іст. вчень шпори / 38. Ібн Хальдун Абдуррахман Абу Зейд ібн Мухаммед

38. Ібн Хальдун Абдуррахман Абу Зейд ібн Мухаммед

Багато уваги питанням розвитку держави приділяв арабський історик і соціолог Ібн Хальдун Абдуррахман Абу Зейд ібн Мухаммед (1332-1406 рр.). Народився він у заможній родині в Тунісі.

Згідно з концепцією Ібн Хальдуна, люди сформували суспільство для спільного добування засобів до існування. Найважливішими причинами людського об´єднання є поділ праці та зовнішня небезпека й агресивна природа людей, які об´єднались у такі самі спільноти. Вплив на суспільство також мають клімат і форми господарювання. Розвиток суспільства передбачає еволюцію устрою і завдань державної влади

Він виділив три типи держави "природну монархію" (деспотична держава, що спирається на силу та задовольняє інтереси правителів), "політичну монархій" (вній проводиться розумна політика, що хочайзахищає інтереси підданих, але залишається для них "чужою", оскільки не пов'язаі м з ними загальною релігією) та "халіфат" (держава, що захищу віру, підтримує земний порядок).

Ібн Хальдун виділяє дві фази розвитку суспільства: нижчу -"сільське життя" (переважає землеробство й тваринництво) та вищу — "міське життя" (ремесло й торгівля), що генетично пов'язані одна з одною. Важливою формою трудового взаємо¬зв'язку, на думку вченого, є товарообмін, в основі якого рівність вартості обмінюваних продуктів.

Ібн Хальдун наголошував, що будь-яка держава в процесі еволюції і розвитку зрештою занепадає. Вона існує приблизно 120 років. Це період зміни трьох поколінь правлячої династії: першому притаманна простота і відносна рівність у суспільстві; друге покоління живе за умов взаємної ворожості, самозахисту, нерівності; третє — переживає деградацію, занепад держави.

У період життя трьох поколінь держава проходить п´ять етапів: 1) поява нової примусової влади; 2) розправа правителя з тими, хто допоміг йому прийти до влади; зосередження влади в одних руках; 3) розквіт держави, утвердження порядку, спокою, стабільності; 4) перехід до примусових і деспотичних методів придушення опозиції; 5) занепад держави.

Призначенням політичної організації суспільства вважав захист власності виробників на засоби та продукти праці. Він гостро критикував форми державної політики, що завдають шкоди власності підданих (високі податки, конфіскації, торговельні монополії). Кожній фазі суспільного життя, за Ібн Хальдуном, притаманна своя, історично зумовлена політична організація. Він був одним з перших мислителів, які спробували створити наукову філософію історії. Його вчення значно випередило ідеї матеріалістів ХУІІ-ХУШ століть.