Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

1=(1-2) / [[1=(1+2)]]

.pdf
Скачиваний:
2
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
103.81 Кб
Скачать

Тема 1:

Вступ до всесвітньої історії. Первісне суспільство та його роль в історії людства.

План:

1.Історичне джерело та його види.

2.Системи літосчислення та періодизація всесвітньої історії.

3.Особливості життя людей в первісному суспільстві.

1. Історичне джерело та його види.

Перш, ніж розпочати вивчення історії стародавнього світу, варто замислитися над тим, як можна дізнатися про далеке минуле людства. Для цього історики використовують історичні джерела – речові і писемні пам'ятки, залишені попередніми поколіннями. Історич-

не джерело — це все, за допомогою чого ми можемо пізнати минуле.

Типи історичних джерел:

Письмові (зафіксовані на папірусі, перга-

~1 ~

менті, папері). Стародавні рукописи і книги, написи на стінах будинків і храмів, різноманітні документи і тексти законів, праці стародавніх істориків — це писемні джерела.

Речові (їх вивчає археологія, музеєзнавство). Залишки стародавніх поселень і поховань, знаряддя праці і побуту, одяг, зброя і прикраси належать до речових джерел.

Усні (фольклорні джерела). Цінними історичними джерелами є міфи, казки, пісні, народні перекази, що належать до усних джерел.

Етнографічні (народні повір'я, обряди). Етнографія чи етнологія — наука, що вивчає життя різних народів;

Лінгвістичні (на основі вивчення мов);

Кіно-фотодокументи та фонодокументи.

Головне місце серед історичних джерел займають письмові тексти — хроніки, документи, листи і т.п. — їх називають первинними історичними текстами (першоджерелами).

У ході вивчення першоджерел створюються історичні праці — статті, монографії, підручники — їх називають вторинними історичними текстами (вторинними джерелами).

Писемність була винайдена людством

~ 2 ~

зовсім недавно — близько 5 тис. років тому. Події, які відбувалися до цього, досліджує археологія — наука, яка вивчає історію за речовими джерелами. Ретельні дослідження предметів, знайдених археологами під час розкопок, «розповідають» історикам про життя давніх людських спільнот.

2. Системи літосчислення та періодизація всесвітньої історії.

Важливим для вивчення історії стародавнього світу є визначення давності подій.

В різні часи і в різних народів для цього користувалися різними календарями і різними системами літосчислення, наприклад:

1.Давньогрецька - від перших олімпійських ігор, що відбулися 776 року до нашої ери.

2.Римська - від заснування Риму (753 р. до н.е.).

3.Візантійська/православна - бере початок

зміфічного створення світу, яке нібито відбулося в 5508 році до нашої ери.

4.Арабсько-мусульманська - від події, яка позначається словом хіджра (переселення пророка Магомета до Мекки, 622 рік нашої ери).

~3 ~

5. Сучасне європейське літосчислення

пов'язане із вшануванням Ісуса Христа

— засновника християнської релігії.

Його народження стало початковою віхою для прийнятого зараз літочислення, яке називається «наша ера». Всі історичні події, що відбулися до цієї дати, вважаються такими, що відбудися «до нашої ери» пишуться скорочено — «до н. є.». У старих книгах можна зустріти відповідне йому скорочення — до Р. X. (до Різдва Христового).

Науковці поділяють всесвітню історію на чотири великі періоди: історію Стародавнього світу, історію Середніх віків, Нову історію та Новітню історію.

1. Історія Стародавнього світу охоплює проміжок між доісторичним періодом і початком середньовіччя у Європі. При цьому в інших регіонах планети часові межі стародавнього світу можуть відрізнятися від європейських.

Також історики виділяють писемний період історії людства. Він розпочався близько п’яти тисяч років тому (поява клинопису у

~ 4 ~

шумерів). Існує також поняття "античність". Воно пов’язане з історією Давніх Греції та Риму (від перших Олімпійських ігор 776 року до н. е. чи від заснування Риму у 753 році до н. е.) і завершується зникненням Західної Римської імперії у 476 році до н. е.

2.Історія Середніх віків (Середньовіччя). Середньовіччя в сучасній періодизації всесвітньої історії охоплює період від краху Західної Римської імперії в V ст. до епохи Великих географічних відкриттів на рубежі XV— XVI століть.

3.Нова історія (історія Нового часу).

Нова історія – це період всесвітньої історії, який розпочався після середньовіччя. Він починається у XV-XVI століттях. Головними подіями, які розпочинають Нову історію, стало відкриття Христофором Колумбом Америки у 1492 році та діяльність Мартіна Лютера у 1517 році, яка спричинила церковну Реформацію. Закінчується цей період, на думку більшості істориків в 1918 р. (із завершенням Першої світової війни).

4.Новітня історія (історія Новітнього часу) починається з 1918 року (від завершення Першої світової війни) і тривав до 1991 р. (на думку іншої частини

~5 ~

істориків, він триває до сьогодення). Радянські історики починали цей період від Великої Жовтневої соціалістичної революції, яка, на їхню думку, розпочала новий етап в історії людства, названий побудовою комунізму.

Новітня історія – складний і суперечливий період, позаяк він найближчий до нас у часі, і нам надто складно оцінювати різні історичні події об’єктивно.

3. Особливості життя людей в первісному суспільстві.

Отож, історія стародавнього світу є першою частиною всесвітньої історії. Вона досліджує історію людства від його появи на нашій планеті і до падіння Західної Римської імперії. Це - найтриваліший період історії, який охоплює кілька мільйонів років (бл. 4 млн).

Предками перших людей були мавпи, які під впливом зовнішніх причин — клімату, боротьби за виживання, праці

— поступово набули людських рис. Перші предки людини жили в теплих краях. Наприклад, у Східній Африці вони з'явилися більше 2 млн. років тому, їх називають ще

~ 6 ~

первісними людьми. Ці люди не вміли розмовляти і спілкувалися один з одним за допомогою різноманітних звуків. Мозок у них був розвинутий краще, ніж у мавпи, але не так, як у сучасної людини. Шукаючи їжу. вони збирали їстівні плоди, трави, корені, комах, тобто займалися збиральництвом.

Найдавніша епоха в історії людства визначається як кам'яний вік. Він поділяється на три періоди: палеоліт (від 1 млн. pp. до X тис. до н. е.), мезоліт (IX-VI тис. до н. є.) і неоліт (VI-IV тис. до н. е.).

Кам'яний вік називається так тому, що основними знаряддями праці були вироби з каменю, які поступово вдосконалювалися.

Поступово люди освоїли холодні регіони Європи та Азії. У більш суворому північному кліматі їм знадобилися надійні житла-укрит- тя . Люди почали селитися в печерах або збу- дованих ними землянках і куренях, одягатися в шкури. Стіни куренів вони вкривали так само шкурами великих тварин. За допомогою тертя вони навчилися добувати вогонь, що стало цілою революцією в їхньому житті, оскільки вони стали менш залежними від природи і могли краще забезпечити своє існу-

~ 7 ~

вання (тепло, термічна обробка їжі). Це сталося близько 100 тис. років тому.

У холодних краях первісні люди не могли прогодуватися лише збиральництвом. Найважливішим заняттям стало полювання. З його розвитком з'явилася і перша зброя — спис — довгий загострений дрючок із дерева. Пізніше до нього почали прив'язувати кам'яне вістря. Зі списами полювали на звірів, а для риболовлі застосовували кістяний гарпун — короткий спис із гострим кістяним наконечником.

Спочатку стародавні люди змушені були кочувати в пошуках їжі, але з розвитком знарядь праці і суспільства почали вести осілий спосіб життя. Виникають стоянки-поселення.

Першою суспільною організацією людей було первісне стадо, потім на зміну йому близько 40 тис. років тому прийшла матріар- хальна родова община (матріархат - з грец. «влада матері». В цей час основним осередком суспільства став рід — група кровних родичів по материнській лінії). Жінки посідали провідне місце в суспільному виробництві (гончарство, ткацтво), зборі їстівних рослин.

Близько 40 тис. років до н. є.

~ 8 ~

з'являється людина сучасного фізичного типу — «людина розумна» — homo sapiens («кроманьйонець» — від назви печери у Франції, де були вперше знайдені рештки такої людини).

В цей же час виникають перші форми світогляду у вигляді релігійних вірувань: анімізму (віра в те, що живі і неживі предмети мають душу); тотемізму (віра в походження людей від єдиного предка — тварини чи птиці); магії (чаклування); фетишизму (віра в надприродні властивості предметів).

Наймогутніших духів, старших над іншими, люди називали богами. До них зверталися з молитвою — проханням про удачу в справах. А щоб боги не відмовляли, їм робили пожертви. Люди виготовляли з різних матеріалів зображення богів і духів, щоб молитися до них і приносити жертви. Такі зображення називають ідолами.

Люди вірили у надприродний зв'язок між твариною та її зображенням, створеним художником. Якщо перед полюванням намалювати оленя, зробити чаклунський обряд, вразивши списами це зображення, то воно буде вдалим. До наших днів збереглися майстерно виконані первісними художниками наскель-

~ 9 ~

ні малюнки тварин у печерах Альтаміра в Іспанії і Ляско у Франції. Вік цих творів первісного мистецтва — від 14 до 17 тис. Років.

Уперіод мезоліту відбулися суттєві зміни в озброєнні людини — з'явилися лук і стріли, із знарядь праці — було винайдено сокиру, долото, гачки для ловлі риби, сітки, човни, видовбані з дерева. Особливо важливе значення мало винайдення лука — складного як на той час механічного знаряддя, що давало змогу полювати на звірів на відстані. Почалося приручення диких тварин, спочатку собаки, потім свині.

Уперіод неоліту відбулася так звана «неолітична революція» перехід від привласнювальних форм господарства до відтворювальних. Раніше основними формами економіки були мисливство, рибальство і збиральництво, коли люди привласню вали продукти природи. Тепер вони почали їх відтворювати за допомогою розвитку скотарства і землеробства.

Землеробство виникло зі збиральництва та поміченої людьми здатності насіння рослин проростати і давати врожай. Спочатку

~10 ~

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в папке 1=(1-2)