V Формування вмінь і навичок у студентів
Дослід №1. Визначення частоти дихання.
Для визначення частоти дихання покладіть руку на нижню частину грудної клітки або верхню частину живота і кожний вдих чи видих (обидві фази) вважати за один дихальний рух! ЧД підраховується за 1 хвилину.
Відсоток збудження ЧБ визначається по формулі:
,
де: ЧДР – частота дихання після роботи,
ЧДД – частота дихання до роботи.
Оціночні орієнтири: після 20 присідань або 60 стрибків ЧД збільшується на 4-10 ударів з 1 хвилину, тобто на 50-100%.
Дослід №2. Визначення відношення життєвої ємності легень із зростом та вагою.
Визначення ЖЄЛ проводиться за допомогою водного чи сухого спірометру. Користуючись таблицею „Співвідношення ЖЄЛ із зростом та вагою” дати оцінку отриманим даним.
|
Зріст (см) |
ЖЄЛ (см3) |
Вага (кг) |
ЖЄЛ (см3) |
|
154 |
3,600 |
50 |
3,400 |
|
156 |
3,700 |
52 |
3,500 |
|
158 |
3,800 |
54 |
3,600 |
|
160 |
3,900 |
56 |
3,700 |
|
162 |
4,000 |
58 |
3,800 |
|
164 |
4,100 |
60 |
3,900 |
|
166 |
4,200 |
62 |
4,000 |
|
168 |
4,300 |
64 |
4,100 |
|
170 |
4,400 |
66 |
4,200 |
|
172 |
4,500 |
68 |
4,300 |
|
174 |
4,600 |
70 |
4,400 |
|
176 |
4,700 |
72 |
4,500 |
|
178 |
4,800 |
74 |
4,600 |
|
180 |
4,900 |
76 |
4,700 |
Дослід №3. Визначення затримки дихання на вдиху (проба Штанге).
Затримка дихання виконується сидячи. Досліджуваний спочатку виконує найсильніший вдих та видих, потім ще раз найсильніший вдих, після якого затримує дихання. Максимальна тривалість його визначається секундоміром.
Оціночна шкала: час затримки дихання на вдиху у дітей та підлітків від 6 до 18 років коливається у межах від 16 до 55 с. У людей з серцевою недостатністю, захворюваннями легень, бронхів час затримки дихання знижується та знаходиться на рівні 12-23-33 с.
Дослід №4. Визначення затримки дихання на видиху (проба Генчі).
Виконується по східній методиці, що й попередня, тільки досліджуваний затримує дихання після видиху. Здорові нетреновані особи можуть затримувати дихання на видиху на 20-30 с, а здорові спортсмени – 30-90 с.
Дослід №5. Визначення стійкості організму до кисневого боргу.
Досліджуваний підраховує пульс за одну хвилину. Потім, після вдиху, видихує та затримує дихання (при цьому затискує пальцями ніздрі) до тих пір, поки не буде важко. Дані пульсу та часу (в секундах) запишіть у вигляді дробу (пульс)/(час), наприклад: 80/40=2. Чим менше отриманий показник, тим краще стійкість організму до кисневої недостатності.
Отримані дані в стані покою, досліджуваному пропонується виконати 10-20 присідань в середньому темпі: за 1 секунду – присісти, за наступну секунду – встати. Видихати під час присідання. Після виконання завдання відпочити 5 хв., потім підрахувати пульс та встановити різницю.
Оціночна шкала: якщо розрахований по наведеній формулі показник буде менше первинного, визначеного в покої, то це означає, що стійкість організму до кисневого боргу зростає. Якщо ж величина показника КБ після відпочинку збільшується, то значить, що стійкість організму до КБ знижується і в цьому випадку треба або знизити навантаження, або порадитися з лікарем відносно загального стану здоров’я.
Дослід №6. Визначення залежності затримки дихання на вдиху в трьох позиціях: до навантаження, після навантаження та через одну хвилину відпочинку (проба А.Ф.Серкіна).
По відомій методиці виконується затримка дихання: до фізичного навантаження, після 20 присідань за 30 секунд та через одну хвилину відпочинку.
Оціночні параметри: після 20 присідань час затримки дихання зменшується на 50%. Після 1 хвилини відпочинку рівне даним до навантаження або трохи більше.
У здорових, тренованих людей час затримки дихання до роботи 60 с – 120 с – 150 с, після присідань – 34-35, через 1 хвилину відпочинку – 70 с. Здорові нетреновані – 1 – 35 – 45 с, ІІ – 20 – 25 с, ІІІ – 30 – 35 .
Дослід №7. Визначення сили вдиху та сили видиху методом пнеймотахометрії.
Використовуючи пнеймотахометр Б.Я.Вотчала типу ПТ-1 або ПТ-2, визначають максимальний об’єм повітря, що видихується та вдихується.
Величина максимального розходу повітря при вдиху та видиху дозволяє посередньо судити про здатність дихальних м’язів до інтенсивної роботи та про бронхіальну прохідність.
Середні кількісні показники розходу повітря при максимально форсованому вдиху – 5-6 л/с, видиху – 5-6 л/с. У добре тренованих спортсменів ці показники в стані спокою збільшені, причому на вдиху більше, ніж на видиху.
Дослід №8. Визначення співвідношення частоти серцевих скорочень та частоти дихання.
Для визначення співвідношення серцевих скорочень (ЧСС) та частоти дихання (ЧД) за одну хвилину підраховують ЧСС та ЧД в двох позиціях: до навантаження, після навантаження. Прийнявши умовно показники ЧД за одиницю, ділять цифру ЧСС на цифру ЧД, отримують величину співвідношення. Наприклад, ЧД дорівнює 18, а ЧСС – 72, для визначення співвідношення 72:18=4:1.
Оціночна шкала: в стані спокою співвідношення ЧСС:ЧД повинно знаходитися в межах 4:1, після фізичних навантажень це співвідношення змінюється