ІЕ та ЕД / ІЕ та ЕД (шпори) / Антична рабовласницька економіка

Антична рабовласницька економіка.

Країни Античності розвивалися в період панування традиційної економічної системи, а саме рабовласницького ладу. Рабовласницький лад господарювання поділявся на Східне Рабство і Античне рабство.

Спільними рисами цих двох є зв-язок робочої сили з засобами виробництва, які пов’язані згідно традиції примусовим, а не економічним методом, тобто майже 95% утвореного багатства привласнюють рабовласники, тому тут низький стимул до росту продуктивності праці.

Особливостями Античного Рабства були:

1. Основна продуктивна сила суспільства – раби, які працювали у всіх сферах господарства

2. Античний тип рабства, жорсткий, раб не мав ні сімї, ні майна, отримував тільки мінімум, щоб відновити свої сили.

3. Децентралізована система – кожен рабовласник сам вирішував, що і як раби повинні робити на його землях, тому вважається, що тут зароджуються ринкові поняття економічної свободи, правда тільки для рабовласника.

Греція:

широке використання величезної кількості рабів в господарстві країни (джерела рабства – війни, борги збіднілого населення);

колонізація - захоплення сусідніх земель (Рим, країни Африки та басейну Чорного моря); причинами колонізації були: нестача землі (острівно-хребтовий тип країни зумовив дефіцит земельних угідь), концентрація землі в руках родової знаті, нестача ресурсів (металів), пошук ринків збуту та намагання контролювати торговельні шляхи;

інтенсифікація сільського господарства (введення трипілля, застосування мінеральних добрив, вирощування прибуткових культур);

розвиток ремесла - широке розповсюдження ергастерій (ремісничих цехів з рабами) – відомі і до сьогодні грецька кераміка та будівництво міст, театрів, стадіонів того часу;

утворення товарно-грошового обміну (7ст. до н.е.) та зародження банківських операцій (5 ст. до н.е.), зокрема:

в трапезах (міняльних лавках) надавали послуги із зберігання та переказу грошей, надання кредитів під заставу;

з’являються перші торговельні об’єднання – фіаси, де засновники контролювали ціни, обмінювались інформацією, надавали позики, страхували.

Рим:

набула апогею класична форма рабства, за якої раби- це живе знаряддя праці, яке є обов’язковим елементом будь-якого господарства;

територіальна експансія (колонізація) – експропрійовані (захоплені) землі від Атлантичного океану на заході і до Месопотамії на схід, в тому числі Греція, Єгипет;

інтенсифікація (зростання продуктивності) сільського господарства – винайдення водяного млину, колісного плугу, розвиток системи колонату, агротехнічних наук;

розвиток ремесел – створення колегіальних об’єднань ремісників за професіями сприяло поширенню кооперації і спеціалізації виробництва, зокрема Рим славився своїми лазнями, каналізаціями, дорогами, громадськими спорудами (Колізей), скульптурами, зброєю, тощо;

розвиток торгівлі – виникнення постійних ярмарок (кожний 9 день –„нундіна”) та спеціалізованих ринків, розповсюдження морських та караванних торгових зв’язків; обмеження лихварства (римлян-лихварів звали аргентаріями);

розвиток форм обміну:

Стародавній Рим славився увагою до податків, зокрема для збільшення надходжень запроваджували 14 місяців в році; імператор Віспасіан увів податок на суспільні туалети