5. Роль науки в суспільстві.

20 століття стало століттям перемігшої наукової революції. НТП прискорився у всіх розвинених країнах. Поступово відбувалося весь більше підвищення наукоємності продукції. Технології змінювали способи виробництва. На середину 20 століття фабричний спосіб виробництва став домінуючим. У другій половині 20 століття велике поширення отримала автоматизація. Наприкінці 20 століття розвинулися технології, продовжився перехід до інформаційної економіці. Усе це трапилось завдяки розвитку науку й техніки. Це мало кілька наслідків. По-перше, збільшилися вимоги до працівникам. Їх стали вимагатись великі знання, і навіть розуміння нових технологічних процесів. По-друге, зросла частка тих робітників розумової праці, науковців, тобто людей, робота яких вимагає і глибоких наукових знань. По-третє, викликаний НТП підвищення добробуту і рішення багатьох нагальних потреб суспільства породили віру широкого загалу у спроможності науки розв'язувати проблеми людства й підвищувати якість життя. Ця нова віра проявилася у багатьох областях культури та суспільной думці. Такі досягнення освоєння Космосу, створення атомної енергетики, перші успіхи у сфері робототехніки породили віру в неминучість науково-технічного й суспільного прогресу, викликали надію швидкого рішення і такі проблем як голод, хвороби та т. буд.

І сьогодні ми можемо сказати, що галузеву науку в суспільстві відіграє у багатьох галузях, і сферах життя людей. Безсумнівно, рівень розвиненості науки може бути однією з основних показників розвитку суспільства, і навіть це, безсумнівно, показник економічного, культурного, цивілізованого, освіченого, сучасного розбудови держави.

Дуже важливі функції науки як соціальної сили у рішенні глобальних проблем сучасності. Як приклад тут може бути екологічну проблематику. Як відомо, бурхливий науково-технічний прогрес становитиме з головних причин таких небезпечні суспільства і людини явищ, як виснаження природних ресурсів планети, забруднення повітря, води, грунту. Отже, наука – одне із чинників тих радикальних і не безневинних змін, що відбувається сьогодні у середовищу проживання людини. Цього не приховують й які самі вчені. Науковим даним відводиться провідна роль і у визначенні сфер зовнішньої та параметрів екологічних небезпек.

>Возрастающая роль науки у житті породила її особливий статус і в сучасній культурі й побудувати нові риси її взаємодії з різними верствами суспільної свідомості. У цьому гостро ставиться проблема особливостей наукового пізнання та її співвідношення коїться з іншими формами пізнавальної діяльності (мистецтвом, повсякденним свідомістю тощо. буд.).

Проблема, будучи філософської, за своїм характером, до того ж час має велику практично багато важать. Осмислення специфіки науки є необхідною передумовою впровадження наукових методів у управління культурними процесами. Воно необхідне й у побудови теорії управління самої наукою за умов НТР, оскільки з'ясування закономірностей наукового пізнання потребує аналізу його соціальній зумовленості та її взаємодії з різними феноменами духовної й матеріальної культури.

Як головних ж критеріїв виділення функцій науки треба взяти основні види діяльності учених, їх коло обов'язків і завдань, і навіть сфери докладання та споживання наукового знання. Нижче перераховані одні з головних функцій:

1) пізнавальна функція задана самої суттю науки, головне призначення якої - саме пізнання природи, суспільства і людини,рационально-теоретическое розуміння світу, відкриття його законів і закономірностей, пояснення найрізноманітніших явищ і процесів, здійснення прогностичної діяльності, тобто виробництво нового наукового знання;

2) світоглядна функція, безумовно, міцно пов'язана з першого, головна чиєю метою є - розробка наукового світогляду і з наукового картини світу, дослідження раціоналістичних аспектів відносини людини до світу, обгрунтування наукового світорозуміння: вчені покликані розробляти світоглядні універсалії і ціннісні орієнтації, хоча, звісно, провідної ролі у цьому грає філософія;

3) виробнича, техніко-технологічна функція покликана впровадження у виробництво нововведень інновацій, нових технологій, форм організації та ін. Дослідники говорять і пишуть перетворення науки в безпосередню продуктивну силу суспільства, про науку як особливому "цеху" виробництва, віднесення учених звернулися до продуктивною працівникам, проте це таки характеризує цю функцію науки;

4) культурна, освітня функція полягає головним чином тому, що галузеву науку є феноменом культури, помітним чинником культурного розвитку покупців, безліч освіти. Їй досягнення ідеї, й рекомендації помітно впливають все навчально-виховний процес, утримання програм планів, підручників, на технологію, форми і силові методи навчання. Безумовно, провідна роль тут належить педагогічної науці. Ця функція науки здійснюється через культурну діяльність й політику, освіти і засобів, просвітницьку діяльність вчених і ін. Не забуваймо й те, що наука є культурним феноменом, самим має відповідну спрямованість, займає виключно важливе місце у сфері духовного виробництва.