Безпека життєдіяльності - Купчик

Надзвичайно стійкі до УФ і ІЧ випромінювань і до будь-яких відомих дезифікантів. Інкубаційний період від 5 до 35 років.

Потрапляючи в організм людини або тварини, пріон руйнує ЦНС,

паралізує тіло, приречує живі істоти на муку та смерть.

Грип — гостре вірусне захворювання дихальних шляхів з групи інфекційних. Назва хвороби "грип", або "інфлуенца", відображає ідемічний характер захворювання. На сьогодні немає надійних щеплень проти грипу.

Вакцина, виготовлена проти однієї форми грипу, неефективна проти збудника іншої. У XX ст. людство пережило три епідемії грипу. В січні 1918 р. в Іспанії з'явилось повідомлення про епідемію грипу, що став називатися "іспанкою".

Вона обійшла всю земну кулю і заразила майже 1,5 млрд населення (обминула тільки деякі острови в океані). Загинуло до 20 млн чоловік, тобто більше, ніж у першу світову війну. Кількість епідемій грипу, як не дивно, з кожним століттям збільшується. В XV ст. було чотири епідемії, у XVII ст. - 7, у XIX ст. вже 45!

Що очікувати людству у XXI ст.?

СНІД. У 1981 р. у Сан-Франциско (США) були виявлені люди, що хворіли незвичайними формами запалення легенів і пухлинами. Захворювання закінчувалося смертю. З'ясувалося, що у цих хворих був різко ослаблений імунітет (захисні властивості організму). Ці люди помирали від мікробів, які у звичайних умовах спричинюють лише легку недугу. Хворобу назвали СНІД — синдром набутого імунодефіциту. Хвороба спричинюється вірусом імунодефіциту людини — ВІЛ. Термін "синдром" означає сукупність симптомів хвороби, "імунний дефіцит" — ураження імунної системи, що зумовлює її недостатність; "набутий" означає, що хвороба виникла не при народженні.

Встановлено, що вірус СНІДу передається під час переливання крові нестерильними шприцами, статевим шляхом, а також під час годування дитини молоком матері. Вірус не передається повітряно-крапельним шляхом, через кишково-шлунковий тракт та потискання рук.

Перші півроку, рік, а іноді й декілька років після зараження у людини не помітно ніяких ознак хвороби, але вона є джерелом вірусу і може заразити оточуючих.

Ланцюжок ВІЛ нараховує п'ять стадій. Перша — інфікований переживає момент гострої інфекції, схожої на грип, тривалістю

190

2-3 тижні. Потім все проходить без наслідків. Друга — людина стає носієм вірусу і відчуває себе практично здоровою. Це триває приблизно років п'ять.

Третя — у хворого збільшуються лімфовузли у різних частинах тіла. Це триває

2-2,5 роки. Четверта — інфікований часто хворіє і далі, на заключній п'ятій стадії настає смерть.

До цього часу ліків проти СНІДу не знайдено, тому СНІД називають чумою XX ст.

Найуразливіша група для ВІЛ-інфекції — підлітки, які не мають інформації про цю страшну хворобу. Носіями інфекції є 15-20-літні хлопчики і дівчата. Вина — наркотики і сексуальні зв'язки. Уникнути цієї хвороби можна тоді, коли знаєш про неї практично все. В Україні ВІЛ-інфікованих на 2001 рік до 200 000 осіб. В Європі Україна вважається центром інфекції ВІЛ. Але це вершина айсберга, тому що багато людей не знають, що вони хворі.

Рикетсії — група мікроорганізмів, що мають вигляд дрібних паличок або парних коків. Розмножуються у клітинах (як і віруси). Вони є збудниками ряду хвороб (висипний тиф, ку-лихоманка та ін.) у людини і тварин. Ку-лихоманка

(рикетсіоз) — гостра інфекційна хвороба людей і тварин, спричинена рикетсіями. Ознаки хвороби: головний біль, слабкість, біль у м'язах. У тварин проходить без симптомів. Людина заражається від тварин.

Гриби — одноабо багатоклітинні мікроорганізми рослинного походження. Хвороботворні гриби спричинюють хворобу людей, тварин і рослин. Спори грибів стійкі до висихання, сонячних променів і дезінфекційних речовин. Серед захворювань людей, що спричинюються патогенними грибами, є

такі тяжкі інфекційні захворювання, як кокцидиомікоз, гістоплазмоз, герпес та інші глибокі мікози.

Токсичні гриби призводять до харчових отруєнь людей і тварин мікотоксинами. Найотруйніший гриб у світі — бліда поганка. Отрута її не руйнується ні під час кип'ятіння, прожарювання, ні під час оброблення іншими способами. Цей гриб становить смертельну небезпеку для людини. Людина може отруїтися червоним мухомором, але смертельні випадки трапляються рідко. Майже всі їстівні гриби мають своїх неїстівних або отруйних двійників.

191

На життя людей впливають гриби — паразити рослин. Кожний рік людство втрачає через гриби до однієї п'ятої частини світового врожаю рослин.

Паразитичний гриб фітофтора уражає картоплю, томати, гриб-паразит споринья

— колоски жита, а у людини спричинює тяжке захворювання "антонів вогонь".

Бактерії, гриби можуть також згубно діяти на харчові продукти,

нафтопродукти, майно, оптичні прилади, електронне обладнання і зумовлюють швидке руйнування їх.

Спірохети — це мікроорганізми, клітини яких мають форму тонких ниточок. Живуть у ґрунті, стоячих і стічних водах. Заразними є спірохети — збудники сифілісу, лептоспірозу, поверненого тифу та інших хвороб.

Принцип нормування бактеріологічних забруднень реалізується на основі прямих і непрямих показників. Прямі методи визначають залежність між фактом захворювання і встановленням відповідних патогенних мікробів. Однак через тривалий інкубаційний період і порівняно малу частоту захворювання прямі методи визнані недостатньо надійними. Тому використовують непрямі показники за допомогою бактеріального нормування якості води. Одним з непрямих показників небезпечного для здоров'я бактеріального забруднення води є загальна кількість бактерій, які виросли на поживному середовищі з 1 мл нерозведеної води (не більше 100 бактерій в 1 мл). Другим непрямим показником є кількість кишкових паличок у 1 л води (не більше трьох кишкових паличок в1л води).

В організмі людини є різноманітні мікроорганізми. Одні є безпечними,

інші можуть бути корисними. Патогенні мікроби різняться тим, що виділяють ферменти, які розкладають кров'яні тільця, м'язи, слизові оболонки і порушують нормальний стан організму. Особливу небезпеку створюють патогенні мікроби,

що виділяють сильнодіючі отрути (токсини). Мікроби потрапляють в організм людини трьома шляхами: через дихальні органи, травний тракт і шкіру. Носіями патогенних мікробів можуть бути тварини, комахи.

Людина має добрий природний захист від патогенних мікроорганізмів.

Перша лінія захисту — шкіра. Поранення шкіри відкриває мікробам шлях до організму. В носовій порожнині мікроорганізми затримуються ворсинками. В

ротовій порожнині

192

бактерії затримуються слиною, в якій є бактерицидна речовина лізоцим. Він розчиняє стінки кліток деяких бактерій і знищує їх. Якщо мікроби все ж таки потрапляють в організм, то їх чекає кисле середовище, що знищує більшу частину мікроорганізмів. Деякі мікроби все-таки потрапляють у кишечник. Білі кров'яні тільця (лейкоцити) здатні активно захоплювати і поглинати інорідні мікроби, що потрапили в організм людини. Це явище І.І. Мечников назвав фагоцитозом, а білі кров'яні тільця — фагоцитами. На цій основі розроблено фагоцитарну теорію імунітету. Імунітет буває набутим і природним, тобто вродженим.

У боротьбі з мікробами велике значення має гігієна. Ефективним засобом боротьби з мікробами є дезінфекція та її складові: дезинсекція — боротьба з комахами і дератизація — боротьба з гризунами. Для дезінфекції застосовують препарати — інсектициди. Дератизацію проводять за допомогою механічних,

хімічних і біологічних засобів. Як дезінфекційні засоби використовують йод,

ультрафіолетові промені, хлор тощо. Дезінфекція є безпосереднім засобом у боротьбі з мікробами.

4.3.3. Отруйні рослини

Здавна люди помічали, що деякі рослини мають лікувальні та отруйні властивості. Як стверджував швейцарський лікар Парацельс (1493-1541), тільки доза робить речовину отрутою або ліками.

Існує ряд садових рослин і квіток, які є отруйними або настільки токсичними, що спричинюють отруєння. Потерпілі — здебільшого діти, батьки яких не знають про ці рослини.

Розглянемо найбільш небезпечні рослини.

Дигіталіс (наперстянка) є сировиною для вироблення препаратів, що лікують серцево-судинні захворювання (наприклад, дігоксин). Але квітка,

листки і насіння можуть спричинити отруєння і порушення роботи серця.

Конвалія має такі самі ефекти і властивості, як і дигіталіс.

Дурман. Усі частини цієї рослини вміщують алкалоїд з наркотичним ефектом.

193

Рицина — це чагарник. Насіння його білого і коричневого кольорів таке красиве і привабливе, що його використовують діти, коли граються, для прикрас. Але при потраплянні однієї насінини всередину організму відбувається смертельне отруєння.

Олеандр. Гілки, листя і квіти цієї рослини містять смертельну отруту.

Картопля. Крім бульби, всі інші частини рослини — бадилля, ростки,

насіння, листя — отруйні, оскільки містять соланін. Позеленілі на сонці бульби також отруйні.

Беладона містить соланін, отруйний навіть у невеликих дозах.

Ревінь. Деякі частини цієї рослини містять щавлеву кислоту, що згубно діє на роботу нирок.

Бузина. Зелені (незрілі) ягоди, гілки, листя спричинюють нудоту,

блювання та пронос.

Плющ, вовча ягода, вороняче око, лавр, розмарин, цикута, рододендрон,

азалія, білокрильник болотний — рослини, які також є отруйними.

Мак має отруйні стебло, сім'яні коробочки. Є сировиною для виготовлення опію.

Коноплі. Із смоляних виділень коноплі отримують небезпечні наркотики:

гашиш, марихуану, анашу, вживання яких призводить до розвитку важкого захворювання — наркоманії.

Кропива. Листочки кропиви мають волоски з їдким соком. Вони насичені кремнеземом і досить крихкі. Під час навіть легенького дотику головки волосків ламаються і їдкий сік потрапляє в ранки, зумовлюючи опіки і роз'ятрювання шкіри.

Белена. Плоди белени небезпечні. Вони містять алкалоїди, що чинять згубну дію на розум людини. Звідси і вираз "белени об'ївся".

Тютюн містить отруйний алкалоїд — нікотин. Смертельна доза нікотину міститься приблизно у 20 цигарках, але через те, що нікотин надходить в організм поступово, смерть не настає. Нікотин дуже швидко поширюється в тілі людини. У мозок він потрапляє через 5-7 с після першої затяжки. Смола, що утворюється при згорянні тютюну, спричинює пухлини. Серед тих, що палять,

рак легенів трапляється у кілька разів частіше, ніж серед тих, хто ще не палить.

194

через ранки на шкірі пальців, через слизові оболонки очей, носа рота, якщо доторкнутися до них забрудненими пальцями.

Кліщів, що впилися в шкіру, заливають жиром або гасом і чекають. Часто він відпадає сам, а якщо ні, то його витягують пінцетом, пальцями або краще петелькою із міцної нитки. Спочатку ворушать кліща зі сторони в сторону, а

потім поступово витягують його. Якщо хоботок відірвався і залишився в шкірі,

його видаляють голкою, прожареною і остудженою. Місце укусу припалюють розчином ляпісу, йоду або протирають спиртом. При випадковому роздавлюванні кліща пальцями треба ретельно вимити руки з милом.

Надійним захистом від кліщового енцефаліту є щеплення.

Шкідливі також крихітні коростяні кліщі, які спричинюють неприємну хворобу — коросту.

Акули — найнебезпечніші для людини, що потрапила в біду на морі. Це хижаки. Під час другої світової війни у Тихому океані загинуло понад тисячу моряків. Вночі було торпедовано транспорт, а вранці рятувальні кораблі виявили на воді велику кількість трупів у рятувальних жилетах. Усі тіла були без ніг.

За оцінками спеціалістів нараховується 250...350 видів акул. Серед них є людоїди — велика біла акула кархародон, макао, тигрова, акула-молот.

Найбільша риба у світі — китова акула. її довжина досягає 12 м, а маса — 15 т.

На диво, ця і гігантська акула, яка дещо поступається їй за розмірами,

найсмирніші серед акул.

Небезпечні для людини також скати-хвостоколи, манти, риба-пилка.

У Чорному морі мешкає колюча акула, або патрон; вона має отруйні гострі шипи.

Піраньї — невеликі, 30 см завдовжки рибки, що живуть у річках і озерах Південної Америки. Піраньї нападають на все живе: великих риб, домашніх і диких тварин, людей. Навіть алігатор і той уникає з ними зустрічі.

Зграя піраній здатна за короткий час обгризти бика, залишивши лише голий скелет. Дев'ятнадцятого вересня 1981 р. біля бразильського порту Обідус піраньї з'їли понад 300 людей. Люди опинилися у воді внаслідок аварії пасажирського судна.

Електричні риби. До них належать понад 300 видів електричних скатів,

електричний вугор, електричний сом. Характерною рисою цих тварин є наявність у них електричних органів,

196

що являють собою видозмінені м'язи, напруга зарядів в яких досягає 220 В, а в електричних вугрів — навіть 600 В. Така напруга небезпечна для людини.

Плазуни. Серед плазунів слід виділити жабу копог, яка живе у джунглях Південної Америки. Ця істота може розміститися в чайній ложці. Отрута копог у тисячу разів сильніша від ціанистого калію і в 35 разів — від отрути середньоазіатської кобри. Це найсильніша отрута з відомих тваринних отрут.

Через шкіру ця отрута не проникає, але будь-яке пошкодження шкіри може накликати біду.

Отруйні ящірки — язуби, або хелодерми, мають сильнодіючу отруту, від якої швидко гинуть невеликі тварини. Ця отрута небезпечна і для людини.

Змії. На території колишнього Радянського Союзу були поширені 14 отруйних змій: середньоазіатська кобра, щитомордники Палласова і східний, гюрза,

піщана ефа, гадюка звичайна, степова, кавказька та ін.

Найнебезпечніші укуси кобри, гюрзи, ефи. Кобру можна зустріти на крайньому півдні Середньої Азії у скелях, кам'яних насипах, чагарниках, часто біля селищ,

водоймищ, на березі річок, у садах і покинутих людьми будівлях. Довжина кобри понад 2 м, забарвлення — від жовто-сірого до темно-коричневого. У позі загрози кобра періодично піднімає частину тіла на висоту, що становить одну третину її довжини. В цей час вона розширює верхню частину шиї —

"капюшон". Як правило, кобри поводять себе не агресивно і перш ніж напасти,

підіймають голову і роздмухують "капюшон", похитуються із сторони в сторону, шиплять у бік ворога, роблять обманний випад і навіть наносять удар головою не розкриваючи рота, так що у людини є час відступити при зустрічі з нею.

Гюрза — це велика гадюка завдовжки понад 2 м, укуси якої дуже небезпечні.

Поширена в Середній Азії, на півдні Казахстану, в Закавказзі, у сухих передгір'ях, на схилах гір (висота яких до 1,5 км), на кручах біля долин річок.

Часто зустрічається у садах, виноградниках, руйнуваннях. Влітку особливо багато гюрз (до двадцяти на гектарі) біля джерел, водоймищ. У травні-червні в період парування самці дуже агресивні.

Гадюка звичайна зустрічається в Україні у змішаних лісах з високим травостоєм, чагарником, галявинами, на болотах,

197

на гарях, біля зарослих озер, на берегах річок, у ягідниках. Живе під валунами і стовбурами дерев та у стіжках сіна. Довжина гадюки понад 75 см. Забарвлення верхньої частини тіла буває від сіро-блакитного до майже чорного. На спині розміщена темна зигзагоподібна смуга.

Змії рідко нападають без попередження. Про кобру вже говорили.

Роздратований щитомордник часто трусить кінчиком хвоста. Ефа в позі загрози згортає тіло у два щільних кільця, всередині яких розміщує підняту голову.

Гадюка і гюрза в загрозі кидка скручуються тарілочкою, зигзагоподібно вигинають передню частину тіла і сильно шиплять.

Крокодили. Серед крокодилів виділяють три сімейства: алігаторів,

справжніх крокодилів і гавіалів. Крокодили можуть напасти раптово.

4.4 ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ НЕБЕЗПЕКИ

4.4.1. ФІЗИЧНІ перевантаження

Групу психофізіологічних небезпечних і шкідливих виробничих чинників за характером дії на людину поділяють на фізичні та нервово-психічні перевантаження.

Фізичні перевантаження зумовлені потребою під час трудової діяльності виконувати роботу, пов'язану із значними м'язовими навантаженнями, великими енерговитратами або, навпаки, роботу, пов'язану з малими, недостатніми для організму енерговитратами. Ці перевантаження, у свою чергу, поділяють на статичні, динамічні й гіподинамію.

Статичні перевантаження пов'язані з фізичним зусиллям працівників,

яке спрямоване на утримання вантажу, виконання роботи у вимушеному,

незручному положенні. Наприклад, робота слюсарів з ремонту обладнання,

роботи всередині місткостей і т. ін.

Динамічні навантаження пов'язані з переміщенням вантажу, наприклад робота вантажника, переміщення вручну сировини, виробів. Динамічна робота на основі енерговитрат, потрібних для її виконання, виражається в джоулях за секунду (Дж/с). В табл. 4.20 наведено класифікацію робіт за тяжкістю та енерговитратами.

198