Informatika_Nalivayko2011

Завдання № 6. Вивчити теоретичний матеріал з питання теми - «Класифікація об’єктів економічних номенклатур».

Необхідно: Опрацювати контрольні приклади 1–2.

Приклад 1. При вимірюванні маси, площі, об’єму, відстані, розміру товарів та послуг і їх кількісного обліку використовують, наприклад, 20 найменувань одиниць вимірювання: пара, копійка, центнер, тисяча гривень, квадратний сантиметр, міліметр, гектолітр, погонний кілометр, ящик, пачка, кілограм, сантиметр, грам, лист, гектар, тонна, декалітр, штука, гривня, погонний метр.

З метою ідентифікації та уніфікації обліку доцільно виконати класифікацію одиниць виміру для їх використання і подати результати роботи у формі класифікатора «Одиниці вимірювання товарів».

Виконання завдання:

1. Вибирається система класифікації, яка задовольняє умови рішення задачі: визначаємо, що основними об’єктами вимірювання товарів, наприклад, є : маса, об’єм, площа, довжина, кількість, вартість та інші спеціальні. Всі вони незалежні між собою. Тому для їх класифікації доцільно використати фасетну систему класифікації. При цьому структура класифікації матиме вигляд:

2.Визначається склад та максимальна кількість об’єктів множини (за найменуванням та кількістю за увагою можливого розширення номенклатури) – кількість об’єктів множини (КОМ) = 20.

3.Визначаються ознаки класифікації, які задовольняють конкретні вимоги задачі що вирішується (за найменуванням та кількістю) – кількість ознак класифікації (КОК) = 7: 1. Маса, 2. Об’єм,

3.Площа, 4. Довжина, 5. Кількість, 6. Вартість, 7. Спеціальні.

4.За кожною ознакою формуються класифікаційні угруповання за правилами конкретної системи класифікації.

5.Визначається склад кожного угруповання (за найменуванням та кількістю) – кількість ознак класифікації (КОУ) за формою:

«Результати класифікації»

6.Перевіряється повнота включення всіх об’єктів номенклатури в усі угруповання за вибраною ознакою за формулою: КОМ = Σ КОУ = 20.

7.Формується класифікатор:

Приклад 2. Номенклатура студентів ПУСКУ умовно вміщує записи по 30 студентам.

Для спрощення роботи з номенклатурою треба виконати класифікацію її об’єктів за ознаками їх належності до факультету, спеціальності та академічного курсу для реєстрації у деканатах і подати результати класифікації у формі класифікаторів:

1.«Студенти ПУСКУ за факультетами».

2.«Студенти факультету ___за спеціальностями».

Виконання завдання:

1. Виконаємо аналіз умови розв’язання задачі.

Для класифікації студентів за обраними спеціальностями доцільно використати ієрархічну систему, при цьому рівні ознак класифікації будуть такі: ознака 1-го рівня, спеціальність – ознака 2-го рівня, ім’я та по батькові – ознака 3-го рівня.

2. Виконаємо аналіз номенклатури студентів за факультетами: ЕМ, ОФ, ТК, ТХ та 16 спеціальностями.

3.Виконаємо класифікацію студентів спеціальностей за факультетами:

4.Складемо класифікатор: «Студенти ПУСКУ за факультета-

ми»

1. Виконаємо класифікацію студентів факультету ЕМ за спеціальностями:

Результати класифікації студентів за спеціальностями факультету – ЕМ

Необхідно: Завершити класифікацію студентів факультетів: ОФ, ТК та ЕМ за спеціальностями і сформувати класифікатори.

Необхідно: Опрацювати теоретичний матеріал та контрольні приклади і підготувати відповіді на контрольні запитання:

1.Дайте визначення поняттю «класифікація» та визначіть його місце і значення у процесах обробки економічної інформації на ПЕОМ.

2.Перелічіть і охарактеризуйте відомі Вам методи класифікації.

3.Поясніть сутність поняття «глибина класифікації».

4.Дайте визначення поняттям: «економічна номенклатура», «об’єкт номенклатури», «класифікатор».

5.Опишіть методику класифікації економічних номенклатур.

6.Поясніть основні правила класифікації об’єктів економічних номенклатур.

7.Поясніть правила формування класифікаторів об’єктів економічних номенклатур.

8.Поясніть послідовність виконання класифікації об’єктів економічних номенклатур.

9.Поясніть сутність ієрархічної системи класифікації об’єктів економічних номенклатур.

10.Поясніть сутність фасетної системи класифікації об’єктів економічних номенклатур.

11.Поясніть переваги ієрархічної системи класифікації об’єктів економічних номенклатур.

12.Поясніть недоліки ієрархічної системи класифікації об’єктів економічних номенклатур.

13.Поясніть переваги фасетної системи класифікації об’єктів економічних номенклатур.

14.Поясніть недоліки фасетної системи класифікації об’єктів економічних номенклатур.

15. Визначіть місце і значення класифікації у діяльності фахівців.

Завдання № 7. Вивчити теоретичний матеріал з теми - «Кодування об’єктів економічних номенклатур».

Необхідно: Опрацювати контрольні приклади: 1–3.

Завдання виконуються на основі результатів попередньо виконаного Завдання № 6 «Класифікація об’єктів економічних номенклатур».

Приклад 1. Побудова простого коду (метод кодування – порядковий) для множини одиниць виміру: Кілограм, Сантиметр, Грам, Лист, Гектар, Тонна, Декалітр, Штука, Гривня, Погонний метр, Пара, Копійка, Центнер, Тисяча гривень, Квадратний сантиметр, Міліметр, Гектолітр, Погонний кілометр, Ящик, Пачка.

Виконання завдання.

1.Визначаємо призначення кодів: коди призначені для їх реєстрації та ведення кількісного обліку товарів, що реєструються і лічаться за різними одиницями вимірювання.

2.Для побудови простого коду вибираємо: систему кодування –

реєстраційну; метод кодування – порядковий.

3.Вибираємо алфавіт коду – числовий.

4.Формуємо структуру кодового позначення:

–скористаємося даними попередньої класифікація, із яких визначаємо загальну кількість об’єктів у множині – 20;

–приймемо довжину кодового позначення для кожного об’єкта

– 2 знака (за умови, що множина не буде розширюватися (доповнюватися) новими об’єктами за межі 99).

Таким чином, структура простого коду одиниць вимірювання товарів для поданої номенклатури буде мати вигляд:

За правилами порядкової системи кодування коди будуть мати вигляд, наприклад: Кілограм – 01; Сантиметр – 02; Тонна – 06;

Декалітр – 07; Ящик – 19; Пачка – 20.

5. Формуємо кодифікатор «Одиниці вимірювання товарів».

Приклад 2. Побудова простого коду для об’єктів номенклатури «Одиниці вимірювання» (метод кодування – серійно-

порядковий).

Виконання завдання

1.Визначаємо призначення кодів: коди, призначені для їх реєстрації і використання при кількісному обліку товарів за різними одиницями вимірювання.

2.Для побудови простого коду вибираємо: систему кодування –

реєстраційну; метод кодування – серійно-порядковий.

3.Вибираємо алфавіт коду – числовий.

4.Формуємо структуру кодового позначення:

–визначаємо загальну кількість об’єктів у множині (КОМ) – 20 (за умови, що номенклатура не буде розширюватися (доповнюватися) новими об’єктами за межі 99);

–за правилами методу кодування розділяємо усю номенклатуру на серії для визначення кількості угруповань і визначаємо їх кількість – 7.

«Результати класифікації»

5.Визначаємо кількісний склад кожного угруповання і максимальну кількість об’єктів у кожному угрупованні – 4 з можливістю розширення множини (доповнення новими об’єктами) для кожного угруповання не більше 9.

Таким чином, визначаємо, що кожна серія буде вміщувати по 10 об’єктів .

6.Визначаємо довжину кодового позначення для кожного об’єкту – 2 знаки, а структура простого коду одиниць вимірювання товарів для поданої номенклатури буде мати вигляд:

7.За правилами серійно-порядкової системи кодування всі об’єкти будуть систематизовані (поділені) по серіям з номерами:

Серія 1 – (1–10); Серія 2 – (11–19); Серія 3 – (20–29); Серія 4

–(30–39); Серія 5 – (40–49); Серія 6 – (70–79); Серія 7 – (80–89). У кожній серії кожному конкретному об’єкту кодове позначення присвоюється за порядком його реєстрації у ній.

8.Формуємо кодифікатор «Одиниці вимірювання товарів».

Приклад 3. Побудова складного коду для об’єктів множини «Одиниці вимірювання».

Виконання завдання.

1.Визначаємо призначення кодів: для автоматичного групування даних та виконання перерахунків обсягу товарів, що лічаться за різним одиницями вимірювання у розрізі об’єктів їх вимірювання при їх кількісному обліку.

2.Для побудови складного коду вибираємо:

– систему кодування – класифікаційну, бо коди повинні задовольняти вимогам групування

назв одиниць вимірів за їх належністю до конкретних груп (видів) об’єктів вимірювання;