Причини зменшення біорізноманіття

На кінець минулого століття рослинний покрив Землі займав такі площі (млрд. га): ліси та рідколісся - 5,7; савана - 1,5; пустелі та напівпустелі - 4,2; тундра та високогір'я - 0,8; культивовані землі - 1,7; болота -2,0; водні екосистеми 34,1. До кризового стану наблизилась екологічна ємність і самовідновлювальна здатність 65% екосистем планети. Причинами цього є:

• Демографічні (у світі сьогодні спостерігається демографічний «вибух»);

• ідеологічні (все для людини за будь-яку ціну;

• виробничі (недосконалість виробничих процесів);

• гносеологічні (недостатнє знання законів природи);

• духовні (недостатній рівень моральності, світогляду, виховання);

• генетичні (схильність людини до насолоди життям, марнотратства);

• політичні (боротьба за ресурси, за панування над світом);

• законодавчі (відсутність міжнародних законів і механізмів їх дотримання, відповідних новітній ідеології відносин з природою та концепції сталого розвитку);

• економічні (недосконалість ринкового механізму, його глобалізація);

• соціальні та етнічні (зростання напруження між бідними та багатими).

Зараз треба переорієнтувати пріоритети з охорони видів (генофонду) на охорону рослинних угруповань (ценофонду) і в більш широкому значенні - на охорону екосистем (екофонду). Хижацьке відношення до природи повинно бути повністю заборонено відповідними міжнародними законами, а заподіяними збиток повністю відшкодовано.

Виділяють п'ять рівнів загроз (за масштабами): планетарні (глобальні), континентальні, національні, регіональні та локальні. І є п'ять рівнів значення біорізноманіття та його пріоритетності. До планетарних належать зміни клімату; збільшення інтенсивності ультрафіолетових променів; кислотні дощі, забруднення біотопів важкими металами, хімічними сполуками, нафтопродуктами, спустелювання Землі, збільшення населення планети та інтенсивна урбанізація, нестача та забруднення прісної води.

Несприятливими для збереження біорізноманіття в Європі, в тому числі і в Україні є:

- сільське господарство (призвело до критичного зменшення природних земель, забруднення ґрунтів, вод та сільськогосподарських продуктів пестицидами, нітратами та іншими шкідливими речовинами, засолення, ерозії та спустелення ґрунтів);

- енергетика та промисловість (особливо важка, гірнича та хімічна);

- зростання народонаселення (ріст споживання, урбанізація, комунальне господарство (цей фактор є провідним у виникненні проблем, пов'язаних із збереженням довкілля);

- транспорт;

- виснажливе використання природних ресурсів;

- вузький спектр виробництва продуктів споживання в сільському, лісовому і рибному господарствах, що формує дисбаланси;

- туризм та рекреація (зменшують продуктивність біорізноманіття, його надійність, спрощують структуру, ущільнюють ґрунти);

- економіка і політика, що не орієнтовані на відновлення природного середовища та його ресурсів;

- соціальна несправедливість у володінні і використанні ресурсів біорізноманіття, включаючи розподіл прибутків від них;

- радіоактивне забруднення.

За якими критеріями встановлюють цінність біорізноманіття?

ценотичні; -релігійне; поліпшення етану ерозійна, кліматична,

ландшафтні, -етнічне. біорізноманіття. абразивна)

На сьогодні Україна мас найменшу площу природного біорізноманіття на одну людину (0,35 га), її заповідна площа в 2,5 рази менша ніж середня заповідна площа Європи. Лісистість її є також найменшою в Європі (15,6% території), на одну людину припадає лише 0,2 га. Для порівняння: Швеція, що досягла одного з найвищих в Європі рівнів життя із значно гіршими, ніж в Україні кліматичними та ґрунтовими умовами, зберегла ліси на 57% території, на одну людину тут припадає 2,7 га; Фінляндія - більше ніж на 60% території, де на одну людину припадає 3,8 га лісу.

Але кількість видів на Україні складає орієнтовно 70 тис. видів. Флора – понад 25 тис. видів, фауна – понад 45 тис. видів. На землях природно-заповідного фонду зберігається понад 75% всього біологічного різноманіття України. Не всі біогеографічні області забезпечені заповідниками та національними природними парками. Тому однією з першочергових задач у галузі охорони біорізноманіття є збільшення долі заповідних територій.