іст.педагогіки конспект
.docxПрацюючи викладачем у семінарії, С. Миропольський вступив вільним слухачем на педагогічний факультет Харківського університету. Він часто консультувався з питань педагогіки та психології у професора М. Лавровського, користувався науковою літературою педагогічного відділу університетської бібліотеки.
Як досвідченого педагога Сергія Іринейовича неодноразово запрошували на збори Харківської земської управи, де вирішувались питання народної освіти. Стурбований тим, що в Харкові не було жодної масової початкової школи, «де б освіта велась педагогічно», і з метою надання допомоги в організації народних шкіл, С. Миропольський написав ряд статей у газеті «Харьковские губернские ведомости» під спільним заголовком «Чем наши народные школы плохи и как помочь этому горю» (Див. Головкова М. М. Педагогические взгляды С. И. Миропольского: Дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / ХГПУ им. Г. Сковороды. - Х. - 1994. - С. 21).
З 1870 р. С. Миропольський був членом ради Товариства поширення грамотності. Особливою сторінкою діяльності Сергія Іринейовича в Харкові був дружній зв'язок із Христиною Дмитрівною Алчевською, якій він допомагав порадами та консультаціями, підтримував її починання. Значно пізніше, у травні 1892 р., він приїздив з ревізією до Харкова, відвідував жіночу школу Х. Алчевської та ретельно вивчав у ній організацію навчально-виховного процесу. За результатами відвідування була написана книжка «Школа і суспільство. Приватна жіноча недільна школа», в якій Сергій Іринейович дав високу оцінку дружній праці педагогічного колективу і відповів на запитання: «Чим суспільство (в особах кращих освічених працівників) може бути для школи і чим школа (поставлена педагогічно) може бути для суспільства». Книга стала першим дослідженням досвіду Х. Алчевської.
У виступах на зборах земств, громадських комітетів, товариств, у публікаціях періодичної преси («Журнал Министерства народного просвещения», «Семья и школа», «Народное образование»), у дискусії, що відбувалася в останній чверті ХІХ ст., він ставив питання про доцільність і велике значення освіти жінки-матері, господині, члена суспільства, палко вітав появу жіночих навчальних закладів, їх проектів, наприклад, проекту земської школи вчительок, який було розроблено Харківським земством у 1872 р.
Педагогічна діяльність С. Миропольського в Харкові була високо оцінена місцевою громадськістю. Та невдовзі йому довелось покинути Україну. У червні 1870 р. педагога переводять до Санкт-Петербурзької духовної семінарії, де він продовжує викладати педагогіку в недільній і щоденних школах. Водночас Сергій Іринейович працює помічником редактора «Журнала Министерства народного просвещения».
У 1972 р. як талановитого педагога С. Миропольського призначають членом-ревізором навчального комітету при Святійшому Синоді. На цій посаді він перебував двадцять років. У 1892 р. С. Миропольський стає помічником управляючого Синодальної канцелярії. Незважаючи на збільшення обсягу роботи, він завжди знаходив час для написання педагогічних, теоретико-методичних праць, поєднував викладацьку діяльність з літературною працею, брав участь у роботі різних товариств (Харківському товаристві розповсюдження грамотності та Санкт-Петербузькому педагогічному товаристві). У 1896 р. Сергій Іринейович взяв на себе обов'язки редактора журналу «Народное образование», що видавався на кошти Святійшого Синоду.
С. Миропольський був усебічно обдарованою людиною. Поряд з педагогічною діяльністю він захоплювався природничими науками, любив і розумів музику, сам добре грав на скрипці. У Харківській недільній школі створив духовий оркестр, написав чимало науково-методичних статей з проблеми естетичного виховання, зокрема з питань музичної освіти народу. Як людина глибоко релігійна, на перший план у вихованні висував використання естетики православної церкви та церковної служби. На його думку, учитель повинен слідкувати за тим, щоб діти якомога частіше відвідували церкву, насолоджувались красою церковного убранства та служби. Великого значення надавав С. Миропольський залученню дітей до церковного співу та церковного читання, які «формують смак і привчають до кращого проведення дозвілля» (Дидактические очерки. Ученик и воспитывающее обучение в родной школе. - СПб: Изд. И. Скороходова, 1890. - С. 115).
Сергій Іринейович ретельно вивчав сучасну вітчизняну та зарубіжну педагогічну літературу, багато зробив для розповсюдження в Росії ідей Я. Коменського. Він був першим, хто зробив у 1872 р. переклад «Великої дидактики» на російську мову. Цьому перекладу передував ряд його статей у журналі «Начальная школа» під рубрикою «Народна школа за ідеями Я. А. Коменського» і в «Журнале Министерства народного просвещения» за 1870 р. (Я. А. Коменский и его значение в педагогике»). С. Миропольський справедливо вважав, що вивчення праць Я. Коменського дасть можливість учителю не лише пізнати, а й полюбити педагогічну місію, відданіше служити народній освіті.
Звернення С. Миропольського до спадщини чеського педагога пояснюється не лише особистою симпатією, а й тим, що Я. Коменський, за переконанням Сергія Іринейовича, «значний і геніальний мислитель-педагог» минулого, сучасного та майбутнього. Крім того, ні в кого з педагогів С. Миропольський не знайшов такого практичного таланту, уміння правильно організовувати шкільну справу. Слід зазначити, що така висока оцінка спадщини чеського педагога, палке пропагування його ідей не всіма підтримувались, і педагогу навіть серйозно дорікали за таку прихильність.
С. Миропольський розробив питання про «системи» навчання, під якими розумів організацію викладання, тобто розподіл і хід навчальних занять у школі, включаючи сюди групування учнів, розподіл навчальних класів тощо. У роботі «Народна школа за ідеями Я. А. Коменського» С. Миропольський виділив такі системи навчання:
по відношенню до вчителя (класна, предметна система);
по відношенню до учня (система поодинокого навчання, система взаємного навчання, система одночасного навчання);
по відношенню до предметів навчання - поступальне, концентричне викладання (в «Учебнике дидактики», виданному в 1901 р. наступність і концентрацію педагог класифікує вже як методи навчання).
Класна система, яку у своїй педагогічній діяльності використовував С. Миропольський, за його описом полягала в тому, що в кожному класі всі предмети викладає один учитель, який потім разом з учнями переходить до наступних класів. Така організація навчання, на думку педагога, забезпечує викладання курсу як єдиного цілого, дає вчителю змогу вивчити свій клас, здібності та психічні особливості кожного учня.
Предметна ж система, що, на думку Миропольського, полягає в організації навчання кількома вчителями, які викладають певні предмети, більш придатна для гімназій та університетів. Тільки в цих навчальних закладах можна використати переваги предметної системи, які педагог убачав в наступному:
учитель, який викладає один предмет чи групу схожих предметів, виключно ними зайнятий, ґрунтовніше може вивчити свою справу, ніж у випадку викладання цілої групи предметів і до того ж різноманітних;
предметна система, зосереджуючи діяльність учителя на малому полі, тим самим примножує його сили.
Унітарне (тобто індивідуальне) навчання, на думку Сергія Іринейовича, полягало в тому, що кожен учень безпосередньо й окремо навчається та отримує уроки від свого наставника. Однак, підкреслював С. Миропольський, користь від такої індивідуалізації навчання може бути лише у випадку, коли вчитель навчає не більше чотирьох учнів, тому використовувати таку систему навчання у школі недоцільно.
Відзначаючи, що взаємне навчання повинне завдячувати своїм виникненням та описом ще Я. Коменському, С. Миропольський сутність його вбачав у виборі вчителем кращих учнів (посередників-помічників), які допоможуть йому здійснити навчання, розподіляючи при цьому клас на кілька груп. Як підкреслював педагог, взаємне навчання поєднує нагляд за самодіяльністю кожного учня та створює умови для використання їх здібностей.
Найбільш ефективною С. Миропольський уважав систему одночасного (урочного) навчання, підкреслюючи, що в поєднанні з класною системою вона є дуже зручною не лише для навчання, а й для виховання дітей. У цій системі, на думку Сергія Іринейовича, більше простоти та живості. Звертаючись до всього класу, учитель має можливість слідкувати й за увагою кожного учня окремо. При цьому учні мають однаковий рівень знань. У праці «Учебник дидактики. Методика обучения в начальной школе» (1901) крім вище названих «систем» навчання С. Миропольський належне місце відводив евристичній формі навчання, яка, на його думку, передбачала:
необхідні розумові здібності та відомий ступінь розвитку в учнях;
деякі навички у вживанні знань для вирішення життєвих проблем;
достатній запас відомостей про відшукування нових істин.
Цю форму С. Миропольський уважав найбільш придатною для навчання малюванню, письму, рахуванню, орфографії, а також моралі. Він підкреслював, що саме така форма навчання ставить учня перед необхідністю працювати самому, своїм розумом дійти того, що необхідно знати, при цьому все надбане стає «власністю розуму шукача».
Сергій Іринейович одне з основних завдань школи вбачав у тому, щоби прищепити учням навички самостійної роботи. На його думку, «рядок, прочитаний самою дитиною, обчислення, результат якого вона знаходить сама, помилка, яку знайдено за допомогою власної уваги, - усе це просуває учня значно більше, ніж двадцять таких же дослідів, у яких би йому допомагав учитель» («Практическая организация педагогических классов при женских гимназиях // Журнал Министерства народного просвещения, 1879. - № 5.- С. 11).
Надаючи великого значення евристичній формі навчання, яка пробуджує в учнів свідомість, упевненість у своїх силах і позитивно впливає на заняття учнів, педагог застерігав від її широкого використання. На його думку, за таких умов будуть працювати не всі, а тільки кращі й талановиті учні, а успіхи класу будуть нерівномірними.
Великого значення надавав С. Миропольський удосконаленню методів навчання. Закликаючи педагогів не плутати методи з прийомами, Сергій Іринейович дав таке визначення методу навчання: «Метод в первоначальном смысле представляет тот путь, по которому следует разум в отыскании истины» (Див. Миропольский С. И. Обучение письму в начальной школе. - Спб., 1889. - С. 52).
Важливе місце у творчому спадку педагога займає питання принципів навчання. С. Миропольський стверджував, що в основі дидактики повинні лежати такі принципи навчання: свідомість, природність, легкість, ґрунтовність, швидкість, міжпредметні зв'язки, самодіяльність, простота, короткість, раптовість, привабливість, зв'язок школи з сім'єю, послідовність тощо. Поряд із зазначеними принципами педагог виокремлював і так звані «загальні принципи», до яких він відносив природовідповідність, гуманізм, демократизм, народність, наочність.
Розробляючи питання теорії навчання, С. Миропольський виходив з того, що центром навчання в початковій школі повинна бути дитяча особистість, яка існує й розвивається в умовах народного побуту, світогляду, вірувань. Сергій Іринейович уважав, що український та російський народи мають власну історію, власні національні особливості і тому потребують власної системи навчання та виховання. У працях педагога знайшла подальший розвиток думка К. Ушинського про використання «національного елемента» у навчанні та вихованні. С. Миропольський, як і М. Пирогов, виступав за доступність школи та безперервність освіти, обов'язкове навчання, яке не обмежувалося б лише грамотністю.
Сергій Іринейович розробив концепцію народної школи, де поряд із завданнями загального характеру (розвиток дитини, спонукання її до самоосвіти, виховання «дійсно людського характеру») важливе місце відводилось гармонійному поєднанню практичних і просвітницьких завдань, пов'язаних з релігійно-моральним впливом школи на життя, сімейно-громадською сферою, юридичною освітою учнів і батьків та ін. Рішення вказаних завдань, на думку педагога, неможливе без установлення у школі сприятливої атмосфери, під якою він розумів добрий настрій, дух, добрі взаємини між усіма учнями школи та викладачами, дружнє прагнення до однієї мети. Великого значення надавав С. Миропольський турботі про матеріальну базу навчального закладу.
Розкриваючи зміст освіти в народній школі, Сергій Іринейович пропонував для розвитку «основних сил» і можливостей дитини поєднати елементи «загальнолюдського» виховання (розумове, естетичне, моральне та фізичне) та національно-практичної освіти. У своїх працях педагог виділяв такі елементи національно-практичної освіти:
засоби для ознайомлення дітей з оточуючим середовищем (рідна географія, природознавство);
засоби для ознайомленням з минулим свого народу (рідна література, вітчизняна історія);
засоби для ознайомлення дітей із сучасним життям рідного народу (відомості з галузі права, економіки);
засоби для розвитку практичних навичок у праці (вибрані ремесла, механічні мистецтва) (Див. Миропольский С. И. Идея воспитания и обучения в применении к народной школе // Журнал Министерства народного просвещения. - 1871. - № 153. - С. 15)
На думку педагога, народна школа не буде мати майбутнього доти, доки навчання не стане виховуючим. Основою ж суспільного виховання повинні стати народність, урахування характеру, духу, культури та мови народу. Метою та завданнями виховання педагог уважав вироблення в дітей уміння будувати своє життя, підготовку їх до виконання активних життєвих завдань, формування кращих людських якостей. Він виділив такі категорії морального виховання: щирість, правдивість, стриманість, почуття морального обов'язку, доброзичливість, скромність, працездатність. Педагог уважав, що основу виховання в початковій школі складають такі принципи:
формальний (людина має бути досконалою);
теологічний (людина має бути готовою до всякої благочестивої праці);
антропологічний (дитина повинна виховуватись як Людина божа) (Див. Миропольский С. И. Теория и практика в воспитании // Журнал Министерства народного просвещения. - 1871. - № 157. - С. 25).
Миропольський підкреслював, що важливо не лише розвивати духовні сили та здібності дитини, а й виховувати в неї здатність розумно жити й діяти, «воспитывать поколения для лучшей будущности, вносить свет и разум во все сферы жизни, тем самым увеличивать сумму благ человеческого существования».
Сергій Іринейович прагнув до загальнопедагогічного розвитку вчителя, формування якого неможливе без «необходимости постоянного и настойчивого труда, знания своего дела и любви к нему, стремления познать себя, предмет и цели своего труда», детально розкривав перед учителями всю організацію шкільної справи, друкував зразкові плани уроків, програми для початкової школи, писав дидактичні настанови з основних предметів шкільного курсу (Див. Миропольский С. И. Воскресная школа и педагогический курс при Харьковской семинарии // Журнал Министерства народного просвещения. - 1867. - № 138. - С. 226).
Спадщина педагога включає більше ста підручників, статей, рецензій, методичних рекомендацій, порад, у яких усебічно розкрито актуальні питання організації народної школи: зміст і дидактика початкової освіти (сутність, принципи, форми навчання, контроль навчально-пізнавальної діяльності), історія розвитку народної школи, зміст освіти в народній школі, питання виховуючого навчання, вимоги до особистості вчителя, форми та зміст його підготовки тощо. Ще за життя С. Миропольського Міністерство народної освіти рекомендувало його навчальні посібники для використання в бібліотеках учительських семінарій, початкових недільних шкіл.
Аналіз спадщини С. Миропольського свідчить, що для його педагогічних поглядів характерні, з одного боку, узагальнення та систематизація вітчизняних і зарубіжних педагогічних систем, з іншого - новизна, оригінальність. Актуальними й сьогодні залишаються його рекомендації щодо посилення психолого-педагогічної підготовки вчителів-практикантів; загальнолюдського та національного розвитку людини, реалізації виховуючого навчання; визначення психолого-педагогічного, національно-практичного, художньо-освітнього значення естетичного виховання, зокрема музики; морально-релігійного виховання підростаючого покоління.
С. Миропольський один з перших в Україні зробив спробу класифікації форм організації навчального процесу, розкривши при цьому переваги та недоліки кожної. Його заслуга перед педагогічною наукою полягає в розробці цілісної системи навчання й виховання, яка відображала гуманно-демократичний підхід до процесу всебічного та гармонійного розвитку особистості. Педагог уважав, що народна школа повинна бути рушійною силою держави. Своїми працями та практичною діяльністю він намагався показати живий зв'язок між освітою та народним благополуччям.
Помер Сергій Іринейович Миропольський у 1907 році. В останнє десятиліття педагогічна діяльність і творчий спадок відомого українського педагога привернули увагу багатьох дослідників, зокрема Слобожанщини. Так, захищено кілька кандидатських дисертацій у Харківському педагогічному університеті ім. Г. Сковороди (М. Головкова, Л. Голубича, Л. Журенко, А. Тишик та ін.), які висвітлюють проблеми дидактики, теорії та практики виховання в педагогічній спадщині С. Миропольського.
ТВОРИ
Миропольский С. И. Воскресная школа и педагогический курс при Харьковской семинарии // Журнал Министерства народного просвещения. - 1868. - № 138. - С. 217-245.
Миропольский С. И. Харківська недільна школа в 1868-1869 рр. // Журнал Министерства народного просвещения. - 1870. - № 150. - С. 224-253.
Миропольский С. И. Руководство к воспитанию и обучению детей // Журнал Министерства народного просвещения. - 1871. - № 153. - С. 91-102.
Миропольский С. И. Идея воспитания и обучения в применении к народной школе // Журнал Министерства народного просвещения. - 1871. - № 153. - С. 1-25.
Миропольский С. И. Теория и практика в воспитании // Журнал Министерства народного просвещения. - 1871. - № 157. - С. 1-29.
Миропольский С. И. Ян Амос Коменский. - Спб. - 1872. - 22 с.
Миропольский С. И. В чем наша задача? // Наша начальная школа. - 1873. - № 2-3.
Миропольский С. И. Обучение пению в начальной школе // Журнал Министерства народного просвещения. - 1877. - № 189. - С. 1-22.
Миропольский С. И. Методика обучения письму в народной школе. - Спб.: Изд. Костомина. - 1884. - 116 с.
Миропольський С. И. Обучение письму в начальной школе. - Спб., 1889. - 216 с.
Миропольский С. И. Учебно-воспитательные идеалы Коменского в истории педагогики // Краткий обзор деятельности Педагогического музея за 1890-1892 гг. - Спб. - 1892. - С. 76-78.
Миропольский С. И. Школа и общество. Частная Харьковская женская воскресная школа. - Спб.: Изд. Скороходова. - 1882. - 107 с.
Миропольский С. И. Дидактические очерки. Ученик и воспитывающее обучение в народной школе. - Спб.: Изд. И. Скороходова. - 1890. - 72 с.
Миропольский С. И. Учитель, его призвание и качества, значение, цели и условия его деятельности. - Спб. - 1897. - 102 с.
Миропольский С. И. Учебник дидактики. Методика предметов обучения в начальной школе. - СПб.: 1901. - 215 с