Історія української культури / Просвітницький реалізм
.docxПросвітницький реалізм — творчий метод у літературі ХVІІІ-ХІХ ст.
Письменники-просвітники гостро критикували феодальні порядки, стверджували думку про встановлення справедливого суспільного ладу шляхом освіти та морального виховання людини, пропагували ідеї добра і справедливості, возвеличували людину — трудівника, критикували паразитизм панівних класів, стверджували гуманні стосунки між людьми.
Якщо освітити свідомість людини, вважали просвітники, благородними ідеями і громадянськими почуттями, світ змінить своє обличчя, зникне гніт і несправедливість, настане "золотий вік", коли згинуть перешкоди до розвитку всебічних наукових знань, настане царство розуму, гармонія духовного і фізичного.
Видатним письменником-просвітником в Україні був Г.С.Сковорода.
Твори Г.Квітки-Основ’яненка, Є.Гребінки, П.Гулака-Артемовського настільки пройняті дидактизмом, повчальною нав’яз-ливістю тлумачень того, як слід позбавлятися суспільних пороків, що іноді дидактика перетворюється на самоціль. Наприклад, в оповіданні Г.Квітки-Основ’яненка «Добре роби - добре й буде» критика суспільного зла витримана у дусі сатири часів Катерини ІІ. Вона позбавлена соціально-історичного аналізу коріння зла, але це вже не амбівалентне осміяння-утвердження, властиве народному бурлеску.
Отже, в творчості П.Гулака-Артемовського, Є.Гребінки, Г.Квітки-Основ’яненка бурлеск переживав нову фазу літературного функціонування, він трансформується в яскраву деталь, диференціюється на карикатуру, шарж, гумор, сарказм, іронію тощо. Все це - форми цілеспрямованого осміяння, значить, розмежування ствердження і знищення в комічному нового часу відбулось, стало можливим створення позитивних народних типів, реалістичної сатири, романтичного гротеску тощо.