іст. вчень шпори / 34. Вчення Ф.Аквінського про державу і право

34 Вчення Ф.Аквінського про державу і право

.

Аквінський спробував розвинути християнську доктрину у поглядах на держ. користуючись працями Аристотиля. Спільним для обох мислителів було уявлення про людину як політ. Істоту, а також не розмежування суспіль. Та держави.

, добрими формами є монархія, аристократія та політія, поганими — тиранія, олігархія та демократія. З-поміж добрих форм монархію Тома вважав найдосконалішою. Монархії він поділяв на абсолютні та політичні, в яких велику роль відіграють крупні феодали та церковні ієрархи. Саме політичні монархії він вважав найдосконалішими. Серед поганих форм він більш терпимою вважав демократію, а найгіршою — тиранію

На відміну від Арістотиля Ф.Аквінський під природнім правом розумів втілення божествиної справедливості, а також визнання верховенства духовної влади на світську.

Держ. за Аквінським – це форма людської єдності і сіввробітництва яка виникає у відповідь на потреби природи та розуму.

Він тлумачив світобудову як універсальний ієрархічний порядок буття , що складається з 4 сходинок:

-світ неживої природи

-світ рослин і тварин

-світ людей

-Бог

На його думку держава – це найвищий результат людського мистецтва.

Аквінський розрізняв такі форми правління: аристократія; монархія; змішана; олігархія; демократія; теранія;

Найкраща форма держави: є політична монархія, на відмінно від абсолютної монархія.

Мета держави – це досягнення всенародного блага, морального добра і справедливості.

Природнім правом та обов’язком народу він вважав: прово на повстання проти правителя який зловживає владою.

Ф.Аквінський розподіляв закони на 4 категорії :

1.Вічний закон (це універсальні норми, загальні принципи божествиного права)

2.Природний закон( відображення, вічного закону в людському розумі)

3Людський закон(це сила яка примушує не досконалих за своєю природою людей коритися владі перед строком покарання)

4.Божествиний закон(текст Біблії)