re / Зразок внутр_шньої реценз_ї

РЕЦЕНЗІЯ

на монографію

Іванової Ольги Миколаївни

«Емма Андієвська і Віра Вовк: тексти в контексті інтерсеміотики»

В історії естетики проблема взаємодії мистецтв не один раз потрапляла в поле зору різних теоретиків і філософів, які міркували над класифікацією мистецьких форм і типів творчості, – від Арістотеля до Лессінга, Шеллінга, Гегеля, Бєлінського, Франка і до М. Кагана, Б. Успенського, Ю. Лотмана та ін. Однак із розвитком семіотичних і структуралістських методологій з’явилась потреба переосмислення згаданої проблематики з позицій інтерсеміотики. На Україні до подібних методологічних операцій не вдавався до цього часу майже ніхто. По суті єдиною публікацією такого роду є невелика стаття М. Ігнатенка та А. Волкова у відомому «Лексиконі загального та порівняльного літературознавства». Однак, як слушно зазначає автор, їхнє «дослідження інтерсеміотики на українському ґрунті закінчується… шевченкіаною» і не проектується на сучасну, тим більше модерну та авангардну літературу. Актуальність і новизна монографії О. М. Іванової полягає в тому, що вона вперше в українському літературознавстві застосувала інтерсеміотичний підхід до таких складних і цікавих явищ української літературної діаспори (т. зв. Нью-Йоркська група), як авангардистська поезія і живопис Емми Андієвської та неомодерністична творчість Віри Вовк. Обидві – дуже яскраві й водночас різні творчі особистості – заявили про себе у сфері різних мистецтв і, отже, слугують переконливим прикладом інтерсеміотичних зв’язків у сучасному мистецтві.

Ольга Миколаївна Іванова добре володіє семіотичною термінологією, що особливо помітно у першому розділі монографії «Інтерсеміотика: теоретичний аспект». Наступні два розділи розкривають перекодування між різними видами мистецтв за персоналіями: «Прояви інтерсеміотичності в поезії Емми Андієвської» та «Інтерсеміотичні інтерпретації у творчості Віри Вовк». При цьому авторка акцентує увагу на властивому обом митцям поєднанні «традицій різних культур світу і суто українського способу художнього бачення».

Концептуальна оригінальність і теоретична аргументованість згаданої праці незаперечні. Це хоч і невеличкий, але новий крок у розробці сучасної теорії мистецтв на українському матеріалі.

Усе вищесказане дає підстави для висновку про те, що монографія Іванової Ольги Миколаївни «Емма Андієвська і Віра Вовк: тексти в контексті інтерсеміотики» заслуговує на те, щоб бути рекомендованою до друку.

Костенко Н. В.,

д-р філол. наук, проф.

кафедри теорії літератури

та компаративістики

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка