філософія / 62.Про архетипи колективного несвідомого

62.Про архетипи колективного несвідомого

Колективне несвідоме — одна з форм несвідомого, єдина для суспільства в цілому і вона є продуктом успадкованих структур мозку. Основна відмінність колективного несвідомого від індивідуального в тому, що воно є спільним для різних людей, не залежить від індивідуального досвіду і історії розвитку індивіда, представляє собою деякий єдиний «спільний знаменник» для різних людей. Колективне несвідоме, на відміну від індивідуальної(особистої форми несвідомого, ґрунтується на досвіді не окремої людини,а людства і цілому. Юнг визначав його, як глибший шар, ніж індивідуальне несвідоме.

Колективне несвідоме складається з архетипів та ідей.

Архети́п — в аналітичній психології, заснованій Карлом Юнгом – універсальні первинні вроджені психічні структури, які складають зміст колективного несвідомого, що розпізнаються в нашому досвіді і являються,як правило, в образах та мотивах сновидінь. Ті ж структури лежать в основі загальнолюдської символіки міфів, чарівних казок.

Юнг висловив гіпотезу про те, що колективне несвідоме складається з потужних первинних психічних образів, так званих архетипів (буквально, «первинних моделей»). Архетипи – вроджені ідеї чи спогади, які змушують людей сприймати, переживати чи реагувати певним чином.

В ряду множества архетипов, описанных Юнгом, стоят мать, ребенок, герой, мудрец, божество Солнца, плут, Бог и смерть.

юнг

Тінь

На противагу тій ролі, яку відіграє в нашому пристосуванні до навколишнього світу персона, архетип тінь представляє подавлену темну, погану і тваринну сторону особистості. Тінь містить наші соціально неприйнятні сексуальні і агресивні імпульси, аморальні думки і пристрасті. Але у тіні є й позитивні сторони. Юнг розглядав тінь як джерело життєвої сили, спонтанності і творчого начала в житті індивідуума. Згідно з Юнгом, функція цього полягає в тому, щоб направляти в потрібне русло енергію тіні, приборкувати згубну бік нашої натури до такої міри, щоб ми могли жити в гармонії з іншими, але в теж час відкрито виражати свої імпульси і насолоджуватися здоровим і творчим життям.

Самість

Самість - найбільш важливий архетип в теорії Юнга. Самість являє собою серцевину особистості, навколо якої організовані всі інші елементи.

Коли досягнута інтеграція всіх аспектів душі, людина відчуває єдність, гармонію і цілісність. Таким чином, у розумінні Юнга розвиток самості - це головна мета людського життя. Основним символом архетипу самості є мандала та її численні різновиди (абстрактний круг, німб святого, вікно-розетка). За Юнгом, цілісність і єдність "Я", символічно виражені в завершеності фігур, начебто мандали, можна виявити у снах, фантазіях, міфах, в релігійному і містичному досвіді. Юнг вважав, що релігія є великою силою, що сприяє прагненню людини до цілісності і повноті. У той же час, гармонізація всіх частин душі - складний процес. Справжньою врівноваженості особистісних структур, як вважав він, досягти неможливо, щонайменше, до цього можна прийти не раніше середнього віку. Більш того, архетип Самості не реалізується до тих пір, поки не наступить інтеграція і гармонія всіх аспектів душі, свідомих і несвідомих. Тому досягнення зрілого «Я» вимагає постійності, наполегливості, інтелекту і великого життєвого досвіду.

Аніма - Несвідома жіноча сторона особистості чоловіка (Жінка, Діва Марія, Мона Ліза)

Анімус - Несвідома чоловіча сторона особистості жінки (Чоловік, Ісус Христос, Дон Жуан)

Персона - Соціальна роль людини, що випливає із суспільних очікувань і навчання в ранньому віці (Маска)

Тінь- Несвідома протилежність того, що індивід наполегливо стверджує у свідомості (Сатана, Гітлер, Хусейн)

Самість- Втілення цілісності і гармонії, регулюючий центр особистості

Мудрець- Персоніфікація життєвої мудрості і зрілості (Пророк)

Бог- Кінцева реалізація психічної реальності, спроектувати на зовнішній світ