I. Цілепокладання:

1. Аналіз наявної інформації, вибір релевантної.

2. Формування блоку проблем.

3. Постановка загальної мети та її декомпозування.

4. Визначення напрямків діяльності.

5. Постановка завдань.

II. Планування дій та процесів:

3. Уточнення ролей, делегування повноважень для виконання кожного виду діяльності.

4. Оцінка витрат часу.

5. Визначення необхідних ресурсів.

6. Корекція планів після обговорення з виконавцями.

7. Виявлення та нейтралізація зон потенціальних проблем.

8. Вибір оптимальної форми плану.

9. Введення плану в дію.

III. Контроль за виконанням плану:

1. Встановлення ступеня досягнення цілей.

2. Оцінка і аналіз діяльності та виконання плану.

3. Коригуючі заходи.

Продуктами планування є різного роду плани.

Різноманітність планів

1. За строками планування: стратегічні (довгострокові); тактичні (оперативні).

2. За предметом планування: планування цілей; планування процесів; планування засобів; планування змісту.

Методи планування

1. Методи оперативного планування:

метод послідовного опису подій (операцій); графічне планування; мережене планування; , робочий календар тощо.

2. Методи стратегічного планування: цільові проекти;

програми розвитку;

концепції;

комплексно-цільові програми тощо.

Принципи планування

1. Принцип системності реалізується через:

а) розробку плану як системи;

б) планування роботи організації як системи;

в) наскрізність планування: стратегічного, тактичного та оператив­ного. 2. Принцип соціальної обумовленості базується на узгодженні відносин організації та суспільства. Політика організації в значній мірі фор­мується під впливом факторів зовнішнього середовища.

Пам'ятка-алгоритм

Здійснюючи функцію планування, необхідно мати відповіді на запитання:

1. Чи маю я чіткі цілі?

2. Чи відповідають завдання цілям?

3. Чи відповідає зміст роботи завданням?

4. Чи досить добре я обдумав план діяльності: колективу?

Кожного члена колективу? Свою власну?

5. Чи достатньою є інформація для планування?

6. Чи можуть члени колективу виконати завдання?

7. Чи підтримають члени колективу план і співпрацюватимуть з ди­ректором?

8. Чи можна мотивувати та стимулювати колектив до виконання плану? Яким чином?

9. Чи передбачена в плані можливість корекції?

10. Чи можна перевірити виконання плану (за змістом, розділами; за якістю виконаної роботи; в часі виконання; за виконавцями тощо)?

11. Якими методами та засобами здійснюватиметься контроль за ви­конанням плану?

12. Хто буде залучений до здійснення контролю і корекції?

13. Чи точно прогнозовано кінцевий результат виконання плану і виз­начено критерії його оцінки?

14. Що ще необхідно передбачити?

15. Які потрібні додатки до плану?

Вимоги до плану роботи закладу освіти на рік за В. І. Звєрєвою

[14]:

• Суспільна значущість цілей і задач.

• Відповідність цілям і задачам.

• Взаємозв'язок основних розділів плану, структури із основними цілями та завданнями закладу.

• Відповідність змісту плану його структурі.

• Наявність аналізу підсумків роботи школи за попередній рік.

• Чіткість у формулюванні основних проблем закладу.

• Конкретність задач та їхня відповідність визначеним пробле­мам.

• Єдність цільового блоку та системи заходів і видів діяльності колективу на рік.

• Врахування нормативно-правової бази та можливостей закладу.

• Визначення головної ланки діяльності колективу.

• Реалістичність по відношенню до ресурсів та умов діяльності.

• Конкретність строків, виконавців.

• Можливість перевірки виконання плану.

• Можливість змін, доповнень, корекції плану протягом року.

Методики планування особистої праці керівника

Ефективність управлінської діяльності в значній мірі залежить від правильного використання часу, раціонального планування особистої праці. Планування економить час. Наприклад, на думку Л. Зайверта, 10 хвилин планування робочого дня економить дві години.

Методика «АВС»

1. Закон Парето засвідчує, що за перші 20 % робочого часу виконується 80 % роботи. Тому починати робочий день необхідно з найбільш складних і важливих проблем.

2. Розподіл завдань за ступенем складності:

3. 20 %

   Співвідношення А : В : С

65%

15%

АВ С

Значення

15%

65 %

20%

Кількість

Категорія А — найважливіші завдання. Категорія В — важливі завдання. Категорія С — нетермінові завдання. Відтак рекомендується:

1. одразу братись за найважливіші проблеми;

2. передбачити раціоналізацію і делегування завдань В;

3. передбачити часткове перенесення у строках завдань С, або відмова від них взагалі.

Методика «Альпи»

Планування робочого часу повинно відбуватися в межах 60 : 40, де 40 % — резерв. Щоб розробити план згідно цього методу, необхідно:

1. Відповідно до форми плану записати все, що необхідно зробити.

2. Проти кожного виду роботи поставити реальний час, який потрібен для виконання завдань.

3. Підрахувати час, який необхідно витратити для виконання. Співставити з формулою 60 : 40 або з 8-годинним робочим ча­сом — 5 год. : 3 год.

4. Якщо часу треба витратити більше, то доцільно ще раз перевіри­ти завдання з точки зору їх важливості і відкинути або перенести зайві.

5. Ще раз підрахувати і співставити з формулою.

Так необхідно робити доти, поки не буде досягнуте співвідношен­ня.

Способи корекції завдань:

• перенести на інший день (місяць);

• делегувати його виконання;

• скоротити час, коригуючи зміст роботи у бік зменшення;

• відкинути взагалі;

• виконати за рахунок збільшення робочого дня (Вітаю! Ви стали роботоголіком!Відтак, зверніть увагу на проблеми в сім'ї, з друзями, відпочинком, здоров'ям...— радить Ефективний Менеджмент).

Тенденції оновлення планування як функції управління подано у таблиці 10.

Таблиця 10

Порівняння традиційного та інноваційного підходів до планування

Функція управління: планування
Традиційний підхід	Інноваційний підхід
Розробка перспективного плану Одноособове планування Планування цілей пов'язується з бюджетом Планування в умовах заданих проблем	Розробка програми розвитку школи Розробка цільових проектів Прогнозування та проектування розвитку школи та її підсистем

Продовження табл. 10