- •1.Предмет і завдання психології.
- •2. Основні галузі психології.
- •3. Історія розвитку психології.
- •4. Міфологічний етап розвитку психологія.
- •5. Філософський етап розвитку психологія.
- •6. Науковий етап розвитку психології.
- •7. Місце психології в системі наук.
- •8. Поняття про психіку, функції психіки.
- •9. Етапи розвитку психіки.
- •10. Мозок і психіка.
- •11. Рефлекторна природа психіки.
- •12. Будова нервової системи людини.
- •13. Психічні процеси. Психічні стани. Психічні властивості.
- •14. Методи психологічних досліджень. Загальна характеристика.
- •15.Основні методи психологічних досліджень. Спостереження.
- •16. Основні методи психологічних досліджень. Експеримент.
- •17. Додаткові методи психологічних досліджень.
- •18. Напрями сучасної психології. Біхевіоризм.
- •19. Напрями сучасної психології. Психоаналіз
- •20. Напрями сучасної психології. Гуманістична психологія.
- •21. Напрями сучасної психології. Генетична психологія.
- •22. Гештальтпсихологія.
- •23. Діяльнісний підхід в психології.
- •24. Особистість, її психологічна структура.
- •25. Біологічне і соціальне в особистості.
- •26. Особистість, індивід, індивідуальність.
- •27.Діяльність і її структура.
- •28. Види діяльності: гра, навчання, праця.
- •29. Способи діяльності. Вміння, навички, звички.
- •30. Діяльність і активність.
- •31. Поняття групи в психології. Соціометрія.
- •32. Види груп. Особистість в групі.
- •33. Спілкування. Структура спілкування.
- •34. Спілкування функції спілкування.
- •35. Засоби спілкування: вербальні, невербальні.
- •36. Особливості невербальних засобів спілкування.
- •37. Взаємодія в спілкуванні. Види взаємодій.
- •38. Механізми психологічного впливу.
- •39. Перцептивний аспект у спілкуванні.
- •40. Ефект першого враження.
- •41. Періодизація вікового розвитку.
- •42. Характеристика періодів розвитку.
- •43. Відчуття фізіологічне підґрунтя відчуттів.
- •44. Класифікація відчуттів.
- •45. Індивідуальні властивості відчуттів.
- •46. Сприймання. Різновиди сприймання.
- •47. Властивості сприймання.
- •48. Пам'ять. Види пам’яті.
- •49. Процеси пам’яті.
- •50. Увага. Види уваги.
- •51. Мислення. Форми мислення.
- •53. Класифікація видів мислення
- •53. Мовлення його функції і особливості.
- •54. Різновиди мовлення.
- •55. Емоції. Види емоцій.
- •56. Емоції та почуття. Спільне та відмінне в емоціях та почуттях.
- •57.Форми переживання емоцій та почуттів.
- •58. Поняття про уяву. Функції уяви. Види уяви.
- •59. Способи (прийоми) створення образів уяви.
- •60. Воля. Структура вольової дії.
- •61. Темперамент. Типи темпераменту.
- •62.Характер. Структура характеру.
- •63. Здібності загальні і спеціальні. Задатки.
- •64. Рівні розвитку здібностей: обдарованість, талант, геніальність.
38. Механізми психологічного впливу.
При взаємодії поведінка однієї людини нерідко сприяє змінам у діях і почуттях іншої людини, тобто справляє на неї певний вплив. Психологи вважають, що індивідуальний вплив — це процес і результат зміни однією людиною поведінки іншої людини (її установок, уявлень, думок, оцінок тощо) під час взаємодії з нею. Будь-який вплив здійснюється з метою формування, закріплення або зміни установок, поглядів, взаємин, почуттів або дій. У психології розрізняють спрямований і не спрямований вплив. До механізмів спрямованого впливу відносять навіювання і переконання, які є достатньо дієвими в умовах сучасної економічної та політичної ситуації. Такі способи існують з незапам'ятних років і використовуються в ЗМІ ймовірно з першого дня їх існування. У численних соціологічних дослідженнях постулюється ідея про те, що ЗМІ є «маніпуляторами свідомості». Навіювання і переконання є різновидами такої маніпуляції. Навіювання (сугестія) як метод соціально-психологічного впливу є нав'язування певних думок та станів на тлі їх некритичного (часто неусвідомленого) сприйняття. Це цілеспрямоване і неаргументоване вплив на окрему людину або групу. Перебуваючи під впливом навіювання, людина не контролює направлену на нього вплив. Навіювання досягається різного роду вербальними і невербальними засобами - словами, інтонацією, мімікою, жестами, діями суггестора. Наступним механізмом спрямованого впливу є переконання. Переконання являє собою спосіб цілеспрямованого впливу у вигляді логічної аргументації. Процес переконання направлений на те, щоб перетворити певну інформацію в установки, власне переконання самої особистості. В основі переконання лежить усвідомлене, критичне сприйняття адресатом впливу переконує повідомлення, його аналіз і оцінка. Переконання, на відміну від навіювання, спрямоване на досягнення згоди людини шляхом логічного обґрунтування, на підставі якого людина повинна сама прийти до певного висновку. Найпотужнішим джерелом психологічного навіювання є телебачення. Зараження — психологічний вплив на особистість у процесі спілкування і взаємодії, який передає певні настрої, спонуки не через свідомість та інтелект, а через емоційну сферу. Наслідування - найпоширеніша форма поведінки людини у міжособистісній взаємодії. Це процес орієнтації на певний приклад, взірець, повторення і відтворення однією людиною дій, вчинків, жестів, манер, інтонацій іншої людини, копіювання рис ЇЇ характеру та стилю життя. Саме через наслідування здійснюється процес соціалізації особистості, реалізуючись через навчання і виховання. Мода — це форма стандартизованої масової поведінки людей, що виникає стихійно під впливом настроїв, смаків, захоплень, які домінують у суспільстві.
39. Перцептивний аспект у спілкуванні.
Перцептивна сторона спілкування полягає у сприйняття й пізнанні один одного партнерами по спілкуванню й установлення на цій основі взаєморозуміння. Враження, які виникають при цьому, грають важливу регулятивну роль у процесі спілкування. По-перше, тому, що, пізнаючи іншого, формується й сам індивід, який пізнає. По-друге, тому, що від міри точності „читання” іншої людини залежить успіх організації з нею погоджених дій. Уявлення про іншу людину тісно пов'язане з рівнем власної самосвідомості. Чим краще ми розуміємо себе, тим краще ми розуміємо іншого, водночас, чим повніше розкрита інша людина, тим більш повним стає уявлення і про себе. Акт такого усвідомлення включає два процеси: ідентифікацію та рефлексію. Ідентифікація – буквально означає ототожнення себе з іншим. Це, зрозуміло, не єдиний спосіб, але в реальних ситуаціях взаємодії люди часто користуються таким прийомом, коли припущення про внутрішній стан партнера будується на основі спроби поставити себе на його місце. У цьому плані ідентифікація виступає в якості одного з механізмів пізнання й розуміння іншої людини. Рефлексія – усвідомлення діючим індивідом того, як він сприймається партнером по спілкуванню. Процес сприйняття індивідом іншого, особливо перше враження, багато в чому залежить від дії ефектів сприйняття. Найбільш досліджені три таких ефекти: ефект ореола („гало-ефект”), ефект новизни й первинності. 1) „ефект ореола” полягає у формуванні специфічної установки на сприйманого через приписування йому певних якостей: інформація, одержана про якусь людину, категоризується певним чином, а саме - накладається на той образ, що вже був створений заздалегідь. Цей образ, який існував раніше, виконує роль „ореола”, що заважає бачити дійсні риси й прояви об'єкта сприйняття. 2) „ефекти первинності” полягає у тім, що у ситуації сприйняття незнайомої людини перша інформація про неї виявляється найбільш значимою; 3) „ефекти новизни” пов’язаний з наданням найбільшого значення новій інформації у ситуації сприйняття знайомої людини; У більш широкому плані всі ці ефекти можна розглянути як прояв особливого процесу, що супроводжує сприйняття людини людиною, а саме процесу стереотипізації. Стереотипізація – процес формування уявлення про людину, яку сприймаємо на основі вироблених стереотипів. Стереотип – це деякий стійкий образ певного явища або людини, що пов'язаний з неправдою й неточностями. Як правило, стереотип виникає на основі досить обмеженого минулого досвіду, у результаті прагнення будувати висновки на базі обмеженої інформації. Окрім стереотипізації виокремлюють ще одне дуже важливе явище для процесу соціальної перцепції – каузальну атрибуцію. Ф.Хайдер вважав, що людям властиво міркувати так: „Погана людина має погані риси, добра – хороші риси”. Тому і визначення причин поведінки і рис характеру здійснюється за схемою: „поганим” завжди приписують „погані” вчинки, а „добрим” – „добрі”. Каузальна атрибуція – своєрідна суб’єктивна інтерпретація та оцінка людиною причин і мотивів поведінки інших на основі буденного життєвого досвіду. Вона може стосуватися не тільки сприймання окремих людей, а й соціальних груп та самої себе.