Розділ 7. Психофізіологія несвідомого
тивно (оптимістично), ніж фотографії тих самих людей, зроб( лені після пред’явлення їм негативних сцен.
Було також доведено, що емоційні подразники, пред’явлені на підпороговому рівні, викликають відповідну реакцію тієї зони кори головного мозку, що обробляє інформацію, одержувану від стимулів, що впливають на емоції, а також викликають актива( цію деяких підкіркових структур (мигдалеподібного тіла й ін.).
Разом з тим ефект неусвідомлюваних слів чи зображень мож( на виявити не завжди. Часто він виявляється занадто слабким для того, щоб відчутно впливати на поведінку. Для прояву цього ефек( ту слова чи інші стимули повинні бути емоційно значущими, а рівень мотивації чи емоційної напруги – досить високим.
7.5. Змінені стани свідомості
Гіпноз являє собою стан зміненої свідомості, чи трансу, у який людина вводиться іншою людиною (гіпнотизером) за до( помогою навіювання.
Людина, що знаходиться в стані гіпнозу, діючи на несвідо( мому рівні, здатна виконувати словесні інструкції гіпнотизера. При цьому поведінка загіпнотизованої людини зовні зазвичай не істотно відрізняється від її нормальної поведінки у стані ба( дьорості. Відмінною рисою гіпнотичного стану також є винят( кова концентрація уваги на навіюванні гіпнотизера і реалізації цього навіювання. Людина здатна підтримувати сенсорний і руховий контакт із навколишнім світом. Вона здатна слухати і розуміти мову, розмовляти, рухатися. Але ця здатність цілком підконтрольна волі гіпнотизера. Гіпнотизер може навіяти лю( дині, що вона когось чи щось не бачить, чи бачить неіснуючі об’єкти, що нога чи рука загіпнотизованого втратила чутливість, і він не почуває болю при уколі чи опіку тощо.
Введення людини в гіпнотичний стан зазвичай здійснюєть( ся за допомогою словесного навіювання, що часто доповнюєть( ся фіксацією погляду. За допомогою повторюваних монотонних інструкцій навіюється стан розслаблення, сонливості. При дот( риманні належних умов більшість людей піддається гіпнозу. На
8 3
О.М. Кокун «Психофізіологія»
гіпнабельність не впливають ні рівень інтелекту, ні стать, ні вік. Вважається, що уведення в гіпнотичний стан не може бути здійснене гіпнотизером проти волі людини і що бажано її ак( тивне сприяння в цьому. Але, разом з тим, існує безліч при( кладів, коли людина мимо своєї волі все(таки потрапляє в гіпно( тичний стан, і, як наслідок, стає цілком підвладною волі гіпнотизера. Найбільш розповсюдженим прикладом цього може бути так званий циганський гіпноз.
У залежності від мети гіпнотичного впливу і психічного стану людини гіпнотичний стан може бути різної глибини: 1) поверхневим – людина усвідомлює, що з нею відбувається, а після сеансу може згадати, що зазнавала; 2) глибоким – у ньо( му придушуються чи змінюються сенсорні і рухові функції, а після сеансу людина не може згадати, що з нею відбувалося; 3) сомнамбулічним – людина зовні виглядає як у стані бадьо( рості, але її свідомість знаходиться під контролем гіпнотизера.
Гіпноз як метод вивчення несвідомого має перевагу перед іншими методами, оскільки дозволяє експериментально дослід( жувати несвідомі психічні явища. Здебільшого вивчається вико( нання різних інструкцій і в гіпнотичному, й у постгіпнотичному стані. Ефект постгіпнотичного навіювання використовується в психотерапевтичному лікуванні. Існує багато психотерапевтич( них методів, що виконуються за допомогою гіпнозу і спрямовані на те, щоб позбавити людину таких проблем, як паління, нав’яз( ливе переїдання, лікарська залежність, психосоматичні розлади.
Сомнамбулізм (лунатизм) являє собою форму складної по( ведінки, що здійснюється в сні, зовні виглядає цілеспрямованою, але людиною не усвідомлюється. Людина може вставати з по( стелі і робити стереотипні і координовані рухи з відкритими очима. Її зіниці звужені, погляд застиглий. Сомнамбулізм вва( жається досить розповсюдженим явищем (близько 2% усіх людей періодично ходять у сні). Він найчастіше зустрічається в дитячому і підлітковому віці. Найбільш частою причиною сомнамбулізму є функціональні розлади нервової системи.
Гіпотеза, яка пояснює фізіологічну причину виникнення сомнамбулізму, полягає у тому, що під час сну з якихось при(
8 4
Розділ 7. Психофізіологія несвідомого
чин гальмування центральної нервової системи не поширилось на ділянки мозку, що керують руховими функціями. Прикла( дом неповного гальмування є випадки, коли спляча людина говорить у сні, сидить у ліжку.
Прояви сомнамбулізму, як правило, починаються через 1– 1,5 години після засипання у фазі "повільного" сну. Спонтан( ного переходу зі стану сомнамбулізму у стан бадьорості не відбувається. Він звичайно завершується поверненням до нор( мального фізіологічного сну через 10–15 хвилин (рідше – че( рез 20–50 хвилин). Після пробудження спогади про те, що відбувалося в стані сомнамбулізму відсутні.
Питання для самоконтролю
1.Що являє собою несвідоме і в чому воно може виявлятись?
2.У чому виявляється неусвідомленість установки?
3.Як підсвідомі мотивації можуть впливати на поведінку людини?
4.Що являють собою поведінкові автоматизми і стереотипи?
5.У чому полягає феномен підпорогового сприйняття?
6.Які відмітні риси та властивості гіпнотичного стану?
7.Що являє собою сомнамбулізм?
Література
1.Бехтерев В.М. Гипноз. – Донецк: Сталкер, 1999. – 382 с.
2.Костандов Э.А. Психофизиология сознания и бессознательного. – СПб.: Питер, 2004. – 167 с.
3.Костандов Э.А. Психофизиология бессознательного // Психофизиоло( гия: Учебник для вузов / Под. ред. Ю.И. Александрова. – 3(е изд. – СПб.: Питер, 2004. – С. 206–232.
Теми рефератів
1.Несвідоме як психічний феномен.
2.Сучасні дослідження підпорогового сприйняття.
3.Гіпноз – реальність і вимисел.
Творче завдання
Подумайте, як можна на основі спостереження виявити певні установки і неусвідомлювані мотиви людини.
8 5
Розділ 8
Психофізіологія сну
Сон і його види.
Теорії сну.
Стадії сну.
Сновидіння.
Значення сну і потреба в ньому.
8.1. Сон і його види
Сон являє собою особливий періодично виникаючий фун( кціональний стан із специфічними поведінковими проявами у вегетативній і моторній сферах, який характеризується зни( женням активності нервової системи, відключенням від сен( сорних впливів зовнішнього світу і практично повною відсут( ністю рухової активності. Наукові дослідження останніх десятиліть показали винятково важливе значення сну для життєдіяльності людини.
У людини періодизація сну, як правило, тісно прив’язана до добового циклу зміни дня і ночі. Наявність одного періоду сну і бадьорості впродовж доби називається монофазним сном. При поліфазному сні зміна періодів сну і бадьорості відбувається кілька разів на добу. Такий сон характерний для маленької ди( тини. У дорослої людини, як правило, сон монофазний чи діфазний (двічі на добу).
Виділяють ще такі види сну, як:
1)наркотичний – настає внаслідок впливу різних хімічних речовин (різних видів наркотиків, вдихання парів ефіру, хлороформу) а також електронаркозу (вплив слабкого пе( реривчастого електричного струму);
2)гіпнотичний – настає внаслідок гіпнотичного навіювання;
3)патологічний – може виникати внаслідок ушкоджень го( ловного мозку хвороботворного чи травматичного харак( теру (пухлини у великих півкулях, ураження деяких діля(
8 6