7.3. Максимізація прибутку в довготерміновому періоді

Перехід до аналізу довготермінового періоду по­требує переходу від аналізу поведінки окремої фірми до з'ясування взаємодії всіх фірм у процесі утворення ринкової пропозиції та формування ринкової ціни. Це передбачає введення деяких нових припущень:

1. Пристосування галузі до потреб ринку у довго­терміновому періоді відбувається шляхом залучення в галузь нових виробників чи виходу їх із галузі.

2. Усі фірми у галузі мають однакові або дуже близькі криві витрат, що дає можливість говорити про середню, типову фірму.

Нехай ринкова ціна на стільці установилася на рів­ні 147 гри. (Pi), що дає змогу типовій фірмі у галузі отримувати економічний прибуток. Як поведуть себе при цьому підприємці інших галузей? Логічним буде спрогнозувати, що вони спробують переорієнтувати свою діяльність на виробництво стільців, оскільки воно приносить не тільки нормальний, а й економіч­ний прибуток. Як відомо, під впливом збільшення кількості виробників крива ринкової пропозиції пе­реміститься вправо, що призведе до зниження ринко­вої ціни рівноваги (рис. 7.5). Отже, вступ у галузь но­вих виробників ліквідує економічний прибуток.

Якщо ціна знизиться до рівня Р₂,- тобто до 130 грн., то типова фірма не зможе отримувати економіч­ний прибуток. Більше того, вона зіткнеться з пробле­мою збитків (рис. 7.6), оскільки ціна буде нижчою, ніж мінімальний рівень середніх витрат. У довготер­міновому періоді розпочнеться відтік фірм з цієї галу­зі у ті, де е можливість отримати хоча б нормальний прибуток. Зменшення кількості виробників зменшить ринкову пропозицію, що призведе до встановлення нового рівня цін. Отже, масовий відтік фірм з галузі ліквідує збитки.

Такі припливи та відливи капіталу в галузь при­зведуть до встановлення врешті-решт ціни, що буде забезпечувати лише відшкодування мінімальних се­редніх витрат виробництва, тобто типова фірма отри­муватиме нормальний прибуток, але не зможе мати економічний. Це дає змогу сформулювати загальний висновок відносно досягнення фірмою рівноваги у до­вготерміновому періоді: після того, як усі довготер­мінові пристосування завершені, тобто коли досяг­нута довготермінова рівновага, ціна продукту буде повністю відповідати точці мінімуму середніх сукуп­них витрат фірми, і виробництво припаде на цю са­му точку.

7.4. Чиста конкуренція та ефективність

Розглядаючи попереднє питання, ми з'ясували, що рівновага у довготерміновому періоді досягається при встановленні такої рівності:

Конкурентна фірма може мати економічний при­буток лише у короткотерміновому періоді. У довго­терміновому періоді вона просто покриватиме свої ви­трати.

Більшість дослідників сходиться на тому, що чис­та конкуренція найбільше відповідає вимогам ефек­тивності суспільного виробництва. Про ефективність тієї чи іншої моделі ринку можна судити, виходячи з того, як вона виконує покладені на неї головні функ­ції. Оскільки ресурси суспільства завжди обмежені, то ефективнішою вважається та система, яка, з одно­го боку, виробляє необхідний продукт при найменших витратах, а з іншого — забезпечує оптимальний роз­поділ обмежених ресурсів між галузями та окремими виробництвами. Відповідно виділяють ефективність виробництва та ефективність розподілу ресурсів.

Економіка конкурентних цін спрямована на роз­поділ обмежених ресурсів, що є у розпорядженні сус­пільства, таким чином, щоб максимізувати задово­лення потреб.

Ефективність виробництва конкурентного ринку реалізується в тому, що зрештою ціна встановлюється на рівні мінімальних середніх витрат. Це означає, що споживачі одержують потрібні їм товари за найниж­чими з усіх можливих цін при існуючій технології виробництва.

Конкурентна фірма, керуючись мотивом максимі-зації прибутку, буде залучати ресурси та виробляти кожен товар до тієї точки, в якій ціна зрівняється з граничними витратами. Це означатиме, що ресурси розподілено найефективніше.

Разом з тим, було б помилкою ідеалізувати конку­рентний ринок, надаючи йому нехарактерних власти­востей. Передусім слід мати на увазі, що конкурент­ний ринок через структуру виробництва лише дзер­кально відображає структуру доходів суспільства. Конкурентна фірма орієнтована виробляти те, що у неї купують. Якщо у суспільстві склалася викривлена структура доходів на користь заможних за рахунок бідних, то ринок чистої конкуренції буде готовий за­пропонувати за найнижчими цінами предмети розко­ші, зате в обмеженій кількості пропонуватиме товари першої необхідності. Розв'язати цю суперечність ри­нок просто не здатний.

Обмеженість ринкового механізму саморегулюван­ня проявляється також у тому, що він готовий пропо­нувати лише ті продукти, які можуть бути кимось оплачені. Фірма не стане виробляти товари громадсь­кого користування, за які немає можливості отримати відшкодування від споживача. Тому ринковий меха­нізм у сучасній економіці завжди доповнюється дер­жавним регулюванням.

Орієнтація на безпосередню максимізацію прибут­ку конкурентної фірми досить часто унеможливлює оптимальне поєднання поточних та перспективних

цілей (ефект Робін Гуда). Однак попри всі обмеження конкурентний ринок слід визнати найефективнішою моделлю ринку.