re / Реценз_я

Рецензування наукового джерела

Рецензія – це відгук, критична оцінка наукової праці.

Рецензія передбачає аналіз та оцінку певного твору (наукової праці), критичний розгляд, рекомендацію до захисту чи друку, проведення наукового обговорення й діалогу. Звичайно, за рецензування може братися лише той, хто достатньо глибоко розуміє проблематику рецензованого твору і спроможний дати йому об’єктивну оцінку.

Залежно від призначення виділяють такі типи рецензії:

– зовнішня, яка розрахована на масового читача;

– внутрішня – розрахована на обмежене коло реципієнтів.

Завдання внутрішньої рецензії – переконатись у точності та достовірності викладу матеріалу, а також у дотриманні вимог і стандартів. Рецензування використовується видавцями для відбору та оцінки поданих рукописів. Обов’язково рецензують дисертації, а також кваліфікаційні роботи випускників.

Зовнішня рецензія здатна виконувати рекламну функцію, якщо потрібно зацікавити потенційних читачів рецензованим твором.

Вимоги до рецензії

До рецензії висуваються такі вимоги: лаконічність, об’єктивність, обґрунтованість, переконливість. Рецензія має не тільки повно і лаконічно відобразити зміст, а й дати об’єктивну оцінку наукового джерела. Об’єктивність оцінки залежить від компетентності, обізнаності її автора у певних наукових питаннях, що розглядаються у рецензованому джерелі. Оцінка має бути обґрунтованою і переконливою. Реалізуються ці вимоги за допомогою відповідних зауважень, вказівок на недоліки або достоїнства наукового джерела, що рецензується.

Методика складання рецензії

1. Спочатку зазначають актуальність теми, яка є предметом рецензованого твору, а також визначають коло проблем, до яких належить розглядуване в роботі питання або його місце в певній науковій системі.

2. Далі стисло викладають зміст роботи і з’ясовують ступінь її новизни й оригінальності у розв’язанні певних питань чи проблем.

3. Зазначають достоїнства рецензованої роботи.

4. Характеризують виявлені недоліки та прорахунки в рецензованій роботі з обов’язковою аргументацією зауважень.

5. Дають загальну оцінку роботи, вказуючи на те, що робота, наприклад, заслуговує високої оцінки або потребує доопрацювання.

6. Перевірка написаного тексту.

Обсяг рецензії

Обсяг рецензії залежить від обсягу та інформативності рецензованого джерела, від кількості й складності розглядуваних у ньому наукових проблем: від 1 до 20 сторінок.

Мовні особливості рецензії

Текст рецензії характеризується використанням речень різної синтаксичної структури, перевага надається складним реченням. На особливу увагу заслуговують речення, що містять оцінку рецензованого джерела, оскільки тут слід обережно підбирати мовні засоби, слова позитивної або негативної оцінки. Висловлювати своє ставлення до розглядуваного джерела слід у коректній формі.

При написанні рецензії використовуються маркери, які відповідають певним фрагментам рецензії, а також дають можливість висловлювати впевненість, непогодження, спростування, припущення або інше ставлення до рецензованого джерела.

Змістові складові рецензії	Типові мовні формули
Актуальність теми	Актуальність теми зумовлена потребою у вивченні (дослідженні) … Рецензована робота (дослідження, книга, монографія, стаття) присвячена актуальній темі … Автор розглядає важливі питання сучасності… Розглядувана проблема є актуальною...
Структура роботи	Дослідження складається зі вступу, … розділів, висновків, … додатків тощо
Формулювання основної тези	Основна проблема дослідження полягає у… У статті на перше місце висувається питання про… Дослідник розглядає (досліджує, вивчає) питання…, приділяє увагу… Автор аналізує наявні джерела з цієї проблеми…
Позитивна оцінка	Можна погодитися з автором у тому, що ... Є впевненість у тому, що ... Загальновідомо, що ... Немає сумнівів щодо ... Ці факти переконують ... Результати дослідження підтверджують справедливість… Можна з упевненістю твердити, що ... Робота вирізняється … значним фактичним матеріалом, … оригінальним підходом до аналізу та вирішення поставлених завдань, … високою інформативністю … Автор справедливо (слушно) зазначає, аргументовано обґрунтовує, чітко визначає, детально аналізує, ретельно розглядає, уважно простежує, доказово критикує, переконливо доводить … Автор уважно аналізує погляди опонентів … Ідея автора досить продуктивна (оригінальна, новаторська) … Праця вирізняється нестандартними підходами до вирішення … Думка автора (про що?) видається перспективною … Важко не погодитися з … Положення про …. сформульовані чітко (доказово, переконливо) … Висновки автора достовірні й результативні. Вони ґрунтуються на аналізі значного фактичного (ілюстративного) матеріалу … Безперечною заслугою автора варто вважати новий підхід до вирішення …, запропоновану класифікацію …, способи узагальнення …, певні уточнення існуючих понять …
Неоднозначна оцінка	Варто зазначити певні дискусійні моменти … Така постановка питання не є однозначною … Одначе, цікаві думки не підкріплені фактами… роздуми автора здаються декларативними … все ж робота заслуговує позитивної оцінки… Автор досить цікаво проаналізував сучасний стан проблеми. Однак, на нашу думку, аналіз міг би бути глибшим і змістовнішим … Справедливо вказуючи на … автор помилково вважає, що … Деякі положення автора залишаються бездоказовими, зокрема … У роботі (статті, дослідженні, монографії тощо) відчутно не вистачає ілюстративного та фактичного матеріалу. Тому висновки автора здаються дещо некоректними … На підтвердження цієї тези автор наводить кілька аргументів (прикладів, даних), які не завжди переконливі … Незважаючи на дискусійність (неоднозначність) основної концепції (положень, висновків, рекомендацій) цієї праці, варто зазначити її актуальність для …
Негативна оцінка	Доцільно вказати на недоліки роботи ... Не можна погодитися з автором ... На наш погляд, автор помиляється ... Поза увагою залишилася проблема ... Дискусійним є питання ... Є серйозні заперечення з приводу ... Автор не обґрунтовує ... Висновки не підтверджуються фактами … Сумнів викликає доцільність (коректність, продуктивність) такого підходу … Серед недоліків дослідження – надмірна (невиправдана) категоричність висновків автора Суттєвий недолік роботи полягає у непереконливості доказів, спрощеному підході до …, відсутності чіткої характеристики …, відсутності критичної оцінки Методично робота побудована нераціонально, варто б скоротити… Поза розглядом дослідження залишились питання … Автор не розглянув питання, що безпосередньо стосуються теми дослідження
Висновки	Робота потребує доопрацювання … Зазначені недоліки мають суто рекомендаційний характер і не впливають на остаточні результати дослідження Вказані зауваження суттєво не впливають на загальну позитивну оцінку роботи Загалом це цікава, ґрунтовна й корисна робота, що має незаперечне практичне й теоретичне значення Таким чином, розглянуте дослідження заслуговує позитивної (високої) оцінки Робота відповідає усім вимогам, може бути оцінена позитивно, а її автор заслуговує на присудження … (наукового ступеня)

Реквізити рецензії

1. Бібліографічний опис рецензованого джерела.

2. Короткий опис змісту і характеру джерела.

3. Оцінка та її обґрунтування.

4. Прізвище, ініціали, посада, науковий ступінь, вчене звання та підпис рецензента.

5. Печатка, що засвідчує підпис (у разі необхідності).

Оформлення рецензії

Рецензія розпочинається з бібліографічного опису джерела. Далі з абзацу розміщується текст рецензії. Оцінка рецензованого джерела подається також з абзацу. Після тексту рецензії ставиться підпис рецензента, який, якщо необхідно, засвідчується печаткою.

Відгук – стисла форма письмової оцінки виконаної роботи (курсової, кваліфікаційної роботи, дисертації). Особливість відгуку, як правило, наукового керівника чи консультанта, полягає в підтвердженні готовності виконаної роботи до захисту, зосередженні уваги на найважливіших моментах та якості дослідження. Обсяг відгуку невеликий – 1-3 сторінки (3-5 сторінок для кандидатських і докторських дисертацій).

Вимоги до написання рецензії: обсяг – 1–2 сторінки, шрифт – Times New Roman, кегль – 12, інтервал – 1,5, поля – по 2 см. Рецензію потрібно обов’язково перевірити на наявність помилок.

Поради щодо написання рецензії: перше, що ви повинні перевірити, пишучи рецензію, це те, чи не «скачана» дана робота з інтернету, тобто наскільки вона є оригінальною; друге – чи відповідає структура роботи заявленому жанру, третє – чи дотримані в рефераті всі вимоги до оформлення (відповідність стандартам ДСТУ 7.1:2006 (Бібліографічний опис) та ДСТУ 3582–97 (Скорочення), правильне оформлення титульної сторінки), четверте – наскільки робота написана грамотно (стилістично, граматично, пунктуаційно тощо). У кінці потрібно зазначити, потребує реферат доопрацювання чи заслуговує на високу оцінку. Це має бути внутрішня рецензія. Оцінка за рецензію залежатиме від об’єктивності здійсненого рецензування та від дотримання всіх вимог.

Приклади рецензій також варто подивитись в «Українському гуманітарному огляді»:

1. Бабич С. Модернізм як естетика міфологічного / Сергій Бабич // Український гуманітарний огляд. – 1999. – Вип. 2. – С. 122–129.

2. Галенко О. Не всі пороки від бароко / Олександр Галенко // Український гуманітарний огляд. – 2002. – Вип. 7. – С. 203–212.

3. Горобець В. Історія Руїни чи руїна Історії? (Варшава–Москва–Стамбул: transit) / Віктор Горобець // Український гуманітарний огляд. – 1999. – Вип. 2. – С. 46–65.

4. Омельчук О. Постать Євгена Маланюка в світлі біографічно-еволюційного методу / Олеся Омельчук // Український гуманітарний огляд. – 2003. – Вип. 9. – С. 164–184.

5. Портнов А. П’єр Менар би плакав / Андрій Портнов // Український гуманітарний огляд. – 2008. – Вип. 13. – С. 145–154.

Можна подивитися будь-які інші номери: у кожному номері є рецензії (позитивні, негативні, неоднозначні). Зверніть увагу, що зовнішня рецензія завжди починається з бібліографічного опису!

5