36

ЗМІСТ

1. Вступ ………………………………………………………………...

2. Ессенціальна артеріальна гіпертензія………………..……………

3. Вторинна артеріальна гіпертензія………………...………………..

4. Атеросклероз……………….…..……..……………………………..

5. Гострий інфаркт міокарда….……………………………………….

6. Хронічні форми ІХС..………………..……………...……………....

7. Вроджені вади серця…………………………………………….…

8. Набуті вади серця……………………………………………….…

9. Інфекційний ендокардит…………………………………………...

10. Міокардити і кардіоміопатії…………………………………….….

11. Перикардити…………………..………………………………….…

Передмова

Програма з внутрішньої медицини на V курсі передбачає вивчення основ внутрішньої медицини по основним ії розділам (кардіологія, ревматологія, нефрологія, загальні питання внутрішньої медицини), куди входить вивчення основ діагностики, лікування та профілактики основних та найрозповсюдженіших захворювань внутрішніх органів.

Викладання основ кардіології на V курсі (130 годин, 4,33 кредити) проводиться у вигляді 8-тижневого клінічного курсу. Основа мета – ознайомлення студента з основами діагностики, лікування та профілактики основних кардіологічних захворювань.

Конкретні цілі:

• Проводити опитування та фізикальне обстеження пацієнтів із основними кардіологічними захворюваннями

• Обгрунтовувати застосування основних інвазивних та неінвазивних діагностичних методів, що застосовуються в кардіології, визначати показання та протипоказання для їх проведення, можливі ускладнення

• Визначати етіологічні та патогенетичні фактори основних захворювань серця

• Виявляти типову клінічну картину основних захворювань серця

• Виявляти різні варіанти перебігу та ускладнення основних захворювань серця

• Складати план обстеження хворих з основними захворюваннями серця

• Проводити диференціальний діагноз, обґрунтовувати та формулювати діагноз при основних захворюваннях серця на підставі аналізу даних лабораторного та інструментального обстеження

• Призначати лікування, проводити первинну та вторинну профілактику при основних захворюваннях серця

• Діагностувати та надавати допомогу при гострій серцевій недостатності

• Реєструвати та інтерпретувати ЕКГ у 12 відведеннях

• Вимірювати та інтерпретувати артеріальний тиск

• Діагностувати та надавати допомогу при зупинці кровообігу та дихання

• Діагностувати та надавати допомогу при гіпертензивному кризі

• Діагностувати та надавати допомогу при шоках

• Діагностувати та надавати допомогу при пароксизмальних порушеннях серцевого ритму

• Діагностувати та надавати допомогу при синдромі Морган’ї-Едемса-Стокса

• Проводити легенево-серцеву реанімацію

• Демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципи фахової субординації.

Акцент робиться на навичках збору анамнезу, проведення фізикального обстеження та проведення диференціальної діагностики частих клінічних проявів та захворювань. Студенти приймають участь в діагностично- лікувальному процесі амбулаторних (переважно) та стаціонарних пацієнтів під керівництвом асистентів та доцентів кафедри. Практичні заняття, клінічні обходи з асистентами та доцентами кафедри (можливо – і з інтернами) є найголовнішою частиною цього 8-тижневого курсу. Кожен студент щоденно записує та показує клінічні данні асистенту, мінімум чотири рази під час кожного модулю асистентом або доцентом оцінюється представлення повної історії хвороби, а також проведення фізикального обстеження

Тема 1. Есенціальна артеріальна гіпертензія

Актуальність теми.

Актуальність проблеми артеріальної гіпертензії (АГ) визначається її високою частотою у популяції, впливом на стан здоров'я, працездатність і тривалість життя населення. За даними епідеміологічних досліджень, проведених в Україні, підвищення артеріального тиску (АТ) (140/ 90 мм рт.ст. і вище) виявлене більш ніж у 40 % дорослого населення. Серед осіб з підвищеним АТ про наявність захворювання знають близько 47 % сільських і 85,1 % міських мешканців, лікуються – відповідно 12,4 % і 61,2 %, ефективне лікування отримують лише 6,2 % сільських і 20,5 % міських мешканців, хворих на АГ.

Прогресивне збільшення кількості осіб з підвищеним АТ, значні соціально-економічні наслідки, пов'язані з розвитком ускладнень цієї патології (гіпертрофія міокарду лівого шлуночку, серцева недостатність, цереброваскулярні інциденти, хронічна ниркова недостатність), обумовлюють актуальність і необхідність розробки шляхів первинної профілактики, раннього виявлення і адекватної медикаментозної терапії.

Загальна мета: вміти поставити діагноз гіпертонічної хвороби (ГХ), визначити її ступінь і стадію, діагностувати ураження органів –мішеней, назначити адекватну терапію.

Конкретні цілі:

Початковий рівень знань – умінь:

Вивчити чинники ризику ГХ, навчиться діагностувати ГХ, визначати її ступені. Уміти скласти програму обстеження хворого АГ. Провести діагностику ураження органів-мішеней з визначенням стадії АГ. Навчитися своєчасній діагностиці ускладнень АГ. Визначити тактику лікування, обсяг первинної і вторинної профілактики АГ з урахуванням перебігу ГХ, наявності супутньої патології і ускладнень; навчитися застосовувати комбіновану терапію.

Збір скарг, анамнезу, проведення об'єктивного обстеження (вимірювання АТ на руках, ногах, трактування даних аускультації серця, судин). Інтерпретація даних обов'язкових і додаткових лабораторних, інструментальних, рентгенологічних, радіонуклідних досліджень. Визначення за даними лабораторних і інструментальних методів характеру ураження органів – мішеней (серця, нирок, мозку, судин), обумовленого АГ, асоційованою з супутньою патологією. Уміння своєчасно розпізнавати ускладнення АГ. Знання патогенетичної класифікації антигіпертензивних засобів, їх прямих і побічних ефектів, оптимальних комбінацій і взаємодій.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ ПОЧАТКОВОГО РІВНЯ ЗНАНЬ

1. У жінки 63 років вночі раптово почався напад задухи. Близько 15 років страждає ГХ, 2 року назад перенесла інфаркт міокарду. Об'єктивно: положення в ліжку - ортопное, шкіра бліда, покрита холодним потом, акроцианоз. Пульс -104/хвил. АТ - 210/130 мм рт. ст., ЧД -38/хвил. Перкуторний звук легеневий, в нижніх відділах притуплений, над всіма ділянками легенів вислуховуються одиночні сухі хрипи, в нижніх відділах - незвучні, дрібнопухирчаті. Яке ускладнення найдостовірніше розвинулося у хворого?

А. Гостра лівошлуночкова недостатність

В. Пароксизмальна тахікардія

С. Напад бронхіальної астми

D. Тромбоемболія легеневої артерії

Е. Гостра лівопередсердна недостатність

2. Чоловік 58 років, звернувся до терапевта з скаргами на ниючий біль в ділянці серця, періодичний головний біль, зниження працездатності. Скарги виникли близько 3 місяців тому. Об'єктивно: тони серця ослаблені, ритм правильний, в точці Боткіна – м'який систолічниц шум, ЧСС і пульс - 64/., хвил. АТ - 170/100 мм рт. ст. У аналізі сечі за Нечипоренко: Л -2х10⁶/л, Ер - 5х10⁵/л. На ЕКГ- гіпертрофія лівого шлуночку. Найбільш вірогідною причиною артеріальної гіпертензії є:

А. Атеросклероз аорти

В. Гипертонічна хвороба

С. Хронічний гломерулонефрит

D. Хронічний пієлонефрит

Е. Аортальна вада

3. У чоловіка з ГХ під час лікування з'явився сухий кашель. Клінічних проявів ушкодження дихальної і серцево-судинної систем, які можуть зумовити кашель, немає. Лікар припустив побічну дію ліків. До якої групи найбільш імовірно належить препарат, що викликав цей ефект?

А. Інгібіторів АПФ

В. Діуретіків

С. Блокаторів кальцієвих каналів

D. Гангліоблокаторів

Е. Препаратів раувольфії

4. Чоловік 47 років, скаржиться на періодичний головний біль, серцебиття і порушення серцевого ритму. Об'єктивно: тони серця ослаблені, ЧСС - 90/хвил, АТ - 170/100 мм рт. ст. На ЕКГ – гіпертрофія лівого шлуночку, шлуночкові екстрасистоли, 10-15/хвил. Встановлений діагноз гіпертонічної хвороби та ІХС. Для лікування хворого якнайкращим є препарат з групи:

А. Інгибіторів АПФ

В. Бета-адреноблокаторів

С. Діуретіків

D. Дігидропірідінових антагоністів кальцію

Е. Альфа-адреноблокаторів

5. Пацієнтка 39 років, звернулася до лікаря зі скаргами на періодичний головний біль, запаморочення, оніміння кінцівок. Об'єктивно: пульс - 84/хвил, ритмічний. АТ - 160/95 мм рт. ст. Перкуторно – ліва межа серця на 1,5 см зовні від лівої средньоключичної лінії. Тони серця ритмічні, акцент II тону над аортою. Печінка не збільшена. Набряків немає. Вставлений попередній діагноз: ГХ. Який з приведених інструментальних методів дослідження дасть об'єктивнішу інформацію про можливу гіпертрофію міокарду?

А. Рентгенографія органів грудної порожнини

В. Електрокардіографія

С. Компьютерная томографія

D. Реографія

Е. Ехокардіографія

Правильні відповіді: 1A, 2B, 3A, 4B, 5E

ДЖЕРЕЛА НАВЧАЛЬНОЇ ІНФОРМАЦІЇ:

1. Малая Л.Т.. Хворостинка В.Н. Терапія: захворювання серцево-судинної системи / Керівництво для лікарів-інтернів і студентів, 2-е вид. – Харків: Фоліо, 2005. – с. 7- 81.

2. Лікування артеріальної гіпертензії в особливих клінічних ситуаціях / за ред. В.М. Коваленка, Є.П. Свищенко та ін. – Кам’янець-Подільський: ПП Мошак М.І., 2005 – 504 с.

3. Окороков А.Н. Діагностика хвороб внутрішніх органів. Т.5. Діагностика хвороб серця і судин. – Москва: Медгиз, 2002. – с. 5 – 96.

4. Окороков А.Н. Лікування хвороб внутрішніх органів. Практ. керівництво / т. 3., кн. 2. – Мінськ: Вища школа, Вітебськ: Белмедкніга, 1997. – С.44 – 186.

5. Рекомендації по веденню хворих з артеріальною гіпертензією Європейського товариства гіпертензії та Європейського товариства кардіологів, 2003 // Серце і судини. – 2003. - №4. – с. 15. – 28.

6. Рекомендації Української асоціації кардіологів з профілактики та лікування артеріальної гіпертензії. – Київ, 2004. - 83 с..

ПЕРЕЛІК ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ:

1. Визначення артеріальної гіпертензії.

2. Класифікація АГ за рівнем АТ і залежно від ураження органів-мішеней.

3. Чинники ризику АГ.

4. Програма обстеження хворих АГ.

5. Діагностика ураження серця, мозку, нирок, судин при ГХ.

6. Гіпертензивний криз, ускладнений і неускладнений.

7. Немедикаментозні методи первинної і вторинної профілактики АГ.

8. Загальні принципи лікування АГ, стратифікація ризику

9. Лікування гіпертензивного кризу.