Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Тема 10+.docx
Скачиваний:
9
Добавлен:
25.02.2016
Размер:
56.18 Кб
Скачать
  1. Наукові школи та їх роль у науці

Поняття «наукова школа» є історичним. Елементи колективної форми наукової творчості виникли ще в античному світі. Прикла­дами стародавніх філософських шкіл з елементарною структурою («учитель - учні чи послідовники») можуть бути мілетська і пі­фагорійська школи, школа Платона (платонівська академія), школа Аристотеля (Лікей), Олександрійська школа. У цьому са­мому розумінні можна говорити й про наукову школу Г. Галілея (XVII ст.). Наукові школи в сучасному розумінні виникли в XIX ст., коли внаслідок дії соціально-економічних факторів і зближен­ня науки з виробництвом набули поширення зміни в організації наукових досліджень, які зумовили те, що форма колективної творчості виявилася домінуючою й необхідною для подальшого прогресу науки.

Наукова школа - де інтелектуальна, емоційно-ціннісна, не­формальна, відкрита спільність учених різних статусів, що роз­робляють під керівництвом лідера висунуту ним дослідницьку програму. Суттєвою ознакою наукової школи є те, що в ній одно­часно реалізуються функції виробництва, поширення, захисту наукових ідей і навчання молодих учених.

Згідно з визначенням, основними ознаками наукової школи є такі:

        1. наявність лідера - визначного ученого, ім'ям якого названо школу, котрий розробляє фундаментальні та загальні питан­ня науки, продукує ідеї, нові напрями досліджень, здатний об'­єднати навколо себе колектив однодумців, володіє педагогіч­ною майстерністю і особистим авторитетом;

        2. спадкоємність поколінь - наявність трьох поколінь дослідни­ків (засновник школи, послідовник, учні послідовника);

        3. постійне поповнення групи послідовників лідера, що підтри­мують з ним контакти, розділяють цінності і традиції школи, які здатні до самостійного пошуку, мають високу наукову ква­ліфікацію;

        4. створення та збереження особливої наукової атмосфери, нау­кових традицій, наявність наукової ідеології, певної наукової концепції (фундаментальної ідеї), особливий стиль роботи і ме­тодики досліджень;

        5. високий рівень проведення досліджень, їх оригінальність, більш однорідна тематика досліджень, ніж у звичайній нау­ковій лабораторії або відділі;

        6. здійснення постійного процесу накопичення і структуризації наукового знання, на відміну від формального наукового колективу, де отримані знання часто не структуруються через розпорошеність наукової тематики;

        7. неформальний поділ науковців на «генераторів» ідей, крити­ків, ерудитів тощо, на відміну від звичайного наукового коле­ктиву, де стосунки між науковцями більш формалізовані згі­дно з розподілом за посадами;

        8. багаторічна наукова продуктивність, що характеризується як кількісними (кількість публікацій), так і якісними показни­ками (наявність фундаментальних наукових праць, участь у редколегіях провідних професійних журналів і збірників, участь у роботі спеціалізованих рад із захисту дисертацій тощо);

        9. активна педагогічна діяльність (кількість здобувачів, аспіра­нтів, докторантів, підручників, навчальних посібників, роз­робка нових курсів);

        10. висока наукова репутація, науковий авторитет у певній галузі науки та офіційне визнання державою (науковою спільнотою) важливості наукових досліджень наукової школи (кількість академіків, докторів, кандидатів наук, професорів, доцентів, заслужених діячів і працівників).

Учені про наукову школу

Наслідувати своєму керівникові, наслідувати його приклад, засвоювати його манеру та техніку постановки експерименту зовсім не соромно. Тільки засвоївши майстерність учителя, можна зробити самому щось важливе та оригінальне. Інакше кажучи, без спадковості, без вивчення традиції важко уявити собі творчу діяльність у науці.

А. Фокін

Організації науки не можна давати розвиватися стихійно, необхідно вивчати закономірності розвитку колективної наукової роботи, ми повинні вміти відби­рати творчо талановитих людей. І це повинно робитися на основі вивчення досвіду діяльності великих учених і великих організаторів наукової роботи —

П. Капиця

У чому щастя вченого? Я думаю, у тому, щоб працювати в одному синхронному ритмі з учнями та послідовниками, які тебе розуміють.

К. Скрябін

Школа — це стиль, манера працювати, думати, полемізувати, це - ставлен­ня до ідей, фактів, гіпотез, взаємовідносин із колегами і багато іншого... Для мене школа - скоріше поняття моральне, ніж вузько науково-професійне.

Б. Соколов

Анатолій Фурман, доктор психологічних наук, у своїй статті «Як розпізнати наукову школу» зазначає: «...на певному етапі творчого процесу кожен дослідник, подумки рухаючись непізнаними шляха­ми конкретної проблемної ситуації, перекодовує її в дослідницьку програму своєї новаторської діяльності, за умов її високої теоретич­ної новизни, і об'єднує навколо себе вчених-наступників». Він виді­ляє такі типи наукових шкіл (табл. 10.1) [20, с. 45-46].

Назва типу школи

Тип наукової школи

Характеристика наукової школи

об'єктивний фактор

суб'єктивний фактор

Традиціоналістичний

Школа як певна наукова система

Школа класичного накового мислення (наприклад, економічна теорія) є розвиненою, хоча й конкурує з новітніми теоріями; детально подана в навчальній літературі

Дієва причетність до такої школи виявляє інтелектуальні та особистісні здібності людини до наукової праці (навчання у ВНЗ)

Освітній

Школа науково-освітня

Має оригінальну дослідницьку програму; здійснює підготовку молоді до науково дослідницької діяльності у чітко визначеному діапазоні колективного мислення і самостійного пошуку. Таке навчання здійснює сам засновник школи, а згодом - його найблищі послідовники

Участь у роботі такої школи готує молоду людину до професійної діяльності у сфері сучасної науки (навчання в аспірантурі, докторантурі,викладання на кафедрі)

Дослідницький

Школа як дослідницький колектив

Є однією з найрозвиненіших і продуктивних форм організації колективної наукової творчості; обов`язково реалізує авторську дослідницьку програму. Результат якої може стати відкриттям

Співпраця у складі такої школи - це розроблення різних фрагментів дослідницької програми та безпосереднє проведення комплексів нового фундаментального знання (перевадно в НДІ чи дослідницькій лабораторії)

Парадигмальний

Школа як напрямок у певній галузі знань

Є найбільш довершеною формою спільної пізнавальної творчості; характеризує зрілий період розвитку окремої науки

Сповідування певного наукового підходу та свідоме обстоювання тієї чи іншої парадигми пронизує зрілий період творчості кожного вченого

Ураховуючи наведені характеристики, слід зазначити, що не кожен науковий колектив може претендувати на звання науко­вої школи і тим більше провідної наукової школи, а лише той, який відповідає таким вимогам.

По-перше, колектив повинен виконувати всі функції науко­вої діяльності: виробництво знань (дослідження), їх поширення (комунікацію) і відтворення.

По-друге, наукову школу можна розглядати як неформальну творчу співдружність дослідників різних поколінь, згуртованих спільним стилем дослідницької діяльності і значними науковими результатами.

По-третє, наукове товариство повинне мати основні ознаки наукової школи.

Слід зазначити, що наукова школа і науковий колектив не повинні протиставлятися одне одному, їх оптимальне поєднання має бути основою для структурної організації науки

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.