Функція управління: планування

Традиційний підхід Інноваційний підхід

Ідеологізована постановка мети,

планування від мети зверху

Планова основа управління

Складання планів роботи

персоналу

Складання планів самонавчання

вчителів

Залучення колективу до складання планів, програм розвитку, цільових проектів

Раціональність планування

Планування в умовах вільного вибору цілей та задач.

Визначення місії школи

Широке використання можливостей на­укового підходу до планування Досягнення цілей через оптимізацію

Концептуальна основа управління

Чіткий розподіл завдань кожного в ме­жах загального, відповідальність кожно­го за свою справу

Складання планів досліджень, саморозвитку вчителів

Функція організації (організовування)

Починаючи із найперших згадувань про управління як діяльність та науку вчені та практики виокремлювали такий вид діяльності керів­ника як організовування. Витоки цієї функції криються у процесах розподілу та кооперації праці людей. Доцільність організовування є беззаперечною з огляду на необхідність формулювати мету та про­гнозувати результати спільної діяльності, знаходити оптимальні методи об'єднання зусиль щодо їхнього досягнення, оцінювати ефективність індивідуальної та колективної роботи, здійснювати навчання персоналу, створювати комфортні умови на робочих місцях тощо.

Організовування — це функція управління, сутність якої полягає у визначенні місця і ролі кожного члена колективу в досягненні по­ставленої мети.

Мета і завдання:

а) створення структури організації, яка дає можливість персоналу працювати для досягнення спільних цілей та завдань;

б) розподіл робіт між членами організації, групами, підсистемами та координація їхніх дій;

в) встановлення зв'язків серед людей, задач і видів діяльності;

г) реалізація окреслених планів, досягнення цілей.

Функція організовування досить складна та об'ємна. Вона умовно складається із двох модулів.

Перший — стосується організовування роботи людей до початку власне діяльності з досягнення цілей. До цього модуля входять такі складові, як визначення обсягу робіт, визначення часу для їх виконання, розподіл обов'язків, прав, повноважень, постановка задач, інструктуван­ня персоналу, встановлення комунікацій між виконавцями та інше.

Другий модуль організовування передбачає координаційно-регуля­тивні дії, пов'язані із безпосереднім виконанням роботи. Це у певній мірі моніторинг, відстеження досягнення висунутих цілей, що передба­чає вивчення перебігу процесів, якості виконання завдань, ефективність роботи кадрів з оперативною їх корекцією та удосконаленням.

За М. М. Мартиненком, організовування — це процес, що здій­снюється керівником і спрямований на розподіл спільної діяльності серед виконавців і встановлення між ними причинних відносин діяль­ності, що викликають ефект додаткового корисного результату.

Змальовуючи функцію організовування з іншого ракурсу, помітно, що вона стосується:

• діяльності, роботи;

• людей, які цю роботу виконують.

Відтак функція розгортається навколо мети діяльності в двох аспек­тах. Перший — стосується змісту, форм, методів організації діяльності з досягнення прогнозованих результатів. Другий аспект пов'язаний із вивченням здібностей, знань, умінь людей, які виконуватимуть ті чи інші види робіт та їх мотивуванням і стимулюванням.

Об'єкти та суб'єкти впливу:

а) управлінський апарат;

б) педагогічний колектив;

в) учнівський колектив;

г) батьківський колектив;

д) обслуговуючий персонал; є) громадськість;

є) шкільні системи та процеси.

Напрямки та зміст організаційної діяльності керівника:

1. Управління навчально-виховним процесом: діагностика, аналіз, пла­ нування, організація, контроль, коригування навчально-виховного

процесу.

2. Інструктивно-методична діяльність керівника школи забезпечує методичне озброєння педагогів, ознайомлення їх з новими техно­ логіями; передбачає інформування колективу про нові закони, по-

ложення, програми; містить просвітницьку діяльність та моніторинг впровадження передового педагогічного досвіду..

3. Адміністративно-розпорядницька діяльність передбачає своєчасне прийняття управлінських рішень, організацію їх виконання, забез­печується вмінням взяти на себе відповідальність.

4. Представницька (суспільно-організаційна) діяльність передбачає виконання ролі делегата, представника від імені колективу на різних рівнях; участь у конференціях, нарадах, зборах поза закладом осві­ти; містить роботу з батьками, громадськістю та вищими органами управління.

5. Фінансово-господарська діяльність передбачає створення технічних, матеріальних, фінансових умов роботи закладу освіти.

6. Педагогічна діяльність передбачає безпосередню участь керівника закладу освіти у навчально-виховному процесі, ведення певної навчальної дисципліни, участь у методичній роботі закладу, підви­щення рівня педагогічної майстерності через курсову підготовку та самоосвітню роботу, демонстрування взірців майстерності. .

7. Виховна діяльність спрямована на створення в колективі єдиних ціннісних орієнтацій, світоглядного потенціалу, уміння працювати командою; передбачає згуртування, активізацію, удосконалення колективу, розвиток самоуправління, створення сприятливого емо­ційного клімату.

Принципи організаційної діяльності

Принципи організації — це вихідні положення, дотримання яких зумовлює ефективність управління.

1. За організацією дій: науковості, цілеспрямованості, плановості, систематичності, безперервності, перспективності, головної ланки, стимулювання.

2. За організацією оцінювання: компетентності, нормативності, єд­ності вимог, об'єктивності, оптимальності.

Методи організаційної діяльності:

1. За метою і часом дій: стратегічні, тактичні, оперативні.

2. За механізмом впливу: економічні, адміністративно-господарські, соціально-політичні, організаційно-педагогічні, соціально-психо­логічні.

3. За функціями управління: аналізу, планування, організації, конт­ролю, регулятивно-корекційні.

4. За стилем управління: авторитарні, ліберально-популістські, демо­кратичні.

Сутність та форми застосування різних методів організаційної діяльності розробила та представила у вигляді таблиці В. І. Звєрєва (таблиця 11) [14].

Таблиця 11

Методи організаційно-педагогічної діяльності керівника школи

	Методи	Зміст	Форми застосування
	Переконан­ня	Спосіб взаємодії, спрямований на свідоме засвоєння особистістю принципів організації діяльності	Доведення важливості діяльності,- роз'яснення способів її організації; демонстрування кращих зразків діяльності
За способам!	Примушу­вання	Спосіб впливу на особистість з метою зміни її ставлення до діяльності, до способів організації цієї діяльності	Доведення необхідності діяльності; визначення педагогічної доцільності здійснення її визначеним набором способів; розкриття можливих організаційних наслідків небажаних дій особистості; розкриття ролі особистості у виконанні діяльності і її організаційних відносин з іншими виконавцями
За структурою	Зауваження	Спосіб спонукання особистості до більш якісного виконання діяльності і вибору способів її здійснення	Порада про те, що і як необхідно змінити у діяльності; спільна корекція змісту діяльності, засобів і способів досягнення її мети; орієнтація виконавця на самооцінку проміжних і кінцевих результатів діяльності; допомога в організації праці; створення ситуації незадоволеності організацією власної діяльності і досягнутих результатів
	Методи	Зміст	Форми застосування
За структурою	Поперед­ження	Спосіб привернен­ня уваги особис­тості до негативних сторін діяльності і взаємодії її з ін­шими членами ко­лективу з метою ліквідації типових недоліків у роботі	Показ недоліків у діяльності і при­чин їхнього появу; порада про те, що і як необхідно змінити в діяльності і в які терміни; орієнтація виконав­ця на необхідність зміни ставлення до діяльності і її результатів; розроб­ка системи організаційних заходів для ліквідації типових недоліків у здійсненні діяльності
	Догана	Спосіб зміни негативного від­ношення особис­тості до діяль­ності на основі систематичного вивчення й оцінки її результатів	Аналіз стану і результатів діяльності; виявлення типових недоліків і при­чин їхнього появу, визначення міри особистої відповідальності за низькі результати роботи; організація пов­торного, більш якісного виконання роботи
За мотивами	Організа­ційне сти­мулювання	Спосіб підвищення особистої відпові­дальності виконав­ців за організацію діяльності й ор­ганізаційні відно­сини з іншими учасниками	Розробка організаційних структур найбільш складних видів діяльності; визначення характеру горизонтальних зв'язків між усіма учасниками діяль­ності; корекція вертикальних зв'язків шляхом часткового делегування ор­ганізаторських функцій керівників школи виконавцям
	Моральне стимулю­вання	Спосіб підвищення моральної та ма­теріальної зацікав­леності особистості в результатах своєї діяльності	Організація оцінки і самооцінки діяльності і її результатів керівника­ми і виконавцями; диференційована оплата праці, добір педагогічних кадрів на контрактній основі; за­лучення спонсорів до оплати праці виконавців

Організація як функція управління вміщує чотири основні компо­ненти: Компоненти функції організації:

1. Розподіл праці. Засіб — спеціалізація.

2. Групування робіт. Засіб — створення об'єднань, груп, колективів.

1. Розподіл влади. Засіб — моделювання організаційних структур (лінійна, функціональна, штабна, секційна, проектна тощо).

3. Координація зусиль як засіб попередження дезорганізації.

1. Розподіл праці існував з давніх часів: одні були мисливцями, інші — рибалками, треті — виготовляли зброю, четверті — варили їжу і т. д. Люди розуміли, що шанси вижити підвищуються за умов, коли за справу береться той, у кого вона виходить краще. Приклад: виокремлення різних спеціальностей: вчитель математики,

вчитель хімії, вчитель географії тощо. Переваги специфікації:

• можна використати різні спеціальності та спеціалістів;

• швидше набувається досвід;

• зростає результативність роботи кожного працівника;

• зростає ефективність загальної справи, оскільки окремі види робіт виконуються фахівцями;

• зростає швидкість виконання робіт.

2. Департаменпгалізація — це групування робіт, тобто процес розподілу видів діяльності, ресурсів, кадрів у логічній одиниці для виконання конкретних задач. Приклад: групування вчителів у предметні ме­ тодичні об'єднання.

Це має такі переваги:

— зосередження персоналу на окремих видах робіт та можливості взаємодії під час 'їх виконання стимулює становлення спеціалістів своєї справи;

• є дух змагання, конкуренції;

• спрощуються процедури координації, контролю, удосконалення майстерності.

3. Розподіл влади всередині організації — це елемент дуже важливий для прийняття рішень.

Влада — це узаконена сила організації, яка вміщує право управляти людьми, приймати рішення, використовувати ресурси тощо. Процес передачі завдань діяльності та влади підлеглим, які беруть на себе відповідальність,— це делегування.

Централізація влади означає, що вона зосереджена у керівництва на верхній сходинці піраміди управління.

Децентралізація означає, що влада широко розподілена по іншим рівням організаційної піраміди.

4. Координація — це об'єднання організаційних зусиль для досягнення спільної мети діяльності.

Координація передбачає узгодження цілей, зусиль та дій. Таким чином, організація дає відповіді на запитання: де? Коли? Хто? З ким? Як? Чим? Скільки? тощо.

Компоненти функції організації:

а) Розподіл праці. Засіб — спеціалізація.

б) Групування робіт. Засіб — створення об'єднань, груп, колек­ тивів.

в) Розподіл влади. Засіб — моделювання організаційних структур (лінійна, функціональна, штабна, секційна, проектна тощо).

г) Координація зусиль як засіб попередження дезорганізації. Етапи реалізації функції організації

Організаційна діяльність керівника має циклічний характер:

1. — аналіз, визначення мети та планування діяльності;

2. — відбір засобів діяльності;

3. — добір виконавців;

4. — оцінка результатів діяльності.

1-й етап. Цілепокладання діяльності:

1. Аналіз напрямків діяльності.

2. Вивчення умов.

3. Оцінка можливостей.

4. Моделювання кінцевих результатів.

5. Формулювання мети діяльності.

2-й етап. Відбір засобів діяльності:

1. Визначення основних методів досягнення цілей діяльності.

2. Визначення послідовності застосування різних засобів.

3. Встановлення місця і часу діяльності.

4. Моделювання діяльності виконавців.

3-й етап. Добір виконавців:

1. Створення організаційної структури:

а) визначається склад виконавців;

б) розподіляються обов'язки, ступінь відповідальності;

в) формуються ієрархічні стосунки (субординація).

2. Організація роботи виконавців:

а) інструктування про мету, зміст, строки, форми звіту, перевірку;

б) створення умов для виконання роботи.

3. Організація стосунків між виконавцями:

а) зв'язки, взаємодії, ієрархія;

б) створення приємної атмосфери, пошук спільних інтересів;

в) узгодження, координація зусиль.

4. Організація впливу на виконавців:

а) призначення відповідального;

б) визначення форм заохочення, покарання;

в) надання консультацій, допомоги;

г) здійснення контролю.

4-й етап. Оцінка результатів діяльності:

1. Аналіз роботи виконавців.

2. Оцінка роботи виконавців за показниками, приміром:

• ступінь виконання та якість;

• раціональність використання ресурсів (час, фінанси, кадри, ма­теріально-технічне забезпечення); вміння самоорганізуватись; вміння взаємодіяти; вміння взяти на себе відповідальність; раціональна організація праці; взаємодопомога;

* творчість, ініціативність.

Характеристика етапів організаційно-педагогічної діяльності за В. І. Звєрєвою подана у таблиці 12 [14].