія, раннє порушення концентраційної функції нирок (ізогіпостенурія, поліурія, ніктурія, анемія) у хворих, що приймають нестероїдні протизапальні засоби, антибіотики, циклоспорін, контрастні речовини, антинеопластичні засоби, дозволяють припустити інтерстиціальний нефрит.