Зміст та графічне оформлення завдання

Усі креслення будь-якого призначення і змісту необхідно оформлювати за однаковими правилами. До оформлення креслень можна віднести формати, масштаби, лінії, основний напис і т.д.

Під час виконання креслень необхідно користуватися правилами й умовностями креслення, встановленими Системою конструкторської документації (СКД).

Побудову перспективи інтер’єру виконують на аркуші паперу формату А2 (420х594) відповідно до ГОСТ 2.301-68 “Формати”. На форматі поле креслення обмежене рамкою, яку проводять суцільними товстими (основними) лініями на відстані 5 мм від меж формату. Зліва лінію рамки проводять на відстані 20 мм, залишаючи поле для підшивання (рисунок 1 – оформлення креслярського аркуша).

Рисунок 1

Кожне креслення повинне мати основний напис (рисунок 2 – основний напис), розміщений у правому нижньому куті формату.

Рисунок 2

Завдання виконують олівцем відповідно до усіх правил СКД (Системи конструкторської документації).

Написи на кресленнях виконують креслярським шрифтом згідно з ГОСТ 2.304-81 “Шрифти креслярські”.

У верхньому куті формату розміщують ортогональні проекції інтер’єру, обирають положення картини х", точки зору (S₁) та лінії горизонту (h).

На робочому полі формату будують:

1. перспективу інтер’єру засобом прямокутних координат (перспективний масштаб);

2. тіні в інтер’єрі від одного джерела світла;

3. кольорову відмивку.

Усі лінії побудови, контури власних і падаючих тіней наводять тонкими лініями олівцем або рапідографом.

Вказівки до виконання завдання

Побудову перспективи інтер’єру виконують засобом прямокутних координат (перспективний масштаб), знаючи, що положення кожної точки тримірного простору у конкретній системі координат встановлено трьома вимірами: широтою (по осі “x”), глибиною (по осі “y”) та висотою (по осі “z”).

Для цього будують так званий “перспективний масштаб”, суть якого полягає у тому, що осі координат розташовують так: вісь “x” суміщають з основою картини; вісь “y” – перпендикулярно до площини картини; вісь “z” – вертикально.

На осі “x” обираємо початок координат “0”. Праворуч від обраного початку координат відкладаємо обрані одиниці вимірювання. Отримані точки з’єднуємо з головною точкою картини “S₂”. Це буде “масштаб широт”.

Вісь “y” перпендикулярна картині і тому в перспективі проходить через початок координат “0” і головну точку картини “S₂”. Виміри, відкладені по осі “x” шляхом проведення прямих в дистанційну точку “D” (точку дальності) дають виміри по вісі “y”. З цих точок осі “y” проводять горизонтальні лінії, які дають “масштаб глибин”.

Висоту кожної точки відкладаємо по осі “z”, яка теж проходить через початок координат “0” перпендикулярно до основи картини х". Це “масштаб висот”.

Використовуючи перспективний масштаб, можна побудувати будь-яку точку в перспективі або, навпаки, знайти координати точки, яка задана у перспективі. Перспективний масштаб використовують для побудови простих об’єктів, коли точки сходу домінуючих напрямків об’єкта використати дуже складно.

Можна не будувати сітку одиничних розмірів перспективного масштабу, а відкладати тільки необхідні розміри по осях “x”, “y”, “z” для кожної точки. Це і буде “засіб прямокутних координат”.

На рисунку 3 показана побудова відрізка прямої AB в перспективі засобом прямокутних координат по його ортогональному кресленню на “малій картині”.

Рисунок 3

Задаємо координати точки на ортогональному кресленні. Вісь “x” суміщаємо з основою картини (x≡х").

Вісь “y” проходить через початок координат “0” перпендикулярно до осі “x”. Вісь “z” – вертикальна.

Будуємо перспективу відрізка AB.

На осі x≡х" від точки “0” відкладаємо відстань 01 з ортогонального креслення. Отримаємо точку 1" в перспективі.

Ця точка лежить на прямій A₁1, яка перпендикулярна осі “x”, і тому в перспективі має точкою збігу головну точку картини S₂.

Для побудови точки “2” в перспективі, необхідно з цієї точки на ортогональному кресленні провести пряму під кутом 45^о до перетину з картиною x≡х" у точці “3”.

Відкладена в перспективі відстань 0" 3" з’єднується з точкою “D”, яка є точкою збігу прямих, розташованих під кутом 45^о до картини “x”. Отримана точка 2"₁ на осі “y” дає змогу побудувати проекцію A"₁ і, відклавши висоту по осі “z”, отримати в перспективі відрізок A" B".

В разі необхідності дистанційну відстань можна ділити на будь-яку кількість частин – D/2, D/3 і т.д. (рис. 4). Цей засіб зручний, коли немає ліній домінуючого напряму.

Рисунок 4

У ряді випадків необхідно збільшення перспективи по відношенню до ортогонального креслення. Для такої побудови необхідно зробити перехід від “малої” картини до “великої”. Для цього подовжимо вісь “y” і на її продовженні оберемо новий початок координат “великої картини (0_в")”, відповідно до габаритів формату паперу і майбутнього зображення (х_в", y_в", z_в") (рис. 5).

Координату “x_A” відкладаємо на “малій” картині. Координату “y_A” відкладаємо на “великій” картині. Координату “z_A” відкладаємо на “малій” картині.

Рисунок 5