Тема № 2. Обставини, що виключають злочинність діяння: поняття, ознаки та види

Обставини, що виключають злочинність діяння – це поведінка людей, яка зовнішньо схожа на ознаки певних злочинів, передбачених Особливою частиною КК, але за підставами, вказаними в законі, є суспільно корисною, прийнятною або вибачальною з позиції кримінального права, правомірною, такою, що виключає кримінальну відповідальність особи за завдану шкоду.

Загальні ознаки діяння:

• свідома вольова поведінка особи;

• мають зовнішню подібність до об’єктивних ознак злочину (за характером діяння, за наслідками);

• вчинені для захисту правоохоронюваних інтересів або досягнення суспільно-корисної мети;

• вчиняються при передбачених в КК або інших нормативних актах умовах;

• не тягнуть за собою кримінальної відповідальності - не утворюють злочину.

Види обставин, що виключають злочинність діяння (розділ VІІІ Загальної частини КК):

1) необхідна оборона (ст. 36);

2) уявна оборона (ст. 37);

3) затримання особи, що вчинила злочин (ст. 38);

4) крайня необхідність (ст. 39);

5) фізичний або психічний примус (ст. 40);

6) виконання наказу або розпорядження (ст. 41);

7) діяння, пов’язане з ризиком (ст. 42);

8) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ст. 43).

Щодо діяльності працівників ОВС - застосування правоохоронцями вогнепальної зброї, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу:

1) регламентується КК, КпАП та іншими нормативно-правовими актами з урахуванням правових положень щодо обставин, що виключають злочинність діяння;

2) буде законним за умови дотримання правоохоронцями конкретних вимог нормативно-правових актів, які регламентують таке застосування.

Необхідна оборона (ст. 36 кк)

Дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Умови правомірності необхідної оборони:

Ті, що відносяться до нападу

• Посягання повинно бути суспільно-небезпечним - спричиняти суттєву шкоду або створювати безпосередньо загрозу спричинення такої шкоди.

• Посягання повинно бути наявним - таким, що вже почалося, але ще не закінчилось, або є реальна загроза такого посягання.

• Посягання повинно бути реальним (дійсним) – тобто небезпека повинна виходити від об’єктивно існуючого посягання, а не умовного.

Ті, що відносяться до захисту

• Захищати можна права та інтереси, особи яка захищається, іншої особи, суспільства та держави.

• При захисті шкода повинна завдаватись тільки особі, яка посягає, а не третім особам.

• Захист не повинен перевищувати меж необхідної оборони, тобто повинен відповідати необережності посягання або обстановці захисту.

Так, потерпілий Ч., який знаходився в стані алкогольного сп'яніння, вибив двері і заскочив у кімнату Т. з погрозами застосування фізичного насильства. З метою захисту себе та вагітної дружини, яка стояла за його спиною, Т. схопив бейсбольну биту та заподіяв Ч. легкі тілесні ушкодження. Суд визнав, що поведінка потерпілого: нетверезий  стан, його попередня агресивна поведінка, вибивання дверей та погрози з його боку, час  та обставини події дають підстави вважати що Т. діяв у межах необхідної оборони без їх перевищення.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у ст. 118 і 124 КК.

Так, вироком Олександрівського районного суду Кіровоградської області  К. визнано винним та засуджено за ст. 124 ККза те, що він на грунті неприязних відносин, у відповідь на неправомірні дії потерпілого, який намагався нанести йому удари кулаками в обличчя, заподіяв тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних в момент заподіяння.

Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту.

Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту:

• від нападу озброєної особи;

• нападу групи осіб;

• для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення

- незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.