Варіант 8.
Завдання 1. Тести:
Вкажіть вченого, який ввів у науку назву “антропогеографія”.
А) Ф. Ратцель;
Вкажіть вчених-країнознавців, які належать до російської школи.
А) П. Семенов-Тянь-Шанський;
Г) Д. Анучін.
Дайте визначення поняття “субсеквентний кордон”.
субсеквентний кордон – вторинний кордон , або той що передавався у спадок (наприклад колишні кордони Австро-Угорської Імперії на території України)
Вкажіть автора теорії кліматичних оптимумів.
А) С. Гантінгтон;
Дайте визначення закономірності зростання кількості країн на політичній карті. Наведіть приклади.
Закономірність зростання кількості країн на політичній карті світу полягає в поступовому збільшенні кількості незалежних держав. Російська Федерація, Індія, США .
Яка із країн за формою правління є монархією?
Г) Данія
Яка із країн за формою правління є республікою?
Б) Австралія;
Вкажіть унітарну державу.
В) Угорщина;
Яка із країн належить до субрегіону Західна Європа?
Г) Португалія.
Вкажіть, який із наведених урбанізованих районів є мегаполісом?
Б) Нью-Йоркський;
Завдання 2. Теоретичне питання.
Історико-географічні регіони. Сучасні підходи до регіонального поділу світу.
- історико-географічний регіон – більш-менш цілісна територія в історичному, географічному, політичному, культурному та господарському аспектах. Здебільшого вони мають різний ступінь внутрішньої єдності, часто є штучно роз’єднаними. Це залежить від їх історичної долі й типу цивілізацій, що склалися, перебігу етнічних процесів, напряму господарських зв’язків, розвитку транспортних шляхів тощо.
Характеристика кожного регіону базується на визначенні його географічної специфіки, тобто територіальних відмінностей. Головне у географічній специфіці регіонів – особливості розміщення населення, природно-ресурсного потенціалу та господарства на різних етапах історичного розвитку.
Економічний простір – територіальна сукупність господарських зв’язків. У Європі він єдиний через відносно невеликі масштаби регіонів, відсутність істотних внутрішніх перешкод та особливостей історичного розвитку. В Латинській Америці, Африці, Азії регіони слабко економічно пов’язані між собою.
Відповідно до сучасного стану економічного, історичного, культурного та географічного розвитку країн світу виділяють 18 регіонів світу. Так, Європу поділяють на Західну, Північну, Східну та Південну. Але після розпаду держав колишнього соціалістичного табору Східну Європу доцільно розглядати як два регіони: Східну Європу (в якій залишилися Європейська частина Росії, Україна, країни Балтії, Білорусь, Польща та інші) та Південно-Східну Європу (Болгарія, країни колишньої Югославії, Румунія, Молдова та інші).
Азію традиційно поділяють на Південно-Західну (або Близький та Середній Схід), Південну, Східну та Південно-Східну. Доцільно також виділення п’ятого регіону – Північної та Центральної Азії, до якого ввійшли азіатські країни та території колишнього СРСР (Азіатська частина Росії, Казахстан, країни Середньої Азії).
В Америці виділяють два великих регіони – Північну Америку (або Англо-Америку – США і Канада) та Латинську Америку, яка поділяється на два субрегіони: Середню Америку (Мексика, країни Центральної Америки та Вест-Індії) та Південну Америку (Андські країни, країни Амазонії та Ла-Плати).
У Африці виділяють п’ять регіонів: Північний, Західний, Центральний, Східний і Південний.
До історико-географічного регіону Австралія та Океанія належить материк Австралія та всі острівні держави і території Тихого океану.
Відмінність у природних умовах, економічна і культурна специфіка сформували всередині регіонів окремі, відносно єдині території нижчого рангу – субрегіони. Найчіткіше вони виражені в Азії (Близький Схід, Середній Схід, Закавказзя, Далекий Схід, Середня Азія та інші) і меншою мірою в Європі (Прибалтика, Скандинавія, Британські острови, Балканські країни тощо).
На карті світу виділяють такі історико-географічні субрегіони, що об’єднують країни за ознаками сусідства, спільності історичного та господарсько-культурного розвитку:
- Близький Схід: розташований на межі Азії та Північної Африки. Охоплює Єгипет, Судан, Ізраїль, Сирію, Ліван, Туреччину, Ірак, Кіпр, країни Аравійського півострова і невеликі держави Перської затоки;
- Середній Схід: Іран, Афганістан;
- Скандинавія: Данія, Норвегія, Швеція, Ісландія;
- Сахель: Мавританія, Сенегал, Малі, Буркіна-Фасо, Ніґер, Чад, Судан, частково Ефіопія, Сомалі;
- Закавказзя: Грузія, Вірменія, Азербайджан;
- Середня Азія: Туркменістан, Узбекистан, Таджикистан, Киргизстан;
- Далекий Схід: країни Східної Азії – схід Росії, Китай, КНДР (Північна Корея), Японія, Монголія, Тайвань;
- Магриб: Туніс, Алжир, Марокко (власне Магриб), а також Лівія, Мавританія, Західна Сахара, які разом утворюють „Великий Магриб”;
- Левант: країни східного узбережжя Середземного моря – Сирія, Ліван, Ізраїль, Палестина, Кіпр;
- Прибалтика: Литва, Латвія, Естонія.
Завдання 3. Теоретичне питання.
Географічне положення як умова розвитку туризму в країні. Послідовність опису природного середовища країни.
Географічне положення - геопросторове відношення певного об'єкта до зовнішнього середовища, елементи якого мають або можуть мати на нього істотний вплив
Географічне положення - перший пункт плану характеристики країни. Характеризуючи географічне положення країни, необхідно представити той простір, навколишнє середовище, в якому існує держава.
Класичний план характеристики географічного положення запропонував засновник вітчизняної економічної географії М.Баранський. Він писав, що географічне положення має величезне методологічне значення. Місце, яке займає будь-який ареал, наприклад, країна, район, місто і т.д., в системі географічного поділу праці значною мірою визначається географічним положенням.
Для опису й оцінки географічного положення необхідно дати короткі пояснення за основними пунктами плану. Опис положення об'єкта відносно основних ліній і точок на карті чи на материку передбачає визначення власне положення території країни.
Отже, географічне положення країни можна характеризувати як положення відносно:
1) екватора, нульового меридіана, полюсів, тропіків і полярних
кіл;
2) материка, частини материка чи частини світу;
3) океанів, морів, великих заток, проток, морських течій;
4) великих форм рельєфу суходолу;
5) кліматичних поясів, кліматичних областей, центрів високого і низького тиску;
6) великих рік, озер; 7)природних зон;
8) країн-сусідів;
9) ресурсно-географічного;
10) центрів культури, релігій, цивілізацій;
11) промислових, сільськогосподарських, торговельних районів;
12) транспортно-географічного;
13) військово-політичних й економічних блоків чи союзів;
14) вогнищ війн та інших збройних конфліктів;
15) держав з нестабільною економічною і політичною ситуацією;
16) еколого-географічного.
Отже, географічне положення - одна з фундаментальних категорій географічної науки. Воно характеризує просторове відношення певного об'єкта, наприклад, країни, до географічних об'єктів, що розміщені поза ним і впливають чи можуть на нього суттєво впливати.