Логічні та композиційні помилки та недоліки
До групи немовленневих помилок і недоліків належать логічні та композиційні помилки.
Логічні помилки — один із видів немовленнєвих помилок, яких учні припускаються у зв'язних монологічних (усних і письмових) висловлюваннях; це порушення законів логіки.
Видами помилок цього виду є:
повтори фактів і подій;
пропуски суттєвих фрагментів тексту або деталей, якщо вони спричиняють порушення зв'язності тексту;
порушення причинно-наслідкових зв'язків;
порушення часової послідовності;
необґрунтовані висновки;
хибні судження;
висновки, що суперечать висловленому раніше;
висловлювання, які виникають у результаті поєднання незіставлених понять.
Логічні помилки виправляються, головним чином, в індивідуальній роботі на основі смислового аналізу тексту твору або переказу.
До логічних помилок близькі композиційні. їх видами є:
невдала побудова зачину або кінцівки висловлювання;
відхилення від теми;
слабка аргументація в роздумі;
невиправдане відхилення від складеного плану,
дуже стислі або, навпаки, надзвичайно довгі частини висловлювання;
невідповідність складеного письмового висловлювання (тексту) плану,
відсутність зв'язку між частинами твору або письмового переказу;
відсутність висновків у тексті-роздумі.
Причиною композиційних помилок є невміння учня схопити весь обсяг свого задуму, тексту, що будується, та невміння будувати його, дотримуючись задуму.
Методичні рекомендації щодо виправлення, усунення та попередження мовленнєвих помилок
Цей вид навчальної діяльності представлений такими складовими:
виправлення помилок у зошитах учнів;
ведення картотеки типових помилок учнів;
визначення типу помилок та їх причини (діагностика);
фронтальна робота над загальними типовими помилка ми, обговорення переказів і творів;
індивідуальна та групова позаурочна робота над окремими помилками;
демонстрування мовленнєвих зразків;
система стилістичних та інших вправ щодо попередження можливих мовленнєвих помилок;
мовна та мовленнєва підготовка перед твором або письмовим переказом;
навчання самоперевірці та редагування.
Помилки виправляє або вчитель, або учень, використовуючи умовні позначки: «П. с.» — повтор слів; «3. с.» — заміна слова, «П. ф.» — пропуск фрагментів, порядок слів у реченні позначається цифрами над словами тексту.
Графічно неправильно написану літеру або цифру вчитель підкреслює і на полях чи в окремому рядку (для практичного виправляння) дає зразок правильного їх написання.
Помічену в слові помилку чи неправильно вжите слово вчитель перекреслює, а саме виправлення має зробити учень, користуючись орфографічним, перекладним чи тлумачним словником, правилом у підручнику або порадившись з учителем, з кимось з однокласників.
Для шестирічних першокласників під час формування графічних навичок потрібно не тільки підкреслювати неправильну форму літери чи цифри, а обов'язково поправити їх, показуючи цим, де саме учень припускається помилки, неправильність нахилу показувати похилою лінією поряд зі знаком, який дитина написала неправильно.
Стилістичні і лексичні помилки підкреслюють у тексті хвилястою лінією, а в процесі роботи над ними найтиповіші колективно обговорюють, внаслідок чого неправильно побудовані речення удосконалюють шляхом розгляду різноманітних пропозицій, потім записують у зошит. Після цього школярам пропонують зробити решту виправлень самостійно чи в парі з однокласником.
Пунктуаційні помилки вчитель виправляє власноруч, але в процесі їх опрацювання вимагає від дітей аргументованого пояснення надписаних чи дописаних пунктуаційних знаків на основі правил чи наведення відповідних прикладів.
Кожний вид помилок вимагає певного прийому виправлення. На полях позначається помилка відповідним умовним значком: | - орфографічна, Г — граматична, V - пунктуаційна, М - мовна.
За такої організації перевірки письмової роботи в учнів формуються вміння здійснювати самоперевірку, надавати взаємодопомогу, у разі пбтре-би користуватися довідковою літературою, насамперед - словниками.
До виправлення помилок у письмових роботах учнів учитель має підходити диференційовано: у зошитах сильніших учнів ставити помітку на полі в рядку, в якому допущено помилку; у середніх - можна підкреслити слово з помилкою, а саме виправлення пропонується зробити учням самостійно. Виправляти повністю записи потрібно в зошитах слабких учнів. Такий підхід до перевірки учнівських зошитів потребує повторного їх перегляду.
Усі записи, зроблені вчителем в учнівському зошиті (виправлення помилок, підкреслення, зразки письма, оцінка, фрази типу «Молодець!», «Уже значно краще» тощо) повинні бути виконані чітко й охайно червоним чорнилом або пастою, мають бути взірцем для учнів. Пропуски помилок, неохайне виправлення, недбало написані зразки літер, цифр, слів затримують розвиток грамотності учнів.
Письмову роботу над помилками виконують у зошитах для контрольних робіт після їх перевірки, а продовжують закріпленням правильних написань, дій на наступних уроках у робочих зошитах.
Однією з ефективних форм роботи щодо попередження мовленнєвих та немовленнєвих помилок і недоліків є мовна та мовленнєва підготовка перед письмовим переказом. Проводиться вона таким чином:
1. Учитель за один-два тижні (а не напередодні) визначає текст, який буде використано як оригінал для написання переказів.
2. Ознайомившись із змістом тексту, вчитель прогнозує, які труднощі можуть виникнути в учнів у процесі написання переказу. На приклад, учитель обирає такий текст.