Зв'язування у вузлики

Мета - продемонструвати, які наслідки мають дії однієї особи на інших.

Час - 10-15 хвилин.

Кількість учасників - без обмежень.

Матеріали - клубки ниток або мотузка за числом малих груп.

Особливі вимоги до приміщення немає.

Процедура: тренер розділяє учасників на малі групи по 6-ю осіб. Один з учасників починає гру. затискуючи один кінець нитки у руці і передаючи клубок іншому, який у свою чергу затискає нитку у руці і передає клубок будь-якому іншому учасникові, тримаючи нитку у натяг Аби ускладнити гру, можна щоразу обмотувати нитку довкола руки або пояса. Зрештою клубок має повернутися до того, хто починав гру. Тренер пропонує членам групи проекспериментувати з колективними переміщеннями. Що трапиться, коли хтось із учасників схоче відійти убік або сісти? Якого виду співробітництво необхідно налагодити у групі для того. аби переміститися в інше місце, тримаючи нитку весь час натягнутою і намагаючись її не розірвати?

Через декілька хвилин тренер пропонує змотати клубки та обговорити низку запитань, наприклад: чи помітили учасники, то деякі з них виявили більшу непокірність порівняно з іншими, деякі - більшу здатність до пристосування. Чи виокремилися зі складу груп лідери? Скільки їх було? Які види навичок спілкування спрацювали або не спрацювали? Тренер концентрує увагу учасників на тому. що будь-яка дія одного з членів команди впливає на інших.

Казковий магазин

Метаактивізація членів групи.

Час- 5 хвилин.

Кількість учасників- без обмежень.

Матеріалине потрібні.

Особливі вимоги до приміщення- немає.

Процедура:тренер інструктує групу, члени якої сидять за колом. „Давайте зіграємо у казковий магазин, де кожний може виставити на продаж свій товар, а на заміну замовити собі щось інше. Наприклад, я міняю 500 грамів витримки на 100 грамів здогадливості. Якщо у когось з присутніх є бажання віддати 100 грамів своєї здогадливості і отримати за це 500 грамів моєї витримки, то це означає, що угоду укладено. Кожний учасник повинен запропонувати на ринок свій товар, щоб магазин процвітав - потрібен великий асортимент”. Вправу можна закінчити після того. як кожний учасник хоча б по одному разу виступив зі своїм „товаром”. В такому випадку вправа носитиме скоріше демонстраційний характер. В іншому випадку, якщо с час і зацікавленість учасників, вправу можна закінчити лише після того, як всі учасники групи задовольнять свої потреби в отриманні потрібних їм особистісних властивостей. В такому випадку вправа може спричинити глибокий вплив на групову динаміку.

Після закінчення вправи, в ході обговорення тренер ставить запитання:

а) „Які почуття викликала ця вправа”;

6) „Яке нове знання про себе отримав учасник у результаті цієї вправи””

У першому випадку учасники можуть обговорювати лише перше запитання (стосовно почуттів). Наприклад, у когось з учасників може виникнути почуття розгубленості, якщо не знаходиться жодного покупця, який забажав би здійснити обмін, у когось - почуття теплоти, підтримки, яка надходить від групи наприкінці вправи.

У другому випадку, коли вправа глибоко зачепила когось з учасників, можливо, спричинила опір (хтось відмовився у певний момент пропонувати свій „товар”, мотивуючи тим, що уже брав участь в угодах), також корисно обговорити питання про почуття, які викликала вправа. Але в цьому випадку уже доцільно обговорити питання стосовно набуття нового знання про себе - адже воно допомагає сконцентруватися на проблемах ієрархії внутрішніх цінностей, позитивного сприйняття самого себе, самокритичності, здатності ставитися до себе з гумором. Як і в більшості подібних вправ, ступінь саморозкриття учасників залежить від того, наскільки ефективно виявляє тренер відкритість і довіру до групи.

Цінність цієї вправи полягає в тому, що її можна застосовувати до найрізноманітніших тренінгових ситуацій, модифікувати до будь яких тем навчального матеріалу, якщо адаптувати вправу за допомогою відповідей на сім запитань: З ким? З якою метою? Як саме? Коли? Як довго? Де? ІЦо ще?

Наприклад, розгортаємо казковий магазин на вулиці (відповідь на запитання «де?»). Тоді «товаром» можуть слугувати особливості характеру кожного з помічених перехожих, які учаснику хотілося 6 придбати (цей варіант вправи доцільно проводити в парах). Або застосовуємо казковий магазин, наприклад, першою за порядком вправою піл час тренінгу, спрямованого на «рекламування та продаж» профілактичних навичок запобігання шкідливим звичкам, сприяння веденню здорового способу життя (відповідь на запитання «коли?»). Тоді «товаром» можуть слугувати навички здорової поведінки, які учаснику хотілося 6 придбати, обміняти на кращі тощо.

Можна влаштувати казковий магазин, працюючи, наприклад, з викладачами фізичного виховання загальноосвітніх шкіл (відповідь на запитання «з ким?»). Тоді «товаром» можуть слугувати специфічні професійні методи, прийоми, уміння, яких бракує комусь із учасників.

Застосувавши казковий магазин з метою, наприклад, розвитку толерантності соціальних працівників до клієнтів (відповідь на запитання «з якою метою?»), можна наділити учасників ролями соціальне дезадаптованих осіб (безробітних, наркозалежних тощо), і в якості «товару» запропонувати, наприклад, певні якості, яких не вистачає носіям відповідних ролей. Визначивши, як працюватиме казковий магазин, наприклад, зумовивши, що роль продавця виконуватиме тренер (відповідь на запитання «як саме?»), можна за допомогою такого «продавця» допомогти комусь з учасників краще усвідомити наявні риси особистості, рекомендувати, наприклад, «придбати» більше настійливості, обміняти наявну безкомпромісність на гнучкість у спілкуванні тощо.

Влаштувавши магазин, наприклад, на 5 хвилин, не враховуючи обговорення (відповідь на запитання „як довго?”), ведучий чітко може порахувати алгоритм вправи, тривалість кожної дії у запланованій послідовності. Наприклад, передбачити таку модифікацію вправи, коли кожний учасник протягом 4 хвилин пише по одній якості характеру на картках різного кольору: якої хотів би позбутися та яку бажав би придбати. Далі учасники запитують один одного, у кого є те. що потрібно Їм. кому треба те, чого вони хочуть позбутися. Протягом 1-2 хвилин відбувається обмін картками. Тренер спостерігає в разі вдало проведеної вправи швидку активацію групової динаміки, одночасно отримує дані соціометрії членів групи.

Можна урізноманітнити вправу введенням нових компонентів (відповідь на запитання „що ще?”), наприклад, ввести у казковому магазині якусь незвичайну „валюту”, поставити завдання продати непотріб якомога дорожче тощо. Подібний варіант можна використати в тренінгу підвищення самооцінки (у процесі ^торгів» те, що спочатку здавалося непотрібним, може набути певної ціни і, відповідно, змінити погляд учасника на цю свою якість).

Загалом творче використання вищеописаного „їжака запитань” допомагає тренеру модифікувати й прилаштувати до потреб конкретного тренінгу багато вправ та ігор, наведених у «тренерському портфелі”.