- •Г.В. Смолин господарське право україни
- •Глава 1. Поняття предмет і джерела господарського
- •Глава 1
- •§ 1. Господарська діяльність: поняття та види
- •§ 2. Підприємництво як спосіб господарської діяльності
- •§ 3. Господарські правовідносини, їх ознаки та види
- •§ 4. Поняття, предмет, принципи і метод господарського права
- •§ 5. Поняття і система господарського законодавства
- •§ 6. Господарське право як галузь правової науки і як навчальна дисципліна
- •Глава 1. Поняття, предмет і джерела господарського права.(2 теми).
- •Глава 2.
- •§ 1. Регулювання підприємницької діяльності як засіб підтримки підприємництва
- •§ 2. Дерегулювання підприємницької діяльності
- •§ 3. Фінансування заходів державної підтримки підприємництва
- •Глава 3
- •§ 1. Поняття, ознаки та види суб’єктів господарських правовідносин
- •§ 2. Громадяни підприємці як суб’єкти господарських правовідносин
- •§ 3. Поняття та види організаційно – правових форм підприємства
- •§ 4. Поняття і види господарських товариств
- •§ 5. Поняття та види кооперативів
- •§ 6. Господарські об’єднання
- •§ 7. Господарські організації – органи господарського керівництва
- •Глава 4.
- •§ 1. Загальні умови створення господарських організацій
- •§ 2. Установчі документи
- •§ 3. Правове значення і порядок державної реєстрації
- •§ 4. Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців
- •§ 5. Державна реєстрація змін до установчих документів
- •Глава 5.
- •§ 1. Поняття і види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню
- •§ 2. Процедура одержання ліцензії
- •§ 3. Нагляд та контроль у сфері ліцензування
- •§ 4. Патентування підприємницької діяльності
- •Глава 6.
- •§ 1. Поняття і способи припинення діяльності суб’єкта господарювання
- •§ 2. Поняття, суб’єкти і підстави банкрутства
- •§ 3. Стадії провадження у справі про банкрутство
- •§ 4. Судові процедури, які застосовуються до боржника
- •§ 5. Особливості банкрутства фізичної особи – підприємця
- •§ 6. Державна реєстрація припинення суб’єкта господарювання
- •Глава 7
- •§ 1. Загальні положення про право власності та інші речові права суб’єктів господарювання
- •§ 2. Склад та правовий режим майна підприємства
- •§ 3. Правовий режим майна господарських товариств
- •§ 4. Правовий режим майна кооперативів
- •§ 5. Правовий режим майна господарських об’єднань
- •Глава 8
- •§ 1. Поняття і головні засади приватизації
- •§ 2. Об’єкти і суб’єкти приватизаційних правовідносин
- •§ 3. Порядок та способи приватизації
- •§ 4 Договірні відносини у процесі приватизації
- •Глава 9
- •§ 1. Поняття, підстави виникнення та види господарських зобов’язань
- •§ 2. Виконання господарських зобов’язань
- •§ 3. Способи забезпечення виконання господарських зобов’язань
- •§ 4. Поняття і підстави припинення господарських зобов’язань
- •Глава 10.
- •§ 1. Поняття, ознаки і функції господарського договору
- •§ 2. Зміст господарського договору
- •§ 3. Класифікація господарських договорів
- •§ 4. Способи укладання господарських договорів
- •§ 5. Виконання господарських договорів
- •Глава 11.
- •§ 1. Поняття, підстави та функції господарсько – правової відповідальності
- •§ 2 Види господарсько – правової відповідальності
- •§ 3. Класифікація господарсько – правових санкцій
- •Матеріали судової практики
- •Збірники нормативних актів Науково-практичні коментарі
- •Навчальна література
- •Спеціалізовані публікації
§ 4. Поняття, предмет, принципи і метод господарського права
Загальноприйнято в юридичній науці та правозастосуванні, що галузь права є основним елементом структури права. Як частина цілого кожна галузь права взаємодіє з іншими галузями і з системою права в цілому. Головними критеріями поділу права на галузі є певний вид суспільних відносин, предмет і метод правового регулювання. В свою чергу, предметом будь – якої галузі права є вид суспільних відносин.
З’ясуємо, які саме з них є предметом регулювання господарського права. Насамперед слід зазначити, що господарське право сформоване як самостійна, кодифікована і відокремлена галузь права, з властивим їй предметом сформована з прийняттям 16 січня 2003 р. і набранням чинності 1 січня 2004 р. Господарського кодексу України. Як передбачено в Преамбулі, ГК встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності, яка базується на різноманітності суб’єктів господарювання різних форм власності. Він має на меті забезпечити зростання ділової активності суб’єктів господарювання, розвиток підприємництва і на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість, утвердити суспільний господарський порядок в економічній системі України, сприяти гармонізації її з іншими економічними системами.
Власне предмет регулювання господарського права визначено в ст. 1 ГК. В цій статті, в першу чергу, встановлено, що воно визначає основні засади господарювання в Україні. І далі, що предметом правового регулювання господарського права є господарські відносини, які виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
З урахуванням вище приведеного можна запропонувати таку дефініцію галузі господарське право. Господарське право – це галузь права, яка є системою господарсько – правових норм, що регулюють відносини у сфері організації та безпосереднього здійснення господарської діяльності або керівництва нею (такою діяльністю) із застосуванням різних методів правового регулювання з метою задоволення суспільних потреб і одержання прибутку. Його завданням як зазначає академік НАН України В.К.Мамутов у Великому енциклопедичному юридичному словнику 2007 р. господарське право - це системне правове забезпечення господарської діяльності, яка здійснюється на професійній основі. Таке забезпечення є однією з неодмінних умов ефективного функціонування народного господарства країни, комерційного й некомерційного господарського обігу1.
Забезпечення системності правового регулювання господарської діяльності вимагає поєднання у його методі приватно – правових і публічно – правових основ, елементів припису, заборони, дозволу, рівного підпорядкування усіх суб’єктів господарювання вимогам суспільного господарського порядку.
Важливим засобом тлумачення норм господарського права є його принципи.
Принципи господарського права – це керівні начала, що визначають спрямованість правового регулювання господарської діяльності. Такими
принципами є:
свобода господарської діяльності та ініціативи у рамках суспільного
__________________
1 Див.: Великий енциклопедичний юридичний словник / За редакцією акад. НАН України Ю.С. Шемчушенка. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2007. – С. 136.
господарського порядку;
свобода руху капіталу, товарів та послуг;
демонополізація економіки та розвиток конкуренції;
рівний захист державою прав усіх суб’єктів господарювання;
обмеження втручання державних органів у господарські відносини;
забезпечення народногосподарських (національних) інтересів шляхом державної підтримки науково – технічного прогресу;
забезпечення правопорядку та законності в господарській діяльності;
державний та суспільний захист інтересів споживача;
декриміналізація та детенізація економіки.
З метою рівного підпорядкування усіх учасників господарських правовідносин нормативно – правовим актам залежно від умови господарювання застосовуються відповідні методи господарського права.
Методи господарського права – це сукупність, передбачених законодавством способів регулюючого впливу норм господарського права на господарську діяльність господарюючих суб’єктів з метою задоволення суспільних потреб.
Методи господарського права характеризуються такими ознаками:
стосуються тільки господарсько – правових норм;
забезпечують єдність правового регулювання господарських відносин;
гарантується у передбачених випадках засобами державного примусу;
є критерієм визначення господарського права як галузі права.
Концептуально методи господарського права базуються на двох принципах: загальнодозвільному («дозволено все, що передбачено законом»), за якими діють підприємства і громадяни - підприємці, та зобов'язуючому («суб'єкти господарського права зобов'язані і мають вчиняти те, що на них покладено законом»). Зазначимо, що другий принцип в основному стосується таких суб'єктів, як органи державного управління і власників майна щодо підпорядкованих суб’єктів господарювання.
Природа господарських відносин є подвійною (поєднання в них організаційних та майнових елементів), що обумовлює наявність кількох методів правового регулювання, що є особливістю господарського права.
Розрізняють ключовий і чотири основних методів правового регулювання господарських відносин, а саме:
Ключовий метод господарського права - метод підпорядкування суб'єктів господарювання суспільному господарському порядку, тобто встановленому у суспільстві укладу матеріального виробництва, заснованому на положеннях Конституції, нормах права, моральних принципах, ділових правилах та звичаях, що схвалені законодавчою владою у стратегічних економічних рішеннях, які забезпечують гармонізацію приватних та публічних інтересів та створюють партнерські та доброзичливі взаємовідносини у господарюванні.
До основних методів належать:
Метод приписів – передбачає право прийняття юридично значущих рішень органом господарського керівництва (власником майна) щодо підпорядкованого йому суб'єкта (рішення власника про створення підприємства чи його реорганізацію, ліквідацію; видача ліцензії; розміщення державного замовлення на підприємствах, що функціонують на базі державного майна, і підприємствах-монополістах). Згідно з цим діяльність (поведінка) суб'єктів підпорядковується обов'язковим моделям правовідносин, визначеним законодавством. Він заснований на виконанні вимог закону при моделюванні поведінки суб’єктів господарювання при їх взаємовідносинах з державними органами.
Метод автономних рішень ґрунтується на можливості суб'єктів господарювання приймати самостійно (але в межах своєї компетенції) юридично значущі рішення і передбачає обов'язок усіх інших суб'єктів не перешкоджати прийняттю та виконанню цих рішень, які не суперечать законодавству України. Це означає, що суб'єкти господарських відносин самостійно: планують свою господарську діяльність; в межах законодавства вільно обирають контрагентів і предмети господарських договорів і визначають зобов'язання в них та всі необхідні умови господарських взаємовідносин.
Метод координації забезпечує прийняття юридично значущих рішень за згодою сторін, кожна із яких не вправі нав'язувати свої умови іншій стороні; рішення приймається шляхом компромісу при укладення господарських договорів.
Метод рекомендацій передбачає видання компетентними органами адресованих суб'єктам господарювання пропозицій (рекомендацій) щодо певної (бажаної для суспільства, ефективної) поведінки (порядку дій) в сфері господарювання. Тобто, держава регулює поведінку суб'єктів господарських відносин шляхом рекомендованих моделей відповідних правовідносин. Це примірні господарські договори, примірні установчі та внутрішні правові документи господарських організацій в т.ч. відкритих акціонерних товариств. Наприклад, зразкові форми договорів щодо окремих видів відносин, методичні рекомендації відносно окремих видів діяльності у сфері господарювання - це приклади застосування державою зазначеного методу.
Залежно від конкретних господарських ситуацій, інтересу держави стосовно тих або інших господарських відносин та інших факторів для регулювання господарського життя можуть використовуватися будь-які із зазначених методів, виходячи з того, який з них буде найефективнішим.
Таким чином, своєрідність предмета і методу правового регулювання визначає господарське право як комплексну галузь права, в якій наявні правові норми конституційного, адміністративного цивільного права та інших галузей права стосовно одного предмета правового регулювання – господарської діяльності.