2. Уявна оборона (ст. 37 кк)

Дії, пов’язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання.

При наявності в діях особи уявної оборони питання про її відповідальність вирішується таким чином:

• уявна оборона виключає кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду лише у випадках, коли обстановка, що склалася, давала особі достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення;

• якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення, але при цьому перевищила межі захисту, що дозволяються в умовах відповідного реального посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності як за перевищення меж необхідної оборони;

• якщо в обстановці, що склалася, особа не усвідомлювала, але могла усвідомлювати відсутність реального суспільно небезпечного посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності за заподіяння шкоди через необережність.

Так, між Б. і потерпілим Е. виник конфлікт, в ході якого Е., поводячись агресивно, швидко встав з-за столу і кинувся  убік Б., яка, опасаючись протиправних дій з боку Е.,  не усвідомлюючи в обстановці, що склалася, відсутність реального суспільно небезпечного посягання в свою адресу і помилково допускаючи наявність такого посягання, узяла із столу кухонний ніж і відмахуючись від Е., необережно   завдала  одного удару в область грудей, заподіявши йому одиничне поранення, яке знаходиться в  прямому причинному зв'язку  з настанням смерті і таким чином через необережність вбила Е.

В ситуації, що склалася, Б. не усвідомлювала відсутність  реального  суспільно-небезпечного посягання  на її життя та здоров'я  з боку  Е., який знаходився в стані алкогольного сп'яніння, хоча могла усвідомити це, оскільки реальних насильницьких дій відносно неї не було, унаслідок чого неправильно оцінила дії Е. і помилково допустила наявність протиправного посягання відносно себе. За  таких обставин в діях Б. є уявна оборона.

Суд визнав  Б. винною у вбивстві при уявній обороні і кваліфікував її дії за ч. 1 ст. 119 УК України, як вбивство, вчинене через  необережність.

3. Затримання особи, яка вчинила злочин (ст. 38 кк)

Дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, що вчинила злочин, і доставлення її відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для затримання такої особи.

Умови правомірності затримання особи, що вчинила злочин:

• особа вчинила злочин і намагається втекти з місця події;

• особа затримується безпосередньо після вчинення злочинного посягання;

• метою затримання особи, що вчинила злочин, є доставлення її відповідним органам влади;

• для затримання особи, що вчинила злочин і намагається втекти, застосовується насильство вимушено, бо інакше таке затримання здійснити неможливо;

• насильство, яке застосовується для затримання особи, що вчинила злочин і намагається втекти, має відповідати характеру і ступеню вчиненого нею злочину і обставинам затримання.

Перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця – це умисне заподіяння особі, що вчинила злочин, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці затримання злочинця (зокрема, див. ст. 118 і 124 КК).

Так, Р. і Д. нанесли декілька ударів руками та ногами по голові та тулубу потерпілого Н. з метою затримання його як особи, яка вкрала мобільний телефон у Р. Від отриманих тілесних ушкоджень Н. помер за місцем свого проживання. Своїми діями Р. і Д. перевищили заходи, необхідні для затримання злочинця, тобто при явній невідповідності зазначеної шкоди небезпечності посягання або обстановці затримання.

Судом їх дії кваліфіковані за ст. 124 КК України, як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі   перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.