3. Розробка комплексу заходів щодо меліорації ландшафту і оптимізації його еколого-меліоративного режиму

   1. Проект землевпорядкування господарства

Землевпорядне проектування - складова частина землевпорядної діяльності та землевпорядного процесу, що обґрунтовує методи проектування і закономірності функціонування землі, як головного засобу виробництва та просторового базису для найбільш повного науково-обґрунтованого, раціонального і ефективного використання земель. Результатом землевпорядного проектування є землевпорядний проект - сукупність документів (розрахунків та креслень) зі створення нових форм устрою землі, їх економічному, технічному, екологічному та правовому обґрунтуванні, які забезпечують організацію раціонального використання землі у сфері народного господарства, і в першу чергу - в сільському господарстві.

Землевпорядний процес по внутрігосподарському землевпорядкуванні включає такі стадії робіт:

1)  підготовчі роботи;

2)  складання, розглядання і затвердження проекту;

3)  перенесення проекту в натуру;

4)  оформлення і видачу землевпорядних документів;

5) авторський нагляд за здійсненням проекту.

У процесі підготовчих робіт проводить збирання, перевірку, систематизацію і вивчення матеріалів, які характеризують природні, економічні і організаційно-економічні умови господарства.

На стадії підготовчих робіт виготовляють проектний і збірний плани землеволодіння, з яких роблять світлокопії для складання графічних матеріалів проекту землевпорядкування. На одному складають картограму крутизни схилу, агровиробничих груп.

На підставі аналізу всіх факторів роблять висновки про необхідність або внесення часткових змін в існуючу організацію території або розробку нового проекту.

Підготовчі роботи завершуються розробкою і затвердженням завдання на складання проекту, яке затверджується районною радою народних депутатів.

Складений проект розглядає технічна рада проектної організації по землевпорядкуванню. Результати розгляду проекту оформляють протоколом. Після цього проект подають на розгляд органами управління господарства.

Розглянутий і схвалений проект в господарстві подають на розгляд технічної ради районного агропромислового об’єднання і після позитивної оцінки він подається на затвердження районній Раді народних депутатів, де його затверджують, встановлюють терміни перенесення проекту в натурі всі елементи проекту і здійснювати передбачені проектом заходи, щодо раціонального та активного використання земель.

Після затвердження проект переносять в натуру.

Всі матеріли проекту брошурують у землевпорядну справу, яка включає текстову і графічну частини.

З метою успішного втілення в життя накреслених в проектах здійснюють авторський нагляд за виконанням проектів.

2. Проект меліорації ландшафту господарства

На даному ландшафті є такі проблеми меліоративного режиму:

підтоплення.

Я пропоную такі заходи: захист земель від притоку зайвих зовнішніх вод.

Захист земель від притоку зайвих зовнішніх вод

Ведення будівельних робіт та нормальна експлуатація території часто ускладнюється підтопленням та заболоченням. При цьому фундаменти будинків і підвалів можуть підтоплюватись не тільки ґрунтовими, але й капілярними водами.

Підтоплення є результатом дії 3-х видів води: так званої верхньої води (верховодки), основного шару ґрунтової води в ненапірних горизонтах і напірних вод.

Основним джерелом живлення підземних вод є атмосферні осадки. Погане водовідведення з поверхні і проникливі для води ґрунти сприяють інфільтрації води з поверхні в ґрунт.

Отже, підземні води можна розділити на такі типи: верховодка, основний горизонт і між пластикові води.

Верховодка утворюється на слабопроникливих лінзах у проник­ливих ґрунтах близько до поверхні землі.

Розташування її має локальний характер і обмежене районом роз­міщення непроникливих лінз (рис. 1). У засушливі роки верхо­водки може не бути.

Першим водоносним шаром є основний горизонт, розміщений на водоупорному шарі, який займає значну пощу. Потужність основного горизонту вод залежить від середньорічного об’єму осадків, що випадають на поверхню грунту.

Грунтові води мають непос­тійний горизонт на водоупорному шарі. Рівень горизонту води може коливатися під впливом інтенсивних опадів, у результатів чого підто­плюються підвали будівель і приля­гаюча територія. Підвищення рівня ґрунтових вод може також виникати внаслідок інших причин, наприклад витоку води з трубопроводів, каналізації, резервуарів тощо.

Напірні, або міжпластові водоносні горизонти знаходяться між верхнім і нижнім водоупорами. Води цих горизонтів утворюють капілярний шар, який також часто може виступати на поверхню землі і заболочувати територією. Рух цих вод має напрям від місця живлення до виходу в струмки, ріки, озера та інші водоймища.

Інженерний благоустрій території населених пунктів забезпечує пониження рівня підземних вод.

Нормативна глибина залягання рівня ґрунтових вод на всій території населеного пункту встановлена 1.5 м, під автодорогами – 0,5-2,0 м; на території кладовищ – 2,5 м, ділянок з овочесховищами – 4,5 м, стадіонів – 1,0 м, плодових кісточкових насаджень – 2.0 м, дерево-чагарникових порід – 1,2 м, будівель з підвалами – 0,5-1,0 (від підлоги підвалу).

Територія, де близько залягають ґрунтові води, осушується шляхом підвищення відміток поверхневі землі, а також будівництвом дренажу.

Дренаж – це споруда, яка перехоплює або понижує рівень ґрунтових вод. Робота дренажу основана на здатності відводити воду дреною, яка опускається під водоносний горизонт, а також на роботі осушних канав, що відводять з прилягаючої території.

За конструкцією приймальних споруд і характером розміщення дренажу в ґрунтовому шарі розрізняютьгоризонтальні і вертикальні дренажі. Вони бувають берегові, систематичні, головні і кільцеві.

Рух води в горизонтальних дренажах самопливний, а відведення підземних вод з вертикальних дренажів здійснюється насосами.

Горизонтальні дренажі бувають відкритого і закритого типу. Відкриті дренажі представляють собою звичайну мережу осушних канав і використовуються на незабудованих територіях. Закриті дренажі представляють собою споруди, що розміщені нижче рівня підземних вод на глибинах, які забезпечують осушення всієї території, або захист від підтоплення окремих об’єктів.

Висота осушення між пониженим горизонтом підземних вод і проектними відмітками планування території називається нормою осушення.

Конструкція дрени виготовляється з каменю, керамічних, гончарних або інших неметалевих труб, які обкладаються шаром з піску і гравію.

Пісковий і гравійний шари – це фільтри дренажу, які призначені для перехоплення підземних вод з прилягаючого водоносного шару. Якщо дренаж закладений під водоносний шар до водоопору, то його називають досконалим, а якщо він знаходиться в межах водоносного шару, то він іменуєтьсянедосконалим.

Горизонт ґрунтових вод над дреною і поблизу неї знижується і приймає вигляд ввігнутої лінії. Форма тієї поверхні в площі перпендикулярно до дрени називається кривою депресії (рис. 3)

Проект осушення територій, які призначені будівництва населеного пункту, або окремих його частин, роз­робляється на основі таких ма­теріалів:

1. Генерального плану насе­леного пункту з нанесенням гео­логічних свердловин.

2. Гідрогеологічної характе­рис­­ти­ки території.

3. Факторів, які обумовлюють високий рівень ґрунтових вод.

4. Характеристики водоносного горизонту, який підлягає пониженню і інші дані.

Берегові дренажі влаштовують для перехоплення води зі сторони ріки в час підвищення рівня води в ній у глибину берегової лінії. Їх трасу проектують вздовж берега ріки від сторони території, яку захищають від надмірного пере зволоження. Для випуску води з дренажу споруджують станції перекачування (рис. 4).

Рис. 4. Береговий дренаж

а – план; б – розріз; 1 – траса берегового дренажу;  2 – водозбірний приямок; 3 – стічний випуск; 4 – напірний випуск;  5 – вертикальна дрена при горизонтальному дренажі; 6 – покрівля водоупору;  7 – рівень підпору при високому рівні вод; 8 – вихід ґрунтових вод на рівні  межених вод; 9 – понижений рівень ґрунтових вод; НС- насосна станція).

Систематичний дренаж представляє собою розвинуту і рівномірно розподілену мережу канав на великій площі Цю систему використовують для осушення великих площ з високим рівнем ґрунтових вод на рівнинній місцевості.

Вона складається з окремих дрен-осушувачів, які понижують рівень підземних вод над дренажем, і головного колектора, який приймає воду з цих дрен.

Систематичний дренаж використовують для неглибокого осушення - 2,0-2,5 м при віддалі між дренами 100-150 м.

Використання цієї системи в умовах забудови населеного пункту не доцільне, тому щ розміщення будинків ускладнюється мережею дренажу, виникає велика кількість перетинів підземних комунікацій, що може спричинити виведення з дії системи, або окремих її ділянок.

Головний дренаж закладають для перехоплення ґрунтових вод, які рухаються в напрямку схилу до ріки, яру або іншої пониженої ділянки території. Як правило, головний дренаж розміщують вздовж підошви відкосу схилів гори або підвищення. Його проектують окремою дреною, яка розміщуються перпендикулярно до напрямку руху ґрунтових вод і приймає підземні води зі сторони схилів гори або підвищення (рис. 5).

Рис. 5. Схема головного горизонтального дренажу

а – план; б – розріз; 1 – траса головного дренажу; 2 – оглядові колодці;  3 – рівень води підвищений; 4 – понижений рівень води;  5 – водоупор; 6 – дрена.

Перевагою головного дренажу в планувальному відношенні є те, що протяжність дренажу на одиницю площі осушуваної території є найкоротшою порівняно з іншими системами, а трасу його розміщують за межами осушуваної території. При цій системі можна досягнути повного осушення території, яка розташована нижче головної дрени.

Кільцевий дренаж застосовують для захисту окремо стоячих будівель і споруд, якщо за межами замкнутого контуру пониження рівня підземних вод не вимагається (рис. 6).

Рис. 6. Схема кільцевого горизонтального дренажу

1 – траса дренажу; 2 – напрямок схилу; 3 – водостік; 4 – (дрени),  оглядові колодязі; 5 – не понижений горизонт ґрунтових вод;  6 – понижений горизонт ґрунтових вод;  7 – дренаж; 8 – водоупор.

Ці ж самі системи використовують і для вертикального дренажу, однак його застосування в практиці обмежена, що пов’язано з потребою відкачування вод з вертикальних дрен за допомогою спеціальних насосів.

Крім вказаних систем існує ще біологічний дренаж, електродренаж, пастовий та інші. Ці системи використовують у несприятливих геологічних умовах та при вирішенні особливих завдань захисту споруди. Біодренаж, наприклад, здійснюють за допомогою посадки на заболоченій місцевості рослинності, яка використовує для свого росту багато вологи, і в результаті приходить осушення території.

В умовах рівнинної поверхні території і високого рівня підземних від може проводитись також підсипка ґрунту і роботи з її вертикального планування. Такі заходи можливі при достатній кількості земляних мас, які знаходяться поблизу місця підсипки території.

3. Техніко-економічне обґрунтування меліорації ландшафту в господарстві

Економічна ефективність запропонованих меліоративних заходів: приріст прибутків за рахунок розширення посівних площ і підвищення врожайності, строки окупності витрат, який базується на посівному аналізі капіталовкладень,на будівництво експлуатацію і приріст доходу, підвищення і зберігання родючості земель, за рахунок створення сприятливих гідрогеолого-меліоративних обставинах.

До складу основних техніко-економічних показників ефективності капіталовкладень входять:

• вартість валової продукції на 1 га;

• капіталовкладення на будівництво на 1 га площі нетто;

• питомий розмір щорічних меліоративних витрат.

Розрахунок основних показників виробництва для умов експлуатації зрошуваної ділянки.

Вартість валової продукції с/г культури визначаємо за формулою:

, тис.грн

де: У – урожайність с/г культури, ц/га

F – площа під культурою, га

Ц – закупівельна ціна, грн./ц

Витрати виробництва на зрошенні виконуємо виходячи з питомих витрат кожної культури, по формулі:

, тис.грн

Чистий прибуток кожної культури сівозміни визначаємо по формулі:

, тис.грн

Рівень рентабельності знаходимо з формули:

Усі розрахунки зводимо в таблицю 3.1.

Таблиця 3.1 – Економічна ефективність зрошувальної сівозміни

Показники	Люцерна		Оз.пшениця			Помідори			Огірки			Кук.з/к			Цибуля
	богара	зрош.	богара	зрош.	богара		зрош.	богара		зрош.	богара		зрош.	богара		зрош.
1.Площа посівів, га	485	485	242	242	242		242	242		242	242		242	242		242
2.Врожайність, т/га	13	40	2,5	5,5	10		80	8		30	2,5		8,8	15		35
3.Закупівельна ціна, грн./т	50	50	2900	2900	800		800	700		700	2800		2800	500		500
4.Валовий продукт, т	6305	19400	605	1331	2420		19360	1936		7260	605		2129,6	3630		8470
5.ВВП, тис.грн	315,25	970	1754,5	3859,9	1936		15488	1355,2		5082	1694		5962,88	1815		4235
6.Витрати,грн. а)с/г б)меліорація в)сум.витрати	480 0 480	800 560 1360	720 0 720	980 560 1540	1700 0 1700		3800 560 4360	1480 0 1480		3500 560 4060	900 0 900		1400 560 1960	1300 0 1300		2800 560 3360
7.Загальні сумарні витрати	232,8	659,6	174,24	372,7	411,4		1055,12	358,16		982,52	217,8		474,32	314,6		813,12
8.ЧП тис.грн	82,45	310,4	1580,26	3487,2	1524,6		14432,9	977,04		4099,5	1476,20		5488,6	1500,4		3421,9
9.Додаткове ЧП	277,95		1906,94			12908,3			3122,46			4012,4			1921,5
10.Ренабельність,%	119,4	42,14	1094,4	511,65	3137,65		1223,4	871,81		317,8	1842,24		845,93	610,78		2,36

Висновки до розділу 1

Краснознамʼянський зрошуваний масив знаходиться у межах старовинної тераси – дельти Дніпра, являє собою слабо розчленовану рівнину, нахилену в бік Дніпра. Він займає найбільш несприятливий в агрономічному відношенні частину території України – сухий степ. Клімат – континентальний, жаркий, посушливий.

Ґрунти характеризуються природною солонцюватістю. Ґрунтоутворюючими породами є легкі суглинки, які перекривають пилуваті супіски і дрібнозернисті піски.

Щільність гумусових горизонтів 50-65 см.

Вміст гумусу в орному 1,8-2%, в підорному 1,2-2%.

Ґрунтовий покрив зрошуваного масиву представлений переважно темно-каштановими ґрунтами.

Ґрунтові води в приморській частині залягають на глибині 2-5 м, а у вузькій прибережній смузі – менше 2 м. Майже на всій території тераси мінералізація ґрунтових вод – до 1 г/л.

Висновки до розділу 2

Чорноморська селищна рада знаходиться на території Краснознамʼянського зрошуваного масиву, всього сільгоспугідь – 7143,2 га в тому числі рілля – 7013,42 га.

Існує декілька господарств, але лікуючим є ФГ «Успіх», и ТОВ АФ «Югагросервіс»

Щодо оцінки меліоративного режиму агроландшафту: вологість кореневмісного шару ґрунту знаходиться в допустимих межах; рівні підґрунтових вод знаходяться вище критичних, тому потрібне будівництво дренажу;відбувається процес осолонцювання ґрунтів, потрібно внесення кальцевміщуючих меліорантів;вода придатна для зрошення.

Висновки до розділу 3

На території ландшафту існують такі проблеми – підтоплення. Для вирішення цих проблем ми будемо проводити : захист території від зайвих

зовнішніх вод.

Щодо економічної ефективності с/г культур, тов. они є рентабельними і ми матимемо чистий прибуток.