1.3. Суб’єкти організації бухгалтерського обліку

З бухгалтерським обліком пов’язано три групи суб’єктів: організації, ведення і нормативного регулювання бухгалтерського обліку.

Суб’єктами організації бухгалтерського обліку є власник підприємства або уповноважений ним орган (посадова особо), який здійснює керівництво підприємством відповідно до установчих та інших розпорядчих документів, а також головний бухгалтер (або, особа, на яку покладено обов’язки з ведення бухгалтерського обліку) підприємства.

Суб’єкти ведення бухгалтерського обліку є бухгалтерська служба на чолі з головним бухгалтером або особа, на яку покладено обов’язки ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.

Суб’єкти нормативного регулювання бухгалтерського обліку є органи державної влади, які шляхом прийняття відповідних нормативних документів регулюють повністю або частково організацію та ведення бухгалтерського обліку. В Україні такими суб’єктами є Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Міністерство доходів і зборів України, Державний комітет статистики України, Національний банк України та ін. державні органи.

Дорадчим органом при Міністерстві фінансів України є Методологічна рада з бухгалтерського обліку, до компетенції якої згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» входять:

– організація розробки та розгляду проектів національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативно-правових актів щодо

ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності;

– удосконалення організаційних форм і методів бухгалтерського обліку в Україні;

– методологічне забезпечення впровадження сучасної технології збору та обробки обліково-економічної інформації;

– розробка рекомендацій щодо удосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації бухгалтерів.

Організаційні моменти бухгалтерського обліку можуть регулюватися як на рівні держави, так і на рівні підприємств. Передумовою правильної організації бухгалтерського обліку є державне управління бухгалтерським обліком, яке повинне забезпечити єдиний підхід до відображення в обліку однотипних господарських операцій, їх оцінки, уніфікацію первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку та форм звітності.

1.4. Етапи та елементи організації бухгалтерського обліку

Відповідно до чинного законодавства бухгалтерський облік повинен вестися з перших днів функціонування підприємства до офіціального припинення його діяльності. При створенні суб’єкта господарювання роль бухгалтера або особи, яка тимчасово виконує його обов’язки, є досить важливою, оскільки вона бере участь у підготовці та реєстрації установчих документів, відкриває рахунки в банку, реєструє підприємство в податкових та інших органах. Процес організації бухгалтерського обліку є трудомістким, вимагає ґрунтовних знань особливостей діяльності підприємства.

Процес організації бухгалтерського обліку передбачає три етапи:

Перший етап: створення суб’єкта господарювання (складання протоколу

зборів засновників, який передбачає прийняття рішення щодо затвердження керівника на посаді, він автоматично, відповідно до законодавства, визнається

відповідальною особою за організацію бухгалтерського обліку);

Другий етап:організація бухгалтерського обліку (цей етап передбачає три

взаємопов’язані напрямки: методичний, технологічний і організаційний);

Третій етап:упорядкування і вдосконалення системи обліку – етап, який супроводжує життєдіяльність підприємства для забезпечення ефективного функціонування обліку та його ведення

Напрями організації бухгалтерського обліку (методичний, організаційний, технологічний) забезпечують формування системи бухгалтерського обліку та здійснення його процесу в умовах конкретного суб’єкта господарювання.

Методичний напрям– це вибір системи певних способів і прийомів, що дозволяє бухгалтерському обліку здійснювати свої функції:

1) вибір методики оцінки активів, списання витрат майбутніх періодів, калькулювання собівартості, нарахування резерву сумнівних боргів, фондів спеціального призначення тощо;

2) встановлення критеріїв розмежування основних засобів, малоцінних необоротних матеріальних активів та МШП;

3) вибір методів нарахування амортизації необоротних активів.

Технологічний напрям- це вибір оптимальної форми бухгалтерського обліку, що найбільш повно відповідає галузі та масштабу підприємства:

1). вибір способів обробки облікових даних (вручну чи комп’ютеризовано);

2) розробка форм внутрішньої звітності і порядку її заповнення;

3) встановлення строків і порядку проведення інвентаризації;

4) визначення випадків залучення фахівців (сторонніх осіб) для проведення інвентаризації специфічних для підприємства об’єктів майна та зобов’язань;

5) вибір номенклатури бухгалтерських рахунків з аналітичними розрізами до них;

6) розробка форм первинних документів і графіку документообороту;

7) встановлення порядку зберігання документів, у т.ч. електронних, в архіві і доступ до них.

Організаційний напрям- це організація роботи облікового апарату. Він

поєднує наступні чинники:

1) вибір оптимальної форми організації обліку (централізована, децентралізована);

2) організація роботи бухгалтерської служби (розробка організаційно-розпорядчих документів);

3) встановлення норм праці, необхідних для виконання робіт і визначення оптимальної чисельності облікових працівників;

4) формування політики підбору облікових працівників та підвищення їх кваліфікації;

5) встановлення порядку атестації бухгалтерів;

6) правове, технічне та методичне забезпечення роботи облікових працівників;

7) розробка правил ділової етики облікових працівників;

8) порядок приймання-передачі справ при зміні бухгалтера;

9) організація архіву бухгалтерських документів.