![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
Цілком інтегровані рівняння Пфаффа
Означення 1
Рівняння (1) називають цілком інтегрованим, якщо через кожну точку області D проходить інтегральна гіперповерхня (тобто (п - 1)-вимірна інтегральна поверхня) поля Р.
Як нам уже відомо, при n = 2 кожне рівняння Пфаффа є цілком інтегрованим. Цього, однак, уже не можна стверджувати при n ≥ 3.
Найпростішим
прикладом цілком інтегрованого рівняння
Пфаффа є рівняння
в повних диференціалах,
яке
характеризується тим, що форма ω
є точною, тобто існує функція U(х)
С2
(D
→ R)
така,
що
ω = dU (10)
[Зрозуміло, що точній формі ω відповідає потенціальне векторне поле а(х) = gгad U(х).] У цьому випадку область D розшаровується інтегральними гіперповерхнями
Mc
:={x
D
:
U(x)
=
с}
(11)
— поверхнями рівня функції U(х) (стала с пробігає область значень функції U(х)).
Навпаки,
припустимо, що для довільної точки х0
D
у
деякому її околі В(х0)
існує функція U(х)
C2(D
→ R)
з
ненульовим градієнтом, поверхні
рівня якої є інтегральними для поля Р,
а
отже, ортогональними до векторного
поля а.
Легко
бачити, що тоді вектори grad
U(x)
та
а(х)
будуть колінеарними кожному х
D.
А
це, своєю чергою, означає, що в околі
точки х0
для форми ω
існує
інтегрувальний
множник,
тобто
функція µ :
D
→
R
\ {0},
яка
має властивість
µω = dU. (12)
Із невиродженості форми ω випливає, що функція µ неперервно дифе-ренційовна.
Зрозуміло, що рівняння Пфаффа, для якого існує інтегрувальний множник, цілком інтегроване, причому, знаючи інтегрувальний множник, ми зможемо виписати й рівняння інтегральних поверхонь (принаймні локально).
Далі, якщо для форми
µω := b(х) dx ≡ b1(х) dx1 + ... + bn(x) dxn
виконується
рівність (12), то з урахуванням рівностей
,
i, j = 1, …, n дістаємо умови на коефіцієнти bi :
,
i,
j =
1, ..., n.
(13)
Означення 1
Форму
b(x)
dx, для
якої умови (13) виконуються в кожній точці
х
D,
називають
замкненою
формою в області D.
Відомо,
що в разі виконання умов (13)
криволінійний
інтеграл
,принаймні
в околі точки х0,
не
залежить від конкретного вибору шляху
γ(х0,
х),
який сполучає х0
з х
і цілком лежить в околі точки х0.
Даний інтеграл і визначає функцію
U(х),
яка
рівностями (11)
задає
інтегральні поверхні рівняння (1).
Таку
функцію назвемо інтегралом
рівняння Пфаффа.
Знайдемо необхідні умови існування інтегрувального множника. При bі = µаi як наслідок (13) маємо
За допомогою визначників цю рівність можна подати у вигляді
(14)
Оскільки всі мінори третього порядку матриці
дорівнюють нулю, то з огляду на рівності (14) таку саму властивість має й символічна матриця
(15)
Щоб переконатися в цьому, достатньо розкласти будь-які два відповідних мінори таких матриць за їх першими рядками.
Виявляється, знайдена умова є не лише необхідною, а й достатньою.
Теорема (Фробеніуса)
Для того щоб рівняння (1) було цілком інтегрованим, необхідно й достатньо, щоб усі мінори третього порядку матриці (15) перетворювалися в нуль в області D.
Доведення цієї теореми для n = 3 буде наведено в п. 6.2.3. У цьому випадку умова теореми Фробеніуса набирає вигляду
a(x)
rot a(x) = 0
(16)
і означає, що векторне поле а(х) ортогональне до свою ротора.