- •1 Білет.
- •2 Білет
- •3 Білет.
- •4 Білет.
- •5 Білет.
- •6 Білет.
- •7 Білет.
- •8 Білет.
- •9 Білет.
- •10 Білет.
- •11Білет
- •12 Білет
- •13 Білет
- •14 Білет
- •15 Білет
- •16 Білет
- •16 Білет
- •17 Білет
- •19 Білет
- •19-20 Білет
- •21 Білет
- •22 Білет
- •23 Білет
- •24 Білет.
- •25 Білет.
- •26 Білет.
- •28 Білет
- •1. Масонські ложі і таємні політичні гуртки
- •2. Декабристський рух в Україні
- •29 Білет.
- •30 Білет.
- •31 Білет.
- •32 Білет.
- •33 Білет.
- •34 Білет.
- •35 Білет.
- •36 Білет.
- •37 Білет.
- •38 Білет.
- •39 Білет.
- •40 Білет.
- •41 Білет.
- •42 Білет.
- •43 Білет.
- •44 Білет.
- •]Район бойових дій
- •Бойові дії
- •45 Білет.
- •46 Білет.
- •Наслідки
- •47 Білет
- •48 Білет
- •49 Білет
- •50 Білет
- •51 Білет
- •52 Білет
- •1. Українське «Розстріляне Відродження»
- •53 Білет
- •54 Білет
- •55 Білет
- •Генеральний план «Ост»
- •56 Білет Черкащина у роки Другої світової війни
- •57 Білет
- •Генеральний план «Ост»
- •58 Білет.
- •59 Білет.
- •60 Білет.
- •61 Білет.
- •62 Білет.
- •Шістдесятники України
- •Початок 60-х
- •Кінець «відлиги»
- •63 Білет.
- •2.1. Позитивні явища в економіці
- •2.2. Ситуація в економіці
- •3.1. Внутрішня політика
- •1. Особливості індустріального розвитку
- •2. Посилення бюрократичного централізму. Свобода дій союзних відомств в Україні
- •3. Атомні електростанції. Перетворення України в зону екологічного лиха
- •4. Нарощення впк
- •5. Стан колгоспно-радгоспної системи
- •64 Білет.
- •65 Білет .
- •66 Білет.
- •67 Білет.
- •68 Білет
- •69 Білет
- •70 Білет
52 Білет
У 1930-х роках справжнє спустошення здійснюється тоталітаризмом в українській науці. У 1934-1935 pp. були засуджені провідні спеціалісти в галузі літератури академік В.М. Перетц, член-кореспондент Є.С. Шабліовський. У 1936-1937 pp. загинули в таборах геолог академік ВУАН, її віце-президент Н.І. Світальський, генетик академік І.І. Агол, математик академік М.П. Кравчук, філософ академік СЮ. Семковський. У 1931 р. змушений був припинити роботу в Києві М. Грушевський. Його заарештували, звинувативши в справі "Українського національного центру". В українській науці загальмувався або й зовсім припинився розвиток ряду галузей - статистики, етнографії, демографії, краєзнавства. Чисткам було піддано колективи багатьох наукових та академічних установ.
Термін "розстріляне Відродження" вперше запропонував діаспорний літературознавець Юрій Лавриненко, вживши його як назву збірника найкращих текстів поезії та прози 20-30-х рр. За це десятиліття (1921-1931) українська культура спромоглася компенсувати трьохсотрічне відставання й навіть переважити на терені вітчизни вплив інших культур, російської зокрема (на 1 жовтня 1925 року в Україні нараховувалося 5000 письменників).
1. Українське «Розстріляне Відродження»
На межі 20-30-х років ситуація в українській культурі докорінно змінилася. Стимульовані непом, процеси в економіці, суспільному житті та культурі вже з другої половини 20-х років стали виходити з-під контролю парткерівництва. Тому влада прагнула до уніфікації культурного розмаїття, що вирувало в 20-х роках, відбираючи собі в союзники ті творчі об'єднання, спілки та групи, внутрішньо організаційне життя яких будувалося переважно на адміністративних принципах, а творче - на ідеологічних і вульгарно-соціологічних. Фактично влада робила вибір між неординарністю і талантом та сірістю вбік останньої.
Показова в цьому відношенні літературна дискусія 1925-1928 pp., у ході якої порушувалися питання культурного будівництва в Україні, зокрема про місце інтелігенції в культурному процесі, шляхи розбудови національної культури при соціалізмі, взаємини української та російської культур тощо. У центрі дискусії опинилася найнеординарніша постать у літературі -особистість М. Хвильового. Він був одним з небагатьох, хто не побоявся чесно відображати історичну правду, із в'їдливою іронією й сарказмом викривав вади нового суспільства.
Турбота письменника про підвищення рівня художньої майстерності радянської літератури, виступ проти "червоної халтури" і особливо його полемічний заклик "Геть від Москви" з орієнтацією на "психологічну Європу", який по суті зачіпав лише проблему підвищення української культурності, позбавлення провінційності, були всіляко перекручені та інкриміновані Хвильовому як буржуазний націоналізм. Свої думки він відстоював у блискучих полемічних статтях "Думки проти течії", "Камо грядеші?" (Куди йдеш?), в опублікованому гострокритичному романі "Вальдшнепи" (1926).
Тоталітарне суспільство, відчуваючи свою уразливість перед словом правди, конфіскувало другу частину "Вальдшнепів", надруковану в шостому номері журналу "ВАПЛІТЕ" за 1927 p., заборонило і памфлет "Україна чи
Малоросія?", який став відомим лише в 1990 р. Задушлива атмосфера, створена навколо М. Хвильового, врешті призвела до його зламу - він пробував іти на компроміси, думати і діяти як усі, але сила таланту і особистості робили неможливим пристосуванство як спосіб існування. Постріл 13 травня 1933 р. обірвав життя М. Хвильового, ставши трагічною крапкою в історії українського культурного відродження XX ст.
Спрямовуючи гостроту удару насамперед проти визначних діячів інтелігенції, тоталітарна влада прекрасно усвідомлювала, що саме ця верства є найвпливовішою силою, здатною чинити духовний опір, підносити свій голос на захист народу, привертати увагу світової громадськості. Винищення української духовної еліти в 30-х роках відоме як українське розстріляне відродження. До нього належать не лише ті діячі, які були фізично знищені, розстріляні, закатовані, померли в тюрмах і таборах ГУЛАГу, а й значна частина тих, хто, зазнавши репресій і утисків, на довгий час припинили творчу працю[5, c. 308-309].