Класифікації за чисельністю населення
найбільші країни, з населенням понад 100 млн чол.;
великі, в яких мешкає від 50 до 100 млн чол;
середні, з населенням 10—50 млн чол;
малі, в яких мешкає не більше 10 млн чол., у тому числі «мікрокраїни», населення яких не перевищує 0,5 млн чол.
Типологічні відмінності між країнами за географічним положенням визначають важливу передумову їхнього соціально-економічного розвитку, а також геополітичного положення — транспортно-географічні можливості їхньої участі у світовій системі господарства і суспільних відносинах. Вважається, що приморське (Росія, США, Франція, Китай та ін.) та острівне (Японія,Велика Британія, Індонезія та ін.) положення сприяє прогресу, що яскраво засвідчує досвід нових індустріальних країн (Республіка Корея, Тайвань, Сінгапур, Бразилія та ін.). Третій тип країн — таких, що не мають виходу до моря (Афганістан,Нігер, Парагвай, Киргизстан та ін.), характерний для багатьох найменш розвинутих й економічно слаборозвинутих країн.
Класифікація за річним обсягом ввп
До кількісних типологій, які водночас відображають різні якості економіки країн, слід віднести їхнє групування за окремими економічними показниками. Типологічна ознака річних обсягів ВВПкраїни дає можливість судити про масштаби її економіки, економічний потенціал і місце у світовому валовому продукті. За відмінностями у цьому показнику виділяють:
найбільші країни з обягом ВВП більш як 1 трлн дол. США;
країни з великим ВВП (від 0,5 до 1 трлн дол. США);
до середніх за масштабами і структурою (більш вузькою) економіки можна віднести країни з щорічним обсягом ВИ 11 від 0,1 до 0,5 трлн дол. США;
до малих — із ВВП, що не перевищує 100 млрд дол.
Так, очолюваний М. Анісовим авторський колектив підручника Московського університетуподіляє країни за такою типологічною ознакою як господарська ефективність — продуктивність праці (обсяг умовно чистої продукції на одного зайнятого в господарстві), Автори вирізняють такі типи країн: найбільш розвинуті, розвинуті, середньорозвинуті, менш розвинуті, нерозвинуті, найбільш відсталі.
Завдання 3. Теоретичне питання.
Типологія країн за економіко-географічними передумовами сталого розвитку туризму.
- Економіко-географічне положення країни (регіону, району) — наближеність чи віддаленість відносно туристичних ринків та інших основних туристичних регіонів світу, а також сусідство з іншими країнами регіону з позиції транспортних можливостей чи конкурентних переваг.
Загальноекономічний рівень країни (регіону, району), які приймають гостей, а також тих країн (регіонів, районів), що є основними постачальниками туристів, наприклад, оцінюється на підставі доходів населення.
Ступінь розвитку внутрішнього туризму. Що краще розвинений внутрішній туризм, то сприятливішими є умови для розвитку міжнародного туризму. Насамперед, це свідчить про існування як базових матеріальних передумов для створення туристичної інфраструктури, так і популярних об'єктів, зон, пам'ятників, які впливають на ухвалення рішення при виборі видів і форм туризму.
Ступінь урбанізації, тобто рівень зосередження промисловості й населення у великих містах. Найбільш густонаселеним містом Європи є Барселона — 700 осіб/га, а найбільшим за чисельністю населення в світі є Мехіко — 19 млн осіб. Для географії туризму важливим є поняття "урбанізація природи", яке означає перетворення природних ландшафтів у штучні під впливом міської забудови, негативним наслідком чого є і масове забруднення навколишнього середовища.
Наявність транспортної і соціальної інфраструктури, наприклад, транзитні можливості.
Рівень індустрії туризму і досвід його організації. Забезпеченість туристичної галузі трудовими ресурсами та рівень обслуговування — оцінюються загальна і потенційна чисельність трудових ресурсів туристичної галузі, а також чисельність кваліфікованих кадрів і рівень їхньої підготовки, можливості країни (регіону, району) щодо підготовки кадрів для обслуговування туристів та економічна доцільність наймання і забезпечення обслуговуючим персоналом зони туризму з інших регіонів.