Н.Е. 2.5. Методика роботи над творами в початковій школі

1. Місце творів у системі розвитку мовлення. Програмні вимоги до усних і письмових зв’язних висловлювань.

2. Види творів в початковій школі та методика робота над ними.

1. Місце творів у системі розвитку мовлення.

Одним із напрямів роботи з розвитку зв'язного мовлення — навчання учнів висловлювати усно й письмово в зв'язному тексті свої думки і знання, які ускладнюються і за змістом, і за формою.

Систематичність даного напрямку виступає однією з умов, оскільки школярі вчаться:

— розуміти задану тему або знаходити свою власну, визначати її зміст та об'єм, межі, дотримуватися теми на всіх етапах підготовки й оформлення своєї розповіді, твору;

— оцінно підходити до матеріалу, до теми в цілому, висловлювати своє ставлення до зображуваного; передавати в тексті твору власну позицію;

— накопичувати матеріал, спостерігати, виділяти з свого досвіду головне — те, що відноситься до вибраної теми; осмислювати факти, описувати, передавати свої знання, почуття, наміри;

— розміщувати матеріал у необхідній послідовності, складати план і дотримувати його в конструюванні зв'язного тексту, а в разі необхідності змінювати послідовність;

—добирати найвлучніші лексичні засоби, будувати синтаксичні конструкції і зв'язний текст;

— орфографічне та каліграфічне правильно записувати текст, розставляючи розділові знаки, дотримуватися абзаців, полів та інших вимог;

— перевіряти свій твір, виявляти помилки у мовленні інших учнів, виправляти свої та чужі помилки, удосконалювати написане.

Твір – це оригінальний зв’язний текст, самостійно складений в усній чи письмовій формі за даною темою.

Твір - це складання зв'язного висловлювання на запропонова­ну чи обрану тему усного або писемного характеру. Спосіб висловлення думки (розповідь, опис, роздум) залежить від теми.

Необхідною умовою розвитку творчих здібностей учнів С.Чавдаров вважав здатність зосереджувати увагу на об’єктах сприймання, диференціювати здобуті уявлення, систематизувати їх, одно слово – мислити. Відсутність названих умов не забезпечує досягнення поставленої мети.

Аналізуючи мовну діяльність учнів, учитель не може розраховувати, що всі їх висловлювання будуть досконалими. У статті „Рідне слово” В.Сухомлинський слушно зазначає: „...Було б наївно чекати, що дитина під впливом краси навколишнього світу відразу складе твір. Творчість не приходить до дітей з якогось натхнення. Творчість треба вчити. Дитина лише тоді складе твір, коли почує опис природи від учителя.”

Робота над твором, тобто вироблення навичок самостійно, у зв’язній формі, в логічній послідовності викладати думки на певну тему, передбачає оволодіння учнями ряду умінь, а саме, зазначає Т.Ладиженський:

• розкривати тему й основну думку;

• збирати і систематизувати матеріал, що забезпечує оптимально можливу якість твору за змістом і формою, розвиває творчу активність учнів, готує їх до складання анотацій, рефератів;

• будувати твори в певній композиційній формі з урахуванням типів і стилів мовлення, способів викладення думок;

• правильно, ясно, виразно висловлювати свої думки;

• вдосконалювати написане.

Коли дитина готується до написання твору, вона вчиться:

1. розуміти тему;

2. накопичувати необхідний матеріал;

3. аналізувати дібрану лексику;

4. складати план;

5. орфографічно і каліграфічно записувати текст.

Учнівський твір – це вид навчальної вправи, яка полягає в самостійному вкладі своїх думок на задану тему чи питання. Якщо твір буде результатом свідомої роботи розуму і почуттів, продуктом власної творчості, то в ньому обов’язково відіб’ється особливість учня, його настрій, бажання, уподобання.

Написання творів повинне сформувати в учнів певні вміння, які забезпечують високу якість самостійно складеного тексту: уміння говорити і писати на задану тему, осмислювати її межі, підпорядковувати висловлювання основній думці (темі); підбирати необхідний матеріал для висловлювання, систематизовувати його, виділяти головне, відмежовуватись від другорядного; планувати і будувати текст у певному стилі мовлення, заданому жанрі; добирати необхідні мовно-виражальні засоби. Перераховані вміння можна згрупувати так: 1) інформаційно-змістові, 2) структурно-композиційні, 3) мовностилістичні, 4) редагування. Оволодівають ними учні поступово, починаючи з першого класу.