Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Скачиваний:
7
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
28.02 Кб
Скачать
    1. Зарубіжний досвід обліку витрат

Основна функція бухгалтерського обліку полягає у забезпеченні інформацією про результати діяльності господарюючого суб'єкта за будь-який даний період часу. Така інформація зазвичай виражається величиною прибутку або збитку, відображеною у відповідному звіті

 Бухгалтерське тлумачення “витрати” (expense) та “затрати” (cost) міжнародними організаціями наведено в табл. 3.3.

Таблиця 3.3

Тлумачення “витрати” та “затрати” міжнародними організаціями

Назва організації

Тлумачення категорій

АІА (Американський інститут бухгалтерів)

Витрати в найширшому значенні включають всі вичерпні витрати, що зменшують доходи

Затрати – величина, що приписується товарам, які отримані або будуть отримані. Затрати можна розділити на невичерпні (активи), що застосовуються для створення майбутніх доходів, та вичерпні, тобто ті, що не застосовуються до створення майбутніх доходів і тому, віднімаються із доходів (виручки)

АІСРА (Американський інститут присяжних бухгалтерів)

Витрати – валове зменшення активів або валовий приріст кредиторської заборгованості, які виникли в результаті прибутково орієнтованої діяльності підприємства і такі, що визнаються й оцінюються (вимірюються) відповідно до загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку США

FASB (Рада зі стандартів бухгалтерського обліку)

Витрати – відтік або інше використання активів і/або виникнення кредиторської заборгованості в результаті відвантаження або виробництва продукції, надання послуг або здійснення інших операцій, що складають основу діяльності господарюючого суб’єкта

AARF (Австралійський фонд науково-дослідних робіт з питань бухгалтерського обліку)

Витрати – споживання або втрати потенційного прибутку або майбутніх економічних вигод у формі зменшення активів або збільшення кредиторської заборгованості господарюючого суб’єкта, не пов’язані з виплатами власникам, і такі, що призводять до зменшення власного капіталу в звітному періоді

NZSA (Спілка бухгалтерів Нової Зеландії)

Витрати – споживання або втрати потенційного прибутку або майбутніх економічних вигод у формі зменшення активів або збільшення кредиторської заборгованості господарюючого суб’єкта, не пов’язані з виплатами власникам, і такі, що призводять до зменшення власного капіталу в звітному періоді

Витрати нараховуються після визнання доходів згідно принципу відповідності, який говорить, що витрати повинні нараховуватися за той же період, що й доходи, в якому вони отримані, їх нарахування є складовою частиною розрахунку чистого прибутку.

Класифікацію елементів витрат на виробництво, що застосовується в обліку різних країн наведено нижче (див. табл. 3.4).

Таблиця 3.4.

Класифікацію елементів витрат на виробництво,

що застосовується в обліку різних країн

Країна

Елементи витрат

Європейське співтовариство

  1. придбання та заготівля матеріалів

  2. послуги зі сторони

  3. інші послуги зі сторони

  4. податки та такси

  5. витрати на утримання персоналу

  6. інші експлуатаційні витрати

  7. фінансові витрати

  8. витрати, пов’язані із надзвичайними операціями

  9. витрати на амортизаційні відрахування і резерви

Франція

  1. покупки

  2. послуги зі сторони

  3. інші послуги зі сторони

  4. податки та такси та платежі, прирівняні до них

  5. витрати на утримання персоналу

  6. інші експлуатаційні витрати

  7. фінансові витрати

  8. витрати, пов’язані із надзвичайними операціями

  9. витрати на амортизаційні відрахування і резерви

Канада

  1. заробітна плата та гонорари

  2. матеріали, МШП, паливо

  3. послуги зі сторони

  4. орендна плата

  5. амортизаційні відрахування

  6. страхові платежі

  7. податки і такси

  8. витрати на відрядження та пов’язані з ними витрати

  9. банківські витрати

Росія

  1. матеріальні витрати (за вирахуванням зворотних відходів)

  2. витрати на оплату праці

  3. відрахування на соціальні заходи

  4. амортизація основних фондів

  5. інші витрати

Україна

  1. матеріальні витрати

  2. витрати на оплату праці

  3. відрахування на соціальні заходи

  4. амортизація

  5. інші операційні витрати

У Загальному Плані рахунків Франції 1982 р. для обліку витрат за елементами призначений 6 клас рахунків "Рахунки витрат", у складі якого регламентуються 9 синтетичних рахунків, 53 субрахунки першого порядку, 148 субрахунків другого порядку та 28 аналітичних рахунків.

Рахунки, призначені для обліку витрат за елементами, поділяються на виробничі (6 рахунків), фінансові (1 рахунок), надзвичайні (1 рахунок) та рахунок, призначений для обліку резервів та дотацій.

Різниця між доходами і витратами визначається, як правило, в кінці звітного періоду (тижня, місяця, кварталу, півріччя, року) і оформляються у формі звіту про прибутки та збитки. Результат визначається по наступних видах діяльності: Поточній (експлуатаційній), фінансовій і екстраординарній, тобто застосовується двоколовий принцип обліку: у фінансовій бухгалтерії - 9 елементів витрат, а в управлінській бухгалтерії - 3-7 статей витрат, при цьому відсутня інтеграція елементів та статей витрат. Для цього за допомогою методу "затрати-випуск" слід враховувати зміни залишків сировини,, матеріалів, товарів, готової продукції, незавершеного виробництва і відображати їх на рахунку "Прибутки і збитки".

Будь-яке підприємство може виявляти фінансові результати за центрами відповідальності, прибутками (сегментами діяльності) у системі управлінської бухгалтерії.

  1. центри собівартості - це групування витрат за різними критеріями, які не обов'язково пов'язані з номенклатурою собівартості; в якості критеріїв можуть виступати період часу, підприємство, філія, продукт, замовлення тощо;

  2. центри відповідальності - це групування, побудовані, виходячи з наявності відповідального керівника і підведення підсумків за центрами діяльності (відділами, цехами, службами, складами та іншими підрозділами підприємства);

  3. центри прибутку (сегменти діяльності) - це облікові конструкції управлінської бухгалтерії, призначені для отримання інформації, необхідної для прийняття стратегічних рішень, виходячи з результатів реалізації продукції по зонах країни, або світу, по категоріях населення. На відміну від центрів відповідальності вони є штучно створюваними структурами в управлінській бухгалтерії, результати по яких виявляються періодично (один раз в 6 місяців, рік) для прийняття стратегічних рішень, пов'язаних з освоєнням нових технологічних процесів, ресурсів, проведенням нових вкладень, проникненням на нові ринки.

По центрах відповідальності і прибутку визначається маржа чи результат, що обчислюється виходячи з часткової собівартості.

Економічний взаємозв'язок між фінансовою і управлінською бухгалтеріями на французьких підприємствах здійснюється за допомогою спеціальних відображуючих рахунків, які призначені для відображення з фінансової в управлінську бухгалтерію залишків ресурсів на початок і кінець періоду, витрат і виручки від реалізації за певний період. В результаті бухгалтерія, що заснована на використанні методу "затрати - випуск", використовує чотирьохкратний принцип відображення господарських операцій на рахунках:

    • класи 1 -5 = ± результат, що витікає зі змін майнового стану фірми;

    • класи 6-8 = ± результат, що визначається співвідношенням витрат та випуску;

    • клас 9, рахунок 90 = ± результат, що визначається у процесі відображення витрат з фінансової до управлінської бухгалтерії;

    • клас Я рахунки 92-98 = А. результат, визначений по відповідних центрах відповідальності.

Відповідно до цього виділяють чотири різні методи визначення фінансового результату. У торгових та інших господарств його poзpaxoвують як зміну чистих активів протягом року.

У Швейцарії витрати виробництва включають накладні витрати, окрім адміністративних та комерційних витрат. Постійні накладні виробничі витрати розподіляються, виходячи з потужності обладнання. Витрати на виплату відсотків можна відносити до, складу накладних витрат. Більшість компаній включають частину непрямих витрат до вартості запасів. Але є фірми, які оцінюють готову продукцію тільки за прямими витратами виробництва.

В Іспанії розбіжності між чистим та оподатковуваним доходом (базою оподаткування) можуть бути: постійними (не відшкодовуються в наступному періоді за вирахуванням компенсуючих збитків); тимчасовими (на основі розбіжностей в критеріях розподілу, які відшкодовуються в наступних періодах), а також можуть представляти собою збитки, які компенсуються в цілях оподаткування.

Витрати, які відображаються, розраховуються на основі прибутку або Збитку до оподаткування з коригуванням на суму постійних різниць. Відповідна ставка податку використовується до цієї суми; а знижки та вирахування розглядаються як зменшення суми податку, нарахованого за рік.

Витрати на придбання, транспортні витрати, податки на придбання відображають за мінусом ПДВ. Знижки, які включаються в рахунок постачальника, вираховуються з купівельної вартості. Знижки за негайну оплату, незалежна від того чи включені вони до рахунку постачальника, не вираховуються, а трактують як отриманий прибуток. Вартість зворотної тари, яка включена до рахунку постачальника, відображається шляхом зменшення залишку, який підлягає сплаті, з використанням окремого рахунку, а суму, яку компанія резервує на випадок пошкоджень або втрати тари, відносять на витрати.

У Молдові фінансовий результат визначається лише розрахунковим шляхом, тобто співставлення сум всіх рахунків доходів і витрат без бухгалтерських записів, так як протягом року суми з рахунків доходів і витрат не підлягають взаємопогашенню. Враховуючи, що податок з доходу також є видом витрат, в баланс записується чистий прибуток (збиток).

Облік витрат діяльності в Росії регламентується Положениям з бухгалтерського обліку 10 "Витрати організації". Згідно даного Положення витрати залежно від їх характеру, умов здійснення і напрямків діяльності організації поділяються на:

  • витрати за звичайними видами діяльності (витрати, пов'язані з виготовленням продукції, придбанням і продажем товарів);

  • операційні витрати (витрати, пов'язані з наданням за плату в тимчасове користування, активів (Організацій, витрати, пов'язані з участю у статутних капіталах інших організацій, відсотки, що сплачуються організацією за надання нею в користування грошових коштів (кредитів, позик) тощо);

  • позареалізаційні витрати (витрати, які виникають внаслідок стихійного лиха, пожежі, аварії, націоналізації майна тощо).

Витрати, відмінні від витрат по звичайних видах діяльності, вважаються іншими витратами. До інших витрат також належать надзвичайні витрати.

Особливістю німецької практики є відображення відстрочених доходів і витрат окремими розділами в балансі.

Рахунки витрат є свого роду складовими рахунку "Власний капітал". В плані рахунків Німеччини для їх обліку передбачені рахунки витрат в класах 2 і 4.

Витрати класифікують наступним чином:

1) цільові витрати, які виникають безпосередньо в процесі виробництва;

2) нейтральні витрати, які виникають та обліковуються у звітному ' періоді, але не впливають на виробничий прибуток, оскільки вони не пов'язані безпосередньо з виробничим процесом. До них відносять:

витрати, не пов'язані з виробництвом, які не мають нічого спільного з процесом виробництва;

нерегулярні витрати, які пов'язані з виробництвом, але повинні бути нейтралізовані через їх величини, що постійно змінюються;

витрати, які відносяться до інших звітних періодів;

3) додаткові витрати.

Єдина система обліку Сирії поділяє витрати на виробництво на 3 групи: матеріали, заробітна плата та інші витрати. Залежно від ступеню співвідношення елементу витрат з технологічним процесом виробництва і способом віднесення витрат на собівартість продукції кожна група поділяється на прямі та непрямі витрати.

Прямі витрати безпосередньо пов'язані з виготовленням одного певного виду виробів або зі стадією обробки (центр собівартості). До них, як правило належать сировина і матеріали, заробітна плата виробничих робітників, паливо і енергія на технологічні цілі.

Непрямі витрати являють собою витрати, пов'язані з виготовленням декількох видів виробів або з різними стадіями обробки виробів. Вони розподіляються між окремими видами продукції або центрами собівартості пропорційно до визначеної бази. До непрямих затрат належать такі витрати як цехові, управлінські, фінансові, витрати на збут тощо. Методи розподілу непрямих затрат, що застосовуються на практиці, залежать від особливостей технології та організації виробництва.

Порівняльний аналіз елементів витрат в Росії, Угорщині, ЄС та Канаді дозволяє встановити наступні відмінності:

  • майже у всіх країнах, у складі елементів витрат виділяються фінансові витрати (відсотки за кредит, банківські платежі тощо), які пов'язані з функціонуванням підприємства в умовах ринкової економіки;

  • у країнах ЄС та Канаді до витрат на виробництво включаються податки і такси (податок на додану вартість, патентні платежі тощо), що в умовах ринку також формує суспільно необхідні витрати.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в папке розділ 3